Справа № 758/13814/16-ц
Категорія 33
(ЗАОЧНЕ)
01 червня 2022 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мєхоношина Дмитра Васильовича до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.11.2014 року о 20 год. 30 хв. по вулиці Гетьмана, 6 в м. Києві, при керуванні автомобілем марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувавши дорожню обстановку, не дотримавшись безпечної дистанції, ОСОБА_2 здійснив зіткнення з належним ОСОБА_1 на праві власності автомобілем марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів. У результаті ДТП позивачці було завдано майнову шкоду.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.12.2014 у справі № 760/25448/14-п притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності.
Оскільки відповідальність останнього була застрахована ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» позивачкою у день, коли сталась вищевказана ДТП (20.11.2014), було повідомлено страховика про настання з вини ОСОБА_2 страхового випадку та пред'явлено до страховика вимогу про виплату страхового відшкодування. До заяви позивачки, поданої страховику, було додано дані карткового рахунку, адреси, телефону та інших відомостей про позивачку та підтвердження її права власності на пошкоджений в результаті ДТП автомобіль.
25.11.2014 страховиком направлено свого працівника ОСОБА_3 для складення протоколу огляду транспортного засобу від 25.11.2014, в якому страховиком зафіксовано завдані внаслідок ДТП пошкодження транспортного засобу позивачки.
На підставі зібраних страховиком даних та документів, ним складено ремонтну калькуляцію № 21993_О від 01.12.2014, згідно з якою, на момент її складення, вартість ремонту автомобіля позивачки складала 40 424,39 грн.
Страховиком надано позивачці відповідь № 593/8 від 06.03.2015 про те, що їй має бути відшкодовано завдану матеріальну шкоду в сумі 40 424,39 грн, із яких 1 тис. грн складає франшиза, а отже відшкодуванню з боку страховика підлягає сума 39 424,39 грн.
Після вищевказаних подій час спливав, але позивачка не отримувала від страховика та винуватця ДТП відшкодування завданих збитків.
Позивачка звернулась 12.07.2016 до професійного суб'єкта оціночної діяльності для актуалізації розміру витрат, які змушена буде зробити позивачка на ремонт, на що з ним було укладено Договір № б/н про проведення оцінки майна від 12.07.2016.
13.07.2016 позивачкою отримано Звіт оцінювача про актуальний розмір завданої їй шкоди, що за період з 06.03.2015 по 13.07.2016 дійсний розмір витрат на ремонт складав уже 56 014,00 грн.
Тобто, актуальний розмір шкоди об'єктивно збільшився вже на 15 589,61 грн і здійснити повний відновлювальний ремонт із сумою відшкодування 40 424,39 грн станом на 13.07.2016 вже було неможливо.
18.07.2016 позивачкою цінними листами з описом вкладення було направлено відповідачу 1 вимогу про відшкодування майнової шкоди, завданої ОСОБА_1 , в розмірі 56 0104,00 грн. Вимога залишились без відповіді.
18.07.2016 цінними листами з описом вкладення № 0302204628080 та № 0302204628072 позивач направив, відповідно, на адресу ПАТ «УСК «Гарант-Авто» та Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі в тексті - МТСБУ), лист від 13.07.2016, в якому просив надати довідку про те, що ані страховик, ані МТСБУ не виплачували позивачці компенсацію по страховому випадку під час якого завдано матеріальну шкоду Позивачці. Проте, від жодного з цих адресатів відповідь позивачці не надходила.
Таким чином, станом на момент звернення до суду, позивачка не отримала жодного відшкодування та не мала інших засобів захисту порушених прав та законних інтересів, а відтак, звертаючись до суду з позовом просила стягнути з відповідача-1, як з особи, котра при використанні джерела підвищеної небезпеки завдала позивачці шкоду, грошові кошти у розмірі 56 014, 00 грн. у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судові витрати в сумі 1 418,64 грн.
Підставою для залучення страховика в якості Відповідача-1, а МТСБУ третьою особою на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, у заяві від 10.03.2017 по справі позивачка зазначила те, що станом на 10.03.2017 щодо страховика було запроваджено тимчасову адміністрацію.
Як підтвердило саме ПАТ «УСК «Гарант-Авто» у своїй відповіді за вих. № 593/8 від 06.03.2015, сума франшизи, яка має бути сплачена ОСОБА_2 позивачці, складає 1 тис. грн, а ПАТ «УСК «Гарант-Авто» має сплатити їй страхове відшкодування в сумі 39 424, 39 грн.
Отже, для ОСОБА_2 та ПАТ «УСК «Гарант-Авто» обов'язок сплати позивачці відшкодування настав з 06.03.2015 (з дня надання відповіді за вих. № 593/8 від 06.03.2015), а для ПАТ «УСК «Гарант-Авто» починаючи з 24.03.2015 (на 16-й день з дня узгодження розміру страхового відшкодування) настали наслідки, передбачені ч. 36.5. ст. 36 Закону.
Розгляд справи неодноразово відкладався, відповідачі відзив чи заперечення на позовну заяву не надавали, про причини своєї неявки суду не повідомляли.
У клопотанні про збільшення позовних вимог від 10.03.2017 позивачка просила збільшити заявлені позовні вимоги до суми позову 113 140,57 грн. У зв'язку із збільшенням суми позовних вимог, позивачкою додатково сплачено судовий збір у сумі 552, 00 грн.
У зв'язку з інфляційними процесами та постійною неявкою учасників справи в судові засідання, триваючим порушенням прав та законних інтересів ОСОБА_1 , останньою подано по справі заяву про збільшення позовних вимог від 11.01.2021, в якій остання просила суд: стягнути з ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на користь ОСОБА_1 пеню у сумі 32 584,77 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 103 737,26 грн. та вирішити питання про розподіл судових витрат.
У подальшому позивачкою було подано заяву від 02.11.2021, в якій вона просила суд: замінити по справі співвідповідача ПАТ «УСК «Гарант-Авто» на його правонаступника - Моторне (транспортне) страхове бюро України. Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 борг у сумі 133 758,21 грн, із них: 39 424,39 грн - сума страхового відшкодування без франшизи; 32 584,77 грн - пеня; 15 204,55 грн - частка від різниці між початковим розміром шкоди та її актуалізованим розміром; 6 961,80 грн - частка від суми 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України; 39 582,70 грн. - частка від суми інфляційних втрат. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 2 563,82 грн, із яких: 1 тис. грн - сума франшизи від суми страхового відшкодування; 176,31 грн - частка від суми 3% річних; 1 002,45 грн - частка від суми інфляційних втрат; 385,06 грн - частка від різниці між початковим розміром шкоди та її актуалізованим розміром. Стягнути з ОСОБА_2 та Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі.
Заяву від 02.11.2021 позивачка мотивувала тим, що відносно ПАТ «УСК «Гарант-Авто» встановлено тимчасову адміністрацію у зв'язку із значними фінансовими складнощами, які мали місце ще на момент, коли відбулась ДТП, в результаті якої Позивачу завдано майнову шкоду. Цим ПАТ «УСК «Гарант-Авто» пояснювало своє небажання виплачувати позивачу компенсацію завданого збитку.
Так, відповідно до вимог закону та договору страхування, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «УСК «Гарант-Авто», кожен з них має виконати свою частину грошових зобов'язань перед позивачем, що виникли внаслідок ДТП. А обов'язки ПАТ «УСК «Гарант-Авто» в разі визнання його банкрутом і припинення, перейшли до його правонаступника - МТСБУ. А отже рішення по даній справі створюватиме для МТСБУ в майбутньому права і обов'язки ПАТ «УСК «Гарант-Авто» щодо позивача.
Отже, кожен з відповідачів, на думку позивачки, порушив зобов'язання щодо сплати їй страхового відшкодування. Тому позивачка вважає, що крім стягнення раніше заявленої суми страхового відшкодування та інших витрат по справі, вона має право на стягнення з відповідачів також інших сум, згідно розрахунку, наведеного у поданих по даній справі заявах.
З урахуванням змін у судовій практиці, наявністю не виконаних зобов'язань з відшкодування майнової шкоди, завданої позивачці, існуванням правонаступника ПАТ «УСК «Гарант-Авто» в особі МТСБУ, заявлені до стягнення позовні вимоги мають бути перерозподілені у порядку та пропорціях, зазначених в її Заяві від 02.11.2021.
10 травня 2022 року позивачкою подано заяву, в якій просила суд: поновити ОСОБА_1 строк на подання доказів по справі та приєднати до матеріалів справи завірену копію довідки про рух коштів 28.12.2021 на картковому рахунку ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк»; частково, унаслідок задоволення їх відповідачем-1 після пред'явлення позову, припинити провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості у сумі 2 563,82 грн. та здійснити розгляд справи, що призначений на 01 червня 2022 року на 10 год 00 хв., без участі позивачки та/або її представника з урахуванням змісту позовної заяви та інших заяв позивачки (зокрема, заяви про збільшення позовних вимог від 05.11.2021) й поданих позивачкою доказів.
Крім того, в заяві від 10 травня 2022 року позивачка повідомила, що 28 грудня 2021 року ОСОБА_2 , було перераховано на картковий рахунок позивачки ОСОБА_1 в АТ «Райффайзен Банк» кошти в сумі 2 563,82 грн із призначенням платежу «Відшкодування коштів по справі № 758/13814/16- ц», що відповідає загальній сумі вимог позивачки до відповідача-1.
Відповідач МТСБУ своїм правом для подання відзиву не скористалося, явку представника в судове засідання не забезпечило, про день, час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, про причини неявки суд не повідомило.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін у справі за наявними матеріалами та ухвалити заочне рішення відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 20.11.2014 о 20 год. 30 хв. по вулиці Вадима Гетьмана, 6 у м. Києві, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувавши дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, та здійснив зіткнення з належним ОСОБА_1 на праві власності автомобілем марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався попереду, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів. В результаті ДТП позивачці було завдано майнову шкоду.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.12.2014 у справі № 760/25448/14-п притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинену ДТП.
Оскільки, відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» позивачкою 20.11.2014 було повідомлено страховика про настання страхового випадку та пред'явлено вимогу про виплату страхового відшкодування.
До заяви позивачки було додано дані карткового рахунку, адресу, телефон та інші відомості про позивачку, підтвердження її права власності на пошкоджений в результаті ДТП автомобіль.
25.11.2014 страховик прийняв рішення про направлення свого працівника ОСОБА_3 для складення протоколу огляду транспортного засобу від 25.11.2014, в якому було зафіксовано завдані внаслідок ДТП пошкодження транспортного засобу позивачки.
На підставі зібраних страховиком даних і документів, було складено ремонтну калькуляцію № 21993_О від 01.12.2014, згідно з якою, на момент її складення, вартість ремонту автомобіля позивачки складала 40 424,39 грн.
Страховиком надано позивачці відповідь за вих. № 593/8 від 06.03.2015 про те, що їй має бути відшкодовано завдану матеріальну шкоду в сумі 40 424,39 грн, із яких 1 тис. грн складає франшиза, а отже відшкодуванню з боку страховика підлягає сума 39 424,39 грн.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний: при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Особами, відповідальність яких застрахована, - є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п.1.4 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами для виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Як зазначено у ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У ст. 1187 ЦК України зазначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Щодо способів відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, у ст. 1192 ЦК України зазначено наступне: «З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У відповідності до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Як зазначено у ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Таким чином, на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у страховика на випадок деліктного зобов'язання виникає обов'язок, у межах суми страхового відшкодування виконати обов'язок страхувальника, який завдав шкоди.
Відтак, зобов'язаною особою, внаслідок заподіяних позивачці як власнику транспортного засобу марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП збитків, є страховик ПАТ «УСК «Гарант-Авто», а після його ліквідації, його правонаступник за законом і відповідач по справі № 758/13814/16-ц - Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі №755/18006/15-ц, постанова від 04.07.2018, згідно з яким у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
При цьому, в ході розгляду справи судом не здобуто доказів, що страховиком - Публічним акціонерним товариством «УСК «Гарант-Авто» та/або його правонаступником Моторним (транспортним) страховим бюро України було здійснено виплату страхового відшкодування заподіяної Позивачці шкоди. В свою чергу, відповідачі в судове засідання не з'явились. При цьому, МТСБУ та не подало суду жодних доказів, відтак суд вважає встановленим, що здійснення позивачці відповідної страхової виплати не відбулось.
Отже, позивачка має право вимагати від Моторного (транспортного) страхового бюро України виплати страхового відшкодування в розмірі 39 424,39 грн. (без франшизи), вартість якого визначена з урахуванням коефіцієнту зносу в межах ліміту відповідальності страховика, а також суми, на яку в результаті дії інфляційних процесів з часом збільшилась вартість відновлювального ремонту автомобіля позивачки. Крім того, має бути задоволена вимога Позивачки про сплату пені за безпідставну відмову у виплаті страхового платежу, що передбачена ч. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також, підлягають стягненню з МТСБУ на користь Позивачки передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України сума 3% річних та інфляційних втрат.
Наведені у заявах позивачки розрахунки позовних вимог судом перевірені. Вони є арифметично вірними, достатніми і зрозумілими, а також відповідають вимогам законодавства щодо стягнення відповідних сум.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність наявних по справі доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги звернені до Моторного (транспортного) страхового бюро України як правонаступника страховика ОСОБА_2 - ПАТ «УСК «Гарант-Авто» є підставними, оскільки обов'язок виплати страхового відшкодування за наслідками ДТП, яка мала місце 20.11.2014, в силу вимог ч. 2 ст.1187 ЦК України, покладений саме на страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 , а тому доходить до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Разом з цим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем ОСОБА_2 після відкриття провадження у справі але до ухвалення рішення сплачено суму відшкодування, яка була заявлена позивачкою до нього, а отже між сторонами (позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 ) відсутній предмет спору, а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2807,54 грн. з відповідача МТСБУ та 71,10 грн з ОСОБА_2 .
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 255, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мєхоношина Дмитра Васильовича до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в частині позовних вимог до ОСОБА_2 - закрити.
Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мєхоношина Дмитра Васильовича до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 133 758 (сто тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят вісім) гривень 21 копійку, із яких 39 424 (тридцять дев'ять тисяч чотириста двадцять чотири) гривні 39 копійок - сума страхового відшкодування без франшизи; 32 584 (тридцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) гривні 77 копійок - пеня; 15 204 (п'ятнадцять тисяч двісті чотири) гривні 55 копійок - частка від різниці між початковим розміром шкоди та її актуалізованим розміром; - 6 961 (шість тисяч дев'ятсот шістдесят одна) гривня 80 копійок - частка від суми 3% річних та 39 582 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) гривні 70 копійок - сума інфляційних втрат.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 2 807 (дві тисячі вісімсот сім) гривень 54 копійки судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 71 (сімдесят одну) гривню 10 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
- відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
- відповідач Моторне (транспортне) страхове бюро України, місцезнаходження: 02002, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8, код ЄДРПОУ 21647131.
Суддя Д. В. Петров