Справа № 569/16951/20 Головуючий у 1 інстанції: Гордійчук І. О.
Провадження № 22-ц/802/535/22 Категорія: 76 Доповідач: Карпук А. К.
06 червня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,
секретар Савчук О. В.
з участю: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробничо-конструкторське об'єднання «МААНС» про скасування наказу про звільнення та притягнення до дисциплінарної відповідальності, за апеляційною скаргою відповідача Приватного підприємства «Виробничо-конструкторське об'єднання «МААНС» на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2021 року,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом покликаючись на такі обставини.
Перебуваючи у трудових відносинах з ПП ВКО «МААНС», 05 травня 2020 року подав заяву про звільнення за власним бажанням у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
У зв'язку з тим, що роботодавець не розглянув його заяви, він змушений був звернутися до суду з позовом про припинення трудових відносин.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року у справі № 569/9738/20, залишеним буз змін постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано трудові відносини між ОСОБА_1 та ПП «ВКО «МААНС» припиненими з 05 травня 2020 року, у зв'язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.
В судовому засіданні у справі № 569/9738/20 він дізнався про наявність оскаржуваних наказів від 31 липня 2020 №196-ВК про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказ від 31 липня 020 №197-ВК про звільнення з роботи ОСОБА_1 техніка з планування за п.4 ст.40 КЗПП України.
Просив визнати поважними причини пропуску строку на звернення з позовом до суду та поновити даний строк, визнати протиправним та скасувати наказ від 31 липня 2020 №196-ВК про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказ від 31 липня 2020 №197-ВК про звільнення з роботи ОСОБА_1 техніка з планування за п.4 ст.40 КЗПП України, стягнути судові витрати.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2021 року позов задоволено.
Постановлено Поновити ОСОБА_1 строк для оскарження наказів Приватного підприємства «Виробничо-конструкторське об'єднання «МААНС» №196-ВК про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 від 31 липня 2020 та №197-ВК про звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗПП України від 31 липня 2020.
Визнати протиправним та скасувати наказ Приватного підприємства «Виробничо-конструкторське об'єднання «МААНС» від 31.07.2020 №196-ВК про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ «Виробничо-конструкторське об'єднання «МААНС» від 31 липня 2020 №197-ВК про звільнення з роботи ОСОБА_1 техніка з планування за п.4 ст.40 КЗПП України.
Стягнути з «Виробничо-конструкторське об'єднання «МААНС» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду, обрав неналежний спосіб захисту своїх прав. Суд не дав належної правової оцінки наданим доказам про відсутність позивача на роботі без поважних причин з 13 квітня по 29 липня 2020 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 зазначає, що трудові відносини були припинені з відповідачем на підставі рішення суду, оскаржені накази не були вручені йому під розписку в порядку, встановленому законом.
В судове засідання апеляційного суду відповідач - ПП «Виробничо-конструкторське об'єднання «МААНС» не з'явився, повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом надіслання документа в електронному вигляді «Лист - повідомлення про апеляційний розгляд», документ вручено 31 травня 2022 року, про причини неявки в дане судове засідання суд не повідомляв, тому суд ухвалив розглядати справу у відсутності відповідача. При цьому враховано ту обставину, що апеляційним судом двічі задовольнялось клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представників в судове засідання.
Вивчивши матеріали цивільної справи, аргументи апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах із відповідачем та працював на посаді техніка з планування.
У заяві від 05 травня 2020 року ОСОБА_1 просив звільнити його за власним бажанням у зв'язку зі станом здоров'я.
Листом від 12 травня 2020 року за підписом в. о. директора ПП «ВКО «МААНС» позивача повідомлено про необхідність попередження про звільнення за два тижні, а також про необхідність явки на підприємство для надання письмових пояснень про причини відсутності на робочому місті. Оскільки не надано доказів, що підтверджують поважність причини звільнення, то правова природа надісланої заяви про звільнення вважається звільненням «за власним бажанням без поважних причин».
Комісією, яка створена наказом від 05 травня 2020 року, було проведено розслідування причин відсутності на роботі ОСОБА_1 .
Наказом від 31.07.2020 №196-ВК «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» визнано дні відсутності на роботі ОСОБА_1 , техніка з планування, з 13 квітня 2020 року по 31 липня 2020 року прогулом без поважних причин. За порушення трудової дисципліни застосувати до ОСОБА_1 , техніка з планування відповідно до ст.147 КзПП України, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за прогул (п.4 ст.40 КЗпП України)
Наказом від 31 липня 2020 року №197-ВК про припинення трудового договору звільнено з 31 липня 2020 року ОСОБА_1 , техніка з планування за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогул без поважних причин) з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 15 календарних днів.
Управлінням Держпраці у Рівненській області було проведено інспекційне відвідування підприємства - відповідача у період з 25 серпня 2020 року по 31 серпня 2020 року за запитом позивача про порушення його трудових прав. Перевіркою встановлено відсутність порушень роботодавцем (відповідачем) вимог законодавства про працю при звільненні працівника ОСОБА_1 за пунктом 4 статті 40 КЗпП України.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 жовтня 2020 року у справі № 569/9738/20, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано трудові відносини між ОСОБА_1 та ПП «ВКО «МААНС» припиненими з 05 травня 2020 року, у зв'язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що у службовій записці до в.о. директора ПП ВКО «МААНС» від 17 березня 2020 року ОСОБА_1 просив звернути увагу на те, що відсутність опалення в кабінеті технологічного відділу та постійно низька температура повітря негативно впливає на стан його здоров'я. За порадою лікаря йому не бажано знаходиться у холодних приміщеннях протягом тривалого часу, а так як його місце роботи є стаціонарним і характер роботи малорухливий, йому доводиться 8 і більше годин знаходитися у холодному приміщенні. В зв'язку з цим просив належним чином забезпечити обігрів робочого місця, так як подальша робота в таких умовах може призвести до погіршення стану його здоров'я з відповідними наслідками.
На вимогу дирекції пояснити причину відсутності на робочому місці у робочі дні в період часу з 13 квітня позивач у письмовій формі пояснював свою відсутність на роботі через припинення транспортного сполучення між містами Рівне - Здолбунів через запровадження карантину. Одночасно просив забезпечити довіз до місця роботи та розвезення додому, однак відповідач не забезпечив доведення працівника до місця роботи.
У постанові від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17 (провадження № 61-47902св18) Верховний Суд указав, що причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов'язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров'я.
11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - постанова № 211), на підставі якої з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року запровадив на території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2020 року № 255 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 211, якими, зокрема: установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин; заборонено регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі; заборонено перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому).
Після 24 квітня 2020 року перевезення пасажирів не були поновлені.
Рішення про припинення транспортного сполучення було прийнято Комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Рівненської області Рівненською обласною державною адміністрацією з метою запобігання поширенню на території Рівненської області гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2 (Протокол від 17 березня 2020 року № 4).
Відповідно до положень статті 60 КЗпП України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом.
На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов'язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.
Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу.
Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця.
Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Із службової записки адміністратора систем від 03 квітня 2020 року вбачається, що позивачу було запропоновано виконання ним посадових обов'язків через віддалений доступ до робочого місця (на дому), однак власник не видавав відповідного наказу про переведення позивача на дистанційну роботу та видачу у зв'язку з цим йому матеріально-технічних цінностей.
Суд першої інстанції проаналізував надані позивачем докази, зокрема, службову записку ОСОБА_1 від 17 березня 2020 року, врахував наявність транспортних обмежень на період карантину, відсутність фактичного забезпечення роботодавцем дистанційною (надомною) роботою позивача та дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 був відсутній на роботі у період часу з 13 квітня 2020 року по 05 травня 2020 року з поважних причин.
При цьому суд першої інстанції врахував, що на підставі рішення суду трудові відносини між ОСОБА_1 та ПП «ВКО «МААНС» визнано припиненими з 05 травня 2020 року, у зв'язку із звільненням з посади техніка з планування за власним бажанням, а тому аргументи відповідача про те, що ОСОБА_1 зобов'язаний пояснити причину своєї відсутності на робочому місці після 05 травня 2020 року є неспроможним.
Пунктом четвертим частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Виходячи з положень цієї статті, звільненню за прогул без поважних причин підлягає лише «працівник» - тобто, особа, яка перебуває в трудових відносинах, і лише у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин) без поважних причин.
На час видачі оскаржених наказів від 31 липня 2020 року №196-ВК, № 197-ВК та визначеної у наказі №197-ВК дати звільнення - 31 липня 2020 року, ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем, також ОСОБА_1 був відсутній на роботі з 13 квітня до 05 травня 2020 року з поважних причин, трудові відносини з працівником припинені з 05 травня 2020 року у зв'язку із звільненням за власним бажанням, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржені накази суперечать закону та підлягають до скасування.
Ураховуючи викладене обраний позивачем спосіб захисту шляхом пред'явлення вимог про скасування незаконних наказів від 31 липня 2020 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення за прогули забезпечить відновлення прав позивача, щодо якого колишнім роботодавцем винесено незаконні накази.
Аргументи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку звернення до суду є безпідставними, оскільки судом першої інстанції встановлено, що 17. вересня 2020 року в судовому засіданні у справі 569/9738/20 позивач дізнався про наявність оскаржуваного наказу від 31 липня 2020 року №196-ВК про притягнення до дисциплінарної відповідальності та наказу від 31 липня 2020 року №197-ВК про звільнення з роботи ОСОБА_1 техніка з планування за п.4 ст.40 КЗПП України, з оскаржуваними наказами позивач не був ознайомлений під розписку. Всупереч вимог статті 81 ЦПК України відповідач не подав належних та допустимих доказів на спростування указаних обставин.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного тлумачення фактичних обставин справи та не спростовують висновків суду про незаконність оскаржених наказів.
Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та вимоги указаного процесуального закону, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області в даній справі - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 389, 383-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства «Виробничо-конструкторське об'єднання «МААНС» залишити без задоволення.
Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 18 травня 2021 року у даній справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з часу виготовлення повного тексту постанови.
Головуючий
Судді