Ухвала
13 червня 2022 року
м. Київ
справа № 367/4520/19
провадження № 61-5064ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська група «Теміс Лав'єрс Груп», Міжнародна адвокатська група «Теміс Лав'єрс Груп «Київ», про стягнення заборгованості,
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором про надання правової допомоги та договором про відступлення права вимоги в сумі 56 651,05 грн.
Ірпінський міський суд Київської області рішенням від 25 червня 2021 року в задоволені позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 червня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання правової допомоги у розмірі 56 651,05 грн. Стягнув з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 1 921,00 грн.
ОСОБА_1 20 січня 2022 року звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просила стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 13 350,00 грн.
Заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що нею під час подання позовної заяви до суду першої інстанції була розрахована приблизна вартість витрат, які вона зможе понести в звязку із зверненням з цим позовом до суду. Однак, так як рішення було ухвалене не на її користь, докази у вигляді рахунків, квитанцій та актів здачі-прийняття робіт надані не були, а також не були надані такі докази за складання та подання апеляційної скарги. У звязку із ухваленням апеляційним судом рішення на користь позивача, вона вважає за доцільне надати такі докази зараз, одразу після отримання копії рішення суду, а саме - 10 січня 2022 року. Крім цього, ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку на подання доказів понесених судових витрат, у зв'язку із перебуванням всіх представників на вихідних.
Київський апеляційний суд ухвалою від 12 травня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання доказів понесення судових витрат відмовив. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення залишив без задоволення.
ОСОБА_1 07 червня 2022 року подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити на новий розгляд.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною третьою статті 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Встановивши, що ОСОБА_1 звертаючись до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі 17 січня 2022 року, тобто поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, не надала доказів поважності причин пропуску строку на подання доказів понесених судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для його поновлення.
Враховуючи те, що відсутні підстави для поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без задоволення.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувана ухвала Київського апеляційного суду від 12 травня 2022 року є законною, ухвалена з додержанням норм права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна адвокатська група «Теміс Лав'єрс Груп», Міжнародна адвокатська група «Теміс Лав'єрс Груп «Київ», про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов