ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.06.2022Справа № 910/14243/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Енерджи Україна"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
за участю третіх осіб, які на заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
2. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 3 468 324,14 грн
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Дарменко В.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Енерджи Україна" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов'язань за договором №499/01 від 07.08.2019 у розмірі 3 468 324.14 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.10.2021.
12.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.
Протокольною ухвалою суду від 20.10.2021 відкладено підготовче засідання на 24.11.2021.
25.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наводить аргументи на спростування заперечень відповідача.
27.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки та інфляційних втрат.
02.11.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
22.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із сплатою відповідачем суми основного боргу. У поданій заяві позивач просить повернути суму переплаченого судового збору.
Ухвалою суду від 24.11.2021 прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 22.11.2021, залучено до участі у справі третіх осіб, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.12.2021.
Протокольною ухвалою суду від 08.12.2021 відкладено підготовче засідання на 12.01.2022.
17.12.2021 через відділ діловодства суду від НКРЕКП надійшли письмові пояснення по суті спору.
Протокольною ухвалою суду від 12.01.2022 відкладено підготовче засідання на 08.02.2022.
Протокольною ухвалою суду від 08.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2022.
Підготовче засідання, призначене на 02.03.2022, не відбулося з об'єктивних причин, які не залежали від суду.
Ухвалою суду від 07.04.2022 призначено судове засідання на 18.05.2022.
У зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці, ухвалою суду від 13.05.2022 призначено судове засідання на 01.06.2022.
У судовому засіданні 01.06.2022 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та представника відповідача, який заперечував проти позовних вимог.
У судовому засіданні суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
У судовому засіданні 01.06.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
07.08.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "Сан-Енерджи Україна" укладено договір №499/01, відповідно до умов якого виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди №433/01/20 від 12.03.2020 до договору, сторони дійшли згоди викласти п. -7 договору викласти у новій редакції (у подальшому по тексту рішення зазначається нова редакція договору).
Пунктом 2.3 договору передбачено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Відповідно до п. 4.6 договору, гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим' тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.
Спір виник внаслідок того, що відповідачем допущено порушення строків виконання зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати електричної енергії, у зв'язку із чим позивачем завлено до стягнення штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, які звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 3.3 договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Згідно п. 10.1 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, о 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.
Відповідно до п. 10.2 Правил, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей (п. 10.3 Правил).
Відповідно до п. 10.4 Правил, після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
З наведеного вбачається, що умовами укладеного договору на відповідача покладено обов'язок здійснювати розрахунки за договором у кожному розрахунковому місяці у три етапи: І - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, ІІ - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; ІІІ - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.
Позивач зазначає, що відповідачем допущено порушення строків оплати електричної енергії за квітень-липень 2020 року.
Судом встановлено, що Постановою НКРЕКП №995 від 27.05.2020 затверджено розмір вартості послуг у квітні 2020 року - 4 944 046 105,48 грн; Постановою НКРЕКН №1211 від 24.06.2020 затверджено розмір вартості послуг у травні 2020 року - 4 337 390 779,22 грн; Постановою НКРЕКП №1435 від 22.07.2020 затверджено розмір вартості послуг у червні 2020 року - 4 246 519 382,97 грн; Постановою НКРЕКП №1600 від 19.08.2020 затверджено розмір вартості послуг у липні 2020 року - 4 634 520 383,78 грн.
Таким чином, відповідач мав оплатити вартість прийнятої за актом за квітень 2020 року електричну енергію до 29.05.2020; за травень 2020 року - до 26.06.2020; за червень 2020 року - до 24.07.2020; за липень 2020 року - до 21.08.2020.
Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачем допущено порушення строків оплати прийнятої електричної енергії.
На підставі п. 4.6 договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 825 897,67 грн та штраф 7% у розмірі 952 948,34 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд дійшов висновку, що розмір штрафу є обґрунтованим та арифметично правильним.
Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку що позивачем допущено арифметичні помилки у розрахунках (неправильно обраховано кількість днів у 2020 році). За перерахунком суду, арифметично правильним є розмір пені у сумі 823 902,66 грн.
Окрім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 1 269 124,29 грн та 3% річних у розмірі 420 353,84 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає про його обґрунтованість, арифметичну правильність та необхідність задоволення у повному обсязі.
Щодо розрахунку 3% річних суд зазначає, що позивачем допущено арифметичні помилки при здійсненні обчислення та не враховано кількість днів у 2020 році. Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку що обґрунтованим та арифметична правильним є розмір 3% річних у сумі 417 281,33 грн.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Передбачене статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України право суду на зменшення пені може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19.
Суд дослідивши матеріали справи дійшов висновку про відсутність умислу в діях відповідача щодо невиконання взятих на себе зобов'язань по своєчасній оплаті електричної енергії, за прострочення виконання яких заявлено вимогу про стягнення неустойки, адже підтверджується фактична фінансова неспроможність виконання такого зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин для зменшення нарахованих позивачем розмірів пені та штрафу, а тому вважає, що справедливим та розумним буде зменшити розмір пені та штрафу на 50 відсотків.
При цьому, щодо правових підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних суд зазнає таке.
Так, щодо посилань відповідача на постанову Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 в обґрунтування вимоги про зменшення розміру 3% річних, суд зазначає, що викладена у цій постанові правова позиція Верховного Суду не може бути застосована до правовідносин, які є предметом розгляду у даній справі, оскільки спірні правовідносини у вказаних справах різні.
Поряд з наведеним суд вказує, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат.
Усі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, а в частині зменшення розміру штрафних санкцій судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір у даній справі виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 48 000,00 грн.
Статтю 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач надав: копію договору про надання правової допомоги №59 від 11.10.2019; копію письмового завдання до договору від 26.08.2021; копію акту приймання-передачі наданої допомоги від 31.08.2021 на загальну суму 48 000,00 грн, копію рахунку на оплату №183 від 31.08.2021 на суму 48 000,00 та копію платіжного доручення №355 від 31.08.2021 на суму 48 000,00.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи договір та акт надання правової допомоги, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи викладене, заявлена позивачем вимога, відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Окрім того, у заяві про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить повернути суму переплаченого судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе повернути позивачу суму судового збору в розмірі переплаченої суми.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Енерджи Україна" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код ЄДРПОУ - 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан-Енерджи Україна" (31252, Хмельницька область, с. Кривачинці, вул. Центральна, буд. 55, код ЄДРПОУ - 42142741) 411 951 (чотириста одинадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн 33 коп. - пені, 476 474 (чотириста сімдесят шість тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 17 коп. - штрафу, 1 269 124 (один мільйон двісті шістдесят дев'ять тисяч сто двадцять чотири) грн 29 коп. - інфляційних витрат, 417 281 (чотириста сімнадцять тисяч двісті вісімдесят одна) грн 33 коп. - 3% річних, 51 948 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сорок вісім) грн 85 коп. - витрат по сплаті судового збору та 48 000 (сорок вісім тисяч) грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сан-Енерджи Україна" (31252, Хмельницька область, с. Кривачинці, вул. Центральна, буд. 55, код ЄДРПОУ - 42142741) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 150 855 (сто п'ятдесят тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 08 коп., сплачену згідно платіжного доручення №353 від 31.08.2021.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14.06.2022.
Суддя Н.І. Зеленіна