вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" червня 2022 р. Справа№ 925/974/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Попікової О.В.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Виконавчого комітету Ліплявської сільської ради Черкаської області,
на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2021, повний текст складено та підписано 11.10.2021
у справі № 925/974/21 (суддя Хабазня Ю.А.)
за позовом Виконавчого комітету Ліплявської сільської ради Черкаської області
до Фізичної особи-підприємця Євського Олександра Анатолійовича
про стягнення 20 273,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Виконавчим комітетом Ліплявської сільської ради Черкаської області (надалі - позивач) подано до Господарського суду Черкаської області з позовом (від 20.07.2021 №506/01-02) до Фізичної особи-підприємця Євського Олександра Анатолійовича про стягнення штрафних санкцій в розмірі 20 273,00 грн, з яких 7 372,00 грн пені за період з 09.06.2021 до 19.07.2021 та 12 901,00 грн штрафу.
Позов мотивовано неналежним виконанням умов договору №200 на закупівлю деревини від 09.06.2021 в частині здійснення своєчасної поставки товару, у зв'язку із чим позивачем заявлено до стягнення штраф та пеню на підставі п. 7.2 договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.10.2021 у справі №925/974/21 позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Євського Олександра Анатолійовича на користь Виконавчого комітету Ліплявської сільської ради Черкаської області штрафні санкції в розмірі 3 317,40 грн та судові витрати в розмірі 371,46 грн. У решті вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що наявними у справі належними письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару.
Однак, суд частково не погодився із заявленою сумою пені, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду нарахування. Щодо стягнення штрафу суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки з дати прострочення (01.07.2021) до дати подання позову (26.07.2021) пройшло менше 30 днів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Виконавчий комітет Ліплявської сільської ради Черкаської області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2021 у справі №925/974/21 скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення позову повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 постановлено витребувати у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/974/21 та невідкладено надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №925/974/21. Копію ухвали надіслано Господарському суду міста Києва.
16.11.2021 матеріали справи №925/974/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу залишено без руху.
Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Ліплявської сільської ради Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2021 у справі №925/974/21. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 26.01.2022 о 14:40 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 19.01.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 19.01.2022. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою.
В подальшому склад колегії суддів змінювався та розгляд справи відкладався.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022, у зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/974/21.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Попікова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 апеляційну скаргу Виконавчого комітету Ліплявської сільської ради Черкаської області на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2021 у справі № 925/974/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Попікова О.В. Розгляд справи ухвалено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 26.01.2022 о 14:40 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 розгляд справи відкладено на 28.02.2022 о 14 год. 40 хв.
Однак, 28.02.2022 розгляд справи не відбувся.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами від 14.03.2022) в Україні введено воєнний стан, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
У зв'язку із загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів, суддів і працівників апарату суду, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 12 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статтею 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 2, 6 Європейської 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішенням Ради суддів України №9, враховуючи положення Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, розпоряджень Ради оборони міста Києва, судові справи призначені у період з 24.02.2022 по 31.03.2022 були зняті з розгляду.
Наказом Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022, у зв'язку з можливістю здійснення повноважень суддів безпосередньо у приміщенні суду, відновлено здійснення судочинства.
Зважаючи на викладене, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги у справі №925/974/21 до розгляду на 13.06.2022 о 14:40 год. Явку учасників справи визнано не обов'язковою. У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з урахуванням епідеміологічної ситуації в Україні Північний апеляційний господарський суд роз'яснив про право сторін подати заяви про розгляд справи за їх відсутності, а також учасники справи (у разі неможливості явки їх представників у судове засідання) не позбавлені можливості звернутися до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку «EasyCon» або інших доступних суду та учасникам судового процесу засобів, що забезпечують проведення судових засідань у режимі відеоконференцзв'язку та відповідають вимогам законодавства.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Явка представників сторін.
В судове засідання 13.06.2022 з'явився представник позивача.
Представник відповідача до судового засідання від 13.06.2022 не з'явився. Про призначення розгляду справи на 13.06.2022 учасників справи було додатково повідомлено шляхом надсилання ухвали суду від 23.05.2022 на електронні адреси вказані у матеріалах справи, а також про призначення судового засідання на 13.06.2022 у вказаній справі судом було розміщено оголошення на сайті «Судова влада України».
Між тим суд також враховує те, що ухвали суду про відкриття апеляційного провадження та відкладення розгляду справи неодноразово надсилались на адреси сторін спору та отримані останніми, відтак про наявність відкритого апеляційного провадження у справі сторонам було відомо заздалегідь і сторони не позбавлені можливості відслідковувати стан і рух справи.
Отже, про час та місце судового засідання відповідач належним чином повідомлений у відповідності до ст.120, 242 ГПК України.
Водночас, явку представників сторін не було визнано обов'язковою, про що свідчить ухвала суду від 23.05.2022, і учасники справи мали можливість реалізувати їх право на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.
Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 13.06.2022 від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.
Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов'язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржене рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
09.06.2021 між Виконавчим комітетом Ліплявської сільської ради Черкаської області (надалі - Замовник) та фізичною особою-підприємцем Євським Олександром Анатолійовичем (надалі - Постачальник) укладено договір за №200 (надалі - Договір, а.с.9 т.1), згідно з яким:
п.1.1. Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Замовнику: ДК 021:2015:03410000-7-Деревина (2 група Деревина дров'яна непромислового призначення сосна (03411000-4 Деревина хвойних порід)) (надалі - Товар), а Замовник прийняти та сплатити за Товар визначений в асортименті, кількості та за ціною, які зазначені у Специфікації (Додаток №1), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною;
п.1.2. Кількість Товару: 250 м.куб;
п.3.1. Загальна вартість цього Договору становить: 184 300,00 грн без ПДВ;
п.5.1. Місце поставки Товару: Україна, 19020, Черкаська область, Канівський район, с.Ліпляве, вул. Центральна, буд.2 на умовах DDP - склад Замовника (згідно Інкотермс 2010);
п.5.2. Строк (термін) поставки (передачі) Товару: до 30.06.2021 року;
п.5.3. Обсяг поставки Товару - згідно заявки. Заявка надається одним із способів: по телефону, на електронну почту, факсимільним зв'язком;
п.5.4. Поставка Товару здійснюється протягом п'ятьох днів з моменту отримання заявки Постачальником. Поставка Товару здійснюється за рахунок Постачальника;
п.5.5. Право власності Замовника на поставлений Товар виникає з моменту прийому Товару Замовником. Факт прийому засвідчується шляхом підписання Замовником відповідної накладної;
підп. 6.2.1 і 6.2.2 п.6.2. Замовник має право: достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов'язань Постачальником, повідомивши про це його у строк не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до фактичної дати розірвання Договору; контролювати поставку Товару у строки, встановлені цим Договором;
підп.6.3.1 і 6.3.2 п.6.3. Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором; забезпечити поставку Товару, якість якого відповідає умовам, установленмм розділом 2 цього Договору;
п.7.2. У випадку порушення Постачальником строків поставки Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого Товару за кожний день прострочки. За прострочення поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого Товару;
п.7.4. Сплата штрафних санкцій не звільняє сторону, яка їх сплатила, від виконання зобов'язань за Договором;
п.8.1. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо);
п.8.2. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 15 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі;
п.8.3. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються органами, уповноваженими видавати такі документи (зокрема, Торгово-промислова палата України або інші уповноважені державні органи), а також нормативні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, які підтверджують наявність (виникнення) обставин непереборної сили;
п.8.4. У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна із Сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір;
підп.11.1.4 п.11.1. Істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повномув обсязі, крім випадків, передбачених цим Договором та Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922- VIII (із змінами), а саме продовження строку дії Договору та виконання зобов'язань щодо передання Товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат Замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі;
п.11.2. Зміни та доповнення до Договору вносяться шляхом укладання відповідної додатковолї угоди до цього Договору, набувають чинності за умови їх підписання уповноваженими особами обох Сторін та вважаються невід'ємними його частинами.
Позивач стверджує, що на виконання умов Договору, 09.06.2021, по телефону та додатково на електронну адресу Постачальника останнім було подано заявку на поставку деревини, яка є невиконаною.
29.06.2021 листом за вих. №458/01-02 позивач запропонував відповідачу у зв'язку з невиконанням (та неможливістю вчасного виконання) останнім зобов'язань за договором від 09.06.2021 №200 щодо поставки деревини, підписати додаткову угоду про розірвання цього договору (а.с. 13 т.1).
29.06.2021 відповідач звернувся до позивача з листом №13, у якому повідомив, що виконати свої зобов'язання за договором від 09.06.2021 №200 у встановлені у ньому строки не має можливості, з огляду на складні погодні умови (зливи), що змусили припинити відвантаження предмета закупівлі та відповідно унеможливили вчасну його поставку; просив продовжити термін поставки до 30.07.2021, про що укласти додаткову угоду до договору (а.с.15 т.1).
Спір у справі виник у зв'язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором з поставки товару, у зв'язку з чим останній вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу відповідно до п. 7.2 договору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача пені та штрафу, які нараховані за невиконання виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару (ДК 021:2015:03410000-7-Деревина (2 група Деревина дров'яна непромислового призначення сосна (03411000-4 Деревина хвойних порід) за договором від 09.06.2021 №200.
Судом встановлено, що Договір 09.06.2021 №200 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до наступних висновків.
Сторонами укладено договір поставки Товару, визначено предмет і ціну Товару та установлено строк його виконання до 30.06.2021.
Однак відповідач, у порушення п. 5.2 Договору поставку Товару не здійснив, чим порушив умови Договору.
Як вбачається із положення ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або загалі не приступив до виконання зобов'язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Відповідачем належними та допустимими доказами факту неналежного виконання своїх зобов'язань за спірним договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд дійшов висновку, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором з поставки товару в обумовлений строк, та відповідач є таким, що не здійснив виконання свого зобов'язання за товар.
Таким чином, відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно приписів ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
І цивільним, і господарським законодавством допускається можливість забезпечувати виконання зобов'язань таким способом, як пеня.
Господарський кодекс України не містить поняття пені. Водночас, згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).
Тлумачення вказаної норми дозволяє констатувати, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.
Як наслідок, враховуючи ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, що сторони не позбавлені права у господарському договорі забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання.
Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Тлумачення положень ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України в аспекті меж свободи договору дає можливість зробити висновок, що сторони у договорі можуть забезпечити за допомогою пені виконання негрошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №904/3565/18.
При цьому, слід зазначити, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Так, за невиконання зобов'язання з поставки Товару відповідно до п. 7.2. Договору, позивач має право на стягнення пені та штрафу.
Зокрема, п. 7.2. Договору визначено, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочки. За прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого Товару.
Отже, як достеменно встановлено судом, дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до умов пункту 7.2 договору.
Щодо стягнення пені.
Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені на суму 7 372,00 грн, колегія суддів вважає його помилковим, оскільки позивачем невірно визначений період, протягом якого існує прострочення поставки Товару.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, у справі відсутні докази направлення позивачем відповідно до п. 5.3. Договору заявки, з моменту отримання якої відповідач мав протягом п'яти днів поставити Товар (п.5.4. Договору).
Аргументи позивача на те, що ним 09.06.2021 по телефону та додатково на електронну адресу Постачальника було подано заявку на поставку деревини, суд оцінює критично, оскільки самі посилання позивача у відповідності до положень статтей 74-79 ГПК України не можуть слугувати належним доказом зазначеного.
Зважаючи на викладене, не знайшли свого підтвердження також аргументи позивача про те, що з листа від 29.06.2021 вбачається отримання відповідачем відповідної заявки на поставку товару, позаяк зі змісту цього листа не випливають відомості щодо дати отримання відповідачем заявки, яка б вказувала на строк поставки товару.
Відтак, на переконання колегії суддів, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що розрахунок пені та штрафних санкцій повинен здійснюватися від граничного строку поставки, встановленого у Договорі. Так, згідно з п. 5.2. Договору визначено строк (термін) поставки (передачі) Товару до 30.06.2021, отже першим днем прострочення поставки відповідачем Товару є 01.07.2021, тобто наступний день.
За таких обставин, вірним є розрахунок пені за період з 01.07.2021 до 19.07.2021 (період визначений позивачем) у розмірі 3 317,40 грн (184 300,00 сума боргу х 18 кількість днів прострочення х 0,1 процентна ставка / 100% = 3317,40).
Щодо стягнення штрафу.
Як було зазначено судом, відповідно до п.7.2 договору, за прострочення поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого Товару.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши обставини справи, вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про те, що право стягнення штрафу у розмірі 7% від суми прострочення за прострочення сплати понад 30 днів) у позивача не виникло, оскільки з дати прострочення (01.07.2021) до дати подання позову (26.07.2021) пройшло менше 30 днів. Тому у цій частині позову судом правомірно відмовлено.
Що стосується аргументів скаржника про те, що у зв'язку із тим, що судом було призначено розгляд справи у письмовому провадженні, то позивач був позбавлений права надати додаткові пояснення у справі, колегія суддів їх оцінює критично. При цьому колегією суддів не встановлено будь-яких порушень ч.5 ст. 12, ч.1 ст. 247 ГПК України щодо розгляду цього позову у порядку спрощеного провадження. До того ж позивач не був позбавлений можливості викласти всі його аргументи та подати відповідні докази при подачі позову.
Серед іншого, колегія суддів зазначає, що скаржник посилається у доводах апеляційної скарги на те, що судом першої інстанції не досліджено докази, які позивач подав. Ці аргументи також не заслуговують на увагу, оскільки судом було надано правову оцінку всім доказам, які подані до матеріалів справи.
Крім того, на стадії апеляційного розгляду справи, позивачем було надано суду апеляційної інстанції доказ - лист від 09.06.2021 №434/01-02, при цьому у апеляційній скарзі не вказав будь-якої інформації стосовно цього листа, та не обґрунтував причини неподання цього листа під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Щодо цього листа колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
У відповідності до п. 2 ст. 164 ГПК України при поданні позовної заяви позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та у відповідності до п. 3 ст. 164 ГПК України у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Матеріали справи не містять доказів подання разом із позовною заявою долучених позивачем додаткових доказів. Також матеріали справи не містять заяв позивача про посилання на докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
У відповідності до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі №916/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.
Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції прийняв судове рішення, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (у даному випадку рецензію), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції. Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак, під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не повідомляв суд про неможливість надання цього листа суду першої інстанції.
Відтак, враховуючи положення ч. 3 ст. 269 ГПК України, прийняття доказу на стадії апеляційного провадження у даному випадку не єможливим, оскільки відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 80, п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України вказані докази позивач мав би надати суду, ще під час подання позовної заяви та/або повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не може бути подано, причини цього, а також навести докази, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Таким чином, позивач, формально долучивши цей лист до апеляційної скарги, не довів винятковості випадку неможливості надання його суду першої інстанції, як не надав доказів і юудь-якого обгрунтування неможливості подання цього доказу до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від скаржника.
Отже, цей лист, колегією суддів до розгляду не приймається.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.10.2021 у справі №925/974/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 15.06.2022.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.В. Попікова
С.В. Владимиренко