Справа № 758/17181/21
3/758/381/22
Категорія 156
м. Київ
14 червня 2022 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Кітов О. В. , розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
ОСОБА_1 29 жовтня 2021 року о 07 годині 10 хвилин, по пр-ту Правди, 102 у м. Києві керував транспортним засобом «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився за допомогою приладу «Drager», результат огляду 1,29 ‰, чим порушив п. 2.9 А ПДР України.
ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав. Представник ОСОБА_1 - захисник Кравець А.Б. суду пояснив, що ОСОБА_1 , не погоджуючись з результатами проведеного огляду на стан сп'яніння на місці із застосуванням приладу «Драгер», неодноразово звертався до присутніх патрульних поліцейських з приводу направлення його до найближчого кваліфікованого медичного закладу для проходження відповідного медичного огляду. Однак, патрульними поліцейськими зазначене звернення проігноровано і відмовлено у складанні та видачі відповідного направлення. Про вказане ОСОБА_1 бажав зазначити у своїх письмових поясненнях, однак такі у нього не відбиралися, а в самому протоколі такої можливості самостійного зазначення пояснення ОСОБА_1 поліцейськими не надано.
Крім того, долучені відеозаписи з нагрудної камери не є безперервними, що свідчить про порушення п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 р. № 100.
Свідок ОСОБА_2 , який був пасажиром транспортного засобу, підтвердив обставини, зазначені ОСОБА_1 та його захисником.
Вислухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як вбачається з відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 не погоджується з результатами огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», однак огляд в закладах охорони здоров'я в установленому законом порядку проведено не було. Відеозапис закінчується складенням протоколу про адміністративне правопорушення, наданий відеозапис, долучений до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не є безперервним, що свідчить про порушення вимог п. 2, розд. ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена Наказом МВС України від 18.12.2018 р. № 1026.
Таким чином, до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення не додано беззаперечних доказів, які б вказували на наявність у діях ОСОБА_1 ознак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина працівниками поліції належним чином не доведена, а її обґрунтовано лише на припущеннях, що суперечить нормам національного та міжнародного права.
Виходячи із положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП України, суд у цій справі, як і у кримінальному провадженні, має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи, що докази у справі здобуті із порушенням закону, приходжу до висновку про відсутність законних підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст. 130, 247, 266, 283, 284, 285 КУпАП, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Суддя Олександр КІТОВ