ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про повернення позовної заяви
"14" червня 2022 р. Справа № 300/2335/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Біньковська Н.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про скасування рішення №2 від 01.04.2016 та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Комарницький Е.Г., звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління державної міграційної служби в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить: визнати протиправним та скасувати рішення №2 від 01.04.2016 Долинського PC Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про повернення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України; зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні.
Приписами частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Згідно із частинами 1, 3, 6 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Якщо справа щодо однієї з вимог підсудна окружному адміністративному суду, а щодо іншої вимоги (вимог) - місцевому загальному суду як адміністративному суду, таку справу розглядає окружний адміністративний суд. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 5 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Відповідно до частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
У відповідності до статті 288 КАС України, позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні. Адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов'язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви. Апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк з дня їх проголошення.
У поданій позовній заяві заявлено вимогу щодо зобов'язання Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідку на постійне проживання в Україні.
Разом з цим, іншою позовною вимогою є визнання протиправним та скасування рішення №2 від 01.04.2016 Долинського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про повернення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі України, яка в порядку вимог ч.1 ст.20 КАС України підлягає оскарженню до місцевого загального суду як адміністративного.
Суд зазначає, що в цьому випадку предмет двох заявлених позивачем позовних вимог є різним та кожна з них складає самостійне судове провадження, що відповідно до частини 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України виключає можливість об'єднання таких вимог в одній позовній заяві.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог.
Крім того, суд звертає увагу, що роз'єднання заявлених позивачем вимог з їх подальшим розглядом, може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Як наслідок, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов переконання, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, які повинні розглядатись за правилами різних судочинств, що унеможливлює об'єднання спірних вимог в одне провадження та застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню.
Керуючись пунктом 6 частини 4 статті 169, статей 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя , -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про скасування рішення №2 від 01.04.2016 та зобов'язання вчинити дії, - повернути позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяв не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду, в порядку встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.