14 червня 2022 року м. Чернівці
справа № 727/7395/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Владичан А. І.
суддів: Височанської Н.К., Перепелюк І.Б.
секретар Скрипка С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної ради, Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни», в інтересах якого діє адвокат Гладкий Анатолій Петрович, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року (головуючий у І-й інстанції Ярема Л.В.),-
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької обласної ради, Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі рішення Чернівецької обласної ради №90-31/15 від 18.06.2015 року та наказу Департаменту охорони здоров'я Чернівецької обласної державної адміністрації його було призначено на посаду начальника Обласної комунальної установи «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни», та на підставі вказаного рішення укладено тристоронній контракт між ним, Чернівецькою обласною радою та Департаментом Охорони здоров'я Чернівецької ОДА.
В 2019 році в ході загальної медичної реформи, на підставі рішення 33 сесії Чернівецької обласної ради 7 скликання від 12.09.2019 року №126-33/19 ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» була реорганізована у ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни».
Провадження 22ц/822/470/22
На підставі розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 07.10.2019 року №317 він був призначений виконуючим обов'язки генерального директора ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» і працював на цій посаді до моменту звільнення, однак вважав, що він працював на посаді генерального директора відповідно до умов п.27 укладеного з ним контракту, оскільки дія контракту вважається продовженою на строк, на який його було укладено.
Відповідно до умов п.27 укладеного контракту від 18.06.2015 року цей контракт діє з 18.06.2015 року до 17.06.2020 року, якщо після закінчення строку його дії трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається продовженою на строк, на який його було укладено тобто на 5 років. Враховуючи, що він продовжував працювати на посаді генерального директора даного закладу після 17.06.2020 року, дія контракту вважається продовженою тобто до 17.06.2025 року.
Також призначення працівника виконувачем обов'язків можливе до затвердження його на цій посаді вищим органом управління на строк не більше двох місяців, якщо працівник виконує обов'язки понад два місяці, є підстави вважати, що він затверджений на цій посаді.
Зазначав, що розпорядженням голови Чернівецької обласної ради від 01.07.2021 року №196, з урахуванням розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 05.07.2021 №209, та наказом в.о. генерального директора ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» від 05.07.2021 р. №18-А/3В він був звільнений з посади в.о. генерального директора ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» з 05.07.2021 року.
Вважав, що дані посадові особи прийняли оскаржувані розпорядчі акти поза межами їх компетенції, оскільки згідно п.7.2 Статуту ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни», генеральний директор звільняється з посади на підставі рішення Чернівецької обласної ради.
Крім того, підставою його звільнення є застосування стягнення за порушення трудової дисципліни згідно з п.2 ст.147 КЗпП України. Питання звільнення керівників обласних комунальних закладів з даної підстави врегульовано пунктами 4.4-4.6 Положення, якими звільнення з посади в порядку застосування дисциплінарного стягнення відбувається на підставі рішення сесії обласної ради, а не розпорядженням голови, тому в порушення вказаних норм звільнення проведено з грубим порушенням Положення про порядок призначення та звільнення з посад керівників підприємств, установ, закладів, організацій- об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області, затвердженого рішенням 15-ї сесії Чернівецької обласної ради 7 скликання від 13.09.2017 року №164-15/15.
Звільнення за п.2 ст.40 КЗпП України - відсутні докази виявлення невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з будь-яких підстав; за п.3 ст.40 КЗпП України - відсутні докази систематичного невиконання ним без поважних причин обов'язків, при цьому раніше не застосовувались жодні заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; за п.1 ст.41 КЗпП України - відсутні докази грубого порушення трудових обов'язків; відсутні будь-які докази порушення трудової дисципліни.
Також, п.4 розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 01.07.2021р. №196 визнано таким, що втратило чинність, розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 07.10.2019 р. №317 про призначення його виконувачем обов'язків генерального директора, яке вичерпало свою дію в момент укладення із ним трудового договору.
Посилається на те, що оскаржувані розпорядчі акти про звільнення не містять опису порушень, за які його звільнили, рішення про застосування дисциплінарного стягнення та звільнення приймалося свідомо не об'єктивно, без урахування його позиції, не надано можливості надати будь-які пояснення, що призвело до порушення його прав. Після завершення роботи робочої групи, він разом зі своїми підлеглими не погодилися з її висновками, і надали велике розширене письмове пояснення із додатками, які в оскаржуваних розпорядженні та наказі відсутні.
Вважав, що посадовими особами грубо порушено вимоги закону щодо строку притягнення до дисциплінарної відповідальності відповідно до приписів ст. 148 КЗпП України. Порушення було виявлено Чернівецькою обласною радою 18.05.2021 року, проте дисциплінарне стягнення застосовано 01.07.2021 року Дисциплінарне стягнення застосовано за порушення, які були вчинені більше шести місяців. Вважає, що у Висновку постійної комісії Чернівецької обласної ради від 25.06.2021р., який був підставою для накладення дисциплінарного стягнення, вбачається, що комісія розглядала подання Чернівецької ОДА від 18.05.2019 року, таке подання не могло містити інформації про порушення, що мали місце після 18.05.2019 року.
Разом з тим, він є депутатом місцевої ради, тому відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» міг бути звільнений лиш за умови його попередження, однак ні він, ні Кіцманська міська рада не були попереджені про звільнення.
Завжди належним чином виконував свої трудові обов'язки, неодноразово нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня, Почесною відзнакою Чернівецької обласної ради «За заслуги перед Буковиною», пам'ятним знаком «Патріот України», відзнакою Президента України, почесними грамотами Чернівецької, до дисциплінарної відповідальності ніколи не притягувався. Звільнення з роботи завдало йому значної моральної шкоди, пережив сильний стрес і душевні хвилювання, самопочуття різко погіршилося, також завдана і значна шкода його бездоганній репутації чесного керівника.
Просив визнати протиправними та скасувати розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 01.07.2021р. №196 та наказ ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь Ветеранів війни» від 05.07.2021 р. №18-А/ЗВ. Визнати протиправним звільнення з посади генерального директора Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» та поновити його на даній посаді з моменту незаконного звільнення. Зобов'язати ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» виплатити йому середній заробіток з розрахунку 1478 грн. 27 коп. за кожен день вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення з роботи до моменту фактичного поновлення на посаді, стягнути з Чернівецької обласної ради на його користь завдану моральну шкоду в сумі однієї гривні та стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 01 липня 2021 року №196 про застосування стягнення за порушення трудової дисципліни, розірвання трудових відносин та звільнення від виконання обов'язків генерального директора Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» ОСОБА_1 на підставі п.2 ст.147, п.2 ст. 40, п.3 ст. 40, п.1 ст. 41 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із порушення трудової дисципліни, з 05.07.2021 року. Визнано протиправним та скасовано наказ в.о. генерального директора Полатайчука В.П. №18-А/3В від 05 липня 2021 року про звільнення з посади в.о. генерального директора Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» ОСОБА_1 , у зв'язку із порушенням трудової дисципліни, з 05 липня 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов'язків генерального директора Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» з 05 липня 2021 року. Стягнуто з Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 липня 2021 року по 14 квітня 2022 року в сумі 292697 ( двісті дев'яносто дві тисячі шістсот дев'яносто сім) гривень 46 копійок, з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Чернівецької обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі одної гривні. Стягнуто з Чернівецької обласної ради на користь держави судовий збір в розмірі 1816 гривень. Стягнуто з Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» на користь держави судовий збір в розмірі 908 гривень.
Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та в частині присудження працівникові виплати заробітної плати за один місяць.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду Обласним комунальним некомерційним підприємством «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни», в інтересах якого діє адвокат Гладкий Анатолій Петрович, подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вирішити питання розподілу судових витрат.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у відповідності до вимог ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, тому для застосування дисциплінарного стягнення у визначені законом строки, важливим є дата виявлення дисциплінарного проступку.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем місячного строку застосування до позивача дисциплінарного стягнення, оскільки робоча група по перевірці діяльності обласного госпіталю ветеранів війни створювалася не роботодавцем, а на виконання доручення заступника голови Чернівецької ОДА. Довідка про результати роботи робочої групи, яка надійшла відповідачу 18.05.2021 року, не може вважатися днем виявлення дисциплінарного проступку, адже в ній зафіксовано лише порушення чинного законодавства, які потребували розгляду і встановленню винних осіб. Вказана довідка має рекомендаційний характер щодо подальшого перебування позивача на займаній посаді, а тому для встановлення в його діях чи бездіяльності виду проступку повинен був передувати розгляд вказаної довідки роботодавцем, який відбувся 25 червня 2021 року, де було встановлено наявність дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , тому саме 25 червня 2021 року є днем виявлення роботодавцем дисциплінарного проступку позивача.
Також зазначає, що помилковим є висновок суду першої інстанції про порушення прав позивача, як депутата місцевої ради, щодо його не попередження перед звільненням з роботи, оскільки законодавством не встановлені ні процедура, ні форма ні строки попередження депутата про його звільнення. Відповідач видаючи розпорядження про звільнення з роботи позивача не мав офіційних даних про те, що він являється депутатом Кіцманської міської ради Чернівецької області, а тому дії відповідача за вказаних обставин не можуть оцінюватися як порушення законів з його боку.
Крім того, частково помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність доказів для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставі п.п.2,3 ч.1 ст.40 та п.1.ч.1.ст.41 КЗпП України.
Рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Чернівецької обласної адміністрації від 01.07.2021 року №196 в частині звільнення ОСОБА_1 на підставі п.п.2,3 ч.1 ст.40 КЗпП України апелянтом не оскаржується за відсутності доводів на спростування в цій частині висновків суду першої інстанції щодо недоведеності невідповідності позивача займаній посаді та систематичного невиконання ним посадових обов'язків.
Разом з тим, не погоджується із висновком суду про відсутність доказів для застосування дисциплінарного стягнення до позивача у виді звільнення з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, оскільки суд першої інстанції надав помилкову оцінку наведеним доказам відповідача про грубе порушення позивачем трудових обов'язків та безпідставно відхилив їх при ухваленні рішення.
Вказує, що відповідачем надано суду копію контракту з позивачем від 18.06.2015 року, копію довідки про результати роботи робочої групи ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» від 17.05.2021 року, і за результатами проведеної перевірки були виявлені різні порушення чинного законодавства серед яких і триваюче одноразове грубе порушення трудових обов'язків під час преміювання адмінперсоналу установи без погодження із профспілковим комітетом на протязі січня-березня 2021 року, а також встановлено, що за відсутності необхідного фінансування установи, персонал госпіталю був відправлений у відпустку за власний рахунок, а адмінперсонал госпіталю працював і був премійований.
Пояснює, що підставами для видання відповідачем розпорядження від 01.07.2021 року про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення був висновок постійної комісії обласної ради та довідка про результати роботи робочої групи від 17.05.2021 року, в якій було зафіксоване грубе порушення трудових обов'язків позивачем, а тому додатково конкретизувати це порушення в описовій та резолютивній частині розпорядження не було потреби.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Байцар Ігор Богданович, просить апеляційну скаргу, як необґрунтовану, залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року в залишити без змін.
Посилається на те, що доводи апелянта про те, що датою виявлення порушення є саме 25 червня 2021 року - день прийняття постійною комісією Чернівецької обласної ради висновку з рекомендацією притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності, є необґрунтованими, оскільки із змісту листа Чернівецької ОДА від 18.05.2021 року №01.42/18-161 та Довідки про результати роботи робочої групи вбачається, що робочою групою виявлено ряд так званих порушень, які у цій довідці прямо ставляться у вину керівника ОСОБА_1 та у зв'язку із цим вноситься рекомендація №1 це вирішити питання про подальше перебування позивача на посаді. Таким чином, вказана довідка є документом, що виявив порушення, яку роботодавець отримав 18.05.2021 року, тому саме в цей день він дізнався про виявлені робочою групою порушення.
Вказує, що не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що висновок постійної комісії обласної ради є документом який виявив порушення, вчинене позивачем, так як із змісту даного висновку вбачається, що у ньому відсутня інформація про виявлення порушення, не надано правової оцінки викладеним у довідці недолікам, не зроблено висновок про виявлення порушень трудової дисципліни конкретного працівника та про наявність вини ОСОБА_1 .
Безпідставними є доводи апелянта, що законодавством не визначено форму та процедуру попередження депутата та місцевої ради, оскільки ст.33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» визначено порядок і строки таких повідомлень, які роботодавець порушив.
Зазначає, що довідка робочої групи є неналежним доказом порушень, оскільки ця робоча група, яка складалась виключно з чиновників, а не з фахівців, не мала повноважень проводити перевірку підприємства та робити висновки про наявність порушень. При цьому робота підприємства не перевірялася жодними уповноваженими компетентними органами, зокрема не проводилася аудиторська перевірка, тому висновки про так звані порушення зроблені на підставі неналежного доказу. Жодні інші докази порушень, які вказані як підстави звільнення, в матеріалах справи відсутні.
Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, враховуючи наступне.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам в повному обсязі.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення та звільнення в розпорядженні зазначені довідка про результати роботи робочої групи ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» від 17.05.2021 року та висновок постійної комісії обласної ради від 25.06.2021 року, однак вказана довідка від 17.05.2021 року не містить конкретного порушення трудових обов'язків чи трудової дисципліни ОСОБА_1 , а дисциплінарна відповідальність застосована 01.07.2021 року, з порушенням строків застосування дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважаючи їх обґрунтованими та підставними.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з статтею 49 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Судом встановлено, що рішенням ХХХI сесії VI скликання Чернівецької обласної ради № 90-31/15 від 18 червня 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» шляхом укладання контракту терміном на п'ять років на підставі ч.3 ст. 21 ,ч.2 ст.23, п.3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України. Доручено Департаменту охорони здоров'я обласної державної адміністрації забезпечити організацію виконання цього рішення та доручено голові обласної ради укласти контракт з начальником ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» Кожухарем В.М. (т.1 а.с. 13).
Наказом директора Департаменту охорони здоров'я Чернівецької обласної державної адміністрації Андрієць О. від 18 червня 2015 року призначено ОСОБА_1 на посаду начальника ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» з встановленням посадового окладу згідно штатного розкладу та правом підпису на фінансових документах з 18 червня 2015 року (т.1 а.с.14).
Укладено тристоронній контракт між позивачем, Чернівецькою обласною радою та Департаментом Охорони здоров'я Чернівецької ОДА, згідно якого ОСОБА_1 призначається на посаду керівника об'єкту спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області - начальника обласної комунальної установи ««Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» на строк з 18 червня 2015 року до 17 червня 2020 року (т.1 а.с.15-19).
Рішенням ХХХIII сесії VII скликання Чернівецької обласної ради від 12 вересня 2019 року №126-33/19 створено обласне комунальне некомерційне підприємство «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни», припинено юридичну особу - обласну комунальну установу «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни», шляхом приєднання до новоствореного ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни», яке стало правонаступником усього майна, прав та обов'язків ОКУ «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни». (т.1 а.с.20).
Згідно розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 07.10.2019 року №317 ОСОБА_1 було призначено виконуючим обов'язки генерального директора ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» на підставі його заяви від 02.10.2019 року.
Із самої заяви ОСОБА_1 вбачається, що він особисто написав заяву на ім'я голови Чернівецької обласної ради, якою просив призначити його в.о. генерального директора ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» ( т.1 а.с.102).
Розпорядженням голови Чернівецької обласної ради Бойка О. №196 від 01 липня 2021 року до ОСОБА_1 застосовано стягнення у вигляді звільнення згідно п. 2 ст. 147 Кодексу Законів про працю України, розірвано трудові відносини та звільнено ОСОБА_1 від виконання обов'язків генерального директора ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» згідно з п.2 та п.3 ст.40, п.1 ст.41 Кодексу законів про працю України, у зв'язку із порушенням трудової дисципліни з 01.07.2021 року ( т.1 а.с.25).
П.4 розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 01.07.2021р. №196 визнано таким, що втратило чинність, розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 07.10.2019 р. №317 про призначення його виконувачем обов'язків генерального директора. Даний пункт є протиправним, оскільки розпорядження від 07.10.2019 р. №317 вичерпало свою дію його виконанням. Такі розпорядження вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.
Розпорядженням голови Чернівецької обласної ради Бойка О. №209 від 05 липня 2021 року змінено у пункті 2 розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 01 липня 2021 р. №196 «Про застосування стягнення за порушення трудової дисципліни, розірвання трудових відносин та звільнення від виконання обов'язків генерального директора ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» слова та цифри «з 01 липня 2021» на «05 липня 2021» ( т.1, а.с. 26).
Відповідно до п.2.12 Положення про порядок призначення і звільнення з посад керівників підприємств, установ, закладів, організацій - об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернівецької області, затвердженого рішенням XV-ї сесії Чернівецької обласної ради VII скликання від 13.09.2017 р. №164-15/17, у разі звільнення з посади керівника або неможливості виконання ним своїх обов'язків з інших причин, голова обласної ради своїм розпорядженням призначає виконуючого обов'язки керівника на період до призначення керівника на черговій сесії обласної Ради.
Враховуючи обґрунтування апеляційної скарги, про те, що рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Чернівецької обласної ради від 01.07.2021 року №196 в частині звільнення апелянта на підставі п.2,3 ч.1 ст.40 КЗпП України не оскаржується, тому колегією суддів в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядається.
Що стосується доводів апеляційної скарги, що довідка робочої групи, яка надійшла відповідачу 18.05.2021 року не може вважатися днем виявлення дисциплінарного проступку, і такий строк слід відраховувати з 25.06.2021 року, коли постійна комісія обласної ради дійшла до висновку про наявність дисциплінарного проступку ОСОБА_1 під час виконання ним своїх функціональних обов'язків, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно з частиною другою статті 140 КЗпП України щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана чи звільнення.
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (частина перша статті 147-1 КЗпП України).
Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (стаття 148 КЗпП України).
При вирішенні питання про правомірність притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності підлягає з'ясуванню, в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи правомочним органом накладено дисциплінарне стягнення, чи не закінчився для цього встановлений строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при обранні виду стягнення ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Із змісту листа Чернівецької ОДА від 18.05.2021 року за №01.42/18-861 та Довідки про результати роботи робочої групи ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» від 17.05.2021 року вбачається, що за результатами робочої групи, створеної на виконання доручення заступника голови Чернівецької ОДА Наталії Гусак від 22.02.2021 року №15-Г «Про створення робочої групи» та з метою вивчення ефективності функціонування ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни», виявлено ряд грубих порушень під час виконання своїх обов'язків ОСОБА_1 , що призвели до значних фінансових втрат та погіршення рівня медичної допомоги, та вноситься рекомендація для розгляду питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності у встановленому чинним законодавством порядку.
Чернівецька обласна рада отримала вказаний лист Чернівецької ОДА разом із довідкою про результати робочої групи, 18.05.2021 року за вхідним №7/1628, що підтверджується відміткою на листі, тому саме 18 травня 2021 року слід вважати датою виявлення проступку.
Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що обґрунтування апеляційної скарги, що дисциплінарне стягнення застосовано в межах місячного строку, суперечать приписам ч.1 ст.148 КЗпП України, відповідно до якої дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Таким чином закон дає право роботодавцеві один місяць для розгляду питання та прийняття рішення щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності. Цей строк є імперативним і його продовження на період проведення таких дій, як розгляд комісією довідки про результати проведеної перевірки, законом не передбачено.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку визнаючи порушення відповідачем місячного строку застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, оскільки днем виявлення проступку є 18 травня 2021 року, а дисциплінарне стягнення було застосовано 01 липня 2021 року, тобто поза межами встановленого законом місячного строку.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що висновок постійної комісії обласної ради є документом, який виявив порушення, вчинене позивачем. Як вбачається із змісту даного висновку, у ньому відсутня інформація про виявлення порушення саме позивачем, не зроблено висновок про виявлення порушень трудової дисципліни конкретного працівника та про наявність вини у цих порушеннях саме ОСОБА_1 .
Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов'язаний сам доводити свою невинуватість.
Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі про помилковість висновку суду першої інстанції щодо порушення прав позивача, як депутата місцевої ради, про його не попередження перед звільненням з роботи, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.
На момент звільнення ОСОБА_1 був чинним депутатом Кіцманської міської ради Чернівецької області, проте відповідач не повідомив про його наступне вивільнення у письмовому вигляді в строк не менше 15 днів до дати такого вивільнення, як того вимагають положення ч. 3 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
В порушення вимог вказаного закону, Чернівецька обласна рада не повідомила про таке звільнення ні ОСОБА_1 , ні Кіцманську міську раду.
Посилання апелянта на те, що йому не було відомо про те, що позивач є депутатом, оскільки той не надав відповідних довідок, апеляційним судом відхиляються.
Згідно ст. 4 Конвенції Міжнародної Організації Праці трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
За змістом статті 4 вказаної Конвенції тягар доведення законності підстави для звільнення покладається на роботодавця.
Судом першої інстанції встановлено, що роботодавець не виконав належним чином свій обов'язок з надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Під час перегляду справи колегією суддів взято до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17 січня 2019 року справа №343/6/18, від 21 листопада 2018 року справа № 401/3301/17, від 04 квітня 2018 року справа № 821/935/16, що саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності; для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; ознакою порушення працівником трудової дисципліни, яка може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у формі оголошення догани, є наявність вини в його діях чи бездіяльності, шкідливі наслідки та причинний зв'язок між ними і поведінкою правопорушника.
Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено законності підстав звільнення ОСОБА_1 .
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Щодо доводів апеляційної скарги про законність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, то колегія суддів з такими доводами не погоджується та на їх спростування, зазначає наступне.
Пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України передбачені додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.
Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення працівника за порушення, яке має ознаки одноразовості. Так, і рішення компетентного органу власника підприємства, і наказ про звільнення повинні містити чітко сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.
За своїм змістом наказ про звільнення не повинен містити посилання на цілу низку (систему) порушень, за які був звільнений позивач, а лише вказувати на одноразове грубе порушення конкретних трудових обов'язків.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 липня 2019 року у справі 461/4863/16-ц (провадження № 61-20758св18).
Як роз'яснено у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про судову практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
Грубість порушення трудових обов'язків характеризується характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.
Звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України за своєю природою є дисциплінарним, а тому воно має здійснюватися з дотриманням порядку і строків, передбачених статтями 148, 149 КЗпП України.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що довідка про результати робочої групи ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» від 17.05.2021 р., не мала мети перевірки дотримання ОСОБА_1 трудового законодавства та трудової дисципліни, та не містить конкретного порушення трудових обов'язків чи трудової дисципліни в.о. генерального директора ОСОБА_1 .
В довідці перераховано фінансово-господарську інформацію, статистичні показники роботи закладу та інші порушення у різних сферах, однак всі ці факти не підтверджені доказами, деякі з них є припущеннями. Висновком постійної комісії обласної ради з питань управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області від 25.06. 2021 року встановлені порушення і факти неналежного виконання службових обов'язків ОКНП «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни» ОСОБА_1 за порушення трудової дисципліни у різних сферах господарювання, веденні бухгалтерського обліку, нарахуваннях, виплатах та преміюваннях, неналежним керуванням роботою підприємства, однак не містить конкретних порушень, а тільки загальні формулювання.
Апеляційний суд зауважує, оскільки оспорювані накази не містять чітких формулювань суті та обставин допущеного проступку саме позивачем, відсутні докази вини позивача та наявності причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і неналежним виконанням покладених на ОСОБА_1 трудових обов'язків, а містяться лише загальні, а не конкретні посилання на порушення останнім положень трудового договору та Положення у частині забезпечення загального керівництва економічною, фінансовою, господарською діяльністю підприємства, неможна дійти однозначних висновків про доведення вини ОСОБА_1 і накладення на нього дисциплінарного стягнення.
Колегія суддів вважає правильними та погоджується із висновками суду першої інстанції, що законність підстав звільнення позивача з роботи роботодавцем не доведена, а застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення та звільнення на підставі п.2, п. 3 ст. 40, п.1 ст.41 КЗпП України, не зазначивши в оспорюваних розпорядженні та наказі конкретних посилань на суть вчинених порушень, є незаконним.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни», зводяться до переоцінки доказів та встановлених обставин, і незгоди з висновками суду першої інстанції.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
Апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи.
З огляду на це апеляційна скарга Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни», відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними. Залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00№23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни», в інтересах якого діє адвокат Гладкий Анатолій Петрович, залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 квітня 2022 року, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складення повного тексту постанови .
Повний текст постанови виготовлений 15 червня 2022 року.
Головуючий А.І. Владичан
Судді: Н.К. Височанська
І.Б. Перепелюк