15 червня 2022 року Справа № 280/12317/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. І Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019,2020 роки;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити - ОСОБА_1 , пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки з 01 серпня 2021 року із урахуванням різниці, що вже була виплачена;
визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, обчислених із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018,2019,2020 роки.
Ухвалою судді від 15 грудня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.
В обґрунтування позовних вимог, представник позивача посилається на те, що вона з 27 серпня 2010 року перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, та їй була призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти. Вказує, що після призначення пенсії за вислугою років, позивач продовжувала працювати у сфері освіти, та з її заробітної плати продовжували сплачуватися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Так, у зв'язку з працевлаштуванням на посаду, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та керуючись частиною 2 статті 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення , органом Пенсійного фонду з 30 серпня 2010 року було припинено нарахування позивачу пенсії за вислугу років. Вказує, що з 01 серпня 2021 року позивач, набула права на призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09 липня 2003 року, та 02 серпня 2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою встановленого зразка про призначення/перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 та додала необхідний пакет документів. Крім того, 18 серпня 2021 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання копій з матеріалів її пенсійної справи, зокрема, протоколу/розпорядження про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком у 2021 році, копію розрахунку стажу та заробітної плата із зазначенням коефіцієнтів. З наданої відповідачем відповіді від 13 вересня 2021 року та доданих до неї копій документів, позивачу стало відомо, що з 02 серпня 2021 року, при розрахунку її пенсії відповідачем невірно застосовані передбачені Законом №1058 показники, а саме врахований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 року, замість середньої заробітної плати за три календарні роки, що передує року звернення за призначенням пенси, тобто, за 2018 - 2020 роки. При цьому, з наданих відповідачем документів стало відомо, що позивачу також не була виплачена грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбачена п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з цим 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 знову звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за три попередні роки, що передують виходу на пенсію за віком, тобто, за 2018 -2020 роки, починаючи з дня подання нею заяви про призначення пенсії 02 серпня 2021 року, а також про нарахування та виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Однак, листом за вих.№14563-13739/Н-02/8-0800/21 від 11 жовтня 2021 року позивачці було відмовлено. Вважаючи таку відмову неправомірною, позивачка звернулась до суду із позовом.
Представник ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області у відзиві (вх.№737 від 05 січня 2022 року) проти задоволення позовних вимог заперечив, в якому зазначено, що згідно з частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що у нього відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати працівників за останні 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 42 Закону №1058. Таким чином, станом на сьогоднішній день позивач отримує пенсію за віком, обчислену із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2014, 2015 та 2016 роки. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства у позивача відсутнє право на отримання такої грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 було нараховано пенсію за вислугу років за три дні, а саме з 27 серпня 2010 року по 29 серпня 2010 року у сумі 86,30 грн, яку було перераховано до установи ПАТ КБ «Приватбанк» та виплачено у жовтні 2010 року.
Представник Головного управління Пенсійного Фонду України Запорізькій області просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 27 серпня 2010 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, пенсію позивачці було призначено за вислугу років у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Після призначення пенсії за вислугу років позивачка працевлаштувалася, працювала та сплачувала у встановленому нормами права порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
02 серпня 2021 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 02 серпня 2021 року позивачка отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивачка звернулась до відповідача із запитом щодо надання копій з матеріалів її пенсійної справи.
Листом від 11 жовтня 2021 року №14563-13739/Н-02/8-0800/21 відповідач повідомив позивачку, що переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком здійснені 02 серпня 2021 року відповідно до ст. 40, 42, 45 Закону №1058, та оскільки позивачці вже була призначена пенсія за вислугу років, то при досягненні пенсійного віку права на перерахунок пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2018 - 2020 роки та на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058 позивачка не має права.
20 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за три попередні роки, що передують виходу на пенсію за віком, тобто, за 2018 -2020 роки, починаючи з дня подання нею заяви про призначення пенсії 02 серпня 2021 року, а також про нарахування та виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Листом за вих.№14563-13739/Н-02/8-0800/21 від 11 жовтня 2021 року позивачці у задоволенні заяви було відмовлено.
ОСОБА_1 не погоджуючись із такими діями відповідача звернулася із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
При вирішенні спору по суті судом прийнято до уваги приписи Конституції України (стаття 19), Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (статті 9, 25, 26, 29, 40, 45, пункт 4-3, пункт 4-4, пункт 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення»), Закону України «Про пенсійне забезпечення» (статті 52, 55, 56) та інших норм права у редакціях на час виникнення спірних правовідносин.
1. Суд вважає, що оскільки позивачці було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (який передбачає особливі підстави та порядок призначення пенсії), а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся вперше 02 серпня 2021 року, то відповідач протиправно не призначив позивачу пенсію за віком та не розрахував її з урахуванням частини 2 статті 40, пункту 4-3, пункту 4-4 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Суд не приймає доводи відповідача, оскільки в частині 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсій по матеріалам пенсійної справи, що в даному випадку відсутнє, оскільки мало місце призначення іншої пенсії за іншим Законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону.
Суд також не приймає твердження відповідача про те, що з 27 серпня 2010 року позивачці первинно було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09 липня 2003 року № 1058-ІV, зокрема у Листі відповідача про відмову здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги за вих.№14563-13739/Н-02/8-0800/21 від 11 жовтня 2021 року зазначено, що «…Вам з 27 серпня 2010 року була призначена пенсія по вислузі років, як працівнику освіти відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09 липня 2003 року № 1058-ІV…», а у відзиві на адміністративний позов зазначено, що «…Відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 (надалі -Закон № 1058) призначаються такі види пенсій:
1) пенсія за віком (стаття 26);
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) (стаття ЗО);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника (стаття 36);
4) пенсія за віком на пільгових умовах (стаття 114);
5) пенсія за вислугу років (стаття 114)…»
Суд звертає увагу, що , в редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09 липня 2003 року № 1058-ІV станом на день призначення позивачці пенсії за вислугу років (27 серпня 2010 року), зазначено наступне: «…Стаття 9. Види пенсійних виплат і соціальних послуг
1. Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
2. За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати:
1) довічна пенсія з установленим періодом;
2) довічна обумовлена пенсія;
3) довічна пенсія подружжя;
4) одноразова виплата.
3. У солідарній системі надаються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду.
До соціальних послуг, передбачених цим Законом, належить допомога на поховання пенсіонера….».
Крім того, Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 09 липня 2003 року № 1058-ІV редакції Закону України №1058 станом на день призначення позивачці пенсії за вислугу років (27 серпня 2010 року) також не містять жодних норм про пенсію за вислугу років для працівників освіти.
Таким чином суд звертає увагу, що станом на 27 серпня 2010 року Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV взагалі не передбачав такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років, тому позивачці об'єктивно не могло бути призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону №1058, як стверджує відповідач.
Таким чином, факт призначення позивачу до досягнення пенсійного віку пенсії за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення", а не за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не позбавляє позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 40, пункту 4-3, пункту 4-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки.
При цьому, показник середньої заробітної плати в Україні за 2018-2020 роки складає 9118,81 грн.
2.Щодо виплати одноразової грошової допомоги, суд зазначає наступне.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час ухвалення рішення у даній справі суд враховує практику Верховного Суду, яка викладена у постановах суду від 27 листопада 2018 року у справі №328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 22 лютого 2018 року у справі №310/3774/17.
Як встановлено під час розгляду адміністративної справи, за заявою позивачки з 27 серпня 2010 року їй призначалась пенсія за вислугу років, виплата якої була припинена на підставі статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Суд зазначає, що пункт 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пов'язує позбавлення права на отримання одноразової грошової допомоги з фактом отриманням особою будь-якої іншої пенсії до виходу на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не з фактом призначення іншої пенсії.
В наданій відповідачем Довідці від 04 січня 2022 зазначено: «… Видана гр. ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в тому, що вона знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, РНОКПП НОМЕР_1 отримує пенсію за віком. Пенсію за вислугу років працівникам освіти за період з 27 серпня 2010 року по 29 серпня 2010 року в сумі 86 грн. 30 коп. було нараховано та виплачено в жовтні 2010 року через відділення ПАТ КБ "Приватанк", число виплати 23…».
Тобто до призначення позивачці пенсії за віком вона вже отримувала пенсію за вислугу років, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2018 року у справі №310/3774/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17) та від 11 липня 2019 року у справі №350/294/16-а.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Доводи відповідача частково не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У зв'язку із викладеним, судові витрати у розмірі 454,00 грн. на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2,9,77,132,139,143,243-246,263, КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. І Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 , без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019,2020 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити - ОСОБА_1 , пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки з 01 серпня 2021 року із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати в сумі 454,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення складено та підписано 15 червня 2022 року.
Суддя Д.В. Татаринов