Справа № 127/9004/22
Провадження № 2-о/127/169/22
14 червня 2022 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Іщук Т. П.,
за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,
заявника ОСОБА_1 , її представника - адвоката Борусевича С. Й., заінтересованої особи - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), про встановлення факту родинних відносин та факту смерті особи на окупованій території, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду із цією заявою, за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , Відділу ДРАЦС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), та просила встановити факти, що вона є донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Єнакієве Донецької області та факт смерті останньої, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території в м. Єнакієве Донецької області, а також зобов'язати ВДРАЦС в м. Вінниці невідкладно зареєструвати факт смерті ОСОБА_4 . Свою заяву мотивувала тим, що вона ОСОБА_1 ( дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) є донькою ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Єнакієве Донецької області. Заявниця вказує, що у свідоцтві про її народження відомості про матір вказані як « ОСОБА_4 » (запис вчинений російською мовою). Після розірвання шлюбу між батьками мати залишила шлюбне прізвище, яке в свідоцтві про розірвання шлюбу вказане як « ОСОБА_4 ». Надалі мати ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ». Заявниця у зв'язку з реєстрацією шлюбу з ОСОБА_10 змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 ». Заявниця вказує, що згідно повторного свідоцтва про її народження відомості про матір вказані як « ОСОБА_4 ». ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина. Брат заявниці ОСОБА_2 відмовився від спадщини на її користь, однак у зв'язку із різними написанням прізвища заявниця не може реалізувати свої права. Крім того, мати заявниці ОСОБА_4 померла на тимчасово окупованій території України в місті Єнакієве Донецької області та наявні документи з тимчасово окупованої території про її смерть є неприйнятним для здійснення реєстрації смерті матері, що також перешкоджає заявниці реалізувати свої права. З огляду на викладене просить заяву задовольнити.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 травня 2022 року заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі та викликано як свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .
У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 та її представник - адвокат Борусевич С. Й. заяву підтримали та просили її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Відділу ДРАЦС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) у судове засідання не з'явився, однак до суду подав заяву та просив розгляд справи провести в його відсутність, при прийнятті рішення покладався на думку суду.
Заінтересована особа ОСОБА_2 , будучи за його згодою допитаний як свідок, показав, що померла ОСОБА_4 є його матір'ю та матір'ю заявниці. Із заявницею вони є рідними по материнській лінії. В 2004 році їхня сім'я переїхала в Донецьку область, а заявниця залишилася проживати на Вінниччині , де згодом вийшла заміж. Вони підтримували теплі родинні стосунки, а в 2014 року майже рік проживали в заявниці, були зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, згодом батьки повернулися в м.Єнакієве, де ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
Допитана як свідок ОСОБА_14 показала, що вона є родичкою ОСОБА_2 , їхню сім'ю знає з дитинства та підтвердила, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_1 , вони підтримували родинні відносини.
Допитана як свідок ОСОБА_13 , яка є свекрухою заявниці, показала, що дійсно ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 . Остання часто приїздила до доньки, в 2014 році її сім'я майже рік проживали в неї, востаннє навідувала доньку в 2021 році, вони підтримували родинні відносини та вважає, що розбіжності в написанні прізвища викликані різним перекладом на українську мову.
Вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п.1 ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для реалізації своїх прав.
При цьому суд звертає увагу, що за змістом ст.315, 318 ЦПК України, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, 2) встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право, 3) заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення, 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. На вказані умови також звертає увагу Верховний Суд України в роз'ясненнях «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення».
Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд також розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Згідно ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Судом установлено, що заявниця ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Юнокомунарівськ Донецької області.
Заявниця зареєструвала шлюб з ОСОБА_16 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
За даними свідоцтва про її народження серії НОМЕР_1 від 06 лютого 1984 року, викладеного російською мовою, її батьками зазначені: батько - « ОСОБА_17 » за національністю - «русский», мати - « ОСОБА_4 » за національністю - «украинка».
Згідно повторного свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 21 квітня 2022 року, викладеного українською мовою, відомості про матір зазначені як « ОСОБА_4 ».
Згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 09 березня 1995 року, 09 березня 1995 року розірваний шлюб між батьками заявниці ОСОБА_19 та ОСОБА_4 та після розірвання шлюбу дружина надалі іменована прізвищем « ОСОБА_4 ».
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що свідчить копія повторно виданого свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 11 серпня 2020 року, актовий запис № 43, та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».
ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Єнакієве Донецької області померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Смерть ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м.Єнакієве Донецької області у віці 59 років підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 від 06 січня 2022 року та довідкою про причину смерті №34 від 06 січня 2022 року.
ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повідомила, що окрім неї спадкоємцем є син померлої ОСОБА_2 . Останній же в своїй заяві відмовився від спадщини на користь дочки померлої (його сестри) - ОСОБА_1 . Остання, маючи розбіжності в написанні прізвища, а також відсутність належних документів в підтвердження реєстрації смерті матері немає можливості реалізувати свої права.
ВДРАЦС у м.Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) відмовив у проведені державної реєстрації смерті на підставі пред'явлення документів, які видані на тимчасово окупованої території, а також повідомив про неможливість внесення змін до актового запису про народження заявниці, так як останній також знаходиться на тимчасово окупованій території ( листи від 15 лютого 2002 року №404-21.21-125 та від 17 травня 2022 року №1005-21.21-125).
Що стосується встановлення факту родинних відносин, то суд, оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищезазначене, в тому числі й показання свідків, дійшов висновку, що факт родинних відносин ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як матері та доньки, доведений в судовому засіданні, що також додатково підтверджується співпадінням анкетних даних, підтриманням родинних стосунків за життя, визнанням померлою за життя заявницю як доньку та наявністю оригіналів документів померлої в заявника.
Розбіжності ж у написанні прізвища суд оцінює як різне їх написаннями при перекладі на українську мову та особливостями її вживання при веденні офіційних документів.
Щодо підтвердження смерті особи на окупованій території, то суд зважає, що відповідно до положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15квітня 2014року №1207-VII (з наступними змінами та доповненнями) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий цими органами та/ або особами є недійсним і не створює правових наслідків.
Отже свідоцтво про смерть сер. НОМЕР_5 від 06 січня 2022 року про смерть ОСОБА_4 не створює правових наслідків.
Разом з тим, оцінюючи надані заявником докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Практикою Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці, зокрема в рішеннях ЄСПЛ «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зокрема ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
На підставі вищевикладеного, враховуючи сукупність наданих доказів, суд вважає факт смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 встановленим.
За таких обставин, суд вважає, що заяву в частині встановлення факту родинних відносин та факту смерті на окупованій території слід задовольнити.
Що стосується заяви про зобов'язання ВДРАЦС в м. Вінниці невідкладно зареєструвати факт смерті ОСОБА_4 , то суд зважає, що матеріали справи не містять доказів, що заявнику було відмовлено заінтересованою особою в реєстрації смерті її матері на підставі рішення суду. Крім того слід звернути увагу, що в порядку окремого провадження суд не вирішує питання зобов'язального характеру, а встановлює факти, що мають юридичне значення. З огляду на викладене заява в цій частині задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 76, 81, 263-265, 293, 315, 317, 319, 352, 354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин та факту смерті особи на окупованій території, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Єнакієве Донецької області.
Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України в м. Єнакієве Донецької області у віці 59 років ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Єнакієве Донецької області.
В решті вимог заяви - відмовити.
Судові витрати залишити за заявником.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасники справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
Заінтересовані особи:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), вул. Замостянська, 26, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 25497415.
Повний текст рішення складений 15.06.2022.
Суддя: