Справа №521/3122/20
Провадження №2/521/183/22
07 червня 2022 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Мазун І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кусяк О.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Зілковська Катерина Леонідівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горбань Марина Валентинівна про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна від добросовісного набувача, -
До Малиновського районного суду м.Одеси звернулася Одеська міська рада з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Зілковська Катерина Леонідівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горбань Марина Валентинівна про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна від добросовісного набувача, в якому вказувала наступне.
20.10.2016р. Малиновським районним судом м.Одеси було ухвалене рішення у цивільній справі №521/16490/16 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, яким заяву було задоволено та встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2008 року по 13.06.2016р.
19.12.2016р. на підставі вказаного рішення суду від 20.10.2016р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною видано свідоцтво про право на спадщину за законом, серії та номер:1671 на ім'я ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом, після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 .
22.12.2016р. ОСОБА_1 продала вказану квартиру ОСОБА_2 , про що було укладено договір купівлі-продажу, серія та номер: 845, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горбань Мариною Валентинівною та зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на зазначене нерухоме майно, індексний номер рішення: 33109497 від 22.12.2016р.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.10.2019р. рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 20.10.2016р. у цивільній справі №521/16490/16 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю скасовано, заява ОСОБА_1 залишена без розгляду.
Оскільки на даний час рішення суду від 20.10.2016р., на підставі якого видано свідоцтво про право на спадщину за законом, скасовано, ОСОБА_1 не мала права на спадкування, свідоцтво про право на спадщину є недійсним, а вказана кватира є відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади, а отже позивач має право на її витребування від добросовісного набувача.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просить визнати спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з квартири АДРЕСА_1 відумерлою; визнати за територіальною громадою м.Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 грудня 2016 року, серія та номер: 1671, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною на ім'я ОСОБА_1 , як спадкоємця, після смерті ОСОБА_4 , на квартиру АДРЕСА_1 ; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір та встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування рішення (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 33014542 від 19.12.2016р., прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною, скасування рішення, індексний номер рішення: 33109497 від 22.12.2016р., прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горбань Мариною Валентинівною, а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою м.Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, сповіщена належним чином.
Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горбань М.В. в судове засідання не з'явилася, сповіщена належним чином. Надіслала до суду заяв про слухання справи у її відсутності та просила в задоволенні позовних вимог відмовити.
Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Зілковська К.Л. в судове засідання не з'явилася, сповіщена належним чином. В матеріалах справи є її заява про слухання справи в її відсутність.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що на підставі дублікату свідоцтва про право власності на житло, виданого 07.09.1994р. УЖКГ виконкому Одеської міської ради народних депутатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках належала квартира АДРЕСА_1 . На звороті цього свідоцтва є напис про те, що Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою 12.04.2007р. за реєстровим №3-1744 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину ізольованої кватири, зазначеної в цьому документі, яка належала ОСОБА_6 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 23.02.2010р. Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою вчинено напис за реєстровим №3-317, про те, що ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/3 частину ізольованої кватири, зазначеної в цьому документі, яка належала ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.201)
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , про що 17 червня 2016 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис № 6276 та видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 (т.1 а.с.185).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, що складається з двокімнатної квартири загальною площею - 44,4 кв.м., житловою площею - 29,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою № 11303 від 07.11.2016 року, виданою посадовими особами КП «ЖКС» Черьомушки», та відміткою у паспорті громадянина України НОМЕР_4 , спадкодавець ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований з 17.03.1971 року по 13.06.2016 року - день своєї смерті за адресою: АДРЕСА_2 . (т.1 а.с.36-37,48)
Згідно з Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 07.11.2016 року № 45693554, станом на 16:39 годин 07.11.2016 року заповіти та спадкові договори спадкодавцем ОСОБА_4 не укладались.(т.1 а.с.49)
Згідно з Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 07.11.2016р. № 45693544, станом на 16:39 годин 07.11.2016 року спадкові справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. (а.с.50)
На підставі заяви відповідача ОСОБА_7 від 07.11.2016 року про відкриття спадщини після померлого ОСОБА_4 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Е.Л. була заведена спадкова справа № 05/2016 (номер у спадковому реєстрі 59767612). Інших заяв спадкоємців до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 матеріали спадкової справи не містять.(т.1 а.с.184, 197)
20.10.2016р. Малиновським районним судом м.Одеси було ухвалене рішення у цивільній справі №521/16490/16 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю, яким заяву було задоволено та встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2008 року по 13.06.2016р.(т.1 а.с.191-192)
19.12.2016р. на підставі вказаного рішення суду від 20.10.2016р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною видано свідоцтво про право на спадщину за законом, серії та номер:1671 на ім'я ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , яке стало підставою для відкриття розділу, реєстрації ОНМ на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, серії та номер: 33014542, виданий 19.12.2016р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною.(т.1 а.с.18, 233)
Згідно договору купівлі-продажу, укладеного 22.12.2016р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , серія та номер:845, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горбань Мариною Валентинівною, ОСОБА_1 продала а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний договір став підставою внесення запису - рішення, індексний номер рішення: 33109497 від 22.12.2016р., прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горбань Мариною Валентинівною.(т.1 а.с.19, 139-141)
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.10.2019р. рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 20.10.2016р. у цивільній справі №521/16490/16 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю скасовано, заява ОСОБА_1 залишена без розгляду. (т.1 а.с.31-34)
В провадженні Малиновського районного суду м.Одеси перебуває кримінальна справа №521/4788/19 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.2 ст.384 КК України, однак вироку у цій справі немає.
Представником ОСОБА_8 заявлено клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення кримінальної справи №521/4788/19, однак при розгляді цивільної справи представник ОСОБА_8 своє клопотання про зупинення не підтримала.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтями 1216 - 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
За змістом статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. При цьому, свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з виданням свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Отже, враховуючи, що в даному випадку відсутні спадкоємці ОСОБА_4 , як за заповітом так і за законом, а ОСОБА_1 після скасування рішення суду про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_4 та залишення її заяви без розгляду, до суду в порядку позовного провадження не зверталася, не підтвердила належність до 4-ї черги спадкування за законом, суд приходить до висновку, що свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстроване у реєстрі під №1671, видане на ім'я ОСОБА_1 19.12.2016 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською К.Л., є недійсним.
Що стосується позовних вимог Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 338 Цивільного процесуального кодексу України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Відповідно ч. 1 ст. 392 ЦПК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, на момент відкриття спадщини після померлого ОСОБА_4 квартира АДРЕСА_1 належала спадкодавцю на праві власності, тобто, входила до складу спадщини, а тому, враховуючи відсутність у спадкодавця спадкоємців за заповітом і за законом, вказана квартира є відумерлою спадщиною та власністю територіальної громади міста Одеси за заявою Одеської міської ради.
Щодо позовних вимог Одеської міської ради про витребування майна від добросовісного набувача - ОСОБА_8 , то суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Тлумачення статті 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Таким чином, право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею.
Територіальна громада не є власником спірного майна до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою, однак в силу закону на орган місцевого самоврядування покладено обов'язок по захисту прав територіальної громади, що свідчить про наявність законного інтересу який полягає в тому, щоб майно, яке може бути визнане відумерлою спадщиною, не було незаконно виведено зі спадкової маси, оскільки від цього залежить подальша можливість переходу такого майна у власність територіальної громади.
Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 641/1689/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 640/17297/15-ц, від 09 лютого 2022 року у справі 640/23065/14.
У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Подібний за змістом правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 02.09.2020 року у справі №755/12071/18 (провадження №61-22588св19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74).
Надавши оцінку наданим сторонами доказів, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки не знала і не могла знати, що ця квартира є відумерлою спадщиною.
Оскільки спірна квартира вибула з комунальної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, яке скасовано в судовому порядку у даній справі через його недійсність, волі територіальної громади м. Одеси на таке вибуття не було.
Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірної квартири в порядку статті 388 ЦК України.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання.
У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
Втручання у право мирного володіння майном та право на повагу до житла, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, може розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статті 8 Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами особи, яка заявила про захист права, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.
Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з'ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб'єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з'ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.
Таким чином суд прийшов до висновку про те, що витребування нерухомого майна у відповідача ОСОБА_2 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.
На підставі викладеного, враховуючи, що спірна квартира вибула з володіння позивача на підставі скасованого рішення суду, відповідно, вказане свідоцтво є недійсним, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги Одеської міської ради про витребування спірного майна від добросовісного набувача та встановлення порядку виконання рішення суду, яке, після набрання ним законної сили, буде підставою для скасування рішень про право власності та підставою для реєстрації за територіальною громадою м.Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Законодавство України гарантує добросовісному набувачу спірного нерухомого майна право заявити до органу державної влади вимогу про відшкодування шкоди, якщо така була заподіяна внаслідок прийняття протиправного рішення (дії), що потягло за собою повернення майна власникові (постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 607/28990/19).
Також, на підставі положень ст. 141 ЦПК України, суд доходить до висновку про необхідність стягнення з відповідачів в рівних частках на користь Одеської міської ради суми судового збору, сплаченого позивачем при подачі позовної заяви у розмірі 12 602 гривень.
Керуючись ст. ст. 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 202, 319, 330, 387, 388, 392, 396, 640, 1220, 1221, 1268, 1277, 1301 Цивільного кодексу України, суд
Позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Зілковська Катерина Леонідівна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горбань Марина Валентинівна про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, витребування майна від добросовісного набувача - задовольнити.
Визнати спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з квартири АДРЕСА_1 відумерлою.
Визнати за територіальною громадою м.Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 грудня 2016 року, серія та номер: 1671, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною на ім'я ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_4 , на квартиру АДРЕСА_1 .
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в рівних частках судовий збір в сумі 12602 (дванадцять тисяч шістсот дві)грн.
Встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування рішення (з відкриттям розділу), індексний номер рішення: 33014542 від 19.12.2016р., прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Зілковською Катериною Леонідівною, скасування рішення, індексний номер рішення: 33109497 від 22.12.2016р., прийнятого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горбань Мариною Валентинівною, а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою м.Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 14 червня 2022 року.
ГОЛОВУЮЧИЙ І.А.МАЗУН