вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" червня 2022 р. Справа№ 910/5643/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тарасенко К.В.
Михальської Ю.Б.
за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.
представники сторін:
від скаржника: Вірчак В.Г. (витяг з ЄДРЮОФОП, посвідчення КО № 000115);
від позивача: Борух С.В. (ордер КС № 917256, посвідчення № 3232/10 від 15.02.2007);
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився;
від відповідача-3: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової служби України
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2021
за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про заміну на правонаступника
у справі № 910/5643/21 (суддя Картавцева Ю.В.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ТХОРІВСЬКЕ"
до 1. Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області
2. Київської обласної прокуратури
3. Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
про відшкодування шкоди у розмірі 12 040 628,72 грн,
Товариство з додатковою відповідальністю "ТХОРІВСЬКЕ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, до Київської обласної прокуратури та до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) про відшкодування шкоди у розмірі 12 040 628,72 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
29.11.2021 через відділ діловодства суду першої інстанції від відповідача-3 надійшло клопотання про заміну сторони правонаступником.
Клопотання відповідача-3 обґрунтовано тим, що функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушенням під час застосування законодавства з питань державної митної справи передані Державній податковій службі.
За таких обставин, на переконання відповідача-3, у даній справі виникла необхідність замінити сторону - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області на його правонаступника - Державну податкову службу України.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 вирішено замінити відповідача-3 - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код 39393260) на правонаступника - Державну податкову службу України (ідентифікаційний код 43005393).
Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю правових підстав для заміни відповідача-3, оскільки як встановлено місцевим господарським судом Державна податкова служба України є правонаступником Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Державна податкова служба України, звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 910/5643/21.
Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Державна податкова служба України не погоджується з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції та вважає її винесеною без надання правильної правової оцінки обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема скаржник стверджує, що заміна сторони в порядку правонаступництва територіального органу - Державної фіскальної служби на Державну податкову службу України є неправомірною, та здійснена місцевим господарським судом всупереч положенням постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537, тобто без врахування обсягу функціональних повноважень територіального органу та центрального органу виконавчої влади.
За таких обставин, скаржник наголошує на тому, що у даному випадку може відбуватися заміна сторони лише внаслідок універсального правонаступництва, зокрема, у разі припинення юридичної особи (відповідача-3).
Враховуючи, що Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області (відповідач-3) за кодом ЄДРПОУ 39393260 станом на час розгляду справи не є припиненим, а перебуває в стані припинення з 02.08.2019, підстав для заміни відповідача-3 в порядку процесуального правонаступництва, на думку скаржника, у даній справі немає.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
Позивач, відповідачі-1,-2,-3 та третя особа не скористались правом подати відзиви на апеляційну скаргу, хоча були належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги. Неподання відзивів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 910/5643/21 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/5643/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 910/5643/21 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Михальської Ю.Б.; розгляд апеляційної скарги призначено на 18.03.2022.
18.03.2022 судове засідання не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу на 01.06.2022.
В судове засідання, яке відбулося 01.06.2022, з'явилися представники скаржника та позивача, які підтримали свою правову позицію щодо апеляційної скарги.
Представники відповідачів-1,-2,-3 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином, про що свідчить долучені до матеріалів оскарження докази направлення представникам відповідачів-1,-2,-3 та третьої особи копії ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 на зазначену в матеріалах оскарження їх офіційну електронну адресу.
Також слід зазначити, що інформація про судове засідання була оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судової влади України", тому представники відповідачів-1,-2,-3 та третьої особи по справі не були позбавлені об'єктивної можливості дізнатися про дату судового засідання, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до вказаного сайту.
Враховуючи, що явка представників відповідачів-1,-2,-3 та третьої особи в судове засідання судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами, за відсутності представників відповідачів-1,-2,-3 та третьої особи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку скаржника та позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державної податкової служби України підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є наявність або відсутність підстав для заміни сторони (відповідача-3) її правонаступником.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, - це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16).
Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов'язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань щодо можливості правонаступництва суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб'єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, які становлять зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.
Такий правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 916/376/15-г, від 19.03.2021 у справі № 910/4642/20.
Згідно із ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Виходячи з аналізу змісту норм ст.ст. 104, 105, 110 Цивільного кодексу України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов'язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (ст.ст. 104- 109 Цивільного кодексу України).
Такої ж правової позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 20.11.2018 у справі № 925/1143/17.
З аналізу положень ст. 104 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" і п.п. 7, 12 Порядку № 1074 вбачається, що реорганізація Державної фіскальної служби шляхом її поділу вважатиметься такою, що відбулася, із дати державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої здійснюється приєднання, натомість перехід майнових прав та обов'язків реорганізованого (приєднаного) органу виконавчої влади до його правонаступника має підтверджуватися розподільчим балансом, затвердженим у встановленому порядку. Подібний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/22630/17 та від 21.07.2020 у справі № 910/19256/16.
Таким чином, умовою задоволення клопотання про заміну сторони є встановлення обставин переходу майнових прав та обов'язків відповідача-3 - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області у процесі його реорганізації до Державної податкової служби України, які з урахуванням наведеного мають підтверджуватись розподільчим балансом.
Колегією суддів встановлено, а також представником скаржника під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не спростовано того факту, що згідно із відомостями з ЄДР відповідач-3 перебуває у стані припинення, запису про припинення юридичної особи до реєстру не внесено, а також розподільчий баланс відповідчем-3, скаржнику не був переданий стосовно предмету спору у даній справі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність повного правонаступництва Державної податкової служби України прав та обов'язків Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області у даній справі
Підсумовуючи вище наведене, колегія суддів суду не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що наведені відповідачем-3 обставини в клопотанні про заміну сторони правонаступником є достатньою підставою для здійснення процесуального правонаступництва.
Доводи, викладені у апеляційній скарзі в частині скасування ухвали суду першої інстанції отримали своє підтвердження, оскільки в даній справі спірні правовідносини не стосуються адміністративної компетенції суб'єкта владних повноважень, так як предметом спору виступає обов'язок виконання майнових зобов'язань, який не був переданий відповідачем-3 скаржнику за відповідним розподільчим балансом, як того вимагають норми ст. 104 Цивільного кодексу України.
Таким чином, судова колегія зазначає, що вищевказані обставини спростовують підстави на які посилався місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваної ухвали, що свою чергу, є такими, які неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді клопотання про заміну сторони у даній справі.
За наведених мотивів, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, оскільки в задоволені клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про заміну сторони слід відмовити.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Висновки за результатами апеляційної скарги
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваній ухвалі, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду - скасуванню з прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про заміну сторони.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 910/5643/21 - скасувати.
В задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про заміну сторони - відмовити.
Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі № 910/5643/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.06.2022.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді К.В. Тарасенко
Ю.Б. Михальська