ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22952/21
провадження № 4-с/753/89/22
"13" червня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гусак О.С.,
з секретарем Осадчуком С.В.,
за участю заявника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання виконавчого провадження № 66185318, у справі за його скаргою про визнання незаконними дій Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в суду із скаргою про визнання незаконними дій Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій просив: визнати незаконними дії в межах виконавчого провадження № 66185318 щодо: повідомлення про внесення відомостей боржника до Єдиного реєстру боржників; винесення постанови про арешт коштів боржника; винесення постанови про відкриття виконавчого провадження; не надання відповіді та порушення термінів на заяву боржника від 20 вересня 2021 року; не надання матеріалів справи виконавчого провадження на ознайомлення згідно заяви боржника від 20 вересня 2021 року та про зобов'язання повернути виконавчий документ в рамках вказаного виконавчого провадження.
В своїй скарзі заявник зазначав про те, що його місцем проживання є село Гатне, Фастівського району, Київської області, а виконавче провадження відкрито у Бучанському районі, Київської області, чим порушено юрисдикцію та підвідомчість вчинення виконавчих дій щодо нього.
У пункті 1 скарги ОСОБА_1 просив зупинити вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню № ВП 66185318 на час розгляду скарги.
Вивчивши вказане клопотання суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
При аналізі зазначених норм чинного законодавства України вбачається, що належне виконання виконавцем покладених на нього обов'язків гарантує, зокрема, непорушність майнових прав як стягувача, так і боржника.
Підстави зупинення вчинення виконавчих дій регламентовані ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Вказаною нормою визначений виключний перелік підстав зупинення вчинення виконавчих дії, які вчиняються державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Тобто, законодавством чітко визначені обставини, які можуть бути підставою для зупинення виконавчого провадження, та порядок вирішення питання про зупинення виконавчого провадження, а саме, що зупинення виконавчого провадження вирішується судами апеляційної та касаційної інстанції та безпосередньо державним виконавцем, на примусовому виконанні якого знаходиться виконавче провадження.
Водночас, ні Глава VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», ні інші положення ЦПК України не містять правової норми, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому ст.ст. 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного чи приватного виконавця шляхом зупинення стягнення за виконавчим листом, зупинення реалізації описаного та арештованого майна.
Таким чином, розглядаючи скаргу на дії державного чи приватного виконавця у порядку ст.ст. 447, 450, 451 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів так би мовити «забезпечення скарги» шляхом зупинення стягнення за виконавчим документом або зупинення реалізації майна, адже за приписами ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції виконавця.
Аналогічні роз'яснення містить п. 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії, або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», згідно з яким при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
Такі висновки відповідають правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 29 жовтня 2018 року у справі № 766/10773/18-ц.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості забезпечення судом скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця. За приписами норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного (приватного) виконавця.
Посилання ОСОБА_1 на положення статті 432 ЦПК України є необгрунтованим, оскільки вказаною нормою передбачено, що до розгляду судом заяви про виправлення помилки у виконавчому документі та/або визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд має право витребувати виконавчий документ і зупинити виконання за виконавчим документом.
ОСОБА_1 подано скаргу на дії державного виконавця.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність визначених законом підстав для задоволення клопотання.
При цьому заявник не позбавлений можливості звернутися із даним клопотанням до органу державної виконавчої служби, у якому відкрите виконавче провадження.
Керуючись статтями 447, 450, 451 ЦПК України, суд
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання виконавчого провадження № 66185318 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.С. Гусак