ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17550/18
провадження № 2/753/52/21
"26" жовтня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», директор Кобижча Олександр Іванович, державного реєстратора Пукшин Крістіни Вікторівни, КП Вишеньківської сільської ради «Добробут Гарант» Київська філія, керівник Гуменюк Петро Володимирович КП Вишеньківської сільської ради, адвоката адвокатського бюро «Юрія Забальського», керівник Забальський Юрій Петрович, державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук Зої Миколаївни, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк» про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, визнання протиправними та скасування договорів про відступлення прав вимоги, визнання дій протиправними, звільнення особи від поруки та скасування договору іпотеки,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У вересні 2018 року ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із вказаним позовом до відповідачів у справі та просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Київської філії КП «Добробут Гарант» Пукшин К. В. від 16.05.2018, індексний номер 124134942, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» в частині підстав виникнення права власності, номер запису про право власності 1553623780000;
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. від 30.11.2017 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна стосовно квартири АДРЕСА_1 в частині підстав виникнення іпотеки - неіснуючий договір іпотеки від 30.01.2008, серія та номер 502, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевчук Зоя Миколаївна;
- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна за порукою ОСОБА_2 по іпотеці від 15.10.2007 стосовно квартири за адресою: АДРЕСА_2 ;
- визнати протиправними та скасувати договори про відступлення прав вимоги, укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» від 29-30.11.2017;
- визнати протиправними дії посадових осіб: директора ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» Кобижчи О. І.; державного реєстратора Пукшин К. В. КП Вишеньківської сільської ради «Добробут Гарант» Київської філії та керівника КП Вишеньківської сільської ради «Добробут Гарант» Гуменюка П. В.; голови правління ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» Путінцевої Т. В.; голови правління ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Лавренчука В. М.; адвоката Забальського Ю. П. адвокатського бюро «Юрій Забальський»; приватних нотаріусів КМНО Шевчук З. М. та Чуловського В. А. щодо шахрайського заволодіння належного йому майна;
- звільнити його дочку, ОСОБА_2 , від поруки за договором іпотеки та скасувати договір іпотеки від 15.10.2007, предметом якої виступає квартира за адресою: АДРЕСА_2 .
Позов обґрунтований такими обставинами. За кредитним договором від 15.10.2007 ОСОБА_1 отримав від ПАТ «Райффайзен банк Аваль» кредит у сумі 1 002 755,00 грн для придбання трикімнатної квартири в новобудові в житловому масиві « Позняки » в м. Києві, яка 15.10.2017 була передана банку в іпотеку за договором іпотеки. Оскільки на момент укладення договору ця квартира не мала юридичної адреси і право власності на неї ще не було оформлене, його донька, ОСОБА_2 (надалі також - ОСОБА_2 ), за іншим договором іпотеки від 15.10.2007 передала банку належну їй на праві власності квартиру, що за адресою: АДРЕСА_2 . За усною домовленістю банк мав повернути квартиру доньці після оформлення за позивачем права власності на новозбудовану квартиру в Києві. У порушення вимог закону приватний нотаріус КМНО Шевчук З. М. посвідчила перший договір іпотеки за відсутності підпису зі сторони банку, а в другому договорі іпотеки власником квартири замість доньки була вказана інша особа. Крім того, нотаріус посвідчила договори іпотеки за відсутності згоди органу опіки та піклування, оскільки предметом іпотеки мав право користуватися його онук Данієль, а тому такі договори, на думку позивача, є нікчемними в силу закону. У подальшому банк відмовив позивачеві у реструктуризації боргу та праві самостійно продати квартиру, що належить доньці, щоб погасити борг. Натомість, 29.11.2017 відступив право вимоги за кредитним договором на користь ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», який у свою чергу цього ж дня відступив право вимоги на користь ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест». 30.11.2017 приватний нотаріус КМНО Чуловський В. А. вніс зміни до реєстру про іпотекодержателя на користь ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» на підставі неіснуючого договору іпотеки від 31.01.2008 № 502, підробленої довіреності від імені його дружини та за відсутності згоди органу опіки та піклування, а 11.05.2018 державний реєстратор Київської філії КП «Добробут Гарант» Пукшин К. В. зареєстрував квартиру, що квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест».
Позивач вважає, що реєстраційні дії були вчиненні з порушенням норм чинного законодавства, оскільки право власності зареєстроване за особою, яка не є стороною укладених договорів позики та іпотеки, за відсутності доказів отримання ним, як іпотекодавцем, вимоги про усунення порушень виконання умов договору позики та дозволу органу опіки та піклування на відчуження майна, право користування яким має його онук.
Від ТОВ «Фінансова компанія «Алько Інвест» надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Чуловським В. А. було здійснено реєстрацію іпотеки з дотриманням норм чинного законодавства, оскільки закон не вимагає від реєстратора отримання згоди органу опіки та піклування при здійсненні реєстрації іпотеки як обтяження, яка, між іншим, проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. За умовами договору іпотеки від 15.10.2007, предметом якого виступало нерухоме майно, що за адресою: АДРЕСА_2 , малолітні та неповнолітні діти не мали права користуватися предметом іпотеки, а онук позивача, ОСОБА_4 , станом на 08.01.2008 був зареєстрований за іншою адресою. Крім того, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом прав онука ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_2 , які не уповноважували його на представництво інтересів у суді. Неіснуючий договір іпотеки від 31.08.2008 за № 502, про який вказує позивач, є договором про внесення змін до договору іпотеки. Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування договорів про відступлення права вимоги не відповідають способам захисту, передбаченим нормами чинного законодавства.
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Алько Інвест» у судове засідання не прибув. Про розгляд справи товариство повідомлялось у встановленому законом порядку за місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак судова повістка повернулась з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою.
Приватний нотаріус КМНО Шевчук З. М. у відзиві на позовну заяву заперечувала проти її участі у справі як відповідача, оскільки вона не є стороною цивільних правовідносин, пов'язаних із вчиненням нотаріальної дії. Вказувала, що рішенням Дарницького районного суду м. Києві від 07.09.2018 по справі № 753/20672/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.03.2019, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до неї та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору іпотеки від 15.10.2007 недійсним та виключення з реєстру іпотек та заборон запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, що за адресою: АДРЕСА_3 . Оскільки суд визнав договір іпотеки від 15.10.2007 таким, що відповідає нормам чинного законодавства, її дії щодо внесення запису про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна є також правомірними, позаяк є похідними від вимог про визнання правочину недійсним. Вважає, що позивач фактично дублює одну із позовних вимог, а тому просила закрити провадження у справі в частині позовних вимог до неї. Крім того, позивачем пропущений трирічний строк позовної давності, оскільки реєстраційні дії були вчинені в жовтні 2007 року, тоді як позивач звернувся до суду з позовом у вересні 2018 року.
Приватний нотаріус КМНО Шевчук З. М. у судове засіданні не прибула, будучи належно повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.
Приватний нотаріус КМНО округу Чуловський В. А. про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку за його місцезнаходженням згідно з Єдиним реєстром нотаріусів, проте в судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Адвокат адвокатського бюро «Юрія Забальського» керівник Забальський Ю. П. про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку за місцезнаходженням його абонентської скриньки, проте в судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Публічне акціонерне товариство «Комерційний Індустріальний Банк» про розгляд справи повідомлялось у встановленому законом порядку за місцезнаходженням товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте в судове засідання свого представника не направило, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось.
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про розгляд справи повідомлялось у встановленому законом порядку за місцезнаходженням товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте в судове засідання свого представника не направило, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалось.
Згідно з частиною 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
ІІ. Рух справи, заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.
26.10.2018 позивач подав заяву про відвід судді (т. 1 а. с. 99).
29.10.2018 позивач подав заяву про забезпечення позову (т. 1 а. с. 102-116).
Ухвалою від 29.10.2018 суд зупинив провадження у справі до розгляду заяви про відвід судді іншим суддею (т. 1 а. с. 117).
12.11.2018 позивач подав заяву з додатковими вимогами (т. 1 а. с. 127-146).
Ухвалою суду від 14.11.2018 у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про відвід судді Трусової Т. О. відмовлено (т. 1 а. с. 120).
Ухвалою від 07.12.2018 суд повернув позовну заяву позивачеві (т. 1 а. с. 147, 148).
За наслідками розгляду апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 постановою Київського апеляційного суду від 05.07.2019 ухвалу Дарницького районного суду м. Києві від 07.12.2018 про повернення позовної заяви скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 2 а. с. 1, 2).
03.07.2019 від позивача до Київського апеляційного суду надійшла заява про забезпечення позову (т. 2 а. с. 5-16).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 05.07.2019 позивачеві ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову (т. 2 а. с. 18, 19).
Ухвалою від 29.08.2019 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження в підготовче засідання на 11.10.2019 (т. 2, а. с. 25-27).
11.10.2019 суд за заявою позивача ОСОБА_1 відклав розгляд справи на 08.11.2019 (т. 2 а. с. 48, 49).
11.10.2019 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук З. М. надійшов відзив на позову заяву (т. 2 а. с. 55-76).
16.10.2019 від ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» надійшов відзив на позовну заяву (т. 2 а. с. 77-97).
08.11.2019 суд за заявою представника відповідача, ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», відклав розгляд справи на 03.03.2020 (т. 2 а. с. 110).
24.12.2019 від представника відповідача, ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», надійшла заява про закриття провадження у справі (т. 2 а. с. 120-126).
Ухвалою від 03.03.2020 суд визнав дії позивача ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та залишив позовну заяву без розгляду (т. 2 а. с. 171-175).
За наслідками розгляду апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 постановою Київського апеляційного суду від 21.10.2019 ухвалу Дарницького районного суду м. Києві від 03.03.2020 про залишення позову без розгляду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 3 а. с. 11-16).
У судовому засіданні від 16.03.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 19.04.2021 (т. 1, а. с. 131).
17.03.2021 від представника відповідача, ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», надійшли письмові пояснення по справі (т. 3 а. с. 41-44).
19.04.2021 розгляд справи відкладено на 13.05.2021 у зв'язку із неявкою сторін (т. 3 а. с. 47).
13.05.2021 від представника відповідача, ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», надійшли письмові пояснення по справі (т. 3 а. с. 62-65).
13.05.2021 розгляд справи відкладено на 09.06.2021 у зв'язку із неявкою сторін (т. 3 а. с. 61).
07.06.2021 від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про виклик свідка (т. 3 а. с. 75).
09.06.2021 розгляд справи відкладено на 04.10.2021 у зв'язку із неявкою сторін (т. 3 а. с. 77).
25.10.2021 від позивача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т. 3 а. с. 98-99).
У судовому засіданні від 26.10.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
15.10.2007 між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та позичальником ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/1179/74/1551 (далі по тексту - кредитний договір), відповідно до умов якого позивач отримав кредит у виді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у сумі 1 002 755,00 грн під 13,00 % річних зі строком повернення до 15.10.2017 згідно з графіком для купівлі квартири (т. 1 а. с. 20-22).
Згідно з пунктом 6.5 кредитного договору у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за договором, у тому числі у випадку невиконання позичальником зобов'язань із дострокового погашення заборгованості і відповідно до умов договору, кредитор має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором звернути стягнення за предмет іпотеки будь-яким способом.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» 15.10.2007 укладено договір іпотеки до кредитного договору, предметом якого виступило нерухоме майно, яке перейде у власність іпотекодавця після введення будинку в експлуатацію, що за адресою забудови: АДРЕСА_4 , загальною площею 117,85 кв. м., житловою площею 55,63 кв. м. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом КМНО Шевчук З. М. за реєстровим № 1641д та накладено заборону на відчуження вказаного в договорі нерухомого майна за реєстровим № 1642д(а. с. 17-19). Позивач набув право власності на квартиру, що за адресою: АДРЕСА_3 , яка складається з 3 кімнат, загальною площею 115,60 кв. м., житловою площею 54.20 кв. м., на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 21.12.2007 № 2268-С/КІ, що підтверджується свідоцтвом про право власності, серія НОМЕР_1 , виданого 24.12.2007 Головним управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), яке зареєстроване в Київському міському бюро інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04.01.2008 в реєстровій книзі № 536-45 за реєстровим № 45338 (т. 1 а. с. 14).
Пунктом 7.1 договору іпотеки визначено, що на предмет іпотеки може бути звернене стягнення іпотекодержателем у разі несплати іпотекодавцем двох чергових платежів (суми кредиту та/або відсотків по ньому) згідно кредитного договору (графіку платежів), протягом одного календарного року або в разі, якщо позичальник у момент настання терміну виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпечених іпотекою, не виконає їх в повному обсязі.
Згідно з пунктом 7.2. звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на майно, за рішенням суду або іншим чином за погодженням сторін цього договору.
Відповідно до пункту 7.3. договорі іпотеки реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом його продажу або шляхом переходу предмета застави у власність до іпотекодержателя за вибором останнього.
Також, з метою забезпечення виконання позивачем зобов'язань за кредитним договором між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 15.10.2007 укладено інший договір іпотеки до кредитного договору, предметом якого виступило нерухоме майно: однокімнатна квартира АДРЕСА_5 . Договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шевчук З. М. за реєстровим № 1644д на накладено заборону на відчуження вказаного в договорі нерухомого майна за реєстровим № 1645д(а. с. 17-19). Квартира належала іпотекодавцю ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № 4460 від 11.11.1999 (а. с. 23, 24).
30.01.2008 між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевчук З. М. 15.10.2007 за реєстровим № 1641д, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди, що предметом іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 115,60 кв. м., житловою площею 54,20 кв. м., яке належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності, серія НОМЕР_1 , виданого 24.12.2007 Головним управління житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 21.12.2007 № 2268-С/КІ, зареєстрованого в Київському міському бюро інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 04.01.2008 в реєстровій книзі № 536-45 за реєстровим № 45338. Договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Шевчук З. М. за реєстровим № 502 та накладено заборону на відчуження вказаного в договорі нерухомого майна за реєстровим № 503(т. 1 а. с. 25, 26).
Рішенням опікунської ради виконавчого комітету Алуштинської міської ради АРК № 1 від 08.01.2008 наданий дозвіл ОСОБА_2 зняти з реєстрації малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , та зареєструвати його разом з матір'ю, ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , де проживає уся сім'я (т. 1 а. с. 40).
У квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . На виконання рішення опікунської ради виконавчого комітету Алуштинської міської ради АРК № 1 від 08.01.2008 онук позивача, ОСОБА_4 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 07.02.2008 (т. 1 а. с. 39).
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором належно не виконував. Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.12.2016 по справі № 753/16995/16-ц частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» про звернення стягнення на предмет іпотеки. У рахунок погашення заборгованості в сумі 1 772 833,60 грн за кредитним договором № 014/1179/74/1551 від 15.10.2007 звернуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 15.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевчук З. М., та зареєстрованого за № 1642д - квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 115,60 кв. м., житловою площею 54,20 кв. м., та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 987 936 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в сумі 26 592,50 грн.
За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 постановою Апеляційного суду міста Києва від 16.01.2018 заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13.12.2016 в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судового збору в сумі 26 592,50 грн скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у стягненні з ОСОБА_1 судового збору відмовлено. В іншій частині рішення залишене без змін (т. 2 а. с. 139-146).
Постановою Верховного Суду від 08.10.2018 постанову Апеляційного суду міста Києва від 16.01.2018 залишено без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення (т. 2 а. с. 149).У листопаді 2016 року позивач ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», приватного нотаріуса КМНО Шевчук З. М. про визнання недійсним договору іпотеки до кредитного договору № 014/1179/74/1551 від 15.10.2017, укладеного між ним та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевчук З. М. та зареєстрованим в реєстрі за № 1641д та № 1642д від 15.10.2017, та відшкодування завданої моральної шкоди. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.09.2018 по справі № 753/20672/16 у задоволенні позовних вимог відмовлено (т. 2 а. с. 63-69). За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 постановою Київського апеляційного суду від 18.03.2019 рішення суду першої інстанції залишене без змін (т. 2 а. с. 58-62).
Право вимоги за кредитним договором № 014/1179/74/1551 від 15.10.2007 та додатковою угодою № 1 від 15.10.2007, укладеними між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а також договором іпотеки до кредитного договору № 014/1179/74/1551 від 15.10.2007, укладеним між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та посвідченим приватним нотаріусом КМНО Шевчук З. М., зареєстрованим в реєстрі за № 1641д, а також за договором іпотеки до кредитного договору № 014/1179/74/1551 від 15.10.2007, укладеним між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та посвідченим приватним нотаріусом КМНО Шевчук З. М., зареєстрованим в реєстрі за № 1644д, було відступлене ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як первісним кредитором, на користь нового кредитора, ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк», за договором про відступлення права вимоги від 29.11.2017 (т. 1 а. с. 45-52).
У свою чергу цього ж дня, 29.11.2017, ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» право вимоги за всіма зазначеними вище договорами по договору про відступлення права вимоги (т. 1 а. с. 53-60. 82).
Листом від 05.12.2007 за вих. № 124-3839 ПАТ «Комерційний індустріальний банк» повідомив ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_2 про відступлення на користь ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» права вимоги до нього за кредитним договором № 014/1179/74/1551 від 15.10.2017 з усіма додатковими договорами та угодами до нього (т.1 а. с. 59). Докази надсилання відсутні.
Аналогічне повідомлення було направлене ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_7 (т. 1 а. с. 60). Докази надсилання відсутні.
11.05.2018 державний реєстратор Київської філії КП «Добробут Гарант» Пукшин К. В. зареєстрував квартиру, що квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест». Однак в матеріалах справи повного Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності немає, у зв'язку з чим встановити всі дії неможливо (том 1 а. с. 29).
Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Процом В. С. від 10.05.2017 по ВП № 53758597 в ході здійснення примусового виконання виконавчого листа № 753/16995/16, виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 30.01.2017, про звернення на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 15.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевчук З. М., та зареєстрованого за № 1642д - квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 115,60 кв. м., житловою площею 54,20 кв. м., та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 987 936 грн, на майно боржника ОСОБА_1 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт (т. 1 а. с. 47).
Постановою головного державного виконавця Дарницького районного відділу держаної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Процом В. С. від 05.06.2018 по ВП № 53758597 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 753/16995/16, виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 30.01.2017, про звернення на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 15.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевчук З. М., та зареєстрованого за № 1642д - квартиру АДРЕСА_1 , що складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 115,60 кв. м., житловою площею 54,20 кв. м., та належить ОСОБА_1 на праві власності, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 987 936 грн (а. с. т. 1 а. с. 48).
З постанови Київського апеляційного суду від 06.03.2019 у цивільній справі № 753/16185/18, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення його майбутнього позову, та низки судових рішень в інших справах вбачається, що 21.09.2018 право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_6 (т 2 а с 148-153).
IV. Зміст спірних правовідносин, норми права і мотиви їх застосування.
За нормами статей 15, 16 ЦК України підставою для судового захисту цивільного права або інтересу є його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Частина третя статті 215 ЦК України визначає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відтак, правом оспорювати правочин цивільний закон наділяє не лише сторону (сторони) правочину, а й інших, третіх осіб, які не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи».
З огляду на зазначене та з урахуванням положень статей 4, 5 ЦПК України можна дійти висновку, що кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Як розтлумачив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.12.2004 за № 18-рп/2004, поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага. Водночас за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню.
Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка полягає у визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої домовленості, яка знайшла своє вираження у статтях 3, 6, 626, 627, 628, 629, 638 ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Відповідно до положень цивільного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України).
Жодних обмежень щодо заміни кредитодавця у зобов'язаннях, що випливають з кредитного договору, закон не містить. Таких обмежень не встановлено і укладеними між банком та ОСОБА_1 кредитним договором № 014/1179/74/1551 від 15.10.2017.
За положенням статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Стаття 514 ЦК України визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За обставинами справи установлено, що ОСОБА_1 є боржником у зобов'язанні, що виникло на підставі укладеного між ним та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитного договору, зобов'язання за яким ним було порушене, що підтверджується рішенням суду.
ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 29.11.2017 відступило на користь ПАТ «Комерційний індустріальний банк» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, яке, в свою чергу, цього ж дня відступило це право вимоги на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест». Договори укладені в простій письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками.
Відповідно до положень, викладених у статтях 13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень. Проте позивачем ОСОБА_1 не наведено жодних обґрунтувань та не надано доказів, які б давали підстави вважати, що укладені між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний індустріальний банк», а також між ПАТ «Комерційний індустріальний банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» договори про відступлення права вимоги за кредитним договором порушують його право або цивільний інтерес як боржника у зобов'язанні.
Ураховуючи, що позивачем не наведено переконливих обґрунтувань та не надано жодних доказів, які б свідчили про те, що особа кредитора впливає на зміст на обсяг існуючого боргового зобов'язання, тобто не доведено, що оспорюваними договорами порушуються її права чи інтереси, правові підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Крім того суд звертає увагу, що позивачем були заявлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування договорів про відступлення прав вимоги, що були укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» і ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» 29-30.11.2017. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а саме: «визнання протиправним та скасування договору» не відповідає способам захисту, що передбачені статтею 16 ЦК України.
Отже, відсутність порушеного права та невірно обраний спосіб захисту є самостійними, однорідними підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом положень цивільного процесуального закону позивачем є особа, яка звернулася до суду у встановленому законом порядку та стверджує про порушення, невизнання або оспорювання своїх прав, свобод чи інтересів іншими учасниками цивільних відносин, а відповідач - це особа, яка має нести установлену договором або законом відповідальність.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст. 60 ЦК України).
Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом. Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам (стаття 59 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
Наведене означає, що належний суб'єктний склад учасників спору є тоді, коли у сторін спору існує зв'язок із предметом позову, тобто щодо предмету позову у сторін виникають суб'єктивні права. Від належного суб'єктивного складу сторін залежить питання про задоволення позовних вимог з підстав їх законності
З огляну на викладене вище суд відмовляє позивачеві у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна за порукою ОСОБА_2 по іпотеці від 15.10.2007 щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; про звільнення його доньки, ОСОБА_2 , від поруки за договором іпотеки та скасування договору іпотеки від 15.10.2007, предметом якої виступає квартира за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки матеріали справи не містять доказів законного представництва позивачем інтересів ОСОБА_2 у суді в цій частині позовних вимог. Крім того, права позивача оскаржуваною реєстрацією та укладенням договору іпотеки, де предметом виступає належне доньці майно, не порушені.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Київської філії КП «Добробут Гарант» Пукшин К. В. від 16.05.2018, індексний номер 124134942, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» в частині підстав виникнення права власності, номер запису про право власності 1553623780000, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття 1 Закону України «Про заставу»).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
За положеннями частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (стаття 35 Закону № 898-IV).
Відповідно до приписів статті 36 Закону № 898-IV сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов'язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).
Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем встановлює стаття 37 Закону № 898-IV.
Згідно цієї норми іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Наведене означає, що в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право звернутися до державного реєстратора з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, який підтверджуватиме відповідний перехід права власності, є або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.
Умови та порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно встановлені нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» № 1952-VI від 01.07.2004 (далі - Закон № 1952-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1952-VI його дія поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження (ст. 4 Закону №1952-VI).
Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
За нормою п. 14 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-VI державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
У відповідності до частини першої статті 18 Закону № 1952-VI державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина друга статті 18 Закону № 1952-VI ).
Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (в редакції, чинній на час вчинення оспорюваних реєстраційних дій, далі - Порядок № 1127) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.12.2016 по справі № 753/16995/16-ц встановлено, що позивач свої зобов'язання з повернення позики належно не виконував, внаслідок чого станом на 27.01.2016 виникла заборгованість у сумі 1 772 833,60 грн (т. 1 а. с. 138).
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Оскільки зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, іпотекодержатель набув права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням у способи, що передбачені пунктами 7.2, 7.3. договору іпотеки, за своїм вибором.
Враховуючи положення статей 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку», державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Судом установлено, що банк задовольнив забезпечену іпотекою вимогу у позасудовому порядку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку», що передбачено підпунктом 7.3 іпотечного договору, який є застереженням в розумінні Закону України «Про іпотеку», а тому може бути самостійною підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя.
Суд відхиляє доводи позивача про порушення державним реєстратором Пукшин К. В. вимог пункту 46 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, в частині проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки без підтвердження подання іпотекодавцем вимоги, доказів її отримання позивачем та завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги, оскільки, по-перше, станом на день проведення спірної реєстрації чинним був Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553).
По-друге, в ході розгляду цивільної справи № справі № 753/16995/16-ц за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було встановлено, що 25.11.2015 банк направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту, яка була ним отримана 30.11.2015 (т. 2 а. с. 142).
Не знайшли свого підтвердження доводи позивача про внесення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. запису № 23672638, індексний номер 38453881 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» як іпотекодержателя на підставі неіснуючого договору іпотеки від 31.01.2018 № 502, оскільки 31.01.2018 між позивачем та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Шевчук З. М. 15.10.2007 за реєстровим № 1641д, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди, що предметом іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 115,60 кв. м., житловою площею 54,20 кв. м., яке належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності. Договір посвідчено приватним нотаріусом КМНО Шевчук З. М. за реєстровим № 502 та накладено заборону на відчуження вказаного в договорі нерухомого майна за реєстровим № 503 (т. 2 а. с. 94). Позивач помилково сприйняв реєстровий номер договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки, яким є № 502, за договір іпотеки № 502.
Доказів того, що цей договір про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від імені позивача підписаний його дружиною на підставі підробленої довіреності, суду також не надано.
Необґрунтованими також є доводи позивача про порушення прав його онука на житлове приміщення, що за адресою: АДРЕСА_3 , при внесення змін 30.11.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та вчиненні 11.05.2018 перереєстрації предмета іпотеки без відповідного дозволу органу опіки та піклування з огляду на таке.
По-перше, станом на 15.10.2007, день укладення договору іпотеки, онук позивача, ОСОБА_4 , був зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_6 (т. 1 а. с. 40) і здобув право користування іпотекою лише з 07.02.2008 (т. 1 а. с. 39).
По-друге, приватний нотаріусом київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. відповідно до вимог статті було здійснено державну реєстрацію обтяження, яким є іпотека, після відступлення права вимоги на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» а не правочин щодо відчуження нерухомого майна.
По-третє, Законом № 1952-IV та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553), не передбачено отримання згоди органу опіки та піклування при здійсненні реєстрації іпотеки як обтяження та державній реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 у справі №6-2940ц15, правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, - звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.
За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах - обов'язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов'язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
Згідно з положеннями частин четвертої та п'ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.
За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.
За таких обставин вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Оскільки ОСОБА_1 є дідом, а не батьком неповнолітнього ОСОБА_4 , який на час проведення спірної реєстрації був малолітнім, згода органу опіки і піклування не потребувалася. Крім того, дід не є законним представником онука, у тому числі й в суді. Доказів, що онук ОСОБА_4 уповноважив діда ОСОБА_1 на захист його прав та інтересів у суді суду не надано.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК Української РСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК Української РСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником квартири (будинку), ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Отже, малолітній ОСОБА_4 мав право лише на проживання у квартирі, що була предметом іпотеки.
Ураховуючи, що права та інтереси малолітнього онука вчиненням оспорюваної реєстрації не порушені, правові підстави для визнання її недійсною та скасування відсутні. Онук має право на проживання за місцем проживання кожного з батьків, а тому його житлові права відчуженням квартири, що належала його дідові та бабі на праві власності, не порушені.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-232цс16, у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 1612/2343/12.
Доводи позивача про порушення приватним нотаріусом київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. принципу територіальності при здійсненні 30.11.2017 реєстрації іпотеки та внесення до реєстру даних про ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» як іпотекодержателя спростовуються положенням абзацу 5 частини 5 статті 3 Закону України Закону № 1952-IV, відповідно до якого державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
Доводи позивача про неможливість проведення державної реєстрації права власності на квартиру за наявності арешту, накладеного виконавчою службою, спростовуються положенням пункту 7 частини 4 статті 24 Закону № 1952-IV, відповідно до якого відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33 - 38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.
Щодо доводів позивача про недотримання державним реєстратором та приватними нотаріусами вимог закону щодо розмежування суб'єктів реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 суд зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону № 1952-IV його дія поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Абзац перший частини п'ятої статті 3 Закону № 1952-IV визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.
Абзац четвертий частини п'ятої статті 3 Закону № 1952-IV визначає, що державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.
Згідно положень статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності, іпотека та заборона відчуження нерухомого майна.
Частиною першою статті 10 Закону України № 1952-IV встановлено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.
Оскільки реєстрація іпотеки та права власності щодо квартири АДРЕСА_1 відбулася нотаріусом та державним реєстратором, які територіально знаходяться в місті Києві, тобто з дотриманням вимог, встановлених абзацами першим - третім частини 5 статті 3 Закону № 1952-IV, то порушення вимог закону щодо розмежування суб'єктів реєстраційних дій відсутні.
Суд також звертає увагу позивача, що аналіз змісту законодавчих норм, які визначають порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та обтяжень таких прав, дає підстави для висновку, що сторонами у справі щодо реєстрації майна та майнових прав, якщо такі вимоги є похідними від спору про право цивільне, є з одного боку особа, яка оспорює реєстраційну дію, а з іншого - особа, на користь якої вчинено оспорювану реєстраційну дію, якою у даному випадку є ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», а відтак вимоги позивача до державного реєстратора та приватних нотаріусів є безпідставними, тобто такими, що заявлені до неналежних відповідачів.
Щодо позовних вимог про протиправність дій посадових осіб, то такий спосіб захисту суперечить вимогам статті 16 ЦК України.
Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог ОСОБА_1 та повністю відмовляє в їх задоволенні.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
За правилом, встановленим статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позивач як інвалід 2 групи звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», рішення ухвалюється не на його користь, а доказів на підтвердження судових витрат відповідачі не надали, правові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», директор Кобижча Олександр Іванович, державного реєстратора Пукшин Крістіни Вікторівни, КП Вишеньківської сільської ради «Добробут Гарант» Київська філія, керівник Гуменюк Петро Володимирович КП Вишеньківської сільської ради, адвоката адвокатського бюро «Юрія Забальського», керівник Забальський Юрій Петрович, державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук Зої Миколаївни, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Комерційний Індустріальний Банк» про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, визнання протиправними та скасування договорів про відступлення прав вимоги, визнання дій протиправними, звільнення особи від поруки та скасування договору іпотеки.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: