про відмову у задоволенні клопотання
24 вересня 2021 рокум. Ужгород№ 260/3721/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_1
представників позивача - Буришин В.І.
представник відповідача 1 - не з'явився;
представник відповідача 2, 4 - Терех І.М.;
представник відповідача 3 - Яблонський О.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області про залишення без розгляду частини заявленої позовної вимоги щодо встановлення вислуги років в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Національної поліції України, Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Національної поліції України, Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, а саме:
1. визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області "Про виконання рішення суду" № 1277/о/с від 11 серпня 2020 року за підписом голови ліквідаційної комісії Володимира Ільчишина.
2. визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України "Про особовий склад" № 606 о/с від 14 серпня 2020 року в частині поновлення на роботі;
3. визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області "Про виконання рішення суду" №1297 о/с від 12 жовтня 2020 року за підписом голови ліквідаційної комісії Володимира Ільчишина.
4. поновити на рівнозначній посаді з присвоєння відповідного спеціального звання поліції в Головному управлінні Національної поліції України у Львівській області.
5. зобов'язати Головне управління Національної поліції України у Львівській області виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.
12 січня 2021 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, а саме встановити вислугу років станом на 12 жовтня 2020 року у обсязі 26 років 2 місяці 11 днів.
12 лютого 2021 року Головне управління МВС України у Львівській області надіслало на адресу суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині заявленої позовної вимоги про встановлення вислуги років станом на 12 жовтня 2020 року у обсязі 26 років 2 місяці 11 днів.
Представник Головного управління МВС України у Львівській області підтримав заявлене клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в частині заявленої позовної вимоги щодо встановлення вислуги років. Заявлене клопотання мотивоване тим, що позовна вимога щодо встановлення вислуги років заявлена із пропущенням місячного строку звернення до суду.
Позивач та представник позивача проти заявленого клопотання заперечили та просили суд відмовити у задоволенні такого.
Вирішуючи вказане клопотання суд виходить з наступного.
У рішенні від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
У рішенні від 13.12.2011 року №17-рп/2011 (справа №1-9/2011) Конституційний Суд України дійшов висновку, що право на звернення до суду як складова права на судовий захист гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду.
Конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному, а реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом (рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 року №19-рп/2011).
Процесуальним законом, що визначає порядок розгляду спорів між фізичними особами, юридичними особами та суб'єктами владних повноважень, є Кодекс адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З огляду на викладене, до позовних вимог необхідно застосовувати місячний строк звернення до суду, початком перебігу якого є день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Суд вказує на те, що слід врахувати також правові висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі «Мельник проти України» від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Golder v.the United Kingdom" від 21.02.1975 року), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення "Gurin v. France" від 29.07.1998). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення «Perez de Rada Gavanilles v. Spain від 28.10.1998).
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Суд вказує на те, що предметом розгляду даної справи є, зокрема оскарження наказу Головного управління МВС України у Львівській області "Про виконання рішення суду" № 1297 о/с від 12 жовтня 2020 року.
Разом з тим, суд констатує, що вказаним оскаржуваним наказом від 12 жовтня 2020 року № 1297 о/с встановлено вислугу років позивача.
Із матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду 11 листопада 2020 року, тобто в межах місячного строку з моменту винесення оскаржуваного наказу.
Враховуючи вищевикладене та докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає що позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом та як наслідок відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись ст. 122, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області про залишення без розгляду частини заявленої позовної вимоги щодо встановлення вислуги років в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Національної поліції України, Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Гебеш