08 червня 2022 року м. Ужгород№ 260/7351/21
12:09 год
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Скраль Т.В.,
з участю секретаря судового засідання - Шестак Н.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ;
відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області - представник Хома Дмитро Ігорович;
відповідач 2: Пенсійний фонд України - представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88008, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063), Пенсійного фонду України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна,9, код ЄДРПОУ 00035323) про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 08 червня 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 13 червня 2022 року.
01 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 30.03.2021 за №921050114600 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Пенсійний фонд України здійснити ОСОБА_1 , перерахунок пенсії та виплачувати з 01.04.2021р. пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення), на підставі довідки прокуратури Закарпатської області №21-33-вих.210 від 16.03.2021, без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та Пенсійний фонд України виплатити ОСОБА_1 одним платежем різницю між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
06 грудня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін. Зобов'язано Головне управління ПФУ в Закарпатській області надати суду до 12 січня 2022 року пенсійну справу ОСОБА_1 .
26 січня 2022 року ухвалою суду призначено судове засідання у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
27 травня 2022 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі та витребувано повторно від Головного управління ПФУ в Закарпатській області пенсійну справу ОСОБА_1 .
06 червня 2022 року відповідачем надано суду оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 № 114600.
1. Позиції сторін.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що внесені зміни до ч. 1 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ та ч. 2 ст. 86 Закону № 1697- VII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. З урахуванням викладеного, при перерахунку пенсії позивача відповідно до ст.50-1 Закону №1789-ХІІ та ст. 86 Закону № 1697-VII відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч.1 ст.50-1 Закону №1789-ХІІ або ч. 2 ст. 86 Закону №1697-VII, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Відсотковий розмір його пенсії визначений на момент призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. №1789-ХІІ в редакції Закону №2663-111 від 12.07.2001, при подальшому перерахунку розмір пенсії не повинен змінюватися та визначається, виходячи із розміру 90% від суми заробітної плати та до розміру пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії. Законом України від 02.03.2015 №213- VII внесено зміни до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в ч. 15 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Аналіз норми вказує на те, що нова редакція ст.50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності новою редакцією. Також, абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону №1697-VII передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Вказана редакція абз.6 ч. 15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» викладена внаслідок внесення змін згідно із Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016. При цьому, згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року. З наведеного слідує, що законодавець чітко визначив коло суб'єктів, на яких поширюється дія даної норми, до якого позивач не входить, так як у даних правовідносинах має місце перерахунок пенсії, а не її призначення.
23 грудня 2021 року представником відповідача 1 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що перерахунок пенсії особи здійснюється на підставі норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку, та з урахуванням часу звернення особи до відповідного органу. Таким чином, беручи до уваги той факт, що на час подання позивачем до Головного управління заяв про перерахунок пенсії від 24.03.2021 р., максимальний відсотковий розмір пенсії встановлено на рівні 60% від суми місячної заробітної плати прокурорського працівника, підстави для незастосування органом ПФУ чинної законодавчої норми об'єктивно відсутні. Крім того, зазначають, що положення стосовно обмеження пенсії максимальним розміром є чинними, не визнавалися неконституційними, а тому підлягають застосуванню органами Пенсійного фонду.
10 січня 2022 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що відзив підготовлено із суттєвими порушеннями права, які позбавляють суд можливості використати його при вирішенні позову, а доводи, наведені у ньому щодо підстав відмови у повному перерахунку його пенсії, надуманими, такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та фактичних обставинах справи. Зміст відзиву базується на довільному тлумаченні Закону і нормативних актів діючого пенсійного законодавства та змін до нього, викладених в рішеннях Конституційного Суду України, на які він посилаюсь в позовній заяві. Своїми надуманими аргументами ПФУ намагається обґрунтувати законність рішення про відмову в перерахунку пенсії в повному обсязі. Складається враження, що цей документ написаний не юристами, а посадовцями, які у любому випадку мають перешкодити прокурорам в законному перерахунку пенсії, навіть довільно тлумачачи норми права. Крім того, оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 90, а потім 80 і згодом 60 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку, а також положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії прокурорів має застосовуватись норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а обмеження десятьма прожитковими мінімумами суттєво звужує його конституційні права.
10 лютого 2022 року представником відповідача 2 до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просять відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що функції з проведення перерахунку пенсії покладені не на Пенсійний фонд України, а на територіальний орган Пенсійного фонду України. Вимоги позивача щодо зобов'язання ПФУ перерахувати йому пенсію не гуртуються на законодавстві та заявлені до неналежного відповідача, виходячи за межі повноважень Пенсійного фонду. Крім того, норми щодо обмеження пенсії десятьма розмірами прожиткових мінімумів є чинними та неконституційними не визнавались. Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
09 березня 2022 року відповідачем 2 подано до суду додаткові пояснення, в яких звертають увагу суду на правовий висновок ВС у постанові від 21.12.2021 у справі № 580/5962/20.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, однак 02 червня 2022 року на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.
У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Під час розгляду справи по суті позивач позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
2. Обставини, встановлені судом .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури та з 03 березня 2010 року отримує пенсію відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII від 05.11.91, який діяв на той час у розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати.
16 березня 2021 року позивач отримав від Закарпатської обласної прокуратури довідку 21 № 33-вих.21 про розмір заробітної плати, що зараховується для перерахунку пенсії, який склав 72 800,00 гривень.
29 березня 2021 року рішенням Головного управління ПФУ в Закарпатській області № 921050114600, на підставі заяви від 24 березня 2021 року, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року на підставі довідки Закарпатської обласної прокуратури 21 № 33-вих.21 від 16 березня 2021 року у розмірі 60 % від суми місячної заробітної плати.
Одночасно з цим, відповідачем призначено пенсію до виплати в розмірі 17690,00 гривень, з урахуванням обмеження в 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
25 червня 2021 року Головне управління ПФУ в Закарпатській області листом № 2869-2731/Б-02/8-0700/21 надало відповідь на заяву ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року, в якій зазначають, що 24.03.2021 року було подано заяву про перерахунок пенсії та довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) Закарпатської обласної прокуратури 21№33-вих.21 від 16.03.2021 року, на підставі якої було здійснено перерахунок пенсії у відповідності до Закону України «Про прокуратуру». Таким чином, керуючись частиною 2 статті 86 Закону розмір пенсії ОСОБА_1 , обчислений в розмірі 60% заробітної плати (грошового забезпечення) та становить 43680,00 грн.( 72800,00 х 60%). Також в складових пенсії наявна доплата в сумі 8736,00 грн. - підвищення за статус особи, яка постійно проживає в населеному пункті, якому надано статус «гірського» населеного пункту відповідно до Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» (43680,00 х 20%). У відповідності до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону з 01.04.2021 року розмір пенсії становить 17690,00 грн. Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено підвищення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.07.2021 року. Зі збільшенням прожиткового мінімуму розмір пенсії також буде підлягати підвищенню. Отже, розмір пенсії за вислугу років обраховано відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на дату проведення перерахунку, (а.с. 21-22).
Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
На час призначення ОСОБА_1 пенсії (03 березня 2010 року) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ (до 15.07.2015).
Так, статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ у редакції, чинній на момент призначення пенсії, було передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій і п'ятій цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII у статті 50-1 Закону №1789-ХІІ у частинах другій та п'ятій цифри « 70» замінено цифрами « 60».
За правилами частини вісімнадцятої цієї статті (у редакції, чинній до 1 січня 2015 року) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
З 01 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначалися Кабінетом Міністрів України.
Водночас 15.07.2015 набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015.
З набранням чинності Законом №1697-VII пенсійне забезпечення працівників прокуратури регулюється положеннями статті 86, за правилами частин першої, другої якої прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Вирішуючи питання щодо визначення норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом норма права діє щодо відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до правовідносин застосовується той закон, під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Ураховуючи наведене, до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, оскільки застережень щодо застосування норми, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, Закон №1697-VII не містить та не встановлює окремого порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням норми Закону №1789-XII, що визначала розмір місячного заробітку у відсотках та яка діяла на момент призначення пенсії, тобто одночасного застосування норм, які передбачені різними законами.
Такий правовий висновок узгоджується з покладеним в основу Закону №1697-VII принципом єдності системи прокуратури України, що забезпечується, зокрема єдиним статусом прокурорів, який передбачає однакове матеріальне та соціально-побутове забезпечення, зокрема пенсійне забезпечення прокурорів.
Ураховуючи наведене, розмір відсотків, який враховується під час перерахунку пенсії має бути співмірним із тим, який застосовується під час призначення пенсії працівникам прокуратури. Встановлення різних підходів до порядку обчислення відсоткового розміру під час перерахунку пенсії після набуття чинності Законом №1697-VII порушує справедливий баланс між інтересами працівників прокуратури, яким пенсія призначається відповідно до цього Закону та тими, яким вона була призначена відповідно до Закону №1789-XII, ставить у нерівне становище працівників прокуратури, які отримали право на пенсію відповідно до Закону №1697-VII.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини першої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Суд зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення працівників прокуратури є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної працівнику прокуратури пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, має бути забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Ураховуючи наведене, суд вважає до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набранням чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо застосування статті 50-1 Закону №1789-ХІІ та статті 86 Закону №1697-VII у аналогічних правовідносинах, висловленою у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20.
Таким чином, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати.
Отже, позовні вимоги до відповідача 1 у частині здійснення перерахунку пенсії у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
З приводу застосування при перерахунку пенсії позивача, призначеної йому відповідно до Закону № 1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає таке.
За змістом статті 2 Закону №3668-VI (який набрав чинності 01.10.2011) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
На думку суду, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону №3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон №1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
З огляду на викладене, суд вважає, що пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
Викладені вище висновки щодо застосування статті 2, абзацу 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.12.2021 у справі №580/5962/20.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Отже, позовні вимоги до відповідача 1 у частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром також є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Аналогічні правові висновки у постанові Верховного Суду у справі № 420/1468/21 від 27 січня 2022 року.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач 1 при перерахунку позивачу пенсії, діяв відповідно до норм чинного законодавства України, в межах та на підставі, наданих йому законом повноважень.
Крім того, судом встановлено, що позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 30.03.2021 за №921050114600 про відмову у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 у розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати, однак у відповідності до наявних відомостей у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 , судом встановлено, що саме рішенням № 921050114600 від 29 березня 2021 року здійснено перерахунок ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2021 року на підставі довідки Закарпатської обласної прокуратури 21 № 33-вих.21 від 16 березня 2021 року у розмірі 60 % від суми місячної заробітної плати із застосуванням обмеження в 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Що стосується позовних вимог до відповідача 2, судом встановлено, що на момент звернення позивача з позовного заявою відповідачем 2, рішення щодо перерахунку пенсії виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати (грошового забезпечення, на підставі довідки прокуратури Закарпатської області №21-33-вих.210 від 16.03.2021 та щодо без обмеження її граничного розміру не приймалось, тому право позивача на час подачі адміністративного позову Пенсійним фондом України не порушене, а відповідно позовні вимоги щодо порушеного права на пенсійне забезпечення є передчасними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення.
Питання судових витрат судом не вирішується у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Пенсійного фонду України про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяТ.В.Скраль