14.06.2022 Єдиний унікальний номер 265/1756/21
Провадження № 2-в/205/3/22
14 червня 2022 рік м. Дніпро Ленінський районний суд м. Дніпропетровська
у складі головуючого судді Бізяєвої Н.О.
за участю секретаря судового засідання Тімофєєвої І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро справу за заявою ОСОБА_1 , про відновлення втраченого провадження, у справі № 265/1756/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та збільшення розміру аліментів, третя особа: Служба у справах дітей Маріупольської міської ради,-
Заявник звернувся до суду з заявою про відновлення втраченого судового провадження у справі № 265/1756/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та збільшення розміру аліментів, третя особа: Служба у справах дітей Маріупольської міської ради.
Заява обґрунтована тим, що Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполь Донецької області від 19.01.2022 року у справі № 265/1756/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та збільшення розміру аліментів, третя особа: Служба у справах дітей Маріупольської міської ради було винесено судове рішення.
На підставі розпорядження ВС від 06.03.2022 р. № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінена територіальна підсудність судових справ, Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя, Приморського районного суду м. Маріуполя, Першотравневого районного суд Донецької області підсудні Ленінському районному суду м. Дніпропетровська.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Відповідно до ст. 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
Враховуючи категорію даної справи, суд на підставі п. 4 ч. 5 статті 12 ЦПК сприяє встановленню фактів та обставин, необхідних для відновлення втраченого судового провадження.
Також суд при вирішенні даної заяви враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред'явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження.
Враховуючи встановлені ч. 3 ст. 493 ЦПК України обмежені терміни розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження, суд має констатувати вжиття всіх можливих заходів, направлених на відновлення втраченого судового провадження.
В Єдиному державному реєстрі судових рішень містяться наступні судові рішення:
- копія рішення Орджонікідзевського районного суд м. Маріуполя Донецької області від 19.01.2022 року у справі № 265/1756/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та збільшення розміру аліментів, третя особа: Служба у справах дітей Маріупольської міської ради.
Станом на 14 червня 2022 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та збільшення розміру аліментів, третя особа: Служба у справах дітей Маріупольської міської ради з Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполь Донецької області на адресу Ленінського районного суду м. Дніпропетровськ не надходила та не передавалась.
Відповідно до ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
При вирішенні питання щодо можливості відновлення втраченого судового провадження судом враховується наявність копії судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень та у матеріалах справи.
Вивчивши отримані судом матеріали, проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить до висновку про достатність зібраних судом матеріалів для відновлення втраченого судового провадження в частині рішення суду.
Керуючись ст. 13, 81, 89, 258, 260, 493-495 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 265/1756/21 за позовною заявою позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та збільшення розміру аліментів, третя особа: Служба у справах дітей Маріупольської міської ради - задовольнити в повному обсязі.
Відновити втрачене судове провадження справи за позовною заявою позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та збільшення розміру аліментів, третя особа: Служба у справах дітей Маріупольської міської ради, в частині:
- рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполь Донецької області від 19 січня 2022 року у справі № 265/1756/21, згідно тексту якого:
19 січня 2022 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Адамової Т. С.,
за участю секретарів судового засідання Гавшиної А.С., Онищука О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та збільшення розміру аліментів, третя особа: Служба у справах дітей Маріупольської міської ради,
за участю:позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Гайтан К.О.,
відповідачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Коровіної Н.Г., -
17 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним за адресою: АДРЕСА_1 ; припинення стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , з дня звернення до суду; відкликання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду від 25.07.2016 року № 265/3447/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання дітей у розмірі 40% від усіх видів заробітку; стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/5 частки від усіх видів заробітку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття; та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,у розмірі 1/5 частки від усіх видів заробітку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що з 18 жовтня 2003 року до 12 жовтня 2016 року він знаходився в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , від шлюбу мають двох дочок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розлучення діти залишилися проживати з матір'ю. Рішенням суду від 25.07.2016 року з нього на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання дітей у розмірі 40% від усіх видів заробітку. Старша дочка ОСОБА_6 має складні відносини з матір'ю, внаслідок чого з жовтня 2020 року проживає разом з ним. В них з дочкою дуже гарні стосунки, він має можливість забезпечити її всім необхідним. Аліменти на обох дітей щомісячно відраховуються з його заробітної плати на користь ОСОБА_2 , хоча остання з жовтня 2020 року не приймає участі у матеріальних витратах на старшу дочку.
06 травня 2021 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю; припинення стягнення аліментів за виконавчим листом № 265/3447/16-ц та збільшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 25 липня 2016 року, до 1/2 частини від усіх видів заробітку. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що з ОСОБА_1 вони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 2003 року по 12 жовтня 2016 року, від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після припинення шлюбу вона з дітьми проживала за адресою: АДРЕСА_2 . В жовтні 2020 року між нею та відповідачем відбувся конфлікт, внаслідок чого відповідач став частіше забирати старшу дочку до себе. Діана останні півроку недостатньо приділяє часу навчанню, через що її часто викликають до школи. Вважає, що це відбувається внаслідок того, що ОСОБА_1 не має часу приділяти увагу навчанню дитини та контролювати цей процес. Поліна також навчається у школі, хоче проживати з нею, а також дуже любить свою сестру ОСОБА_6 та не хоче проживати окремо від неї. Вважає, що місце проживання неповнолітніх дітей повинно бути визначено разом з матір'ю. Крім того, на утримання дітей на підставі рішення суду вона отримувала аліменти у розмірі 1/2 частки з заробітку відповідача, проте рішенням суду від 26 липня 2016 року зменшено розмір аліментів до 40%. Підставою зменшення розміру аліментів було те, що на утриманні ОСОБА_1 перебувала його матір, яка хворіла на тяжку хворобу, а також те, що відповідач сплачував щомісячний платіж у рахунок погашення займу на придбання житла. На сьогодні матір відповідача померла та ОСОБА_1 більше не здійснює виплати у рахунок погашення позики на придбання житла, тому вона вважає, що є всі підстави для збільшення розміру аліментів до 1/2 частини від його заробітку.
08 червня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 . В обґрунтування заперечень посилався на те, що проживати з матір'ю ОСОБА_6 не бажає, оскільки вона не поважає дитину, занадто сурова з дочкою та постійно її ображає, принижує честь та гідність, забороняє Діані спілкуватися з ним. Жодні перешкоди для спілкування ОСОБА_6 зі своєю молодшою сестрою або матір'ю відсутні, тому бажання молодшої дочки ОСОБА_5 проживати разом з сестрою не має вирішального значення для вирішення спору по справі. Крім того, відповідно до ст.. 160 СК України дочка не позбавлена права в подальшому обрати місце свого проживання разом з матір'ю. Щодо аліментів, ОСОБА_2 з жовтня 2020 року не приймає участі у матеріальних витратах на старшу дочку, але продовжує отримувати аліменти на її утримання. ОСОБА_6 знаходиться повністю на його утриманні. Крім того, він ще має на утриманні малолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка також проживає разом з ним.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 надана заява про виклик свідків.
24 червня 2021 року ОСОБА_2 надане клопотання про залучення доказів.
31 серпня 2021 року представником третьої особи органу опіки та піклування Мамаєвою С.В. надана заява про долучення висновку виконавчого комітету Маріупольської міської ради.
23 вересня 2021 року ОСОБА_2 надана заява про допит свідків.
04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 надане клопотання про залучення до участі у справі адвоката Гайтан К.О. та підтверджуючих її повноваження документів.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 22 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 12 квітня 2021 року відкрите загальне провадження у справі та призначене підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 02 червня 2021 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з матір'ю та збільшення розміру стягнутих аліментів, об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів.
Ухвалою суду від 06 вересня 2021 року за клопотанням представника відповідачки адвоката Коровіної Н.Г. витребувано з органу опіки та піклування Маріупольської міської ради всі наявні документи, на підставі яких було складно висновок засідання комісії № 01.1-23-195 від 30.08.2021 року.
Ухвалою суду від 23 вересня 2021 року підготовче провадження у справі закрите та призначене судове засідання.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги на надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснив, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 діти залишилися проживати з матір'ю. Між тим у старшої доньки склалися неприязні відносини з матір'ю, восени 2020 року відбувся конфлікт, внаслідок чого ОСОБА_6 переїхала жити до нього. Мати не приймає участі в житті ОСОБА_6 . З моменту переїзду до нього дитина стала краще себе почувати, покращилася ситуація з навчанням. ОСОБА_6 не бажає спілкуватися з мамою та бабусею. З молодшою дитиною він спілкується за телефоном, іноді у школі. З моменту переїзду ОСОБА_6 до нього він повністю утримує її. 2021 Новий ОСОБА_8 зустрічала з мамою, сестрою та бабусею.
Представник позивача адвокат Гайтан К.О. підтримала пояснення ОСОБА_1 , просила задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні зустрічної позовної заяви - відмовити.
Відповідачка ОСОБА_2 підтримала доводи, викладені у зустрічній позовній заяві, просила її задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Додатково пояснила, що після конфлікту восени 2020 року старшу доньку ОСОБА_6 вивіз колишній чоловік насильно, не попередивши її про це. Батько налаштовує доньку проти неї та проти її повернення додому. Донька говорить словами свого батька. На свята та вихідні донька дзвонить їй, вони домовляються про зустріч, але потім вона не приходить і не бере слухавку. Вчителі їй говорять, що донька налаштована проти неї. Донька відмовилася їхати з нею та сестрою на відпочинок. Раніше у ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були добрі відносини, а зараз вони не спілкуються, так як проживають окремо.
Представник відповідачки адвокат Коровіна Н.Г. підтримала доводи, наведені у зустрічній позовній заяві, яку просила задовольнити. Доповнила, що до жовтня 2020 року у сторін була гарна, дружня родина, був навіть сумісний бюджет. Коли ОСОБА_2 дізналася про дитину ОСОБА_1 , відбувся конфлікт, який сильно вплинув на Діану, оскільки вона знаходилася в перехідному віці. У ОСОБА_6 під час проживання з батьком розпочалися проблеми з навчанням, дисципліною. Вважає, що ОСОБА_6 знаходиться під впливом батька. Дітей не можна розділяти, вони повинні рости разом з матір'ю, мати любить обох дочок однаково.
Представник третьої особи ОСОБА_9 підтримала висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради від 30.08.2021 року.
З ініціативи позивача за первісним позовом ОСОБА_1 судом було заслухано в судовому засіданні неповнолітню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у присутності представника органу опіки та піклування, яка суду пояснила, що її ніхто не викрадав, вона свідомо прийняла рішення піти жити до батька. Зібравши речі, вона подзвонила батьку та попросила забрати її. Її зовсім не бентежила нова дружина батька та їх дитина. З мамою в неї почали псуватися відносини після розлучення батьків. Мама почала її менше любити. Коли вона переїхала до батька, мати говорила, шо вона пошкодує ще про це. Протягом місяця після переїзду вони дуже сварилися по телефону, вона не відчувала ні любові, не турботи. У мами були тільки претензії, вона не цікавилася, як її справи у школі та взагалі. На даний момент в неї немає бажання спілкуватися з мамою та вислуховувати, що вона не права. Мати більше звертає увагу не на неї, а на її зовнішній вигляд. Їй добре жити з батьком. З сестрою вони періодично спілкуються за телефоном. В очах сестри вона зрадниця, тому що пішла і ще й забрала батька, тому що переїхала до нього. Сестрі зараз 12 років, вона також грубо з нею спілкується. Вона бажає жити з батьком, тому що він турбується про неї, подає їй приклад. В неї з батьком дуже довірчі відносини, вона відчуває, що там, де вона зараз живе, там її чекають та люблять. Батько не перешкоджає її спілкуванню з мамою. Вона готова бачитися з мамою, ходити до неї у гості, можливо ночувати в неї, але не жити разом. За період проживання з батьком від мами вона отримала подарунок на Новій рик - пуховик. Всі її витрати сплачує батько.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_11 її донька, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - онуки. Вона була дуже здивована поведінкою позивача, вважає, що таке рішення необхідно приймати дорослим, а потім вже залучати дитину. Позивачу ніколи не забороняли бачитися з дітьми, донька навіть наполягала на залученні позивача до сімейних заходів. Вона завжди допомагала з онуками, оскільки батьки були зайняті роботою. Наразі її позбавили онуки. Раніше ОСОБА_6 вчилася добре, а зараз її успішність впала. Їй відомо про це, оскільки в неї залишився доступ до електронного щоденника. Вчителі скаржаться на апатію з боку ОСОБА_6 , вона спить на уроках. Вони приходили на останній дзвоник, але ОСОБА_6 не прийшла. В неї не було конфліктів з ОСОБА_6 , але вони спілкуються дуже рідко. У Діані змінилося коло спілкування, вона стала зухвало краситься, одягатися. Кілька разів вона її бачила у пом'ятій сорочці, брюках. З того часу, як ОСОБА_6 стала жити з батьком, вона кілька разів приходила до неї ночувати, але вони не змогли поспілкуватися, оскільки вона закрилася.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він є хрещеним ОСОБА_6 , сторін знає давно, біля 25 років. Вважає, що ОСОБА_11 хороша матір, діти в неї завжди охайні. Він не бачив, щоб вона зривалася на дітей. Діана добре навчалася, ходила раніше до осені 2020 року на малювання. З осені 2020 року він не бачився з ОСОБА_6 , останній раз вони бачилися на День народження ОСОБА_6 у вересні 2020 року, святкували вдома, були присутні обидва батьки, бабуся.
Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що вона була вхожа в сім'ю ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , добре знає дітей, оскільки вони відвідували світлицю, яку вона очолює, займалися малюванням. Зараз ходіть одна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 перестала відвідувати малювання та інші заклади, коли стала проживати з батьком. Позивач зрадив дружину, але вона, незважаючи на це, завжди запрошувала його на усі сімейні свята. Вважає, що батько скористався перехідним віком ОСОБА_6 в своїх цілях. Дітей ніколи не били, домашнього насильства не було. ОСОБА_15 жила з мамою, вона була більш успішна, ніж зараз. Після того, як батько забрав ОСОБА_6 , вони з нею не спілкувалися. У ОСОБА_6 і ОСОБА_5 раніше були теплі і добрі відносини, була гарна родина. Дуже шкода дітей, що їх розлучили. Вона намагалася поспілкуватися з позивачем з приводу того, що сталося, але він відмовився та сказав більше йому не дзвонити.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 2003 року, 12 жовтня 2016 року шлюб було розірвано, що підтверджується рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 жовтня 2016 року (а.с. 9).
Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 28 вересня 2006 року Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області; та доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Орджонікідзевським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (а.с. 10, 11).
Згідно рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 25 липня 2016 року зменшено розмір аліментів, що стягувалися з ОСОБА_1 на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з 1/2 частки з усіх видів заробітку до 40% від усіх видів доходів, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с. 12).
Згідно довідки Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) від 09.03.2021 року заборгованість по аліментам, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , відсутня (а.с. 13).
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з жовтня 2020 року неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 за адресою його проживання: АДРЕСА_1 , навчається в НВК «Школа-ліцей інформаційних технологій № 69 міста Маріуполя». Вказані обставини також підтверджені поясненнями сторін.
Квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2020 року, що підтверджується відповіднім договором купівлі-продажу та витягом з Державного реєстру прав власності (а.с. 20,21).
ОСОБА_16 працює начальником цеху ПАТ «МК «Азовсталь», позитивно характеризується за місцем роботи (а.с. 15, 16, 125).
ОСОБА_2 працює контролером-касиром в Філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», позитивно характеризується за місцем роботи (а.с. 78, 79).
Згідно висновку виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 30 серпня 2021 року, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради від 17 серпня 2021 року, визначено вважати доцільним визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком ОСОБА_1 , а місце проживання ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір'ю ОСОБА_2 (а.с. 92-95).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до положень ч.2,3 ст.160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Статтею 21 Конституції України проголошено вільність і рівність усіх людей у своїй гідності та правах. Ця вихідна конституційна засада конкретизована у статті 24 Конституції України: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень, в тому числі за ознаками статі. У частині 3 цієї статті Конституції України закріплено конституційні гарантії, якими забезпечується рівність прав жінки і чоловіка.
Право на свободу вибору місця проживання кожному гарантоване ст. 33 Конституції України а також закріплено у багатьох міжнародних актах: Загальною декларацією прав людини від 10 грудня 1948 року (ст. 13), Міжнародним пактом про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року (ст. 12), Протоколом N 4 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод від 16 вересня 1963 року (ст. 2) та іншими.
За Цивільним кодексом України (ст. 29) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому, у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Як вже зазначалося, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч. 3 ст. 160 СК України). Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (ч.2 ст. 160 СК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (Hunt v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (Mamchur v. Ukraine, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
У Принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Головним критерієм при визначені місця проживання дитини, є інтереси цієї дитини, які повинні привалювати над інтересами батьків. Про це йде мова в рішенні Європейського суду з прав людини «Гоффманн проти Німеччини»(2001 p.), яким розкривається принципи ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, та, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.
При визначенні місця проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , якій ІНФОРМАЦІЯ_6 виповнилося 15 років, суд враховує факт фактичного проживання дитини з батьком з жовтня 2020 року та її бажання проживати з батьком, яке вона висловила у судовому засіданні.
Місцем проживання малолітньої ОСОБА_17 , якій ІНФОРМАЦІЯ_7 виповнилося 11 років, суд вважає за необхідне визначити разом з матір'ю ОСОБА_2 , за адресою її проживання : АДРЕСА_2 , оскільки дитина фактично проживає з матір'ю, бажає в подальшому з нею проживати, та з цього приводу спору між сторонами не існує.
При цьому, суд виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо дітей, бажання самих дітей, та існуючого факту проживання ОСОБА_6 з батьком з жовтня 2020 року по теперішній час, діючи винятково в інтересах дітей, приходе до висновку до задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визначення місця проживання п'ятнадцятирічної ОСОБА_4 разом з батьком ОСОБА_1 , та часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визначення місця проживання одинадцятирічної ОСОБА_17 разом з матір'ю, тому як, на думку суду, саме таке рішення буде відповідати інтересам дітей.
При цьому визначення місця проживання ОСОБА_6 разом із батьком, а ОСОБА_5 разом з матір'ю не позбавляє права обох батьків у справі спілкуватися з дітьми та не обмежує їх у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків. Крім того, у разі виявлення бажання старшої доньки ОСОБА_6 проживати з матір'ю, вона у будь-який час може змінити своє місце проживання та повернутися до матері.
Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення аліментів та зміну розміру аліментів, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст.. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій суді.
За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися в якості аліментів на дитину визначається судом.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Судом встановлено, що після ухвалення судом рішення про зменшення розміру аліментів від 25 липня 2016 року, за яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , 40% від усіх видів доходів, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття, змінилися життєві обставини, з жовтня 2020 року неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком, який її повністю утримує. При цьому, ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишається проживати з матір'ю ОСОБА_2 .
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів з нього на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню.
Визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню з обох сторін на утримання дитини, що проживає окремо від них, суд враховує наявність у ОСОБА_1 ще однієї дитини - доньки ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також розмір заробітної плати сторін, та вважає, що для достатнього матеріального забезпечення обох дітей, дотримуючись принципу рівноправності визначених обов'язків кожного з батьків по матеріальному утриманню та забезпеченню дітей в межах своїх здатностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дітей, стягненню зі сторін підлягають аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, з кожного, на користь другого з батьків, з ким проживає дитина.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.23 постанови пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у випадку задоволення судом позову про зміну розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Отже, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зміна розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За таких обставин з ОСОБА_1 , підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набрання зазначеним судовим рішенням законної чинності і до досягнення дитиною повноліття; а з ОСОБА_2 , підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 березня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно зі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень, та на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів, та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей та збільшення розміру аліментів, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, - задовольнити частково.
Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за адресою його фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за адресою її фактичного проживання: АДРЕСА_2 .
Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з моменту набрання зазначеним судовим рішенням законної чинності і до досягнення дитиною повноліття.
Виконавчий лист, виданий на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 25.07.2016 року № 265/3447/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 40% від усіх видів заробітку (доходів), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили до досягнення старшої дитиною повноліття, - відкликати та визнати таким, що втратив силу.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 березня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, якому повне рішення не були вручені у день його оголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках передбачених ч.2 ст. 354 ЦПК України.
Повний текст судового рішення виготовлено 24 січня 2022 року.
Суддя Адамова Т.С.
Ухвала може бути оскаржена лише в частині дій суду щодо відновлення втраченого провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана до Дніпропетровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Н.О. Бізяєва
.