13 червня 2022 року Справа № 280/2126/22
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суддівської винагороди,
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 (далі - позивач) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суддівської винагороди.
Представником відповідача 1 подано до суду заяву про залишення позовної заяви без руху. Зазначена заява обґрунтована тим, що у якості відповідачів по справі позивач зазначає Державну судову адміністрацію України, при цьому прохальна частина позову містить позовні вимоги виключно щодо відповідача 1. Відповідач 1 також зазначає, що замість вимоги про стягнення коштів на користь позивача шляхом безспірного списання з бюджетної програми, яка перебуває у віданні Державної судової адміністрації України, містить вимогу щодо стягнення на користь позивача вищезазначених коштів безпосередньо з власних бюджетних асигнувань територіального управління ДСА України в Запорізькій області. Отже, відповідач 1 вважає, що позовна заява не відповідає вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), а тому підлягає залишенню без руху.
Вирішуючи заяву про залишення позовної заяви без руху, суд виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Необхідно зазначити, що відповідно до ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що, звертаючись до суду із позовом, позивач визначає суб'єктний склад учасників справи, спираючись на власне уявлення про характер порушеного права, суб'єкта (суб'єктів) владних повноважень, які допустили відповідне порушення та мають повноваження щодо його відновлення. При цьому, суд, який розглядає адміністративну справу, наділений повноваженнями визначити належного відповідача по справі та перевірити, чи відповідає обраний позивачем спосіб відновлення порушеного права характеру допущеного порушення, у спосіб прийняття відповідного процесуального рішення (зокрема, ухвали про заміну відповідача тощо).
У даній справі позивач заявив позовні вимоги про стягнення недоплаченої суддівської винагороди, і, визначаючи відповідачів по справі, послався на постанову Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 360/2280/20 (адміністративне провадження №К/9901/4417/21), у якій зазначено, що головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є Державна судова адміністрація України, яка, серед іншого, визначає обсяг видатків розпорядників нижчого рівня на ці потреби, у зв'язку з чим саме Державна судова адміністрація України як суб'єкт владних повноважень мала б відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.
Оцінка таким доводам позивача, а також тому, чи правильний спосіб захисту порушеного права ним обрано, може бути надана судом виключно при розгляді справи по суті на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, та не може надаватись судом при вирішенні питання про відповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.
На підставі вищевикладеного, заява про залишення позовної заяви без руху є безпідставною та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статями 9, 160,161, 241, 243, 248 КАС України, суд -
В задоволенні заяви Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про залишення позовної заяви без руху - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Семененко