14 червня 2022 року Справа № 280/2885/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивачу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% замість 1,35%;
- зобов'язати відповідача провести з 16.10.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу із застосуванням раніше встановленої величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%.
Ухвалою суду від 10.05.2022 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (в порядку письмового провадження).
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві від 17.02.2022 (вх.№13493 від 23.02.2022). Зокрема зазначено, що з 13.05.2015 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком. 16.10.2019 відповідачем було здійснено перерахунок належної йому пенсії, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії». Однак, при проведенні перерахунку відповідачем було зменшено величину оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1%, що вплинуло на загальний розрахунок розміру пенсії позивача. Разом з тим, наголошує, що на момент призначення пенсії позивачу коефіцієнт страхового стажу складав 0,33863, а після перерахунку склав 0,27. Вважає, що відповідач при перерахунку пенсії безпідставно не застосував величину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, чим порушує право позивача на отримання пенсії у розмірі передбаченому законодавством. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 30.05.2022 (вх.№20261 від 07.06.2022). Зокрема зазначено, що відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон України №1058-ІV), в редакції, яка була чинною до 11.10.2017, за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнювала 1,35%. Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон України №2148-VIII) у частині першій статті 25 Закону України №1058-ІV друге речення п'ятого абзацу викладено в такій редакції: «За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%». Пунктом 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону №2148, який в цій частині набрав чинності з 01.10.2017, визначено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України №2148-VIII, з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Отже, законодавцем чітко визначено, що при перерахунку пенсії з 01.10.2017 застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Враховуючи викладене наголошено, що підстави для проведення позивачу перерахунку пенсії з 01.10.2017 року з урахуванням коефіцієнту страхового стажу, який було визначено у розмірі 1,35%, відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с.12).
11.10.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (а.с.34-35).
Рішенням відповідача від 16.10.2019 №923110149492, позивачу проведено перерахунок пенсії. В результаті здійсненого перерахунку пенсії загальний стаж роботи позивача, що враховується при призначенні/перерахунку пенсії склав 27 років 3 дні (коефіцієнт стажу становить - 0,27 = ((324/100*12)*1). Після проведення відповідного перерахунку розмір пенсії позивача склав 1638,00грн. (а.с.31-33).
Позивач не погоджуючись із діями відповідача щодо застосування величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% замість 1,35% звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України №1058.
Згідно із статтею 1 Закону України №1058 коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 25 Закону України №1058 розмір коефіцієнту страхового стажу, станом на час призначення позивачу пенсії, обраховувався виходячи з показників суми місяців страхового стажу, а також величини оцінки 1 року страхового стажу (1.35%) за формулою наведеною в статті.
Пунктом 4-3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058 передбачено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон України №2148-VIII), з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Пунктом 4-4 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України №1058 передбачено, що з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Аналіз вищезазначених норм Прикінцевих положень Закону України №1058 свідчить про те, що у разі перерахунку призначених пенсій застосовується величина оцінки одного року страхового стажу - 1%, а у разі призначення пенсії, застосовується величина 1,35%.
Пенсія була призначена позивачу відповідно до положень Закону України №1058 з 13.05.2015 тобто до набрання чинності Законом №2148-VIII, у зв'язку з чим підлягала перерахунку з 01.10.2017 з урахуванням пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058 та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Суд звертає увагу, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій.
Таким чином з 01.10.2017 перерахунок раніше призначених пенсій має здійснюватися із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України, яку позивач вважає порушеною, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).
Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Також, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2015 № 8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Натомість жодним доказом у справі не підтверджується, що за наслідками проведеного з 15.10.2019 перерахунку пенсії, розмір пенсії позивача зменшився. Навпаки, розмір пенсії збільшився, а тому звуження обсягу його прав і свобод не відбулось.
Зважаючи на вищенаведене, суд не вважає, що пункт 4-3 Прикінцевих положень Закону України №1058 не відповідає статті 22 Конституції України.
Відтак, доводи позивача про звуження його прав та погіршення становища внаслідок застосування відповідачем при обчисленні пенсії величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% є безпідставними.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України в Рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначив, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% здійснено з 15.10.2019, тобто після набрання чинності набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що виключає зворотну дію закону в часі.
Ці норми не було визнано неконституційними, а отже у відповідача були відсутні підстави не застосовувати їх при перерахунку пенсії позивачу.
З огляду на вищенаведене, суд погоджується з позицією відповідача, що під час перерахунку пенсії з 15.10.2019 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% він діяв правомірно.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №620/1492/19, від 27.04.2021 у справі №200/2266/19-а та від 05.02.2020 у справі №822/3781/17.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд вважає, що відповідач діяв у межах, на підставах та у спосіб встановлений чинним законодавством та правомірно здійснив перерахунок належної позивачу пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Підстави для вирішення питання розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України відсутні, з огляду на те, що позивачу відмовлено в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 14.06.2022.
Суддя І.В.Садовий