Справа № 214/781/22
2/214/2994/22
Іменем України
25 квітня 2022 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ковтун Н.Г.,
за участю секретаря - Фартушної Є.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,-
28 січня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карнаух Т.В. звернувся до суду з позовом до відповідача ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків в сумі 195 000 гривень без утримання податків з доходу фізичних осіб, та витрат пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 5000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог послався на те, що з 03.09.2007 по 16.12.2016 перебував у трудових відносинах з відповідачем, і працював обрубувачем, зайнятим обробленням литва наждаком та ручним способом (молотками, зубилами, пневмоінструментом). По факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеною на підприємстві, про що було складено акт розслідування професійного захворювання від 14.09.2021, де вказано, що працюючи на підприємстві відповідача позивач внаслідок недосконалості робочого місця, технологічного процесу та устаткування, підпадав під вплив підвищених параметрів важкої праці, вібрації, пилу.
Умови праці за вмістом хімічних речовин в повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості, за рівнем вібрації - до 3 класу 1 ступеню шкідливості, за показниками мікроклімату - до 3 класу 2 степеню шкідливості, за важкістю праці - до 3 класу 1 ступеню шкідливості. Загальна оцінка умов праці 3 клас 3 ступеню шкідливості. Тобто, відповідач протягом тривалого часу грубо порушував ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» та ст.153 КЗпПУ, що саме і призвело до виникнення у нього професійного захворювання.
За висновком МСЕК від 14.12.2021 року серії 12 ААА № 060076 позивачу була встановлена втрата професійної працездатності 40 % первинно. У зв'язку із отриманим профзахворюванням, позивач не має змоги вести звичайне життя, тому що змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки. Змінилися його образ та якість життя, що завдає йому моральних страждань. Працювати на попередній роботі позивач не може. Для того, щоб покращити свій емоційний стан, йому потрібно активно підтримувати своє здоров'я, для уникнення подальшого прогресування хвороби та погіршення стану здоров'я. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань.
Ухвалою судді від 31 січня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На адресу суду 05.04.2022 року надійшло клопотання від представника відповідача з проханням розглянути вищевказану цивільну справу, після припинення воєнного стану на території України.
Суд зазначає, що справа перебуває в суді з 28.01.2022 року. Судом відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
За таких обставин суд вважає, що у задоволенні клопотання позивача, розглянути вищевказану цивільну справу, після припинення воєнного стану на території України слід відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03 вересня 2007 року по 16 грудня 2016 року перебував у трудових відносинах х відповідачем, та працював обрубувачем, зайнятим обробленням литва наждаком та ручним способом (молотками, зубилами, пневмоінструментом, і був звільнений з підприємства відповідача 16.12.2016 по переведенню до ТОВ «Метінвест» КРМЗ, згідно п.5 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 (а.с.17-21).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ( отруєння) від 14 вересня 2021 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L4-S1 білатерально. Часто рецидивуючий перебіг, з вираженим статико-динамічними порушеннями, нейродистрафією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з пері артрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Стійкий больовий синдром. Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальних вібрацій: синдром вегетативно-сенсорної поліневропатії з частими акроангіоспазмами, з двостороннім плечолопатовим періартрозом з гіпотрофією м'язів плечового поясу (ПФ другого ступеня), остеоартрозом у поєднанні з періартрозом ліктових суглобів (ПФ другого ступеня), стійкий больовий синдром. Пневмоконіоз першої стадії (s/s;1/1). Емфізема легень першої стадії. Легенева недостатність першого-другого ступеня (а.с. 4-6).
Згідно пункту 17 згаданого Акту підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив, порушення режиму експлуатації технологічного устатковання, приладів, робочого інструменту; аварійних ситуацій; пошкодження захисних засобів і механізмів, систем вентиляції, екранування, сигналізація, освітлення, кондиціювання повітря; порушення правил охорони праці, гігієни праці; відсутність (невикористання) засобів індивідуального захисту; недосконалість технології, механізмів, робочого інструменту; неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання повітря, захисних засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту, відсутність заходів і засобів рятувального характеру тощо).
Виконував обробку, зачистку та вирубку пневматичним молотком або зубилами вручну складних і відповідальних відкликів та деталей з внутрішніми ребрами та перегородками в важкодоступних місцях, видалення залишків стрижнів та каркасів з тонкостінних багатоканальних та відповідальних відливок, ливників та прибутків з відливок складної форми, вирубка дефектів у складних відливків та деталях за шаблонами.
Внаслідок недосконалості робочого місця, технологічного процесу та устаткування підпадав під вплив підвищених параметрів важкості праці, вібрації, пилу.
Згідно медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського науково- дослідного інституту промислової медицини від 17.08.2021 №1462 підставою для встановлення професійного характеру захворювання послужив профмаршрут: за період роботи з 03.09.2007 по 16.12.2016 - обрубувач, зайнятий обробленням литва наждаком та ручним способом (молоком, зубилами, пневмоінструментами).
Згідно пункту 18 вказаного Акту, причина виникнення хронічного захворювання (отруєння), робоча поза (незручна % зміни) 37,5 % при нормі 25%.
Відповідно до пункту 20 вказаного Акту враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 13 років 6 місяців в умовах впливу шкідливих факторів та неодноразову зміну керівників структурних підрозділів, підприємств, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламентні нормативи, встановити неможливо.
Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, позивач 14 грудня 2021 року вперше пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 40% первинно.
Визначено потреби у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення. Вказані обставини підтверджується копією довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №060076 від 14 грудня 2021 року, копією медичного висновку ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини протокол №1462 від 17.08.2021 (а.с.8-9,10-11).
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Судом встановлено, що у зв'язку з отриманням професійного захворювання та встановленням втрати працездатності у розмірі 40% первинно, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання позивач відчуває як фізичні так і моральні страждання і переживання, викликані ушкодженням його здоров'я в результаті впливу фізично шкідливих і небезпечних факторів при виконанні трудових обов'язків.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
При цьому, суд враховує, що період роботи позивача в шкідливих умовах на підприємстві відповідача 13 років 06 місяців, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 75000 гривень.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що згідност.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, 20.12.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Карнаух Т.В. укладено договір про надання правової допомоги, з детальним описом наданих адвокатом послуг (а.с.25), а також надано копію розрахунку судових витрат, та копія прибуткового касового ордеру про оплату позивачем вказаних послуг в розмірі 5000 гривень (а.с.27,28).
Оскільки справа розглянута в спрощеному позовному провадженні без участі сторін, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в сумі 2 400 гривень, пов'язану з представленням інтересів позивача, копіювання документів для складання позовної заяви, вивчення судової практики суду касаційної інстанції задоволенню не підлягають.
З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем в сумі 2600 гривень.
Як передбачено частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Загальний розмір позовних вимог, які підлягають задоволенню - 75 000 гривень.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст. 141 ЦПК України, суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», та характер позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я, визначеної у грошовому вимірі, яка є майновою.
Згідно із пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1950 грн.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне судовий збір в розмірі 750,00 грн. стягнути з відповідача Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України (з розрахунку: розмір вимог, що підлягають задоволенню 75000 х 100% / розмір заявлених вимог 195000 = 38,46%; 38,46%*1950 / 100% =750,00).
Керуючись ст. ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141,258-259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про стягнення моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я в розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» в дохід держави судовій збір в розмірі 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про сторін :
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання», ЄДРПОУ 31550176, юридична адреса: 50091, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Заводська, 1.
Суддя Н.Г.Ковтун