Постанова
Іменем України
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 824/224/21
провадження № 61-20857 ав 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Верети О. А.,
учасники справи:
заявник - Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.);
сторони міжнародного арбітражного розгляду: позивач (стягувач) - Fishing Company S.A. (Британські Віргінські Острови), відповідач (боржник) - державне підприємство «Сервіс» (Україна);
за участю представників:
представника заявника - Волкова Всеволода Миколайовича;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 за позовом Fishing Company S.A. (Британські Віргінські Острови) до державного підприємства «Сервіс» (Україна) про стягнення заборгованості та відшкодування витрат на адвокатські послуги і витрат по сплаті арбітражного збору та рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019 за позовом Fishing Company S.A. (Британські Віргінські Острови) до державного підприємства «Сервіс» (Україна) про стягнення заборгованості та відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору за апеляційною скаргою державного підприємства «Сервіс» на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у складі судді Кулікової С. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У вересні 2021 року Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) звернулося
до апеляційного суду, як суду першої інстанції, із заявою про визнання
та надання дозволу на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 за позовом Fishing Company S.A. (Британські Віргінські Острови) до державного підприємства «Сервіс» (Україна) (далі - ДП «Сервіс», підприємство) про стягнення заборгованості та відшкодування витрат на адвокатські послуги і витрат по сплаті арбітражного збору та рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019 за позовом Fishing Company S.A. (Британські Віргінські Острови) до ДП «Сервіс» про стягнення заборгованості та відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору.
Заява мотивована тим, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 стягнуто з ДП «Сервіс» на користь Fishing Company S.A. 220 000 доларів США заборгованості, 7 680,72 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору та 2 014,25 доларів США на відшкодування витрат на адвокатські послуги, а всього 229 694,97 доларів США.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019 зобов'язано ДП «Сервіс» сплатити Fishing Company S.A. 29 209,55 доларів США рівними частинами по 2 434,13 доларів США протягом 12 місяців, до 10 числа кожного місяця, починаючи з березня 2020 року. Зобов'язано ДП «Сервіс» вжити заходів відповідно до вимог чинного законодавства України щодо укладення з Fishing Company S.A. договору суборенди нежитлового приміщення, загальною площею 358,7 кв. м, що є предметом договору оренди нерухомого майна від 07 березня 2019 року № 8375, на тих самих умовах та на той самий строк. В іншій частині провадження у справі припинено.
Спір, щодо якого були прийняті рішення комерційним арбітражним судом, виник із договорів поруки від 31 грудня 2015 року та від 25 квітня 2016 року.
Відповідно до договору поруки від 31 грудня 2015 року Fishing Company S.A. поручилося перед компанією Логнар Марітайм Лтд. за виконання обов'язків боржника, державним підприємством «Керченський морський рибний порт» (далі - ДП «Керченський морський рибний порт»), перед кредитором згідно зі стандартною менеджерською угодою від 31 грудня 2015 року, укладеною між Логнар Марітайм Лтд. та ДП «Керченський морський рибний порт». Відповідно до додаткової угоди від 01 березня 2016 року до договору поруки від 31 грудня 2015 року заявник поручився перед Логнар Марітайм Лтд. також за виконання зобов'язання боржником перед кредитором за стандартною менеджерською угодою від 01 березня 2016 року.
Згідно з договором поруки від 25 квітня 2016 року, укладеним між Fishing Company S.A., компанією Е.Г.С. Денізджілік ве Тіджарет Лтд. Шті та ДП «Керченський морський рибний порт», заявник поручився перед Е.Г.С. Денізджілік ве Тіджарет Лтд. Шті за виконання боржником, ДП «Керченський морський рибний порт», зобов'язань перед кредитором за агентською угодою від 25 квітня 2016 року № 03/2016, укладеною між Е.Г.С . Денізджілік ве Тіджарет Лтд. Шті та ДП «Керченський морський рибний порт».
У зв'язку з тим, що боржник - ДП «Керченський морський рибний порт», не виконав свої зобов'язання за вищевказаними агентськими, менеджерськими угодами, Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) сплатило за зобов'язаннями боржника 173 079,28 доларів США на виконання договору поруки від 31 грудня 2015 року та 88 837,52 доларів США на виконання договору поруки від 25 квітня 2016 року, що підтверджується копіями відповідних банківських виписок по рахунку заявника.
16 лютого 2017 року між Логнар Марітайм Лтд. , як кредитором, Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.), як поручителем, та ДП «Керченський морський рибний порт», як боржником, ДП «Сервіс», як правонаступником боржника, укладено угоду щодо зміни сторони договору поруки від 31 грудня 2015 року, відповідно до якої замінено первісного боржника ДП «Керченський морський рибний порт», на його правонаступника - ДП «Сервіс».
16 лютого 2017 року між компанією Е.Г.С. Денізджілік ве Тіджарет Лтд. Шті, як кредитором, Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.), як поручителем, та ДП «Керченський морський рибний порт», як боржником, ДП «Сервіс», як правонаступником боржника, укладено угоду щодо заміни сторони договору поруки від 25 квітня 2016 року, відповідно до якої замінено первісного боржника ДП «Керченський морський рибний порт», на його правонаступника - ДП «Сервіс».
Проте боржник, ДП «Сервіс», грошові кошти Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) не повернув, чим порушив права заявника.
Арбітражна угода між сторонами, яка була викладена у договорах поруки, є дійсною, ознак недійсності та/або нікчемності не містить.
ДП «Сервіс» було належним чином повідомлено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд. Таким чином, у підприємства була можливість надати свої пояснення в арбітражному суді. При цьому боржник у добровільному порядку не виконав арбітражних рішень, грошові кошти стягувачу у добровільному порядку не сплатив, будь-яких повідомлень про наміри добровільно виконати рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 та рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019 не надав.
Посилаючись на викладене, Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) просила суд визнати та надати дозвіл на виконання на території України: рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 щодо стягнення з ДП «Сервіс» 220 000 доларів США заборгованості, 7 680,72 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору та 2 014,25 доларів США на відшкодування витрат на адвокатські послуги, а всього 229 694,97 доларів США; рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019 щодо зобов'язання ДП «Сервіс» сплатити заявнику 29 209,55 доларів США; видати виконавчі листи на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 та рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду, ухваленого як судом першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року заяву Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) про надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 та рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2020 року у справі №179/2019 задоволено. Надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 щодо стягнення з ДП «Сервіс» на користь Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) заборгованості у розмірі 220 000 доларів США, 7 680,72 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору та 2 014,25 доларів США на відшкодування витрат на адвокатські послуги, а всього - 229 694,97 доларів США. Надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019 у частині щодо зобов'язання ДП «Сервіс» сплатити Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) 29 209,55 доларів США.
Видано виконавчий лист на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня
2018 року у справі № 76/2018 щодо стягнення з ДП «Сервіс» на користь Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) 220 000 доларів США заборгованості, 7 680,72 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору та 2 014,25 доларів США на відшкодування витрат на адвокатські послуги, а всього - 229 694,97 доларів США.
Видано виконавчий лист на виконання рішення Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019 у частині щодо зобов'язання ДП «Сервіс» сплатити Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) 29 209,55 доларів США. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення мотивовано тим, що заявник при поданні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 та рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019 дотримався вимог процесуального закону щодо строків подання такої заяви і вимог Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня
1958 року (далі - Конвенція) й ЦПК України щодо переліку документів, які повинні подаватися одночасно з цією заявою.
Арбітражне застереження у договорах поруки не визнане недійсним, рішення не суперечать арбітражному застереженню, склад міжнародного комерційного арбітражу відповідав угоді між сторонами, рішення Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України обов'язкові для сторін, їх не було скасовано та їх виконання судом не зупинено. Судом не встановлено, що спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу або визнання і виконання цих арбітражних рішень суперечить публічному порядку України.
Оскільки рішеннями міжнародного комерційного арбітражу суму стягнення зазначено в іноземній валюті та стягувач не звертався із заявою про визначення суми стягнення у національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали, то суд визначив суму стягнення у валюті, вказаній у рішеннях міжнародного комерційного арбітражу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою апеляційного суду, ДП «Сервіс», 23 грудня 2021 року звернулося до Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції, з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні заяви Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 та рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019 відмовити.
Надходження апеляційної скарги до Верховного Суду та рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Київського апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2022 року закінчено підготовчі
дії у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні
з повідомленням учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга ДП «Сервіс» мотивована тим, що предметом розгляду у справі № 179/2019 у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України був спір щодо нерухомого майна, яке знаходиться на території України, що свідчить про його виключну підсудність національним судам. Таким чином, у Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України були відсутні повноваження та компетенція на розгляд справи № 179/2019.
Крім того, подана Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) заява про надання дозволу на виконання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України суперечить публічному порядку України у частині об'єднання і розгляду судом в одному провадженні двох вимог щодо двох різних рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду у двох різних справах.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У лютому 2022 року Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) подало відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначало, що ухвала Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги - безпідставними. У справі № 179/2019 предмет спору стосувався не нерухомості, а стягнення коштів. Судом правильно надано дозвіл на виконання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, оскільки вони у встановленому законом порядку не скасовані, є чинними. Укладеними між сторонами договорами поруки передбачено арбітражне застереження. Об'єднання вимог не суперечило вимогам ЦПК України і не порушує публічний порядок та не відповідає статті 478 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору поруки від 31 грудня 2015 року Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) поручилося перед компанією Логнар Марітайм Лтд. за виконання боржником, ДП «Керченський морський рибний порт», перед кредитором зобов'язання за стандартною менеджерською угодою від 31 грудня 2015 року, укладеною між Логнар Марітайм Лтд. та ДП «Керченський морський рибний порт». Відповідно до додаткової угоди від 01 березня 2016 року до договору поруки від 31 грудня 2015 року заявник поручився перед Логнар Марітайм Лтд. також за виконання зобов'язання боржником перед кредитором за стандартною менеджерською угодою від 01 березня 2016 року.
У підпункті 5.1. пункту 5 договору поруки від 31 грудня 2015 року сторонами визначено, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, у тому числі, що стосується його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту. Арбітражний суд складається з одноосібного арбітра (підпункт 5.3. пункту 5 договору поруки від 31 грудня 2015 року).
Згідно з договором поруки від 25 квітня 2016 року, укладеним між Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.), компанією Е.Г.С. Денізджілік ве Тіджарет Лтд. Шті та ДП «Керченський морський рибний порт», заявник поручився перед Е.Г.С. Денізджілік ве Тіджарет Лтд. Шті за виконання боржником, ДП «Керченський морський рибний порт», зобов'язань перед кредитором за агентською угодою від 25 квітня 2016 року № 03/2016, укладеною між Е.Г.С. Денізджілік ве Тіджарет Лтд. Шті та ДП «Керченський морський рибний порт».
У підпункті 5.1. пункту 5 договору поруки від 25 квітня 2016 року сторонами визначено, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, у тому числі, що стосується його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту. Арбітражний суд складається з одноосібного арбітра (підпункт 5.3. пункту 5 договору поруки від 25 квітня 2016 року).
У зв'язку з тим, що боржник - ДП «Керченський морський рибний порт», не виконало свої зобов'язання за вищевказаними агентськими, менеджерськими угодами, Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) сплатило за зобов'язаннями боржника 173 079,28 доларів США на виконання договору поруки від 31 грудня 2015 року та 88 837,52 доларів США на виконання договору поруки від 25 квітня 2016 року, що підтверджується копіями відповідних банківських виписок по рахунку заявника.
16 лютого 2017 року між Логнар Марітайм Лтд. , як кредитором, Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.), як поручителем, та ДП «Керченський морський рибний порт», як боржником, ДП «Сервіс», як правонаступником боржника, укладено угоду щодо заміни сторони договору поруки від 31 грудня 2015 року, відповідно до якої змінено первісного боржника ДП «Керченський морський рибний порт», на його правонаступника - ДП «Сервіс».
16 лютого 2017 року між компанією Е.Г.С. Денізджілік ве Тіджарет Лтд. Шті, як кредитором, Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.), як поручителем, та ДП «Керченський морський рибний порт», як боржником, ДП «Сервіс», як правонаступником боржника, укладено угоду щодо заміни сторони договору поруки від 25 квітня 2016 року, відповідно до якої змінено первісного боржника ДП «Керченський морський рибний порт», на його правонаступника - ДП «Сервіс».
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 стягнуто з ДП «Сервіс» на користь Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) 220 000 доларів США заборгованості, 7 680,72 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору та 2 014,25 доларів США на відшкодування витрат на адвокатські послуги, а всього 229 694,97 доларів США.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019 зобов'язано ДП «Сервіс» сплатити Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) 29 209,55 доларів США рівними частинами по 2 434,13 доларів США протягом 12 місяців, до 10 числа кожного місяця, починаючи з березня 2020 року. Зобов'язано ДП «Сервіс» вжити заходів відповідно до вимог чинного законодавства України щодо укладення з Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) договору суборенди нежитлового приміщення, загальною площею 358,7 кв. м, що є предметом договору оренди нерухомого майна від 07 березня 2019 року № 8375, на тих самих умовах та на той самий строк. В іншій частині провадження у справі припинено.
Зазначало, що рішення арбітражного суду набрали законної сили є остаточними і підлягають негайному виконанню. У добровільному порядку вказані арбітражні рішення боржником не виконані.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду на території України врегулювано статтею V Конвенції та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», згідно з якими тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача.
З урахуванням цих вимог повинні застосовуватися положення
статті 478 ЦПК України.
Відповідно до статті V Конвенції, статті 478 ЦПК України та статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд може відмовити
у визнанні і наданні дозволу на виконання: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г)склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а)відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Згідно зі статтею 2 Конвенції кожна договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати в арбітраж усі або будь-які спори, що виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-яким конкретним договірним або іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Термін «письмова угода» включає арбітражне застереження в договорі, або арбітражну угоду, що підписана сторонами, або що міститься в обміні листами або телеграмами.
Для чинності арбітражного застереження не має значення, оформлено воно як рукописний текст чи з використанням техніки; важливо, аби була дотримана письмова форма.
У підпункті 5.1. пункту 5 договору поруки від 31 грудня 2015 року сторонами визначено, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, у тому числі, що стосується його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту. Арбітражний суд складається з одноосібного арбітра (підпункт 5.3. пункту 5 договору поруки від 31 грудня 2015 року).
Відповідно до підпункту 5.1. пункту 5 договору поруки від 25 квітня 2016 рокусторонами визначено, що усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим договором або у зв'язку з ним, у тому числі, що стосується його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту. Арбітражний суд складається з одноосібного арбітра (підпункт 5.3. пункту 5 договору поруки від 25 квітня 2016 року).
У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» судам роз'яснено, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Отже, апеляційний суд, як суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 та рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019 набрали законної сили, були остаточними для сторін. Договори поруки, які містять арбітражне застереження недійсним не визнавалися та рішення винесені щодо спору, передбаченого арбітражною угодою.
Апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що ДП «Сервіс» було повідомлено про день та час розгляду справи, отримало копію судових рішень, сторони угоди є дієздатними, арбітражним судом розглянуто спір, який передбачено арбітражним застереженням, склад міжнародного комерційного арбітражу відповідає угоді між сторонами, рішення не скасоване, є обов'язковим для сторін арбітражного розгляду.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд, як суд першої інстанції, дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що підстави, передбачені статтею V Конвенції, статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу під час розгляду цієї справи відсутні.
При цьому саме особа, яка посилається на необхідність відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, має це довести і надати суду відповідні докази. ДП «Сервіс» таких доказів не надало.
Доводи апеляційної скарги про те, що предметом розгляду у справі № 179/2019 у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України був спір щодо нерухомого майна, яке знаходиться на території України, що свідчить про підсудність спору національним судам, на увагу не заслуговують, оскільки предметом спору у справі № 179/2019 була заборгованість ДП «Сервіс» перед Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) за відповідними договорами, яка й стягнута судом. У ході арбітражного провадження боржник визнавав цю заборгованість, пославшись на те, що не може її погасити. Отже, ці вимоги були арбітрабельними.
Посилання апеляційної скарги на те, що подана Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) заява про надання дозволу на виконання рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України суперечить публічному порядку України у частині об'єднання і розгляду судом в одному провадженні двох вимог щодо двох різних рішень є безпідставними, з огляду на таке.
Застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, про яке йдеться у статті 478 ЦПК України є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.
Під публічним порядком слід розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого у ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо). Публічний порядок будь-якої держави включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава має намір захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави; обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями.
Правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч кардинальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. Вони також призначені не допустити можливість визнання та надання дозволу на виконання рішень, пов'язаних з корупцією чи неприпустимим невіглаством арбітрів.
При цьому, спірні рішення стосуються не соціальних, суспільних, економічних основ держави, а виключно стосуються самостійних учасників господарського обороту, конкретної юридичної особи. Більш того, об'єднання вимог в одне провадження, яке не суперечить статті 188 ЦПК України, не може призвести до порушення публічного порядку України, так як за змістом статті 478 ЦПК України до такого призводить визнання і виконання рішення арбітражу. Таких доводів апеляційна скарга не містить.
У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар'єру, який з точки зору міжнародного права є абсолютно недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу в інших державах.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, як суду першої інстанції, та не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального або процесуального права Київським апеляційним судом.
З урахуванням наведеного Верховний Суд за наслідками перегляду в апеляційному порядку судового рішення Київського апеляційного суду, ухваленого ним як судом першої інстанції, зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 28 вересня 2018 року у справі № 76/2018 та рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 26 березня 2020 року у справі № 179/2019.
Відмова у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання на території України арбітражного рішення призведе до порушення права власності Фішинг Компані Ес.Ей. (Fishing Company S.A.) на майно (кошти/присуджені суми, належні до виплати заявнику на підставі остаточних і обов'язкових до виконання арбітражних рішень) у розумінні частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Стран Грін Рефайперте та Стратіс Андреадіс проти Греції» від 21 листопада 1994 року).
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Оскільки апеляційну скаргу ДП «Сервіс» залишено без задоволення, тому підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в апеляційному порядку, немає.
Керуючись статтями 24, 259, 351, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Апеляційну скаргу державного підприємства «Сервіс» залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник