Ухвала
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 2605/7478/12
провадження № 61-2774св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллонж»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Завод «КІНАП», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута Ірина Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 19 січня 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
У квітні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аллонж» (далі -ТОВ «Аллонж») звернулося з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , треті особи: Відкрите акціонерне товариство «Завод КІНАП» (далі - ВАТ «Завод КІНАП»), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута І. В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.
Позовна заява обґрунтована тим, що 31 березня 2006 року між ВАТ «Завод КІНАП» і ТОВ «Аллонж» укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ТОВ «Аллонж» набуло право власності на нежитлові приміщення загальною площею 403,80 кв. м, що становить 8/1000 часток майнового комплексу
(від загальної площі майнового комплексу 48 432,9 кв. м) на
АДРЕСА_1 .
21 липня 2006 року між ВАТ «Завод КІНАП» та ТОВ «Аллонж» укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 5 474,90 кв. м,
що становить 113/1000 часток майнового комплексу (від загальної площі майнового комплексу 48 432,9 кв. м) на АДРЕСА_1 .
Того ж дня між ВАТ «Завод КІНАП» і ТОВ «Аллонж» укладено договір купівлі продажу, згідно із яким позивач набув право власності на нежитлові приміщення загальною площею 2 791,6 кв. м, що становить 58/1000 часток майнового комплексу (від загальної площі майнового комплексу 48 432,9 кв. м)
на АДРЕСА_1 .
Згідно з договором купівлі-продажу від 24 жовтня 2006 року ВАТ «Завод КІНАП» відчужило на користь ТОВ «Аллонж» нежитлові приміщення загальною площею 197,00 кв. м, що становить 4/1000 часток майнового комплексу (від загальної площі майнового комплексу 48 432,9 кв. м) на АДРЕСА_1 .
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Сила Закону»
від 22 травня 2008 року визнано недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу від 31 березня 2006 року, від 21 липня 2006 року
та від 24 жовтня 2006 року і визнано за ВАТ «Завод КІНАП» право власності
на нежитлові приміщення, відчужені за цими договорами на користь
ТОВ «Аллонж».
14 січня 2010 року між ВАТ «Завод КІНАП» і ОСОБА_1 укладено два договори купівлі-продажу нежитлових приміщень, за умовами яких ОСОБА_1 набув право власності на нежитлові приміщення вказаного майнового комплексу площею 133,6 кв. м та 181,25 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 .
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26 листопада 2010 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 31 березня 2011 року, скасовано рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Сила Закону» від 22 травня 2008 року № 3/2008.
Таку обставину позивач вказав як підставу поновлення свого права власності
на спірні приміщення.
29 травня 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2 набув право власності
на нежитлове приміщення площею 178,95 кв. м, що становить 46/10000 часток, та нежитлове приміщення площею 127,3 кв. м, що становить 3/1000 частки майнового комплексу (від загальної площі майнового комплексу 39 709,40 кв. м) на АДРЕСА_1 .
На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог ТОВ «Аллонж» просило суд визнати недійсними договори купівлі-продажу
від 14 січня 2010 року, укладені між ВАТ «Завод КІНАП» і ОСОБА_1 ; витребувати у ОСОБА_2 на користь ТОВ «Аллонж» нежитлове приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальню (літ. Б) площею 127,3 кв. м та нежитлове приміщення ІІ поверху заводоуправління (літ. А) - частину приміщення № 1 (групи приміщень № 1) площею 178,95 кв. м
на АДРЕСА_1 ; витребувати у ОСОБА_1 на користь
ТОВ «Аллонж» нежитлове приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальню (літ. Б) площею 6,3 кв. м та нежитлове приміщення ІІ поверху заводоуправління (літ. А) частину приміщень у групі приміщень № 1 площею 2,3 кв. м на АДРЕСА_1 ; визнати за ТОВ «Аллонж» право власності на зазначені нежитлові приміщення.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року
у позові ТОВ «Аллонж» відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції
як на підставу відмови у позові посилався на рішення Господарського суду
м. Києва від 09 січня 2013 року, яким встановлено, що укладені між ВАТ «Завод КІНАП» і ТОВ «Аллонж» договори купівлі-продажу нежитлових приміщень
є дійсними, тому законним власником вищевказаних нежилих приміщень
є ТОВ «Аллонж».
У червні 2015 року ТОВ «Аллонж» звернулось із заявою про перегляд у зв'язку
із нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року, в якій зазначало, що під час розгляду справи суд першої інстанції як на підставу відмови у позові посилався на рішення Господарського суду м. Києва від 09 січня 2013 року, яким встановлено,
що укладені між ВАТ «Завод КІНАП» та ТОВ «Аллонж» договори купівлі-продажу нежитлових приміщень є дійсними. Однак постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року, рішення Господарського суду м. Києва
від 09 січня 2013 року скасовано і ухвалено нову постанову, якою позов задоволено, визнано за ТОВ «Аллонж» право власності на спірні нежитлові приміщення та витребувано їх у відповідачів на користь ТОВ «Аллонж».
Справу за заявою про нововиявлені обставини суди розглядали неодноразово.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2018 року заяву про перегляд судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами задоволено, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення Господарського суду м. Києва від 09 січня 2013 року, яке було підставою для ухвалення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 вересня 2013 року, скасовано, тому вказані обставини суд вважав істотними та дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Оболонського районного суду м. Києва
від 25 вересня 2013 року та ухвалення нового рішення у справі.
Суд першої інстанції також виходив із встановлених обставин, які вважав підтвердженими матеріалами справи, що на час вчинення правочинів між ОСОБА_1 і ВАТ «Завод «КІНАП» від 14 січня 2010 року ВАТ «Завод «КІНАП» не був власником спірних нежитлових приміщень, а тому не мав права відчужувати їх на користь ОСОБА_1 , і спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею. Однак суб'єктний склад учасників процесу унеможливлює визнання цих договорів недійсними в судовому порядку, оскільки ВАТ «Завод «КІНАП», яке було стороною оспорюваних правочинів,
не залучене до участі у справі як відповідач. Крім того, за наведених обставин суд не має можливості відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України витребувати спірні нежитлові приміщення у відповідачів.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Аллонж» залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2018 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року у цій справі постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року в частині відмови
у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано, справу направлено в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ураховуючи наведене, предметом нового апеляційного перегляду є рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2018 року в частині вирішення вимог позову про витребування у відповідачів на користь позивача нежитлових приміщень.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 січня 2021 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 червня 2018 року в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Аллонж» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ВАТ «Завод «КІНАП» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леута І. В., про витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано, позов в цій частині задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аллонж» нежитлове приміщення ІІ поверху заводоуправління (з літ. А) частина приміщення № 1 площею 23,95 кв. м, приміщення № 2 площею 157,30 кв. м (групи приміщень № 1). Загальна площа відчужуваних нежитлових приміщень становить 181,25 кв. м, що становить 46/10000 частин (від майнового комплексу пл. 39 709,40 кв. м), розташоване
за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14 січня 2010 року
та зареєстроване в реєстрі за № 5.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аллонж» нежитлове приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальні (загальною площею 133,60 кв. м, що становить 3/1000 частин (від майнового комплексу
пл. 39,70940 кв. м), розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ,
що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14 січня 2010 року та зареєстроване в реєстрі за № 6.
У решті рішення залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірне майно яке вибуло
з володіння власника ТОВ «Аллонж» на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу по суті та не зазначив, у чому саме полягають нововиявлені обставини, з яким пов'язується скасування рішення, та яким чином вони впливають на результати вирішення спору. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог та змінив підстави позову, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду. ТОВ «Аллонж» заявило вимоги до ОСОБА_1 про витребування нежитлового приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1
(без бомбосховища) їдальні (літ. Б) площею 6,3 кв. м та нежитлового приміщення ІІ поверху - заводоуправління (літ. А) - частини приміщень у групі приміщень
№ 1 площею 2,3 кв. м на АДРЕСА_1 . Разом з тим вимоги про витребування нежитлового приміщення ІІ поверху заводоуправління (з літ. А) частини приміщення № 1 площею 23,95 кв. м, приміщення № 2 площею 157,30 кв. м. (групи приміщень № 1), загальна площа відчужуваних нежилих приміщень становить 181,25 кв. м, що становить 46/10000 частин (від майнового комплексу площею 39 709,40 кв. м), нежитлового приміщення ІІ поверху виробничого корпусу № 1 (без бомбосховища), їдальня (загальною площею 133,60 кв. м,
що становить 3/1000 частин (від майнового комплексу площею 39,70940 кв. м), не заявляло.
Відповідно до статтей 387, 388 ЦК України ТОВ «Аллонж» могло б заявити позов про витребування із чужого незаконного володіння саме тих приміщень, які йому раніше належали, заявивши позов до усіх титульних власників.
Суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 367/7135/16-ц, постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-277цс16. Також касаційна скарга містить посилання на постанову Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 із зазначенням того, що суд апеляційної інстанції не виконав вимоги щодо повідомлення учасників справи, зокрема, ОСОБА_2 і ВАТ «Завод «КІНАП»».
У квітні 2021 року ТОВ «Аллонж» подало відзив на касаційну скаргу у якому просило залишити її без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 2605/7478/12, витребувано її з Оболонського районного суду м. Києва та зупинено дію постанови Київського апеляційного суду
від 19 січня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року справу призначено
до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року справу № 362/2707/19 передано
на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на необхідність відступу від висновку відступити від висновку Верховного Суду України, викладеного
у постанові від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1168цс15 та у постанові
від 16 серпня 2017 року у справі № 2608/12111/12 (провадження № 6-54цс17), оскільки Велика Палата Верховного Суду ще чітко не висловлювала правову позицію з питання щодо можливості витребування лише індивідуально визначеного майна, або майна, яке виділено в натурі, та не надавала правовий аналіз можливості такого способу захисту порушеного права за відсутності виділення належної позивачу частки у майні без виділення цієї частки в натурі.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2022 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11 травня 2022 року.
Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин у справі № 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22).
У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі)
у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється в випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу до закінчення перегляду
в касаційному порядку.
Тому колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження
у справі № 2605/7478/12.
Керуючись статтями 252, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційне провадження у справі № 2605/7478/12 зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи
№ 362/2707/19 (провадження № 14-21цс22).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун В. І. Крат