Справа № 206/1610/22
1-і/206/15/22
Іменем України
15 червня 2022 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082160000052 від 10.02.2022 року за ч.3 ст.185 КК України,
за участі: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
У провадженні Енергодарського міського суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082160000052 від 10 лютого 2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Відповідно до розпорядження голови Верховного Суду №7/0/9-22 від 14.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану "окремі суди Донецької, Запорізької та Харківської областей" змінено територіальну підсудність Енергодарського міського суду Запорізької області Самарському районному суду м. Дніпропетровська.
13.04.2022 року до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082160000052 від 10.02.1981 року за ч.3 ст.185 КК України.
Прокурор вважає за доцільне продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_4 від вартою строком на 60 днів, оскільки на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували на час застосування даного запобіжного заходу, а також, враховуючи запровадження по всій території України воєнного стану та тимчасовою окупацією деяких територій, перебуваючи під більш м'яким запобіжним заходом, ніж тримання під вартою залишаються актуальними ризики переховування обвинуваченого від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, унеможлививши проведення за його участі всебічного судового розгляду та можливість зі сторони обвинуваченого вчинення інших кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши думку прокурора, позицію обвинуваченого, суддя вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
17.02.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Енергодарського міського суду Запорізької області від 21.02.2022 року, відносно підозрюваного ОСОБА_4 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18.04.2022 року, строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено на 60 днів, до 16.06.2022 року включно.
Відповідно до ч.1,3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як вбачається з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Під час розгляду питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, обставини, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.
Отже, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , суддя враховує, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, яке згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до шести років, тому є підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи покарання, яке йому загрожує, може переховуватись від органів внутрішніх справ, прокуратури та суду. Окрім цього, ОСОБА_4 , не має стійких суспільних зв'язків, постійного місця роботи, раніше судимий, що свідчить про його схильність до вчинення кримінальних правопорушень та його не бажання стати на шлях виправлення, що вказує на можливість вчинення ним нових кримінальних правопорушень, у разі не продовження йому дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Вказані обставини дають суду підстави стверджувати, що ризики, зазначені прокурором, як підстава для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, існують, обрання іншого, більш м'якого виду, суд вважає не доцільним і буде недостатньою мірою, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, вирішуючи подане клопотання суд, також враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину та можливість ухилення від явки до суду.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Враховуючи наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, суддя приходить до висновку про необхідність продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на строк до шістдесяти днів, а саме до 14.08.2022 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 197, 331, 369-372, 376 КПК України, суд -
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 14 серпня 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1