Справа №521/7265/22
Провадження 1-кп/521/1238/22
14 червня 2022 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022150020000096 від 22.02.2022 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Громи, Уманського району, Черкаської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, не одруженого, військова служба за контрактом на посаді водія-санітара медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «матрос», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушенні, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, суд
ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді водія 1 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «матрос», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов'язків військової служби, 21.12.2021 року о 08 годині 45 хвилин, не з'явився вчасно на службу без поважних причин з відпустки, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, до розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 та ухилявся від проходження військової служби до 08 години 45 хвилин 10.01.2022 року, проводячи час на власний розсуд не пов'язуючи його з обов'язками військової служби.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 407 КК України, визнав повністю, обставини, викладені в обвинувальному акті підтвердив та показав, що дійсно в період з 21.12.2021 року по 10.01.2022 року ухилявся від обов'язків військової служби у зв'язку з особистими обставинами за умов, викладених в обвинувальному акті. На момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу за контрактом на посаді водія 1 автомобільного відділення 2 автомобільного взводу автомобільної роти військової частини НОМЕР_1 . У вчиненому щиро кається та просить суд суворо не карати.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому судом з'ясовано правильність розуміння учасниками кримінального провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз'яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням документів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Вина обвинуваченого повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин та щирим каяттям у вчиненому.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 407 КК України за кваліфікуючими ознаками - нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та з'явлення із зізнанням.
Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 судом не встановлено.
При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу ОСОБА_4 , його вік та соціальне положення; стан здоров'я; те, що особа осудна та працездатна, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває; вперше притягується до кримінальної відповідальності; непрацездатних осіб на утриманні не має; відсутність тяжких наслідків; повне визнання вини та щире каяття, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки; ставлення обвинуваченого до вчиненого, та готовність нести за це відповідальність; наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, враховуючи відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_4 та його ставлення до вчиненого, позицію прокурора в судових дебатах, про те, що виправлення обвинуваченого може бути досягнуто без ізоляції обвинуваченого від суспільства, а також враховуючи, що обвинувачений на теперішній час боронить територіальну цілісність України, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, що передбачене санкцією ч. 4 ст. 407 КК України з подальшим звільненням його від відбування покарання з іспитовим строкомна підставі ст. 75 КК України та покладенням обов'язків на підставі ст. 76 КК України.
Цивільний позов не заявлено.
Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 в рамках даного кримінального провадження не обирався. Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання/роботи.
Початок строку відбування покарання з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
До набрання вироку законної сили, запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - не обирати.
Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили з моменту закінчення строку апеляційного оскарження.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копію вироку після його проголошення негайно вручається прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1