14 червня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/1840/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати:
- рішення від 08.04.2020р. №0000213304 винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 43320,07 грн.;
- рішення від 08.04.2020р. №0000203304 винесене Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” на загальну суму 170,00 грн.;
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2020р. №Ф-0000083304 на загальну суму 280665,88 грн.
Ухвалою судді від 19.06.2020 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, на 23.07.2020 призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с.126-127).
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що ФОП ОСОБА_1 отримала оскаржувані рішення про нарахування про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої ЗУ “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а також вимогу про сплату боргу. Вказані рішення винесені на підставі акту №12/11-28-33-04/ НОМЕР_1 від 16.03.2020 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.12.2019, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 31.12.2019. Позивачка вважає висновку акту перевірки такими, що не відповідають дійсним обставинам, а тому рішення та вимога повинні бути скасовані.
Відповідачем до суду подано відзив на адміністративний позов відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі та вказує, що за результатами документальної позапланової перевірки складено акт та встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». На підставі акту винесені оскаржувані рішення та вимога, при цьому відповідач зауважує, що вказані нарахування виникли у зв'язку з заниженням позивачем суми загального оподатковуваного доходу, що в свою чергу призвело до заниження суми єдиного внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 280665,88 грн. До того ж, зазначає, що під час перевірки позивачкою не надано до перевірки первинні документи у повному обсязі, не було надано Книгу обліку доходів та витрат. Крім того, вказує, що перевіркою своєчасності подання звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску встановлено неподання вказаних звітів за 2017 та 2019 роки. Отже, відповідач вважає, що оскаржувані рішення та вимога винесені у відповідності до норм чинного податкового законодавства. (а.с.135-136)
23.07.2020 розгляд справи відкладено до 07.08.2020 за клопотанням учасників справи (а.с.171).
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 зупинено провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №340/3026/20, що розглядається Кіровоградським окружним адміністративним судом. (а.с.180).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 по справі №340/3026/20, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 25.02.2021, в задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовлено. (а.с.186-192, 193-196).
Ухвалою суду від 11.02.2022 поновлено провадження та призначено судове засідання на 28.02.2022 (а.с.197)
28.02.2022 року представники сторін в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання, розгляд справи відкладено до 01.06.2022 (а.с.201).
01.06.2022 представники сторін в судове засідання не з'явилися, подавши клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с.204).
З урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд вирішив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.12.2019, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 31.12.2019, за результатами якої складено акт №12/11-28-33-04/ НОМЕР_1 від 16.03.2020 (а.с.80-99), висновками якого встановлено порушення позивачем, зокрема:
- п.4 ч.2 ст.6 Закону України ««Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині неподання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 та 2019 роки;
- ч.2 п.1 ст.7 Закону України ««Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми податкового зобов'язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на зальну суму 280665,88 грн., в тому числі за 2017 рік - 26103,00 грн., за 2018 рік - 100328,80 грн., за 2019 рік - 154234,08 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем прийняті 08.04.2020 оскаржувані рішення та вимога:
- №0000213304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 43320,07 грн. (а.с.102);
- №0000203304 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” на загальну суму 170,00 грн. (а.с.103);
- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2020 №Ф-0000083304 на загальну суму 280665,88 грн. (а.с.104).
Не погодившись з таким рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку. (а.с.105-122)
Рішенням ДПС України від 21.05.2020 №16786/6/99-00-08-06-01-06, спірні рішення та вимога залишені без змін. (124-125)
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку (надалі - Закон №2464-VІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до п.п.2, 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із п.п.1, 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є:
роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частин 2, 3 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.
Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.
Згідно п.п.2, 3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частиною 4 статті 8 Закону №2464-VI передбачено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Згідно з частинами 2, 3, 4, 5 статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь).
Згідно з абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI (у редакції, яка діяла до 01.01.2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з цією ж нормою (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, чинній з 01.01.2018 року) платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до абзацу 5 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Згідно ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3 ст.25 Закону №2464-VІ).
Відповідно до ч.4 ст.25 Закону №2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464-VІ за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
В ході розгляду справи встановлено, що штраф за рішенням №0000213304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 43320,07 грн. винесено податковим органом, у зв'язку тим, що підставою для нарахування єдиного внеску за 2017 - 2019 роки на загальну суму 280665,08 грн., стало заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу, що є базою для нарахування єдиного внеску.
Податкове повідомлення-рішення від 15.07.2020 № 0001223304, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 587999,56 грн., з яких 470399,65грн. за податковими зобов'язаннями і 117599,91 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, було оскаржено до суду.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 по справі №340/3026/20, яке залишено без змін постановою суду апеляційної інстанції від 25.02.2021, в задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовлено.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У вказаному рішенні, судом встановлено, що відповідно до пояснень представника відповідача, що не спростовані під розгляду справи представником позивача, в ході документальної позапланової перевірки, ГУ ДПС у Кіровоградській області фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було вручено запит “Про надання документів” №959/ФОП/11-28-33-04-07 від 04.03.2020 з вимогою про надання первинних документів на перевірку у повному обсязі. Станом на дату написання акту перевірки документи не буди надані, про що складений відповідний акт. При проведенні перевірки та розгляду заперечення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не було надано книгу обліку доходів та витрат при наданні заперечення до акту перевірки від 16.03.2020 №12/11-28-33-04/ НОМЕР_1 були надані лише реєстри, без підтверджуючих первинних документів.
Відповідно до пояснень представника відповідача, в зв'язку з тим, що в порушення вимог п.177.10 ст. 177 ПК України позивачем облік доходів та витрат не вівся, перевіркою доходи обраховано на підставі наданих банківських виписок за період з 01.10.2017 по 31.12.2019. Перевіркою встановлено заниження загального оподатковуваного доходу на загальну суму 634779,80 грн., в тому числі за 2017 рік - на суму 745975,68 грн., завищення загального оподатковуваного доходу за 2018 рік на 59084,99 грн. та за 2019 рік - на 52110,89 грн.
Відповідно до пояснень відповідача, що в процесі розгляду справи не спростовані позивачем, згідно фактично наданих на перевірку первинних документів (реєстр додається до акту перевірки) та банківських виписок, обраховано витрати, які фактично мають документальне підтвердження, а саме: витрати на розрахунково-касове обслуговування та витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, які підтверджуються сплатою. У зв'язку з чим, перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, встановлено їх завищення па загальну суму 1978551,49 грн., в тому числі за 2017 рік - на суму 74044,59 грн., за 2018 рік - на суму 863622,08 грн., за 2019 рік - на суму 1040884,82 грн., чим порушено підпункт 177.4.1 та 177.4.4 пункту 177.4 стані 177 Податкового кодексу України.
Перевіркою проведено остаточний розрахунок суми податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за перевіряємий період, що піддягає сплаті до бюджету, та визначено до сплати податок за перевіряємий період на загальну суму 470399,65грн.. в тому числі за 2017 рік - 147603,65грн., за 2018 рік - 144816,68 грн., за 2019 рік -177979,33грн.
Позивач скориставшись правом, щодо надання заперечень на акт перевірки та надав разом із запереченням копії наступних документів: договір комісії від 14.05.2017 б/н між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 ; договір комісії від 19.05.2017 року б/н між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 ; договір комісії від 06.03.2017 року б/н між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_4 ; реєстр документів щодо підтвердження видатків за 4 квартал 2017 року; реєстр отриманих доходів за 4 квартал 2017 року; реєстр документів щодо підтвердження видатків за 2018 року; реєстр документів щодо підтвердження видатків за 2019 року.
При розгляді матеріалів, які були додані до заперечення від 31.03.2020 року №б/н, встановлено, що додаткових первинних документів не надано, надано лише реєстри понесених витрат за період 4 квартал 2017 року, 2018 рік та 2019 рік. Згідно наданих реєстрів неможливо встановити дати та суми отриманих та сплачених коштів згідно наданих договорів комісії та суми комісійної винагороди. Додатково не надано видаткових накладних, документів, які підтверджують факти оплати отриманих товарно - матеріальних цінностей тощо.
Згідно акту перевірки від 16.03.2020 №12/11-28-33-04/ НОМЕР_1 , первинних документів (які вказані у переліку наданих документів до акту перевірки та є вичерпним та повним), банківських виписок не встановлено фактів отримання товарно-матеріальних цінностей на умовах комісійної винагороди та фактів перерахування коштів на ім'я ФОП ОСОБА_5 (РНОК ПП НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_3 (РНОК ПП НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_4 (РНОК ПП НОМЕР_4 ) за перевіряємий період. Враховуючи вище зазначені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001223304 від 15.07.2020, відповідно до якого нараховано грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 470399,65 грн.
Таким чином, вищенаведені обставини, які встановлені судами не підлягають доказуванню у даній справі.
Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесені рішення від 08.04.2020р. №0000213304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2020р. №Ф-0000083304.
Щодо рішення від 08.04.2020р. №0000213304, то суд зазначає, що відповідно п.7 ч.11 ст.25 Закону №2464-VІ за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.
Так, позивачем доказів подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу за 2017 та за 2019 роки, не надано. Тому, відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф за неподання, звітності, передбаченої Законом №2464-VI
Згідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
При цьому, за приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних рішень від 08 квітня 2020 року №0000213304, №0000203304 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2020р. №Ф-0000083304.
Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також з урахуванням ухвалення рішення в інтересах відповідача, підстави для стягнення судових витрат на користь позивача відсутні.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина