Справа № 126/320/22
Провадження № 1-кп/147/47/22
іменем України
14 червня 2022 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
із секретарем ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
потерпілої ОСОБА_11
при розгляді у судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021020000000423 від 08.09.2021, про обвинувачення:
ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.4 ст.187 КК України,
ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 вересня 2022 року за №12021020000000423 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
В судовому засіданні 14 червня 2022 року прокурор ОСОБА_5 подав клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 на 60 днів. В обґрунтування клопотання зазначає, що термін утримання обвинуваченого під вартою спливає, у зв'язку з чим є необхідним та доцільним вирішити питання, щодо продовження строку його утримання під вартою, без зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, що обґрунтовується наступним. Так, обвинувачений вчинив злочини, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі. Крім того, наслідком злочинних дій обвинуваченого настала шкода у особливо великих розмірах. Сторона обвинувачення вважає, що з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне ОСОБА_6 може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. Всі з вище перерахованих ризиків та обставин, чітко відображені у відповідних матеріалах судової справи і продовжують мати своє місце на даний час.
Крім того, прокурор ОСОБА_5 подав клопотання про продовження строків тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів. Клопотання мотивує тим, що термін утримання обвинуваченого під вартою спливає, у зв'язку з чим є необхідним та доцільним вирішити питання, щодо продовження строку його утримання під вартою, без зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, що обґрунтовується наступним. Так, обвинувачений вчинив злочини, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі. Крім того, наслідком злочинних дій обвинуваченого настала шкода у особливо великих розмірах. Сторона обвинувачення вважає, що з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне ОСОБА_7 може переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілу, свідків, експертів, спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу. Всі з вище перерахованих ризиків та обставин, чітко відображені у відповідних матеріалах судової справи і продовжують мати своє місце на даний час.
Подані клопотання прокурор ОСОБА_5 підтримав з підстав та доводів, що викладені в них та наполягав на їх задоволенні.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував щодо заявленого клопотання прокурора відносно нього та просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Захисники обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заперечували щодо клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 . Зазначили, що ризики вказані прокурором на даний час відсутні, обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, всі необхідні слідчі дії вже проведено, а тому ОСОБА_6 не має наміру впливати на свідків чи потерпілу. Із врахуванням викладеного, а також враховуючи надані довідки про склад сім'ї та позитивну характеристику ОСОБА_6 , сторона захисту заперечувала проти клопотання прокурора та наполягали на застосуванні відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_7 при вирішенні клопотання про продовження відносно нього строку тримання під вартою поклався на розсуд суду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 підтримала позицію свого підзахисного та не заперечувала проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши подані та заявлені клопотання та матеріали справи дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотання суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого такого заходу. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Судом встановлено, що строк тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 закінчується 17 червня 2022 року. Розгляд кримінального провадження до вказаної дати не може бути закінчено.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 даної статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що обґрунтованість підозри щодо вчинення обвинуваченими інкримінованих їм кримінальних правопорушень підтверджується наявними в матеріалах кримінального провадження доказами, що є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра». При цьому, обґрунтованість пред'явленої підозри неодноразово перевірялася слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених, та судом під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
За твердженням прокурора, на даний час не зменшилися та продовжують існувати ризики щодо переховування обвинувачених від суду, незаконного впливу на потерпілу і свідків у даному кримінальному провадженні та вчинення нових злочинів.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав. Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей.
Під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа підозрюється, обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Обвинувачений ОСОБА_6 відповідно до положень ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні: тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від трьох до семи років (ч. 1 ст.263 КК України) та особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна (ч.4 ст. 187 КК України).
Обвинувачений ОСОБА_7 відповідно до положень ст. 12 КК України обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна (ч.4 ст. 187 КК України).
Разом із цим, надаючи на момент розгляду заявлених клопотань оцінку можливості переховування обвинувачених від суду, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, відповідно до якої тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
За сукупності вказаних вище обставин, враховуючи дані про обвинувачених та обставини обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне продовжити раніше обраний відносно них запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики які слугували підставою для обрання такого виду запобіжного заходу свою актуальність не втратили, у справі лише розпочато судовий розгляд, не допитано свідків, потерпілу, не досліджено доказів.
Суд не бере до уваги доводи сторони захисту про те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами. Прокурором повністю доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України та наявність обґрунтованої підозри, а тому застосування до обвинуваченого інших менш впливових запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків та запобігти ризикам наведених в клопотанні.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 314-316, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) діб - тобто до 13 серпня 2022 року включно.
Клопотання прокурора ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 (шістдесят) діб - тобто до 13 серпня 2022 року включно.
Копію ухвали направити на адресу Державної установи «Вінницька установа виконання покарань №1» для вручення обвинуваченим та виконання.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали суду виготовлено та проголошено 15 червня 2022 року о 08 год. 30 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3