печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13726/22-к
13 червня 2022 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна.
Клопотання мотивовано тим, що слідчими Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022110000000124 від 06.06.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України
10.06.2022 року в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 затримано в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України та проведено особистий обшук затриманої особи, під час якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Samsung M31S IMEI НОМЕР_1 та посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.04.2022 року.
11.06.2022 року речі, що були вилучені у ході особистого обшуку затриманої особи, визнані речовими доказами в даному кримінальному провадженні.
У зв'язку з чим, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене в ході особистого обшуку майно.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву, просив розгляд справи проводити за його відсутності, вимоги клопотання підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, разом з тим від останніх на адресу суду надійшла заява про розгляд клопотання за їх відсутності.
Слідчий суддя визнав можливим проводити розгляд клопотання у відсутності не з'явившихся осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
11.06.2022 року речі, що були вилучені у ході особистого обшуку затриманої особи, визнані речовими доказами в даному кримінальному провадженні.
Так, дослідивши викладені у клопотанні доводи, надані матеріали, з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки як зазначає прокурор у клопотанні, вилучені речі містять відомості, що можуть бути використані як докази факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя вважає клопотання в частині накладення арешту на мобільний телефон Samsung M31S IMEI НОМЕР_1 - обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім цього, при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховується те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження.
Поряд з цим, не підлягають задоволенню вимоги прокурора у клопотанні щодо накладення арешту на посвідчення серії НОМЕР_2 від 21.04.2022року.
Слідчим суддею встановлено, що клопотання прокурора не містить посилання на передбачені ст. 170 КПК України правові підстави для накладення арешту на майно.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Відповідні дані мають міститися в клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен гарантувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак зазначених вимог закону прокурор, який вніс клопотання в частині накладення арешту на посвідчення, не дотримався.
Зі змісту клопотання убачається, що орган досудового розслідування, виходячи з фактичних обставин кримінального правопорушення, вважає, що посвідчення, відповідає критеріям речових доказів.
Разом з тим, клопотання не містить відповідного обґрунтування, що згадане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та яким саме критеріям.
Так, до матеріалів клопотання не долучено даних, які б давали підстави вважати, що таке майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Так, п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт з метою забезпечення збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Таким чином, аналіз наданих в розпорядження слідчого судді матеріалів, свідчить про те, що прокурором не наведено правових підстав для арешту зазначеного майна, можливість використання його як доказу в кримінальному провадженні, в межах якого подано клопотання.
При цьому, прокурор, порушуючи питання про накладення арешту на вилучене в ході обшуку майно, додав до клопотання постанову слідчого про визнання цього майна речовим доказом.
Разом з тим, згадана постанова слідчого про визнання речовим доказом також не містить обґрунтування, яким чином посвідчення, вилучене в ході особистого обшуку, на яке просить накласти арешт прокурор, може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, а так само, яким критеріям речового доказу, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідає це майно, відтак, відсутні правові підстави для арешту майна в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
Клопотання - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене 10.06.2022 року під час проведення особистого обшуку затриманої особи ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон Samsung M31S IMEI НОМЕР_1 .
В задоволенні іншої частини клопотання - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1