Справа № 404/7846/21
Номер провадження 1-кс/404/1653/22
14 червня 2022 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження №42021120000000171, з попередньою кваліфікацією за ч. 2 ст. 367 КК України, -
14 червня 2022 року слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням, про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності (свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , виданий 18.01.2022 року).
Клопотання обґрунтовано наступним:
Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021120000000171 від 09.09.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
13.06.2022 року ОСОБА_5 особисто отримав письмове повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення за фактом неналежного виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, а саме матеріальні збитки державі в розмірі 360 481,90 грн., тому існує потреба у накладенні арешту на майно підозрюваного, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Ініціатор клопотання (слідчий) в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі.
За правилами ч.2 ст. 172 КПК України, підозрювана ОСОБА_5 , як власник майна, не викликався, оскільки майно не вилучалось.
Відповідно до ч. 4 ст.107 КПК України розгляд клопотання проведено за відсутності учасників процесу та без фіксації судового процесу технічними засобами.
Перевіривши надані матеріали клопотання та докази, якими воно обґрунтовано, вважаю про необхідність задоволення клопотання.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди та може бути накладено на майно підозрюваного, щодо якого здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.5 ст. 173 КПК України, у разі задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя повинен зазначити:
1) перелік майна, на яке накладено арешт;
2) підстави застосування арешту майна;
3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення;
4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно;
5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.
Виходячи із положень ст. 131 КПК України арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
З додатків клопотання про накладення арешту на майно вбачається, що з 24.09.2018 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначений на посаду начальника державної установи «Петрівська випрана колонія (№ 49)».
На підставі ст. 364 КК України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» інженер-будівельник інженерно-експлуатаційної групи державної установи «Петрівська виправна колонія (№ 49)» є службовою особою правоохоронного органу.
13.06.2022 року ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні за підозрою у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, через необґрунтованість перерахування (сплати) коштів за будівельні роботи, які не відповідають нормативним вимогам в галузі будівництва по застосованим показникам одиничних розцінок за актами приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в) № 3, № 4, № 5 за грудень 2019 року, сума втрачених активів по об'єкту «Капітальний ремонт покрівлі їдальні - клубу (літ. В) по АДРЕСА_2 » за договором будівельного підряду № 24/188/19 (Г) від 25.09.2019 складає 360 481,90 грн.
На момент злочину, що розслідується, за ОСОБА_5 зареєстрована на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові.
З урахуванням розміру заподіяної шкоди, що підтверджується висновком судово-економічною експертизою про вартість понесених витрат, існує обґрунтована та співрозмірна потреба в накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 на час досудового розслідування, правову оцінку якого в подальшому вирішить суд.
Право на заборону відчуження та розпорядження майном передбачено ч. 1 статтею 170 КПК України.
При постановленні ухвали про накладення арешту на майно слідчий суддя повинен зазначити заборону обмеження розпоряджатися або користуватися майном (п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України).
Відчуження майна - це є перехід права власності від однієї особи до іншої. Розпорядження майном - право та можливість власника визначити юридичну та фактичну долю майна.
Таким чином, слідчий правильно сформулював вимогу про заборону відчужувати та розпоряджатись майном.
Відтак, клопотання обґрунтовано та підтверджується доказами. Існують законні підстави для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві власності підозрюваному ОСОБА_5 .
На стадії досудового розслідування потреби досудового розслідування виправдовують тимчасове втручання у права та інтереси зареєстрованого власника майна. Застосований захід забезпечення у виді накладення арешту на майно підозрюваної не може негативно не позначиться на правах та інтересах інших осіб.
Обставини та завдання цього досудового розслідування (ст. 2 КПК України) виправдовують ступінь такого тимчасового втручання у майнові права і свободи підозрюваної особи, як накладення арешту з позбавленням її права на відчуження майна.
Не допускається заборона користування житловим приміщенням особами, які на законних підставах проживають у ньому (ч.12 ст.170 КПК України). Право законного власника/володільця/користувача у правомірному користуванні житлом, не може бути обмежено. У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі “Смирнов проти Росії” висловлена правова позиція про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
За таких умов, накладення арешту на майно підлягає задоволенню лише шляхом заборони його відчуження. У даному випадку тимчасове обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, вважаю що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України, обґрунтоване і підлягає задоволенню.
На виконання положень ч. 4 ст. 173 КПК України, тимчасово застосовується найменш обтяжливий спосіб арешту майна, що не призведе до зупинення або надмірного обмеження. Не завдасть інших негативних наслідків, які суттєво не позначаться на інтересах інших осіб.
У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Досудовим розслідуванням встановлено, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_5 заподіяно матеріальну шкоду державі на загальну суму 360 481,90 грн., яка не відшкодована. Таким чином, з метою забезпечення відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням є необхідність накласти арешт на вищезазначене майно, яке належить на праві власності підозрюваній ОСОБА_5 .
Як убачається із п.7 ч. 2 ст.131 КПК України, що заходом забезпечення кримінального провадження для досягнення його дієвості є арешт майна.
Враховуючи, те що слідчим доведено, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), необхідним є накласти арешт на належне ОСОБА_5 майно за таких обставин слідчий суддя прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення даного клопотання.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 131-132, 170-173, 174, 175 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт, заборонивши розпоряджатись та відчужувати квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності (свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , виданий 18.01.2022 року).
Слідчому третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Кропивницькому) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, ОСОБА_3 , вчинити дії спрямовані на реєстрацію арешту майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1