ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/11902/21
провадження № 2/753/1155/22
"01" лютого 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Заставенко М.О.,
з секретарем судового засідання Проценко Я.Б.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
У червні 2021 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі ТОВ «Порше Мобіліті», позивач) до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення боргу, у якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 747 954,41 грн, що складається з заборгованості за щомісячним платежем від 01.09.2016 року у повернення кредиту у розмірі 1 890,75 грн, 3% річних за час прострочення сплати (повернення) щомісячного платежу від 01.09.2016 в розмірі 351,02 грн, інфляційні втрати за час прострочення сплати (повернення) щомісячного платежу від 01.09.2016 в розмірі 1 570,06 грн; невиплачена сума кредиту у розмірі 83 846,11 грн, 3% річних за прострочення суми кредиту у розмірі 42 148,59 грн, інфляційні втрати за час прострочення повернення суми кредиту у розмірі 130 673,96 грн; штрафу розмірі 20% від суми кредиту у розмірі 51 337,33 грн; штрафні санкції в розмірі 1 176,81 грн; суму простроченої заборгованості по відшкодуванню страхових платежів за період з жовтня 2016 по травень 2018 в розмірі 132 007,74 грн, 3% річних за час прострочення відшкодування страхових платежів в розмірі 15 286,76 грн, інфляційні втрати за час прострочення відшкодування страхових платежів в розмірі 42 680,06 грн; компенсацію понесених витрат у розмірі 162 748,40 грн; відсотки за користування неповернутою сумою кредиту за період з жовтня 2016 по жовтень 2018 у розмірі 82 236,82 грн, а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. 07.10.2013 між сторонами укладено кредитний договір № 50010742 (далі Кредитний договір), процентна ставка - 9,90%, та підписані невід'ємні додатки до Договору: загальні умови кредитування (далі - Умови) та Графік погашення кредиту (далі - Графік). Відповідно до Договору, позивач надав, а відповідач отримав кредит у розмірі 256 686,69 грн, що у еквіваленті склало 31 300 доларів США, на придбання автомобіля Volkwagen T5GCaravelle, 2013 р.в. Строк повернення кредиту - 60 місяців. Також сторони уклали Додатковий договір на суму 107 611,35 грн, що в еквіваленті склало 13 134,55 доларів США, з цільовим призначення на сплату страхових платежів відповідно до Договору страхування. Відповідно до п.1.6 Умов, виконання зобов'язання забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами Договору застави № 50010742 від 09.10.2013 (далі Договір застави), за яким відповідачем передано у заставу автомобіль Volkwagen T5GCaravelle, 2013 р.в. (далі Предмет застави). У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїм зобов'язань, позивач був змушений 16.09.2016 звернутись із вимогою про дострокове повернення кредиту, яка отримана відповідачем 24.11.2016 року, однак, проігнорована. Таким чином останній день повернення кредиту - 24.12.2016. З метою задоволення своїх вимог в листопаді 2017 позивач звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави, за результатами розгляду якого позовні вимоги задоволено, у рахунок часткового погашення заборгованості у розмірі 680 888,67 грн звернуто стягнення на предмет застави. В межах виконавчого провадження предмет застави реалізовано на електронних торгах за 315 922,64 грн. Оскільки внаслідок реалізації предмету застави заборгованість погашена частково, відповідач має перед позивачем невиконані зобов'язання, які позивач просить стягнути із відповідача.
Ухвалою від 15.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 06.10.2021 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.
Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання за зареєстрованим місцем проживання, однак поштову кореспонденцію не отримував, до суду не прибув, правом на подання відзиву не скористався, заяв з процесуальних питань до суду від відповідача не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено такі обставини.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
07.10.2013 між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, сума кредиту 256 686,69 грн, еквівалент 31 300 доларів США, цільове призначення - придбання автомобіля Volkwagen T5GCaravelle, 2013 р.в., додатковий кредит 107 611,35 грн, еквівалент 13 134,55 доларів США, цільове призначення - оплата страхових платежів, процентна ставка 9,90%, строк кредиту 60 місяців /а.с.18/.
Також сторони погодили загальні умови кредитування /а.с.19-26/, графік погашення кредиту /а.с.28-30/.
Як випливає з пункту 1.6. кредитного договору, серед іншого, сторони домовились, що виконання зобов'язання відповідача забезпечується заставою майна відповідно до укладеного сторонами договору застави, а також усім майном, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону.
Виконання зобов'язання за кредитним договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами Договору застави № 50010742 від 09.10.2013, за яким відповідачем передано у заставу автомобіль Volkwagen T5GCaravelle, 2013 р.в. /а.с.32-35/.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, позивач направив відповідачу Вимогу № 50010742 від 16.09.2016, яка отримана ОСОБА_1 24.11.2016 /а.с.50-51,52/.
Постановою Київського апеляційного суду від 27.08.2019 у справі №753/22092/17 позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 задоволено, у рахунок часткового погашення заборгованості у розмірі 680 888,67 грн звернуто стягнення на предмет застави.
В межах виконавчого провадження предмет застави реалізовано на електронних торгах за 315 922,64 грн /а.с.64-66,67-69,70/.
Позивачем до позову надано зведену облікову виписку по кредитному договору від 02.06.2021, з якої встановлено, що відповідачу всього нараховано 1 390 737,80 грн, всього сплачено 918 551,17 грн, непогашена сума заборгованості становить 472 186,63 грн /а.с.112-117/.
За загальними умовами виконання зобов'язання, визначеними ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (ч. 1 ст. 175 ЦПК України). Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, належного та зрозумілого розрахунку заборгованості відповідача перед позивачем останнім не наведено. З позовної заяви вбачається, що позивач встановлює непогашену суму боргу по кредиту (основному зобов'язанню) в розмірі різниці між встановленою постановою Київського апеляційного суду сумою 401 659,50 грн та сумою реалізації предмета застави на торгах 315 922,64, що становить 85 736,86 грн, однак в позовній заяві обґрунтовує невиплачену суму по кредиту в розмірі 83 846,11 грн. При цьому, з доданих до позову рахунків-фактур, що виставлені позивачем та на підставі яких зараховувались кошти з реалізації предмета застави вбачається, що вказані кошти не зараховувались в рахунок погашення кредиту, а йшли на погашення процентів, інших витрат, відшкодування страхових платежів /а.с.70-111/. Таким чином, в межах вимог по стягненню суми кредиту адекватних та зрозумілих обґрунтувань суду не надано, що ставить під сумнів законність та правомірність таких нарахувань.
Таким чином, оскільки розрахунок заборгованості є необґрунтованим та таким, з якого неможливо встановити реальний розмір заборгованості відповідача, у разі його наявності, а додані до позову документи мають протиріччя з викладеними у позові обставинами, позовні вимоги в частині стягнення з заборгованості за щомісячним платежем від 01.09.2016 року у розмірі 1 890,75 грн, який при всьому виводиться позивачем окремо від суми заборгованості за кредитом, відповідно і нараховані на цю суму 3% річних та інфляційні втрати, а також необґрунтована сума кредиту у розмірі 83 846,11 грн, нараховані на цю суму 3% річних та інфляційні втрати, штраф розмірі 20% від суми кредиту у розмірі 51 337,33 грн, штрафні санкції в розмірі 1 176,81 грн, відсотки за користування неповернутою сумою кредиту за період з жовтня 2016 по жовтень 2018 у розмірі 82 236,82 грн задоволенню не підлягають.
При цьому, суд не вбачає своїм обов'язком з власної ініціативи встановлювати реальний розмір заборгованості у разі, якщо сторона у справі не може викласти та обґрунтувати його самостійно.
Щодо стягнення суми простроченої заборгованості по відшкодуванню страхових платежів за період з жовтня 2016 по травень 2018 в розмірі 132 007,74 грн, 3% річних за час прострочення відшкодування страхових платежів в розмірі 15 286,76 грн, інфляційні втрати за час прострочення відшкодування страхових платежів в розмірі 42 680,06 грн.
08.10.2013 між АТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_1 укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту /а.с.36-46/ та погоджено порядок сплати страхового платежу /а.с.47-48/. Страхова компанія виступала страховиком в цих страхових правовідносинах, відповідач - страхувальником, а позивач - вигодонабувачем.
Позивач в обґрунтуванні вимог по стягнення страхових платежів зазначає, що згідно з п. 5.6 Договору, якщо відповідач не сплатить суми страхових платежів, відповідач надав згоду і доручив позивачу здійснити сплату страхових платежів, а відповідач компенсує позивачу вказані витрати.
Проте, наведене у позовні заяві обґрунтування не відповідає дійсності та умовам загальних умов кредитування, погоджених сторонами. Так, у п. 5.5 Загальних умов сторонами погоджено, що відповідач зобов'язався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов'язання відповідача. Пунктом 5.6 визначено, що за умови неукладення відповідачем договору страхування, або якщо укладений договір страхування не буде чинним, ТОВ «Порше Мобіліті» на власний вибір укладе такий договір та здійснить оплату страхових платежів, на що відповідач дає згоду. В такому випадку, відповідач компенсує витрати позивача по виконанню договору страхування та понесені страхових платежів.
Як встановлено, договір страхування укладено між страховою компанією та відповідачем, доказів нечинності такого договору позивачем не надано. Відповідно, юридичного обґрунтування для сплати позивачем страхових платежів та їх компенсації відповідачем на користь позивача немає, а відповідно, і правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Оскільки суд відмовляє у задоволенні основної вимоги, підстав для стягнення інфляційного збільшення та 3% річних немає.
Щодо до стягнення компенсації понесених витрат у розмірі 162 748,40 грн.
Позивач вказані витрати обґрунтовує тим, що у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору, позивачу довелось звернутись до спеціальних організацій, через що він поніс витрати у розмірі 162 748,40 грн, серед яких 11 600 грн - витрати на зберігання автомобіля.
Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом першим та другим статті 22 ЦК України визначено, що збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, позивачем у позові не вказано ні назви спеціальної організації, до якої довелось звернутись позивачу, ні причинно-наслідкового зв'язку між відповідачем та зверненням позивача до спеціальних організацій, що загалом відповідає якості позову.
Отже, позивачем не доведено, що витрати у розмірі 162 748,40 грн пов'язані зі зверненням до спеціалізованих організацій були завдані саме діями відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Підсумовуючи вищевикладене, суд робить висновок про те, що стороною позивача не тільки не надано доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, а навіть не обґрунтовано вимоги у тексті позовної заяви.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З огляду на результат розгляду справи, у відповідності до частин 1 і 2 статті 141 ЦПК України, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 2, 5-7, 10-12, 76-83, 258, 259, 263, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст складено 02.06.2022.