13 червня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/354/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро", вул. Олександрівська, 1, с. Нова Осота, Кіровоградська область,27314
до відповідача: Головного управління ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №000055680703 від 07.12.2021 р.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення порушують права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.
Позивач вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення, є неправомірними та підлягають скасуванню.
Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірним та не підлягає скасуванню (т.2,а.с.71-95).
Ухвалою суду від 19.01.2022 року справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні (т.2,а.с.64-65).
Ухвалою суду від 17.02.2022 року закрито підготовче провадження в справі, призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 01.03.2022 року(т.2,а.с.104), яке відкладено на 03.05.2022 року (т.2,а.с.111-112).
Відповідно до усної ухвали, занесеної до протоколу судового засідання 03.05.2022 року, подальший розгляд справи, на стадії дослідження письмових доказів, вирішено проводити в порядку письмового провадження (т.2,а.с.117-118).
Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ХП "Промагро" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року від'ємного значення з ПДВ, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, результати якої оформлено актом №4055/11-28-07-03/36500177 від 17.11.2021 (т.1,а.с.19-38).
В акті перевірки податковим органом, серед інших, зафіксовано наступні порушення:
-п.44.1 ст.44, пп. «а» п.198.1 ст.198, абз. 1-3 п.198.2, абз. 1- 2 п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за серпень 2021 року в розмірі 4529403,00 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення:
-№000055680703 від 07.12.2021 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ /за серпень 2021/ на суму 4529403,00 грн. та застосовано штрафні /фінансові/ санкції в розмірі 1132351 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п. 201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Слід зазначити, що відповідно до пп. 14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України, єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з положеннями п.20.2 ст.20 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).
Згідно пп.14.1.36 п.14.1ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно положень п.135.1ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до пп.134.1.1п.134.1ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо, відповідно до цього розділу, передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з пунктом 44.1статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до п.2ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з абзацом 11статті 1 вищезгаданого Закону України, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 того ж Закону України, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.
З огляду на вищевикладене, господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.
Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.
У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.
За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.
Зміст акту перевірки свідчить, що порушення мали місце внаслідок здійснення безтоварних операцій з поставки в лютому 2021 року кукурудзи врожаю 2020 року контрагентом ТОВ "СФГ "ПН Поділля", яке, на думку перевіряючого, не має достатньої кількості землі для вирощування с/г культур.
Свідок - ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що, при співвставленні реалізованої продукції контрагента позивача та вирощувальної, виникли розбіжності, тому був зроблений висновок про завищення ПДВ.
Так, перевіркою встановлено завищення показника у рядку 10.1 Декларації (червень 2021 року), внаслідок врахування всупереч п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзацам першому-третьому п. 198.2, абзацам першому - другому п. 198.3 і абзацу третьому п. 198.6 ст. 198, п.200.1 та п.200.4, п.201.10 ст.201 Кодексу, при його визначенні нереальних операцій з придбання у ТОВ "СФГ "НП "Поділля" кукурудзи 3 класу урожаю 2020 року в кількості 5300,0т на суму 42993600,0 грн., в т.ч. ПДВ - 7165600,00 грн.
По постачальнику ТОВ СФГ "ПН Поділля" (код ЄДРПОУ 41951372), сума податкового кредиту за лютий 2021 року становить 7165600,0 грн., яку заявлено до бюджетного відшкодування за травень 2021року - 2636197,20 грн. та серпень 2021 року - 4529402,80 грн.
Судом встановлено, що між ТОВ "ХПП "Промагро" (покупець) та ТОВ "СФГ "ПН Поділля" укладено договір поставки від 20.02.2021 року № 20/02-21. Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити зерно кукурудза, українського походження, третього класу, врожаю 2020 року. Кількість товару складає 5300,0 тон та визначається згідно з складськими квитанціями на зерно, що видається елеватором. Ціна товару складає 8112,0 грн. за одну метричну тону (з ПДВ).
ТОВ "СФГ "ПН Поділля" є платником єдиного податку четвертої групи.
Перевіряючими встановлено, що ТОВ "СФГ "ПН Поділля", відповідно податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, використовувало для ведення сільськогосподарської діяльності земельні ділянки (рілля) загальною площею 2091,2159 га на території Козятинського району Вінницької області.
ТОВ "СФГ "ПН Поділля" відповідно до даних ЄРПН за період з 01.06.2020 року по 31.10.2021 року реалізовано сільськогосподарську продукцію врожаю 2020 року: соняшник у кількості 1465,42т/, кукурудзи 3 класу у кількості 10514,687т, пшениці 3 класу у кількості 2781,85т., ріпак у кількості 453,23т., горох у кількості 103,0т.
Проведеним аналізом можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання (виробництва) /продажу ідентифікованих товарів/послуг із використанням наявних основних засобів, об'єктів оподаткування, земельних ділянок по ТОВ "СФГ "ПН Поділля", яким декларується постачання кукурудзи в лютому 2021 в кількості 5300,0тон на адресу ТОВ "ХПП "Промагро" встановлено, що наявних в користуванні земельних ділянок недостатньо для виконання оформлених господарських операцій з продажу ідентифікованих товарів різним суб'єктам господарювання (кукурудзи, соняшника, пшениці, гороху та ріпаку).
Відповідно інформації, яка взята з відкритих джерел урожайність зернових культур по Вінницькій області за 2020 рок склала: соняшника 24,10 ц/га; кукурудзи 56,30ц/га; пшениця 49,0.5ц/га; ріпак 28,70 ц/га, горох - 29,97 ц/га.
Враховуючи викладене, посадовими особами відповідача зроблено висновок, що у ТОВ "СФГ "ПН "Поділля" недостатньо землі для вирощування наведених культур. Вказане свідчить про те, що платником здійснювалось декларування постачання с/г продукції понад вирощений врожай.
В судовому засіданні встановлено, що під час перевірки позивачем надано статистичні форми постачальника ТОВ "СФГ "ПН Поділля" №29-сг, №50-сг, №21-заг, №4-сг за 2020 рік (т.2,а.с.24-50).
Згідно з пунктом 209.13 статті 209 ПК України, сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 209.6 статті 209 ПК України визначено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Відповідно до пункту 209.2 статті 209 ПК України, згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 209.7 статті 209 ПК України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Відповідно до статистичної звітності за формою №29-сг «Звіт про площі та валові збори с/г культур, плодів, ягід і винограду» в 2020 році при засіяній площі під кукурудзою в 926,77 га підприємством зібрано 105 330,59 ц кукурудзи, тобто середня врожайність кукурудзи по ТОВ "СФГ "ПН Поділля" склала 113,65 ц/га. Такий середній показник врожайності по господарству не перевищує показників, що декларуються виробниками посівного матеріалу у відповідних каталогах, розміщених на власних інтернет сайтах.
Судом встановлено, що ТОВ "СФГ "ПН Поділля" на запит позивача, в зв'язку з проведенням перевірки ТОВ "ХПП "Промагро" було надано наступну інформацію про посіви гібридів кукурудзи у 2020 році , врожай в кількості 5300 т був переданий відповідно до договору поставки від 20.02.2021 №20/02-21:
-«ЕС Мілорд» (назва гібриду кукурдзи, виробник: компанія «Евраліс» ) - 135,40 (врожайність у 2020 році у Вінницькій області, згідно презентації компанії на сайті)
-«ЕС Фарадей» (назва гібриду кукурдзи, виробник: компанія «Евраліс» ) - 136,20 (врожайність у 2020 році у Вінницькій області, згідно презентації компанії на сайті)
-«ДКС 3361» (назва гібриду кукурдзи, виробник: компанія «DEKALB» ) - 124,9 (врожайність у 2020 році у Вінницькій області, згідно презентації компанії на сайті)
-«ДКС 3811» (назва гібриду кукурдзи, виробник: компанія «DEKALB» ) - 139,5 (врожайність у 2020 році у Вінницькій області, згідно презентації компанії на сайті)
-«ДКС 3939» (назва гібриду кукурдзи, виробник: компанія «DEKALB» ) - 106.6 (врожайність у 2020 році у Вінницькій області, згідно презентації компанії на сайті)
-«ДКС 4351» (назва гібриду кукурдзи, виробник: компанія «DEKALB» ) - 146,40 (врожайність у 2020 році у Вінницькій області, згідно презентації компанії на сайті)
-«ДКС 4541» (назва гібриду кукурдзи, виробник: компанія «DEKALB» ) - 166,20 (врожайність у 2020 році у Вінницькій області, згідно презентації компанії на сайті)
-«ДКС 4608» (назва гібриду кукурдзи, виробник: компанія «DEKALB» ) - 141,30(врожайність у 2020 році у Вінницькій області, згідно презентації компанії на сайті)
Згідно наданих документів встановлено, що ТОВ "СФГ "ПН Поділля" запроваджує передові технології виробництва зернових та технічних культур, розроблені та перевірені дослідним шляхом працівниками підприємства, застосовує спеціальну техніку та оснащення, що сприяє врожайності, а також індивідуальний підхід у використанні мінеральних добрив до кожної конкретної фігури, про що свідчить Технологічна схема вирощування кукурудзи врожаю 2020 року (т.2,а.с.50-53).
Судом також встановлено, що виробниками посівного матеріалу ТОВ «Євраліс Семенс Україна» та ТОВ «Монсанто Україна» листами від 17.12.2021 №46 та від 17.12.2021 №239 відповідно, підтвердили фактичну врожайність їх гібридів кукурудзи у 2020 році на рівні навіть вищому, ніж статистична врожайність по ТОВ "СФГ "ПН Поділля" (т.2,а.с.54).
Разом з тим, відповідачем надано перевагу, виключно, інформації про середньостатистичну діяльність звичайного сільгоспвиробника без врахування особливостей діяльності товариства, без аналізу виробничих потужностей, кількості використаних насіння, матеріалів, з урахуванням залишків на день проведення перевірки, кількості електричної енергії, палива, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), що підтверджують зобов'язання зі сплати податків, та інших показників. Крім того, з акту перевірки не вбачається детального ознайомлення державних податкових ревізорів-інспекторів із виробничим процесом, визначенням основних витратних елементів виробництва, за фактичним використанням яких можна визначити орієнтовні обсяги випуску продукції.
Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платника податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Також судом встановлено, що придбане підприємством насіння кукурудзи використано для подальшої її реалізації, тобто у власній господарській діяльності, та, відповідно, діяльність підприємства була спрямована на отримання доходу, що відповідає визначенню господарської діяльності.
В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит або право на формування витрат у випадку, коли постачальники такого платника податків не виконують якісь вимоги діючого законодавства, а платник податку в свою чергу виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.
Суд звертає увагу, що Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.
В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що аналізом задекларованих податкових накладних встановлено невідповідність придбаних контрагентами товарів товарам, придбаним позивачем. Однак, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише операціями контрагента позивача за період виписування позивачу податкових накладних та не з'ясував можливість придбання такого товару в іншому періоді.
Щодо доводів відповідача, про неможливості встановлення походження товару, який в подальшому реалізований позивачу, суд зазначає про те, що позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання товару у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.
Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.
Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів.
При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по поставці товару та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими, в розумінні ст.124 Конституції України, ст.73 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину, відповідно до ст.ст.207,208,250 Господарського кодексу України, є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами, за наслідками господарських взаємовідносин яких, позивачем сформовано податковий кредит.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.
У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
За приписами ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вищевказана позиція також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
В порушення положень Глави 5 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період, що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ, з урахуванням чого спірне податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №000055680703 від 07.12.2021 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" ( код-36500177 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 24810,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко