Справа №127/22929/21
Провадження №1-кп/127/850/21
15 червня 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що ризики, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, на даний час не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити застосований запобіжний захід на більш м'який.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 - просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що тримання під вартою є надмірним запобіжним заходом для його підзахисного, а тому просив змінити застосований запобіжний захід на домашній арешт. У разі, якщо суд прийде до переконання про доцільність продовження ОСОБА_5 строку дії застосованого запобіжного заходу, просив зменшити обвинуваченому розмір застави.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Строк дії, обраного до обвинуваченого запобіжного заходу спливає 19.06.2022. Отже, стороною обвинувачення вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства дотримані не були.Разом з тим, суд враховує, що сторона захисту не заперечувала проти розгляду клопотання прокурора, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
Також суд враховує, що частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд вважає за доцільне зазначити, що приписи частини третьої статті 331 КПК є імперативними. Саме тому, суд вважає за необхідне вирішити клопотання прокурора по суті, надавши доводам сторін відповідну правову оцінку.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення чи відмови у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.
Відповідно до частини першої статті 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти Украхни»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).
Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому злочину здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов'язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час судове слідство (з'ясування обставин кримінального провадження та перевірка їх доказами) не завершене, а тому вирішення вказаного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернуто увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
Відповідно до вимог частини першої статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
З матеріалів кримінального провадження випливає, що у підготовчому судовому засіданні за результатами розгляду клопотань сторони обвинувачення та сторони захисту суд продовжив застосований на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.06.2021 і продовжений на підставі ухвали від 04.08.2021 до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Разом з тим, суд застосував до обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 45400 грн. Згідно з листом за підписом заступника начальника ТУ ДСА у Вінницькій області ОСОБА_6 від 15.09.2021 ОСОБА_7 внесла кошти в сумі 45400 грн. в інтересах ОСОБА_5 на підставі платіжного доручення № 1977697550 від 15.09.2021.
В подальшому суд своєю ухвалою від 15.03.2022 заставу, внесену ОСОБА_7 повернув останній та змінив ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави на домашній арешт у певний період доби, а саме з 22.00 год. до 07.00 год. наступної доби. При цьому на ОСОБА_5 були покладені обов'язки, передбачені пунктами 1, 2, 4 статті 194 КПК.
За клопотанням прокурора у зв'язку з врученням ОСОБА_5 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК, суд своє ухвалою від 21.04.2022 змінив застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
При цьому, обвинувачений після завершення судового засідання, не зважаючи на вказівку суду та прокурора залишитись в залі суду для виконання ухвали про зміну запобіжного заходу, самовільно залишив приміщення суду. У зв'язку з наведеним ухвала суду не була виконана негайно.
Згідно з наданим суду протоколом затримання обвинувачений ОСОБА_5 07.05.2022 був затриманий працівниками поліції та на виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 21.04.2022 поміщений до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт наявності ризиків вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень та ухилення від явки до суду.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, раніше згідно з наданими суду матеріалами неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів. На даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершений, зокрема, не допитані потерпілий та свідки кримінального провадження. Будь-яких об'єктивні дані, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, у тому числі за станом здоров'я, суду надані не були.
З огляду на викладене, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження зазначеним вище ризикам, суд вважає за доцільне відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Разом з тим, зі змісту частини третьої статті 183 КПК випливає, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Обставин, визначених частиною четвертою статті 183 КПК судом встановлено не було, а тому суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Вирішуючи питання щодо обрання розміру застави суд враховує положення пункту 2 частини п'ятої статті 182 КПК, якою розмір застави за кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 обмежений від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, суд враховує, Закон України «Про державний бюджет на 2022 рік», яким зокрема встановлені розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення. Відповідно до статті 7 зазначеного закону прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року становить 2481 гривню. Отже, суд вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави розміром 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 198480 гривень.
У разі внесення застави ОСОБА_5 має бути звільнений з-під варти з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК, а саме прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.
Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, - продовжити на 60 днів, з 15 червня 2022 року до 23.59 годину 13 серпня 2022 року.
Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198480 (сто дев'яносто вісім чотириста вісімдесят) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області.
Обвинувачений (заставодавець) має право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії цієї ухвали.
У разі внесення застави звільнити ОСОБА_5 з-під варти та покласти на нього такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою до Вінницького міського суду Вінницької області, не відлучатися з місця постійного проживання без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у кримінальному провадженні до здійснення їхнього допиту в судовому засіданні.
Якщо ОСОБА_5 не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останнього буде застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: