Справа № 363/100/21
н/п 2/953/491/22
15 червня 2022 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - Лисиченко С.М.,
за участю: секретаря судових засідань - Кот Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю,-
Київський обласний центр зайнятості (далі-позивач) звернувся до Вишогородського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2704 грн. 49 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.09.2019 на підставі власної заяви від 11.09.2019 відповідач отримав статус безробітного у Вишогородській районній філії Київського обласного центру зайнятості (далі - Вишогородська РФ КОЦЗ) відповідно до статті 43 Закону України « Про зайнятість населення» та пункту 5 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 (далі- Порядок). Відповідач перебував на обліку у Вишогородській РФ КОЦЗ в статусі безробітного з 11.09.2019 по 30.04.2020. З 18.09.2019 відповідачу на підставі наданих відомостей та поданих документів було призначено виплату допомоги по безробіттю. 18.09.2020 відповідач був ознайомлений з пам'яткою служби зайнятості про відповідальність за несвоєчасне подання або подання недостовірних відомостей про обставини, що впливають на умови призначення допомоги по безробіттю. Під час перебування на обліку у Вишгородській РФ КОЦЗ відповідач отримував допомогу по безробіттю. Центром проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, а саме щодо законності виплат відповідачу допомоги по безробіттю та на підставі інформації отриманої внаслідок обміну даними між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Києві виявлено, що відповідач під час перебування на обліку в службі зайнятості, перебував у трудових відносинах з ТОВ " АВТО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СТОЛИЦЯ-СЕРВІС» з 14.12.2018.Дані про припинення трудових відносин відповідача відсутні. За період з 17.12.2019 по 07.01.2020 відповідачу нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 2 704,49 грн. Вишгородською РФ КОЦЗ було видано наказ від 30.04.2020 року N21\39.01-31 про повернення незаконно отриманих коштів у розмірі 2 704,49 грн. У зв'язку з чим позивачем була надіслана відповідачу претензія від 04.05.2020 та запропоновано добровільно повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 2 704,49 грн. Проте, станом на подавання до суду даної позовної заяви незаконно отримана допомога по безробіттю відповідачем не повернута.
Ухвалою Вишогородського районного суду Київської області від 23.03.2021 позовну заяву Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю передано на розгляд до Київського районного суду м.Харкова.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова 20.04.2021 визначено головуючу суддю по даній справі:Божко В.В.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 23.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м.Харкова від 20.09.2021 замінено головуючу суддю у справі на Лисиченко С.М . Правова підстава:звільнення з посади судді.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 23.09.2021 цивільну справу №363\100\21 прийнято до провадження судді Київського районного суду м.Харкова Лисиченко С.М.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, день та час розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку. 12.11.2021 до суду поштовим зв'язком надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, про час, день та місце судового засідання повідомлявся у встановленому судовому законом порядку. Заяв, клопотань не подавав. Правом на подання відзиву не скористався. У судовому засіданні, яке відбулося 16.11.2021 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що 05.09.2019 наказом №42-К засновника ТОВ «АВТО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СТОЛИЦЯ-СЕРВІС» він був звільнений з посади виконуючого обов'язків директора відповідно до статті 38 КЗпП України, про що зроблено запис у трудовій книжці. У зв'язку з чим, під час перебування на обліку в службі зайнятості не перебував у трудових відносинах з ТОВ "АВТО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СТОЛИЦЯ-СЕРВІС» та правомірно отримував соціальні виплати. Чому саме підприємство після його звільнення продовжувало нараховувати заробітну плату, йому не відомо. Вважає, що це є вина бухгалтера підприємства, а не його. Зазначив, що після звільнення з підприємства він не отримував заробітної плати, тому не знав про протиправні дії бухгалтера підприємства. Крім того вважає, що перед призначенням йому допомоги по безробіттю, саме на позивача покладається обов'язок перевірити надані ним данні для отримання статусу безробітного. З огляду на зазначене, не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на те, що неявка в судове засідання учасників справи, які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних в справі доказів.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно частини 2 статті 247 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові заяви по суті справи, докази наявні в матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
11.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до Вишогородської районної філії Київського обласного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного (а.с.3).
Як вбачається з даних, які містяться в персональній картці відповідача, як безробітного №105919091000008 від 10.09.2019, останній власним підписом засвідчив про припинення 05.09.2019 трудових відносин з ТОВ «АТП «СТОЛИЦЯ-СЕРВІС» (а.с. 32).
На підтвердження зазначених вище даних у в персональній картці №105919091000008 від 10.09.2019, відповідач надав суду:
- копію наказу № 42-К від 05.09.2019 про звільнення його з посади виконуючого обов'язків директора ТОВ «АТП «СТОЛИЦЯ-СЕРВІС» на підставі статті 38 КЗпП ( а.с. 71);
- копію трудової книжки, яка містить запис про переведення відповідача 12.06.2019 з посади головного механіка ТОВ «АТП «СТОЛИЦЯ-СЕРВІС» на посаду виконуючого обов'язків директора ТОВ «АТП «СТОЛИЦЯ-СЕРВІС», а також про звільнення його 05.09.2019 з посади виконуючого обов'язків директора ТОВ «АТП «СТОЛИЦЯ-СЕРВІС» на підставі статті 38 КЗпП (а.с.79-80).
18.09.2019 відповідач ознайомлений з правами та обов'язками зареєстрованих безробітних, зокрема, в частині покладення на зареєстрованого безробітного відповідальності за достовірність поданих Центру зайнятості, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, про що свідчить його власний підпис ( а.с. 4)
Відповідно даних, які містяться у довідці Київського обласного центру зайнятості №483 від 12.12.2020 за №483, ОСОБА_1 перебував на обліку у Вишгородській РФ КОЦЗ в статусі безробітного з 11.09.2019 по 30.04.2020. Дохід за період з 17.12.2019 по 07.01.2020 становить 2704,49 грн., а саме: за грудень 2019- 1843,97 грн; за січень 2020- 860,52 грн.
Згідно висновку, який міститься в Акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №36\39.02-21, складений 30.04.2020 Вишогородською РФ КОЦЗ за результатами розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, а саме щодо законності виплат відповідачу допомоги по безробіттю та на підставі інформації отриманої внаслідок обміну даними між Головним управлінням Пенсійного фонду України в Києві, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з ТОВ «АВТО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СТОЛИЦЯ СЕРВІС» з 14.12.2018. Дані про припинення трудових відносин відсутні ( а.с. 5).
Зазначений вище висновок підтверджується письмовими доказами:
-даними, що містяться у відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві вих.№2600-0604-5\41597 від 31.03.2020 на запит Київського обласного центру зайнятості Вишогородської районної філії, згідно до яких відповідно до поданої звітності ТОВ «АВТО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СТОЛИЦЯ СЕРВІС» з 14.12.2018 перебуває у трудових відносинах з ОСОБА_1 . За період з грудня 2018 по квітень 2019 року та з червня по грудень 2019 року відбувалося нарахування заробітної плати та ЄСВ. Дані про припинення трудових відносин відсутні. Останній звіт поданий страхувальником за грудень 2019 року (а.с.6).
-даними, що містяться у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.04.2020 за №1006594636, відповідно до яких станом на 30.04.2020 ОСОБА_1 є керівником (виконуючим обов'язки директора) ТОВ «АВТО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СТОЛИЦЯ СЕРВІС» (а.с.7-9).
Наказом директора Вишгородській РФ КОЦЗ №21/39.01-31 від 30.04.2020 прийнято рішення про повернення отриманої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 в розмірі 2 704,49 грн. в період з 17.12.2019 по 07.01.2020, як такої, що отримана незаконно (а.с. 12).
04.05.2020 Вишгородською РФ КОЦЗ направлено відповідачу повідомлення про необхідність повернення ним виплаченої допомоги по безробіттю за вихідним № 244\03\39.01-35 (а.с. 13).
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.
Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти та поєднують навчання з роботою.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Статус безробітного надається особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення").
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначені у Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд уповноважений стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку, як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
За змістом пункту 18 статті 22 Закону України «Про зайнятість населення» основними завданнями центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є: проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
Відповідно до приписів статтей 1, 2, 5, 8 Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат», за результатами верифікації орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, надає органам, що здійснюють державні виплати, підтвердження відповідності наданої реципієнтом інформації вимогам законодавства, що впливають на визначення його права на отримання та розмір державних виплат, під час здійснення превентивної верифікації або рекомендації щодо: проведення додаткової перевірки інформації, що містить невідповідності; усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.
Орган, що здійснює державні виплати, опрацьовує отримані рекомендації у строк, що не перевищує 15 робочих днів з дня їх отримання.
У разі виявлення недостовірної інформації, наданої реципієнтом, на підставі якої було призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, органи, що здійснюють державні виплати, надсилають таким реципієнтам вимогу щодо повернення неправомірно або надміру отриманої державної виплати. Спори в разі відмови реципієнтів добровільно повернути неправомірно отримані державні виплати вирішуються у судовому порядку.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як вбачається з положень частини 1статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що станом на 11.09.2019, наказом № 42-К від 05.09.2019 відповідач був звільнений з посади виконуючого обов'язків директора ТОВ «АТП «СТОЛИЦЯ-СЕРВІС» на підставі статті 38 КЗпП, про що зроблено запис у трудовій книжці. Запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про його звільнення, як керівника (виконуючого обов'язки директора) не був внесений товариством.
Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства, звільнення якого відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (статті 5, 30 Закону України « Про обмежену та додаткову відповідальність товариства»). По суті, директор об'єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Тобто, директор завжди може скористатися статтею 38 КЗпП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.
Разом з цим, відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.
У частині 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що факт припинення повноважень директора, як посадової особи товариства законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а не з дати видачі наказу про звільнення. При цьому, відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі про керівника вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою у відповідності до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", тобто достовірність відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, презюмується.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24.12.2019 по справі № 758/1861/18.
З огляду на зазначене, те, що в період з 11.09.2019 по 30.04.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань містилися відомості про те, що керівником ТОВ «АВТО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СТОЛИЦЯ СЕРВІС» є ОСОБА_1 , а також те, що відповідачем не спростовані надані Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві дані щодо нарахування ТОВ «АВТО-ТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «СТОЛИЦЯ СЕРВІС» відповідачу з вересня по грудень 2019 року заробітної плати та ЄСВ, суд приходить до висновку, що останній належав до зайнятого населення, в розумінні частини 1статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", а отже не мав права на отримання допомоги по безробіттю.
Відповідно до частини 1статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Тобто, зобов'язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Враховуючи те, що в межах розгляду справи судом встановлено, що відповідач отримав допомогу по безробіттю на підставі недостовірних відомостей, поданих ним позивачу та не мав правових підстав на її отримання, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2 102, 00 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263, 264-265, 280-284, 289, 351, 352, 354,355 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського обласного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 2704 (дві тисячі сімсот чотири) грн.. 49 коп.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Київського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491085) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: Київський обласний центр зайнятості (код ЄДРПОУ 03491085), місцезнаходження: 02100, м. Київ, пров. Будівельників, 5-а.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя С.М. Лисиченко