вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"07" червня 2022 р. Cправа № 902/102/22
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО БАР ОІЛ" (вул. Залізнична, 4, с. Ялтушків, Барський район, Вінницька область, 23031)
до: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081) в особі Вінницької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (вул. Пирогова, 4-А, м. Вінниця, 21018)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР" (вул. Каштанова, 5, м. Бар, Барський район, Вінницька область, 23000)
про стягнення 23 447,90 грн.
На адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО БАР ОІЛ" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" в особі Вінницької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТАІР" про стягнення 23 447,90 грн.
Ухвалою суду від 08.02.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО БАР ОІЛ" залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Заявою № б/н від 14.02.2022 (вх. № 01-34/1581/22 від 16.02.2022), що надійшла до суду 16.02.2022, позивачем усунено недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 18.02.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/102/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 17.03.2022.
Ухвалою суду від 17.03.2022 відкладено підготовче засідання на 13.04.2022.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 17.05.2022, про що 13.04.2022 постановлено відповідну ухвалу.
За наслідками судового засідання 17.05.2022, з підстав введення на території України воєнного стану, з огляду на відсутність позицій сторін щодо можливості розгляду справи за відсутності їх представників, розгляд справи по суті відкладено на 07.06.2022.
31.05.2022 на електронну адресу суду надійшла заява-клопотання №б/н від 31.05.2022 (вх. №01-34/4271/22) скріплена електронним цифровим підписом представника позивача адвоката - Голівського В.В. про розгляд справи за відсутності представника позивача, за наявними матеріалами справи.
01.06.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив на позов б/н від 31.05.2021 Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА".
Відповідно до довідки № б/н від 01.06.2022 складеної уповноваженим працівником Господарського суду Вінницької області, відзив на позов б/н від 31.05.2021 не містить електронного цифрового підпису.
Пунктами 12, 32 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що електронний підпис - це електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, електронний документ - це оригінал електронного документу з обов'язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис - це електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. Електронний цифровий підпис використовується в автоматизованій системі документообігу суду для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).
Частиною 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.
Згідно з ч.8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 9901/43/19 в якій зазначено, що саме електронний цифровий підпис є головним реквізитом подання електронного документа. Відсутність такого реквізиту в електронному документі виключає підстави вважати його оригінальним.
Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч.4 ст.170 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вище зазначені законодавчі приписи та те, що оригіналу відзиву на позов б/н від 31.05.2021 в паперовій формі на адресу суду не надійшло, такий відзив залишається судом без розгляду.
На визначену судом дату представник позивача не з'явився.
Відповідачі правом участі в засіданні суду також не скористалися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином, ухвалою суду від 17.05.2022.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідачів до суду не надійшло.
З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідачів належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
У судовому засіданні 07.06.2022 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО БАР ОІЛ» зазначає, що 25.07.2019 відбулася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО БАР ОІЛ» та автомобіля Skoda Kodiag, н.з. НОМЕР_2 , який перебуває у власності ТОВ «АЛЬТАІР».
Внаслідок цієї ДТП, яка відбулась з вини водія автомобіля Skoda Kodiag, н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована Публічним акціонерним товариством «Національна страхова компанія «ОРАНТА» (надалі ПАТ «НАСК«ОРАНТА») за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.09.2018 № АМ 7880806, автомобіль Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_1 , одержав відповідні пошкодження.
Строк дії полісу обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ 7880806 від 07.09.2018 становив один рік, а тому він діяв на момент дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 25.07.2019.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (у редакції, яка діяла на момент укладання відповідного Договору) розмір страхової суми на одного потерпілого становив: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100000 грн.; за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн.
Розмір франшизи згідно полісу обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ 7880806 від 07.09.2018 становить 1000 грн., та повинна сплачуватись (відшкодовуватись) страхувальником - ТОВ «АЛЬТАІР».
Як зазначає позивач, до страховика - ПАТ «НАСК«ОРАНТА» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 25.07.2019, учасник події звернувся вчасно.
Відповідно до розрахунку страхового відшкодування, проведеного ПАТ «НАСК«ОРАНТА», матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_1 , в результаті пошкодження при ДТП склав 33 112,46 грн.
ПАТ «НАСК«ОРАНТА» складено страховий акт № ОЦВ-19-02-11031/1, за яким страхове відшкодування становить 32 112,46 грн. (33112,46 - 1000,00 франшиза), і 11.09.2019 перерахувало на користь позивача страхове відшкодування у сумі 32 112,46 грн.
Разом з тим, не погодившись з розміром вказаного відшкодування, позивач неодноразово звертався до ПАТ «НАСК«ОРАНТА» з вимогою доплати різницю витрат на відновлення пошкодженого автомобіля Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_1 , оскільки розмір витрат позивача склав 49 719,36 грн.
Проте, ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відмовляло у задоволенні відповідних звернень, при цьому запропонувало позивачу укласти спільну угоду про припинення зобов'язання переданням відступного, за умовами якої загальна сума страхового відшкодування склала 42 112,46 грн., і різницю між виплаченою 11.09.2019 сумою страхового відшкодування в розмірі 32 112,46 грн, та іншою сумою страхового відшкодування в розмірі 10 000,00 грн Страховик зобов'язався сплатити до 01.08.2020.
Разом з тим, позивач наголошує, що вартість відновлювальних робіт склала 49 719,36 грн., яка оплачена останнім в повному обсязі. Тому позивач вважає, що ним фактично понесено матеріальні збитки на ремонт пошкодженого автомобіля загальною сумою 49 719,36, які підлягають відшкодуванню за рахунок страхових витрат і франшизи.
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 11.09.2019 ПАТ «НАСК «ОРАНТА», відповідно до платіжного доручення № 46540, перераховано на рахунок ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» грошові кошти в розмірі 32 112,46 грн, з визначенням призначення платежу: «Стр.відшк. ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» (42853976) зг.довір. від ОСОБА_1 (3170312925) №ННХ777835 від 06.08.2019р. Без ПДВ».
24.09.2019 ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» звернулося до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з заявою №б/н від 24.09.2019, відповідно до якої просило переглянути розрахунок відшкодування (страхового) по справі №11031, у зв'язку з тим, що автомобіль було відремонтовано на СТО «Skoda» м. Вінниця, а визначеної суми недостатньо для ремонту пошкоджень. Просив врахувати надані з СТО «Skoda» рахунок для остаточного розрахунку з сервісом та доплатити різницю.
У відповідь на заяву №б/н від 24.09.2019 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в листі № 09-02-16/10806 від 24.10.2019 повідомило наступне. Розрахунок страхового відшкодування за страховим випадком по пошкодженню транспортного засобу Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_3 , внаслідок ДТП 25.07.2019 за участю забезпеченого транспортного засобу Skoda Kodiag, н.з. НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 07.09.2018 № АМ 7880806, здійснено відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.04.2004 зі змінами та доповненнями. При розрахунку розміру матеріального збитку бралися до уваги результати проведеного огляду 05.08.2019 пошкодженого транспортного засобу Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_3 , а також Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 1335/5/1159 від 24.07.2009. Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 27.08.2019 матеріальний збиток завданий власнику транспортного засобу Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_3 , в результаті пошкодження при ДТП склав 33 112,46 грн, який відповідно до заяви ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» було відшкодовано 11.09.2019 в розмірі 32 112,46 грн (33112,46 - 1000,00 франшиза).
В подальшому ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» звернулося до ПАТ «НАСК «ОРАНТА» з листом № 26 від 11.03.2020, в якому просило переглянути розрахунок страхового відшкодування по справі № 11031 у зв'язку з тим, що автомобіль Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_3 було відремонтовано в офіційному сервісі SKODA м. Вінниця ДП «Автотрейдінг-Вінниця» згідно акту виконаних робіт №ДПТ01903650 від 30.08.2019, виставлено рахунок-фактури №ДПС182683 від 29.07.2019 на суму 49 719,36 грн. ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» повідомило про часткову виплату страхового відшкодування ПАТ «НАСК «ОРАНТА». Не погоджуючись з частковим відшкодуванням ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» просило повторно переглянути питання відшкодування. До зазначеного листа ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» долучено акт виконаних робіт № ДПТ01903650 від 30.08.2019 та рахунок-фактуру №ДПС182683 від 29.07.2019..
ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у відповіді за № 09-02-16/3660 від 10.04.2020 на звернення ТОВ «АГРО БАР ОІЛ» повторно повідомило про порядок страхового відшкодування за страховим випадком. При цьому не прийнято до розгляду акт виконаних робіт № ДПТО1903650 від 30.08.2019 з підстав відсутності документів, що підтверджують оплату означеного акту. Одночасно, для узгодження розміру страхового відшкодування по справі № 11031, запропоновано звернутися до Вінницької дирекції НАСК «ОРАНТА» з наданням документів, що підтверджують оплату акту виконаних робіт та відремонтований транспортний засіб Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_3 на огляд представника Страховика.
Позивач, наполягаючи на тому, що ним оплачено вартість відновлювальних робіт в розмірі 49 719,36 грн. вважає, що ним фактично понесено матеріальні збитки на ремонт пошкодженого автомобіля загальною сумою 49 719,36, які підлягають відшкодуванню за рахунок страхових витрат і франшизи, що стало підставою для звернення до суду із позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.І ст.16 ЦК України).
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За положеннями ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Положеннями ст. 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Причому до цих збитків також відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обґрунтовуючи свої вимоги позову позивач посилається на ст.ст. 1187, 1194 ЦК України та вказує, що оскільки цивільно-правова відповідальність ТОВ «АЛЬТАІР» була застрахована ПАТ «НАСК «ОРАНТА» (поліс №АМ7880806), то відповідно відшкодування понесених ним матеріальних збитків загальною сумою 49 719,36 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок страхових витрат і франшизи.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За змістом вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) виключно у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування).
Позивач зазначає, що вину водія який керував автомобілем Skoda Kodiag, н.з. НОМЕР_2 визнається учасниками справи, а тому, в силу ч. 1 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.
Проте, в матеріалах справи не міститься визнання сторонами справи (відповідачами) вини водія який керував автомобілем Skoda Kodiag, н.з. НОМЕР_2 у скоєному ДТП. Більше того, матеріали справи не містять відомостей про водія, який керував автомобілем Skoda Kodiag, н.з. НОМЕР_2 під час ДТП, та належних доказів події ДТП 25.07.2019.
Суд зауважує, що посилання позивача про застосування ст.ст. 1187, 1194 ЦК України не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи.
Так, матеріали справи не містять підтвердження факту належності другому відповідачу на праві власності чи користування автомобіля Skoda Kodiag, н.з. НОМЕР_2 . Також відсутні будь-які докази з яких можна дійти висновку, що водій який керував автомобілем Skoda Kodiag, н.з. НОМЕР_2 на час ДТП виконував обов'язки від імені другого відповідача чи був у трудових відносинах з ним.
Суд зазначає, що наявність того факту, що перший відповідач є страхувальником автомобіля Skoda Kodiag, н.з. НОМЕР_2 за полісом №АМ7880806 не підтверджує наявність права володіння другого відповідача на цей автомобіль на момент спірного ДТП.
До того ж суд зауважує, що страхування автомобіля Skoda Kodiag, н.з. НОМЕР_2 за полісом №АМ7880806 вбачається лише з листування позивача та першого відповідача.
Тоді як долучена позивачем до матеріалів справи копія фото екрану електронного пристрою з зображенням полісу №АМ7880806, в розумінні положень процесуального законодавства, не є доказом. Такого висновку суд дійшов з огляду на наступне.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Отже, електронний доказ є одним із засобів доказування, відмінним від письмового доказу.
Як вказував Верховний Суд (постанова від 29.01.2021 у справі №922/51/20), допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Відповідно до приписів ст.91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно з ч.1 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч.2 ст. 96 ГПК України).
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч.3 ст.96 ГПК України).
До того ж, за змістом позовної заяви позивач стверджує про належність йому на праві власності автомобіля Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_1 , тоді як з листування між позивачем та першим відповідачем, вбачається, що страховий випадок стосується автомобіля Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_3 .
При цьому суд зважає, що наявні матеріали справи не містять доказів належності позивачу на праві власності автомобіля Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_1 .
Відтак, з огляду на відсутність доказів належності позивачу на праві власності автомобіля Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_1 , достеменно встановити державний номерний знак транспортного засобу не видається за можливе.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов'язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, від 23.12.2020 у справі №910/2284/20).
У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).
Оцінивши докази у справі в їх сукупності, враховуючи наведені норми чинного законодавства, матеріалами справи підтверджується, що позивачем не було надано достатньо доказів, які у своїй сукупності дали б суду змогу дійти висновку про подію дорожньо-транспортної пригоди 25.07.2019, належність на праві власності автомобіля Skoda Octavia, н.з. НОМЕР_1 позивачу, а автомобіля Skoda Kodiag, н.з. НОМЕР_2 другому відповідачу, та виконання обов'язків від імені другого відповідача водієм який керував автомобілем Skoda Kodiag, н.з. НОМЕР_2 на час цього ДТП, отже, позовні вимоги про стягнення суми страхових виплат та франшизи не підлягають задоволенню у зв'язку із недоведеністю.
Поряд з цим, враховуючи, що вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені є похідними від вимоги про стягнення суми страхового відшкодування, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд також відмовляє.
Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача та не підлягають відшкодуванню.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
В позові відмовити.
Судові витрати позивача у справі № 902/102/22 залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО БАР ОІЛ".
Примірник рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі та на відомі суду адреcи електронної пошти: та на відомі суду адреси електронної пошти: представника позивача - golivskiy@ukr.net, відповідача 1 - oranta@oranta.ua.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 14 червня 2022 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Залізнична, 4, с. Ялтушків, Барський район, Вінницька область, 23031)
3,4 - відповідачу 1 (вул. Здолбунівська, 7-Д, м. Київ, 02081; вул. Пирогова, 4а, м. Вінниця, 21018)
5 - відповідачу 2 (вул. Каштанова, 5, м. Бар, Барський район, Вінницька область, 23000)