Справа № 638/2392/22
Провадження № 2-з/638/90/22
15 червня 2022 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Поволяєва О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним, в якій просив суд забезпечити позов шляхом заборони відчуження відповідачем квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира).
Заяву мотивовано тим, що 13 червня 2019 року ним на користь ОСОБА_2 було укладено договір дарування квартири, проте, через незадовільний стан здоров'я, вади зору, похилий вік та тяжкий емоційний стан він не усвідомлював істотних умов договору. Оскільки квартира є предметом спору, то її подальший продаж, дарування, обмін, що може бути вчинений відповідачем, створює реальну загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог щодо визнання договору дарування квартири недійсним.
Дослідивши викладені в заяві доводи та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку щодо задоволення заяви про забезпечення позову, зважаючи на наступне.
В провадженні судді Дзержинського районного суду м. Харкова Поволяєвої О.В. перебуває цивільна справа № 638/2392/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним.
В даному позові ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , який було укладено між ним та відповідачем 13 червня 2019 року та посвідчено державним нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Верещакою Г.Л., скасувати рішення державного реєстратора державного нотаріуса Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Верещаки Г.Л. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, шляхом забороною вчиняти певні дії.
В постанові № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
В рішенні від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв'язку Суд наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).
В заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на існування ризику подальшого ускладнення чи унеможливлення виконання рішення. Дані ризики обґрунтовані тим, щовідповідач може здійснити будь-які дії, спрямовані на відчуження належної йому на праві власності квартири, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Матеріали цивільної справи містять договір дарування від 13 червня 2019 року, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Верещакою Г.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1-427, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав безкоштовно ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняла у ОСОБА_1 у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квартира АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить відповідачу.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.
Також під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Зважаючи на те, що між сторонами дійсно виник спір щодо квартири АДРЕСА_1 , з урахуванням підстав та змісту позову, та наявності загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 , позовним вимогам, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову та забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дій, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дій спрямовані на відчуження квартири не є позбавленням права власності на неї відповідача, зважаючи на що, зурахуванням встановлених обставин, такий вид забезпечення позову є виправданим, а рішення про забезпечення позову є таким, що підтримує "справедливу рівновагу" між загальним інтересом відповідача по справіта захистом прав позивача.
Що ж стосуються викладеної вище позиції Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі № 20/3560/18 стосовно того, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову, то суд вважає, за необхідне зазначити наступне.
Відсутність доказів на підтвердження дійсного наміру ОСОБА_2 здійснити відчуження квартири не є правовою підставою для відмови у задоволенні даної заяви, оскільки забезпечення позову у цьому спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 18 вересня 2020 року у цивільній справі № 759/11123/18.
З урахуванням встановлених та зазначених вище обставин, доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, судом встановлено, що між сторонами по справі дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. З урахуванням встановленого обсягу позовних вимог, суддійшов висновку щодо співмірності даного виду забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року по цивільній справі № 381/4019/18 визначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти буд-які дій спрямовані на відчуження квартири, що належить відповідачу, суд враховує співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Оскільки предметом спору є квартира АДРЕСА_1 , вбачається, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти буд-які дії, спрямовані на відчуження квартири, що належить відповідачу на праві приватної власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти буд-які дій спрямовані на відчуження квартиривипливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти буд-які дій спрямовані на відчуження квартирине призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по цивільній справі № 381/4019/18.
Також суд вважає недоцільним застосування зустрічного забезпечення, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 154 ЦПК України суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови від позову.
Забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти буд-які дій спрямовані на відчуження квартири, що належить на праві власності ОСОБА_2 , не впливає на матеріальний стан відповідача як власника майна та не призводить до понесення додаткових витрат унаслідок його застосування.
Матеріали справи не містять будь-яких належних даних, що свідчать про можливе завдання відповідачу збитків внаслідок забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти буд-які дій спрямовані на відчуження квартири.
Висновки щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти буд-які дій спрямовані на відчуження квартири ґрунтуються на засадах справедливості, добросовісності і розумності та відповідають положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд.
Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 149-153 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним - задовольнити.
Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування квартири недійсним по цивільній справі № 638/2392/22 шляхом заборони ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти буд-які дій, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Поволяєва