Справа № 712/1601/22
Провадження 2/712/1441/22
14 червня 2022 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Марцішевської О.М.
за участю секретаря судового засідання - Шевченко О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська інфекційна лікарня» про стягнення середньомісячної заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, -
14 лютого 2022 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача про стягнення середньомісячної заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову посилався на те, що працював на посаді брата медичного палатного (стаціонару) інфекційного відділення в Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаська міська інфекційна лікарня» з 08 квітня 2021 року. Незважаючи на його складний матеріальний стан, те, що він фактично є єдиним годувальником для своєї сім'ї (малолітної дитини та дружини, що знаходиться у декретній відпустці) він був звільнений 31.08.2021 року на підставі наказу №48-к-ТІС від 25 серпня 2021 року за п.2 ст.36 КЗпП України в зв'язку із закінченням строкового трудового договору. 28.08.2021 року він потрапив на лікарняний, з якого вийшов 11.09.2021 року. Незважаючи на те, що він перебував на лікарняному, його було звільнено з посади 31.08.2021 року наказом № 48-к-ТІС. Лікарняний лист надано роботодавцю 13.09.2021 року, про що є підтверджуючий факт у вигляді відповідного напису на зворотному боці бланку лікарняного листа. 30.09.2021р. позивачем було отримано 555 гривень 37 копійок від КНП «ЧМІЛ», які були зараховані на банківський рахунок, на який позивач отримував заробітну платню. Оскільки під час розрахунку розміру виплати роботодавцем були грубо порушені норми чинного законодавства, а відповідальні особи КНП «ЧМІЛ» в грубій формі відмовили в задоволенні його законних вимог про перерахунок, а звертатися до Комісії з трудових спорів на підприємстві не мало сенсу, позивач був змушений звернутися за захистом своїх прав до Департаменту охорони здоров'я, Фонду соціального страхування, Управління держпраці Черкаської області, Урядової гарячої лінії.
Згідно відповідей перерахованих вище інстанцій КНП «ЧМІЛ» дійсно були допущені порушення чинного законодавства в сфері трудового права.
10.02.2022 року позивачем було отримано 1158 грн. 36 копійок від КНП «ЧМІЛ», які були зараховані на банківський рахунок, на який позивач отримував заробітну платню.
Внаслідок вищезазначених подій позивач залишився безробітним, став на облік до Черкаського міського центру зайнятості. Гідної роботи, що задовольнила б матеріальні потреби його родини, і відповідала б його професійним якостям та навичкам на день подання даного позову він не знайшов. Оскільки матеріального забезпечення із соціальних виплат недостатньо, і приходять вони із значними затримками, він змушений користуватись кредитними послугами банківських установ, що надає лише тимчасове полегшення, та, фактично затягує його родину в боргову яму. Звільнення під час його перебування на лікарняному, необхідність звертатись до всіх можливих інстанцій за захистом його законних прав, зневажливе відношення колишнього роботодавця до сумлінного працівника, статус безробітного, неможливість знайти гідну роботу, постійне збільшення кредитного ліміту і боргу перед фінансовою установою, переживання за гідне забезпечення його малолітнього сина завдає йому неймовірних психологічних та моральних страждань.
З дня його звільнення по день остаточного розрахунку по лікарняному листу пройшло 163 дні, таким чином, керуючись вищевикладеним, він вважає, що КНП «ЧМІЛ» на день подання даної позовної заяви заборговано йому 113 377 грн. 64 коп. середньомісячної заробітної платні.
Просить суд стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату в сумі 113 377 грн. 64 коп. та моральну шкоду в розмірі 100% від заборгованої середньомісячної заробітної платні.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2022 року позовна заява залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків для приведення у відповідність вимогам ст.175, 177 ЦПК України.
11 квітня 2022 року позивачем подано позовну заяву у новій редакції вимог про стягнення з відповідача середньомісячну заробітну плату в розмірі 113 377,64 грн. та моральної шкоди в розмірі 100 % від заборгованої середньомісячної заробітної плати, заяву про звільнення від оплати судового збору в зв'язку з скрутним матеріальним станом позивача, а також з урахуванням того, що предметом спору є захист соціальних та трудових прав позивача.
14 квітня 2022 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси звільнено позивача від сплати судового збору. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25 травня 2022 року представник відповідача скерував до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтував тим, що 21 жовтня 2021 року позивач звернувся зі скаргою на Урядову «гарячу лінію» щодо невиплати лікарняних у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності., виходячи з 100 відсоткового розміру із розрахунку, а не по мінімальній заробітній платі. Просив вжити відповідних заходів та нарахувати лікарняні кошти в повному обсязі. Дана скарга була передана для виконання до Черкаської обласної державної адміністрації 22.10.2021 р.з встановленим для виконання терміном до 20.11.2021 р. та в подальшому була перенаправлена 22 жовтня 2021 року до Черкаського обласного контактного центру. Черкаський обласний контактний центр в подальшому спрямував її для розгляду (№ 4663/02- 04 від 22.10.2021 р.) на виконавчий комітет Черкаської міської ради. На дану скаргу на адресу ОСОБА_1 та Черкаського обласного контактного центру була надана відповідь заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Руслана Ткаченко, який повідомив про те, що «Нарахування листа непрацездатності було здійснено відповідно до п. 9 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 у зв'язку з відсутністю інформації про наявний страховий стаж. Для здійснення перерахунку листка непрацездатності позивачу рекомендовано звернутися до КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня», надавши довідку Форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу.» 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з електронним зверненням до Державної служби України з питань праці вх. № ШД-947/14-08/01 від 28.10.2021 р. зі скаргою на неповноту проведення розрахунків по лікарняному та проханням провести перевірку щодо законності розміру нарахованих йому лікарняних та вимогами зобов'язати КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» провести перерахунок виплати по його лікарняному листу та у разі виявлення порушень в процедурі звільнення з посади, відновити його на посаді та нарахувати заробітну плату та компенсацію за вимушені прогули з вини роботодавця. 01 листопада 2021 року КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» листом № 772/3 від 01.11.2021 р. повідомила Директора департаменту охорони здоров'я та медичних послуг Черкаської міської ради про наступне:. «У відповідь на звернення ОСОБА_1 КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» повідомляє, що брату медичному ОСОБА_1 було нараховано в вересні 2021 р. по листку непрацездатності з 28.08.2021 по 10.09.2021 (захворювання загальне) кошти в сумі 1931,72 гри. враховуючі стаж роботи працівника в установі на час надання лікарняного 3 місяці роботи з 1-го по 1-ше число та загальний стаж роботи 5 років 2 місяці.» За скаргою ОСОБА_1 , Управлінням Держпраці у Черкаській області було проведено позапланове інспекційне відвідування з 17.11.2021 по 23.11.2021 та за результатами якого був виданий припис №ЧК 647/454/АВ/П від 23.11.2021 щодо усунення порушень шляхом виплати ОСОБА_1 компенсації по несвоєчасному розрахунку при звільненні, (звільнено 31.08.2021, розрахунок проведено 03.09.2021). Інших порушень, в тому числі щодо законності розміру нарахованих йому лікарняних виявлено не було. 28 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Департаменту охорони здоров'я та медичних послуг Черкаської міської ради (зареєстрована № Д-738 29.12.2021 р.). 19 січня 2022 року на адресу КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» від Департаменту охорони здоров'я та медичних послуг Черкаської міської ради надійшов запит щодо надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 , від 28.12.2021 року з наданням копій форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 та форми ОК-7 Індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1
21 січня 2022 року за №52/3 КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» була надана відповідь Департаменту охорони здоров'я та медичних послуг Черкаської міської ради. КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» повідомляла, що в зв'язку з наданням листка непрацездатності 13 вересня 2021 року ОСОБА_1 , у вересні 2021 року було нараховано по листку непрацездатності кошти в сумі 1931,72 гри. з розрахунку, наявної у роботодавця інформації, трудового стажу працівника 4,7 місяця. Довідки про підтвердження безперервного стажу за останні 6-12 місяців (ОК-5 або ОК-7) працівником до установи не надавалась, в зв'язку з цим при розрахунку лікарняних виплат було застосовано обмеження в нарахуванні розміром мінімальної заробітної плати До того ж загальний страховий стаж роботи працівника, наданий інспектором кадрів, виходячи з інформації наявної в трудовій книжці, на час надання листка непрацездатності становив 5 років 2 місяці, що відповідає 70 % середньої заробітної плати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на тому, що по лікарняному листу, який був наданий роботодавцю 13 вересня 2021 року ним було отримано 555 гривень 37 копійок в зв'язку з чим він вважає, що відповідачем під час розрахунку розміру виплати були грубо порушені норми чинного законодавства. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ( постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 р. № 440 затверджений «Порядок оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця»). Таким чином нарахування загальної суми виплат по листку тимчасової непрацездатності здійснюється роботодавцем, однак виплата цього нарахування відбувається за рахунок двох різних джерел фінансування та в два стани.
Відповідачем була проведена виплата перших 5 днів із коштів роботодавця (за рахунок видатків, фінансування яких з місцевого бюджету) та подана заявка-розрахунок для отримання фінансування від Фонду соціального страхування . Однак дана заявка від 11.11.2021 року № 804/3 була повернута Черкаським міським відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області до отримання відповіді з приводу правомірності надання та продовження листка непрацездатності. У вересні позивачу нараховано в розрахунковому листку по лікарняному всього 1931,72 грн., в тому числі: 689,90 грн. за рахунок роботодавця; 1241,82 грн. за рахунок Фонду соціального страхування (надалі ФСС ). Виплачена через банк по відомості 555,37 грн. тільки 5 днів за рахунок коштів установи з утриманням відповідних податків : ПДФО 18% та ВЗ 1,5 % (689,90-18%-1,5%=555,37грн).
Тобто на дату здійснення нарахувань за лікарняним листом відповідачем не було допущено жодних порушень вимог чинного законодавства. До того ж найближчим терміном виплати заробітної плати у роботодавця було 30 вересня 2021 року. В цю дату і були виплачені кошти по лікарняному за рахунок роботодавця. На виконання припису Держпраці у Черкаській області установою в листопаді 2021 було донараховано ОСОБА_1 компенсація в розмірі середньоденного заробітку за 2 дні несвоєчасного розрахунку при звільненні 646,93x2 1293,86 грн. Дана сума ,за вирахуванням ПДФО 18% та ВЗ 1,5% , була перерахована роботодавцем під час найближчої дати виплати заробітної плати - 14 грудня 2021 року в сумі 1041,56 грн. В зв'язку з отриманням копій Довідок про підтвердження безперервного страхового стажу за останні 6-12 місяців (ОК-5 та ОК-7) лише 19 січня 2022 року від Департаменту охорони здоров'я та медичних послуг Черкаської міської ради, а не від ОСОБА_1 , у КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» з'явились документальні підстави для проведення перерахунку нарахованих за лікарняним листом виплат, належних ОСОБА_1 . Дані довідки форми ОК-5 та ОК-7 були сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 24.12.2021 за запитом ОСОБА_1 , що дає відповідачу підстави вважати, що не надання цих довідок роботодавцю з боку позивача було умисним та спрямованим на завдання шкоди роботодавцю. Відповідно до інформації, що міститься в довідці форми ОК-5 загальний страховий стаж ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 по 30.11.2021 становить 6 років 29 днів. В січні 2022 донарахована різниця між лікарняним, розрахувавши виходячи з обмеження по мінімальній зарплаті та фактичній зарплаті. Нараховано всього 5 960,78 грн., в тому числі: 2128,85 грн. за рахунок роботодавця (в т. ч. нарахування за вересень 689,90 грн.); 3831,93 грн. за рахунок ФСС (в т. ч. нарахування за вересень 1241,82 грн.). Таким чином за рахунок роботодавця підлягало до виплати 1438,95 грн. (2128,85 689,90), а після утримання ПДВО 18% та ВЗ 1,5% було перераховано 1158,36 грн. у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати 10 лютого 2022 року. Враховуючи вищенаведене вважаємо, що з боку КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» не було допущено порушень в строках проведення розрахунків з ОСОБА_1 по належним йому виплатам за листком тимчасової непрацездатності.
Також вказує, що позивач використав для обрахунку середню заробітну плату за травень і червень в зв'язку з більшим розміром, тоді як останні 2 місяці роботи були липень та серпень.
Крім того зазначає, що з урахування конкретних обставин справи суд може зменшити розмір середнього заробітку у повному обсязі чи частково.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, позивачем не надано належних і допустимих доказів завдання йому з вини відповідача моральних страждань.
23.05.2022р. позивач звернувся до суду з клопотанням про прискорення розгляду справи і винесення рішення по суті. Додатково повідомив, що перебуває на військоій службі.
На підставі ст.279 ЦПК України суд розглядає справув порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами цивільного та трудового законодавства.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом № 19-и-ТС від 07.04.2021 року був зарахований на посаду брата медичного стаціонару (палатного) відділення за контрактом від 07.04.2021 року № 109.
31 серпня 2021 року наказом № 48-к-ТІС ОСОБА_1 звільнено з посади брата медичного стаціонару палатного) Тимчасового інфекційного стаціонару КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України (у зв'язку з закінченням строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення). Виплатити компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період з 08.04.2021 по 31.05.2021 року в кількості 4 календарних дні. Виплатити компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки в кількості 8 календарних днів за період роботи з 01.06.2021 року по 31.08.2021 року.
02 вересня 2021 року ОСОБА_1 став на облік в Черкаський міський центр зайнятості, згідно відмітки у трудовій кунижці позивача.
Відповідно до листка непрацездатності № АЛГ № 337957 ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 28 серпня 2021 року по 10 вересня 2021 року, визначено стати до роботи з 11 вересня 2021 року.
13 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав лікарняний до роботодавця.
Відповідач у вересні нарахував допомогу 1931,72 грн., яка складалась з 689,90 за рахунок відповідача та 1241,82 за рахунок Фонду соціального страхування, виходячи зі стажу у трудовій книжці 5 років 2 міс.
30.09.2021 року позивачу було виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок роботодавця в сумі 555,37 грн. (після утримання податків та обов'язкових платежів з суми 689,90 грн.).
21.10.2021р. до відповідача надійшла скага адресована на Урядову "гарячу лінію" позивача про безпідставне нарахування допомоги по лікарняному не по 100 відсотковій розміру заробітку.
Відповідно до листа заступника міського голови на звернення від 21.10.2021р. щодо невірного нарахування коштів по листку непрацездатності позивачу рекомендовано звернутись до роботодавця з наданням довідки форми ОК-7 "Індивідуальні відомості про застраховану особу".
28.10.2021р. позивач звернувся до Управління Держпраці у Черкаській області зі скаргою щодо порушення трудових прав при звільненні та оплаті належних йому сум роботодавцем.
Відповідно до наданого Управлінням Держпраці у Черкаській області припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 23.11.2021 року № ЧК-647/454/АВ/П встановлено порушення, а саме при звільнені працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Звільнено з роботи ОСОБА_1 31.08.2021 року за п. 2 ст. 36 КЗпП України, відповідно до наказу від 3108.2021 № 48-к-ТІС 8. Остаточний розрахунок з ОСОБА_1 , в тому числі компенсації за невикористаної щорічної відпустки, проведено 03.09.2021 шляхом перерахування належних до виплати коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 , чим порушено вимоги ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
На виконання вказаного припису позивачу був нарахований середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31.08.2021р. по 03.09.2021р. в сумі 1293,86 грн., який був виплачений 14.12.2021р. в сумі 1 041,56 грн після утримання податків та обов'язкових платежів з суми 1293,86 грн.
28 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до Департаменту охорони здоров'я та медичних послуг Черкаської міської ради (зареєстрована № Д-738 29.12.2021 р.), до якої були додані з наданням копій форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 та форми ОК-7 Індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1
19 січня 2022 року на адресу КНП «Черкаська міська інфекційна лікарня» від Департаменту охорони здоров'я та медичних послуг Черкаської міської ради надійшов запит щодо надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 , від 28.12.2021 року з наданням копій форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 та форми ОК-7 Індивідуальні відомості про застраховану особу - ОСОБА_1 .
Після отримання у вказаний спосіб зі скаргою позивача довідок ОК-5 та ОК-7 від ОДА 19 січня 2022 року відповідачем був встановлений стаж 6 років і 29 днів та у січні 2022 року донарахована допомога в сумі 5960,78 грн., з них 2128,85 грн. за рахунок відповідача та за рахунок Фонду соціального страхування 3831,93 грн.
Таким чином недоплаченою за рахунок роботодавця була допомога в сумі 2128,85 грн. - 689,90 грн. = 1438,95 грн. За рахунок Фонду недоплаченою була допомога в розмірі 3831,93 грн. - 1241,82 = 2590,11 грн.
10 лютого 2022 року відповідачем доплачено позивачу 1158,36 грн. після утримання податків з нарахованої суми 1438,95 грн.
Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного і трудового законодавства.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 1 пунктом 1 ст. 22 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків , а саме тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасової непрацездатності на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 1) 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років; 2) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п'яти років; 3) 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років; 4) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років.
Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. (ч. 2 ст. 21 Закону № 1105-XIV).
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. (ч. 2 ст. 31 Закону № 1105-XIV).
Документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження (ч.1 ст.32 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 32 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.
Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. (ч. 3 ст. 30 Закону № 1105-XIV).
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У відповідності до п. 2 ст. 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 Кодексу), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 569/11319/19, від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19, постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц від 26.06.2019 року (пункт 69).
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя (пункт 70 постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц від 26.06.2019 року).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
У разі невиплати з вини роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) належних звільненому працівникові сум у терміни, зазначені устатті 116 КЗпП України, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні до дня фактичного такого розрахунку включно є спеціальним заходом відповідальності роботодавця. Такий захід спрямований на захист прав звільнених працівників на отримання у передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право, зокрема, згідно з умовами трудового договору та відповідно до законодавчих гарантій. Тягар відсутності вини у нездійсненні розрахунку зі звільненою особою покладається на роботодавця (власника або уповноважений ним орган). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19.
Відповідно до правової позиції, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів ст.ст. 94, 116, 117 КЗпП і ст.ст. 1, 2 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
У Постанові Верховного Суду України 29 січня 2014 року в справі № 6-144ц13 викладена правова позиція про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Частиною 5 статті 81 ЦПК Україн цієї статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Вказані висновки відповідають правовій позиції викладеній у рішенні Конституційного суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 березня 2020року у справі № 370/1754/15-ц, у постанові від 24 червня 2020 року у справі № 500/6631/16-ц та у постанові від 09 червня 2021 року у справі № 569/11319/19.
Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 розділу 4 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що в день звільнення позивача 31.08.2021 рокувідповідачем не був проведений з ним розрахунок при звільненні.
У зв'язку з виплатою нарахованих 31.08.2021 р. сум позивачу 03.09.2021р. роботодавцем на виконання припису Управління Держпраці в Черкаській області 14.12.2021 р. виплачений середній заробіток в порядку ст.117 КЗпП України в сумі 1 293,86 грн з утриманням податків та обов'язкових платежів.
В ході судового розгляду також встановлено, не оспорювалось відповідачем, що в день звільнення позивач не працював у зв'язку з відсутнстю на роботі через хворобу, що підтверджено листком про тимчасову непрацездатність № АЛГ № 337957 за перід з 28 серпня 2021 року по 10 вересня 2021 року.
02.09.2021р. позивач звернувся до служби зайнятості для реєстрації її його в якості безробітного, а 13 вересня 2021 року звернувся до відповідача з вимогою про проведення виплати допомоги по тичасовій непрацездатності по листку № АЛГ № 337957 за перід з 28 серпня 2021 року по 10 вересня 2021 року.
Суд зазначає, що чинне законодавство передбачає обов'язок роботодаця виплатити робітнику допомогу по тимчасовій непрацездатності в період роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності відноситься до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні ст. 116 КЗпП України та враховуючи, що працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми в силу ч.2 ст.116 КЗпП України мали бути виплачені з моменту пред'явлення позивачем 13 вересня 2021 року вимоги про розрахунок шляхом надання листка про тимчасову непрацездатність.
З врахуванням вищевказаних норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV про те, що документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження і така допомога виплачується у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати, допомога з тимчасової непрацездатності за листком про тимчасову непрацездатність, наданий позивачем 13.09.2021р., мала бути призначена не пізніше 23 вересня 2021 року і виплачена не пізніше 30 вересня 2021 року з урахуванням страхового стажу позивача за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Разом з тим, фактичний розрахунок роботодавцем з виплати допомоги з тимчасової непрацездатності був проведений тільки 10 лютого 2022 року і в ході судового розгляду не встановлена відсутність вини роботодавця у затримці у виплаті позивачу зазначеної допомоги, виходячи з наступного.
Доводи відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що рішення про призначення допомоги з тимчасової непрацездатності приймалось на підставі даних про стаж позивача за даними його трудової книжки суд вважає таким, що не обгрунтовує заперечення проти позову, оскільки згідно ч. 2 ст.21 Закону № 1105-XIV категорично визначено, що страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, отже визначення страхового стажу за даними трудової книжки здійснено не на підставі та успосіб, встановлений Закону № 1105-XIV.
Відповідачем не доведено, при прийнятті рішення про призначення допомоги позивачу комісією із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності із соціального страхування підприємства), створеною та діючої в Комунальному некомерційному підприємстві «Черкаська міська інфекційна лікарня» до позивача пред'являлась вимога про надання відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про його старховий стаж.
Більше того, навіть в ході розгляду неодноразових скарг позивача до різних інстанцій, а саме до Департаменту охорони здоров'я, Фонду соціального страхування, Управління держпраці у Черкаській області, Урядової гарячої лінії з приводу неповної виплати допомоги з тимчасової непрацездатності відповідачем не доведено пред'явлення позивачу роботодавцем вимоги у необхідності надання форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» для призначення допомоги з тимчасової непрацездатності або доведення до відома позивача відповідних роз'яснень. Фактично у встановленому законом розмірі позивачу була виплачена зазначена допомога на підставі довідок форми ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», доданих позивачем про оскарженні втретє розміру виплаченої допомоги до Департаменту охорони здоров'я.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що затримка фактичного розрахунку з виплати позивачу допомоги з тимчасової непрацездатності у період з 01 жовтня 2022 року по 10 лютого 2022 року мала місце з вини відповідача, який призначив допомогу по тимчасовій непрацездатності не на підставі та у спосіб, встановлений Закону № 1105-XIV, а саме з даних трудової книжки без витребування у працівника даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування і тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України.
При обчисленні відшкодування відповідно до ст. 117 КЗпП України судзазначає, що з урахуванням абзацу 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто що передують дню звільнення працівника з роботи.
Таким чином, ураховуючи що звільнення позивача відбулось 31.08.2021 р. і з 28 серпня 2021 року позивач був відсутній на роботі через хворобу, середній заробіток повинен обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за червень 2021 року і липень 2021 року.
Відповідно до довідки про заробітну плату, доданої до відзиву відповідача, заробітна плата ОСОБА_1 у червні 2021 року складала 17 979,02 грн. (21 робочий день), липні 2021 року 13529,25 грн. (22 робочі дні).
Таким чином, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає (17 979,02 грн. грн + 13529,25 грн. грн : (21+22) = 732,75 грн.
Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 п. 8 Порядку).
Враховуючи, що затримка розрахунку при звільненні в період з 01.10.2021 р. по 10.02.2022 р. складає 91 робочих днів, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 66 680 грн. 25 коп. (732,75 грн ? 91 = 66 680,25 грн).
Вирішуючи доводи відповідача у відзиві на позовну заяву щодо зменшення відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, суд виходить з такого.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц (пункт 71) сформульовано висновок про те, що встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27.04.2016 року у справі № 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27.04.2016 року у справі № 6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (п. 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За обставин цієї справи, враховуючи розмір донарахованої суми допомоги з тимчасової непрацездатності 5960,78 грн, що складав 75 % від належної до виплати позивачу допомоги7892,50 (1931,72+5960,78) з наступного розрахунку:5960,78?100%/7892,50=75%, беручи до уваги дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, а саме нарахування допомоги у встановленому законом розмірі позивачу після неодноразового оскарження відповідної бездіяльності відповідача до різних інстанцій, а саме до Урядової гарячої лінії, Управління держпраці у Черкаській області, Департаменту охорони здоров'я, за невстановленням витребування у позивача необхідної документації роботодавцем для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності у встановленому законом порядку, суд не вбачає підстав застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до ст. 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку/середнього грошового забезпечення за час затримки відповідачем розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 66 680,25 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Частинами 1 та 2 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Частиною другою пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача; вини останнього в її заподіянні.
Як достовірно встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме невиплати вчасно допомоги з тимчасової непрацездатності, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату працю, внаслідок чого було порушено звичний для останнього уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов'язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.
Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою лікарняного позивач поніс моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання на протязі певного періоду, які позивач мав законні сподівання отримати для забезпечення себе та членів своєї сім'ї в період працевлаштування, оскільки його дружина знаходиться у декретній відпустці, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім'ї, зокрема неодноразові звернення за захистом своїх прав як в позасудовому, так і в судовому порядку, що об'єктивно мало психотравмуючий характер та завдало моральної шкоди, що підлягає задоволенню частково з урахування розміру та тривалості завданих моральних страждань.
Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положення Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню частково в розмірі 5000,00 грн. що є достатнім для сприяння відновлення порушених прав позивача.
Також до стягнення з відповідача в силу вимог ст. 141 ЦПК України підлягають судовівитрати по оплаті судового збору в сумі 994,20 грн., оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про судовий збір».
Суд також зазначає, що присуджені на користь позивача суми підлягають виплаті з утриманням податків та обов'язкових платежів, оскільки їх сплата є обов'язком будь-якої фізичної особи перед державою.
Керуючись статтями 47, 115-117, 231, 232, 238 КЗпП України, статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273, 280, 430 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату в сумі 66 680 грн. 25 коп. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн., а всього 71 680 грн. 25 коп. з утриманням податків та обов'язкових платежів.
Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Черкаська міська інфекційна лікарня» на користь держави судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду області через суд першої інстанції (з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної си стеми безпосередньо до суду апеляційної інстанції) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, відповідачем - у випадку залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або за результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Дата виготовлення повного тексту рішення 14 червня 2022 р.
Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Відповідач: комунальне некомерційне підприємство «Черкаська міська інфекційна лікарня» (м. Черкаси, вул. Самійла Кішки, 210/1, код ЄДРПОУ 02004976)