номер провадження справи 18/47/22
про закриття провадження у справі
14.06.2022 справа № 908/642/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали справи № 908/642/22
за позовом концерну “Міські теплові мережі” (бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091; фактична адреса: вул. Адмірала Нахімова, 4, м. Запоріжжя, 69005)
до відповідача фізичної особи-підприємця Бардакова Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 6531,36 грн.
Без повідомлення (участі) представників учасників справи
Концерн “Міські теплові мережі” звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Бардакова Олександра Валерійовича 6531,36 грн., з яких: 5683,65 грн. основного боргу по оплаті за отриману теплову енергію на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 927 від 01.10.2002, 246,50 грн. 3% річних та 601,21 грн. інфляційних втрат.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2022 справу № 908/642/22 передано на розгляд судді Левкут В.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.05.2022 відкрите провадження у справі № 908/642/22, присвоєно справі номер провадження 18/47/22, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/642/22 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.
Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення ухвали суду повноважному представнику позивача 03.06.2022 та повноважному представнику відповідача 18.05.2022.
Від відповідача 23.05.2022 (в межах визначеного судом строку) до суду надійшла заява, в якій відповідач повідомив про повне виконання зобов'язання щодо оплати заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат. До заяви надано платіжні доручення № 843 від 20.05.2022 на суму 5683,66 грн. та № 842 від 20.05.2022 на суму 847,72 грн.
Від позивача 14.06.2022 судом отримано заяву про закриття провадження у справі та повернення суми сплаченого судового збору. Позивач повідомив про сплату відповідачем заборгованості та просив суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрити провадження у справі, повернути позивачу суму сплаченого судового збору в розмірі 2481,00 грн.
Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 11.07.2022.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, ухвалу прийнято 14.06.2022 без її проголошення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Матеріали справи свідчать, що концерном “Міські теплові мережі” в особі директора філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського (Дніпровського) району (енергопостачальною організацією, позивачем у справі) та фізичною особою-підприємцем Бардаковим Олександром Валерійовичем (споживачем, відповідачем у справі) 01.01.2002 укладений договір № 927 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.2 Договору енергопостачальна організація зобов'язалась постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченими цим договором.
Відповідно до п. 2.2 Договору теплова енергія відпускається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року.
За визначенням п. 5.1 Договору, облік теплової енергії (опалення та гаряче водопостачання) проводиться розрахунковим способом.
Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).
За визначенням п. 6.3 Договору, енергопостачальна організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації.
Розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку (п. 6.5 Договору).
Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію і передоплату (п. 6.6 Договору).
Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір набуває чинності після його підписання обома сторонами та діє з 01.10.2002 по 30.09.2003. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання. Усі зміни та доповнення до договору повинні бути оформлені письмово, узгоджені та підписані обома сторонами.
У зв'язку з відсутністю доказів розірвання договору Договір є чинним.
Позивачем, на виконання умов договору в період з листопада 2019 року по квітень 2021 року відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 6523,65 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі теплової енергії надання послуг з центрального постачання гарячої води та рахунками.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманої теплової енергії, позивачем направлено на його адресу претензію № 793/05-юр від 17.02.2022 з вимогою щодо сплати 5683,65 грн. заборгованості за Договором.
Вартість отриманої теплової енергії за вказаний період відповідачем сплачено частково, залишок заборгованості станом на момент подання позову становив 5683,65 грн.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача 6531,36 грн., з яких: 5683,65 грн. основного боргу по оплаті за отриману теплову енергію на підставі договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 927 від 01.10.2002, 246,50 грн. 3% річних та 601,21 грн. інфляційних втрат, стали предметом судового розгляду у даній справі.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 (надалі - Правила).
Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено поняття теплової енергії - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, ст. 1, п. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного теплопостачальною організацією та споживачем.
Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем відпущено відповідачу теплову енергію за період з листопада 2019 року по квітень 2021 року на загальну суму 6523,65 грн. В порушення умов Договору вартість отриманої теплової енергії сплачено відповідачем частково на суму 840,00 грн., заборгованість відповідача за договором станом на момент подання позову становила 5683,65 грн.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду на недотримання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості отриманої теплової енергії у визначений Договором строк, вимога про стягнення 5683,65 грн. заявлена позивачем обґрунтовано.
Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 246,50 грн. 3% річних та 601,21 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем правомірно.
Разом з тим, після відкриття провадження у даній справі відповідач сплатив суму заборгованості, з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат, що підтверджується платіжними дорученнями № 843 від 20.05.2022 на суму 5683,66 грн. та № 842 від 20.05.2022 на суму 847,72 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження по справі за позовом про стягнення 6531,36 грн. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Відповідно до частини 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України “Про судовий збір”.
Так, пунктом 5 частини 1 статті 7 вказаного Закону встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Позивач у заяві про закриття провадження у справі просив повернути з Державного бюджету судовий збір, сплачений ним за подання позовної заяви, в повному обсязі.
Враховуючи наведені приписи ГПК України та ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, а також наявність відповідної заяви позивача, 2481,00 грн. судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову за вимогою про стягнення з відповідача основного боргу платіжними дорученнями № 21674 від 17.12.2021 та № 251 від 11.01.2022 підлягає поверненню позивачу, про що судом буде прийнято відповідну ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 126, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву концерну “Міські теплові мережі” про закриття провадження у справі - задовольнити.
2. Провадження у справі № 908/642/22 за позовом концерну “Міські теплові мережі” до фізичної особи-підприємця Бардакова Олександра Валерійовича про стягнення 6531,36 грн. - закрити.
Повний текст ухвали складено та підписано 15.06.2022.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили (ст.ст. 174, 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.В. Левкут