Справа № 311/5451/21
Провадження № 1-і/191/38/22
іменем України
10 червня 2022 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши в режимі відеоконференції у судовому засіданні в залі суду м.Синельникове клопотання прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, не одруженому, не працюючому, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому,
обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-
ПрокурорВасилівської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, які враховувалися при застосуванні і продовженні обвинуваченому такого виду запобіжного заходу, оскільки, будучи на свободі, останній має можливість переховуватися від суду у зв'язку з тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання та просив змінити обвинуваченому запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання та просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вислухавши думку учасників щодо доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.
В провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021082190000488 від 20.10.2021 року, відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, у якому обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 09.02.2022 ухвалою Василівського районного суду Запорізької області строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено на 60 днів, до 10.04.2022 включно.
На підставі листа прокурора Василівської окружної прокуратури Запорізької області в порядку ч.6 ст.615 КПК України строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено до 10.06.2022 включно.
Відповідно до Указу Президента України № 64/222«Про введення воєнного станув Україні» з урахуванням положень ст.3 Конституції України та на підставі наказу голови Василівського районного суду Запорізької області № 3 від 28.02.2022 Василівським районним судом Запорізької області тимчасово зупинено здійснення судочинства.
На підставі розпорядження Верховного суду №4/0/9-22 від 10.03.2022 територіальну підсудність судових справ Василівського районного суду Запорізької області визначено за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, замінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, при цьому судовий розгляд кримінального провадження триває, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі. Крім того, адреса проживання ОСОБА_4 знаходиться на території міста Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, яка на теперішній час є тимчасово окупованою, у зв'язку з чим на теперішній час відсутня будь яка можливість контролю за зобов'язаннями ОСОБА_4 .Також суд враховує, що ОСОБА_4 не працює, не має міцних соціальних звязків та зареєстрованого місця проживання, неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені в установленому законом порядку, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Стосовно доводів сторони захисту про недоведеність існування ризиків , суд вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
З урахуванням доведених прокурором ризиків, а також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, особи обвинуваченого, характеру інкримінованого обвинуваченому діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а отже, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою.
В той же час, суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його застосування, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, визначених в ч. 1 ст. 177 КПК України, що у взаємозв'язку з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину є підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177,178, 197, 331, 372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 08 серпня 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1