Рішення від 07.06.2022 по справі 947/24419/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/24419/20

Провадження № 2/947/31/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Петренка В.С.,

за участю секретаря - Ратовської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Лиманської державної адміністрації Одеської області Гриб Максима Петровича

про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, витребування майна, скасування записів про державну реєстрацію права власності, поновлення записів про державну реєстрацію права власності та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Лиманської державної адміністрації Одеської області Гриб Максима Петровича, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т. 2 а.с. 1-8) просять суд

визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень № 53663942 від 18 серпня 2020 року;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельні ділянки, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051 розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на 2/3 частини земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на 1/3 частину земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

стягнути з державного реєстратора прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича та ОСОБА_4 солідарно моральну шкоду в розмірі 500000 грн. на їх - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користь.

В обґрунтування заявленого позову позивачі посилаються на те, що ОСОБА_1 є власником 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , А ОСОБА_2 є власником 1/3 частин земельної ділянки площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/3 частина земельної ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, позивачі зазначають, що на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53663942 від 18 серпня 2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Грибом Максимом Петровичем було припинено їх право спільної часткової власності та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0317 га, розділ № 1377376051101, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності були наступні документи: іпотечний договір, серія та номер: 267, виданий 16.02.2018 р. (заборона за № 268), видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Хома А.С.; Заява, серія та номер: 869, видана 01.07.2020 р., видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Осінцева В.М.; повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; повідомлення, серія та номер: 14/5-20, видане 14.05.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; рекомендоване повідомлення (6506203889359, 6506203889340, 6504903467495, 6506203889332), серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Рекомендоване повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; відомості з ДЗК, серія та номер: 22281751 від 18.08.2020 р.

Також, позивачі вказують, на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53664180 від 18 серпня 2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Грибом Максимом Петровичем було припинено їх право спільної часткової власності та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0316 га, розділ № 1377398151101, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності були наступні документи: Іпотечний договір, серія та номер: 269, виданий 16.02.2018 р. (заборона за № 270), видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Хома А.С.; Заява, серія та номер: 869, видана 01.07.2020 р., видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Осінцева В.М.; Повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; Повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; Повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; Повідомлення, серія та номер: 14/5-20, видане 14.05.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; рекомендоване повідомлення (6506203889359, 6506203889340, 6504903467495, 6506203889332) , серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Рекомендоване повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; відомості з ДЗК.

Разом з тим, позивачі вважають рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень № 53663942 та № 53664180 від 18 серпня 2020 року незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права та інтереси законних власників, з огляду на наступне.

Так, позивачі зазначають, що 16 лютого 2018 року ОСОБА_5 уклав іпотечні договори з ОСОБА_4 , що були посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хома А.С. за № 267 та № 269, у відповідності до яких ОСОБА_5 передав ОСОБА_4 в іпотеку земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно вказаних договорів іпотеки ОСОБА_5 позичив у ОСОБА_4 1000000 гривень (по 500000 тисяч гривень за кожну земельну ділянку) в строк до 16.02.2020 р.

Постановою Одеського апеляційного суду від 27.06.2019 року у справі 520/12641/17 було вирішено скасувати записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на земельні ділянки, площею 0,0316га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та площею 0,0317га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , 2/3 частини земельної ділянки: площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , визнавши за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини цих земельних ділянок.

Постановою Верховного суду України від 24 березня 2020 року справа № 520/12641/17 провадження № 61-14908св19 постанову Одеського апеляційного суду від 27 червня 2019 року залишено без змін.

На думку позивачів, в даному випадку ОСОБА_5 рішенням суду було позбавлено права власності на земельні ділянки та витребувано з його незаконного володіння на користь законного власника - ОСОБА_1 , тобто іпотека не була дійсною.

Станом на 18.08.2020 року, як стверджують позивачі, співвласниками земельних ділянок площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , були вони - ОСОБА_1 (2/3 частини на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 27.06.2019 року номер 22-ц/813/607/19, 24.07.2019) та ОСОБА_2 (1/3 частина на підставі договорів дарування № 13637 та № 13634 від 07.11.2019, виданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омарова В.С., дата державної реєстрації права власності 07.11.2019 р.), що свідчить про те, що ОСОБА_5 вже не був власником вищезазначених земельних ділянок.

Однак, позивачі вказують, що враховуючи той факт, що ОСОБА_5 не повернув борг у розмірі 1000000 гривень в строк до 16.02.2020 р., ОСОБА_4 , як іпотекодержатель за вищезазначеними договорами іпотеки, керуючись ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п. 61 Порядку державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, вирішив зареєструвати право власності на своє ім'я на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Позивачі зазначають, що з документів, що стали підставою виникнення у ОСОБА_4 права власності на земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення державної реєстрації права власності, вбачається, що довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, не подавалась.

Таким чином, позивачі вважають, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Грибом Максимом Петровичем були прийняті рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень № 53663942 та № 53664180 від 18 серпня 2020 року та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельні ділянки за відсутності довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, а отже, державну реєстрацію права власності проведено на підставі документів, поданих не в повному обсязі, що грубо порушує норми Порядку державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127.

Також, позивачі звертають увагу, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.06.2020 року по справі № 947/6698/20 провадження № 2/947/2370/20 визнано недійсними договори іпотеки від 16 лютого 2018 року, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052 та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хома А.С., зареєстровані в реєстрі № 267 та № 269 (заборони №268 та №270). Вирішено скасувати записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження майна іпотекою та встановлення заборон на нерухоме майно щодо земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052 та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051 розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , внесені на підставі договорів іпотеки від 16 лютого 2018 року, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хома А.С., зареєстрованих в реєстрі за № 267 та № 269 (заборони №268 та №270).

Таким чином, на думку позивачів, вони - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як законні співвласники земельних ділянок були протиправно позбавлені права власності на земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, позивачі стверджують, що 18.08.2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Грибом Максимом Петровичем було припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельні ділянки. Одним з документів наданих ОСОБА_4 державному реєстратору була нотаріально посвідчена заява ОСОБА_5 від 1.07.2020 року, згідно якої він не заперечує проти звернення стягнення на предмет іпотеки.

21.08.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 21.08.2020 року, реєстровий № 1630 та реєстровий № 1632, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А.

Також позивачі вказують, що 14.08.2019 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_6 фіктивний договір позики з метою звернення стягнення (продажу) земельних ділянок через органи Державної виконавчої служби України.

Після чого, як зазначають позивачі, ОСОБА_6 звертається до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, а вони, в совю чергу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з метою захисту своїх прав власності на спірні земельні ділянки та перешкодити реалізації умислу ОСОБА_6 і ОСОБА_3 щодо подальшого незаконного відчуження належного їм майна, в рамках вищезазначеної справи звертаються до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про визнання договору позики - фіктивним.

Крім того, позивачі стверджують, що 08.10.2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звертаються до приватного нотаріуса і укладають нотаріально посвідчений договір позики, згідно якого ОСОБА_3 позичає у ОСОБА_6 1 622 500 грн. строком до 16.10.2020 року, тобто строк позики складає всього 8 днів, а вже 20.10.2020 року ОСОБА_3 отримує у приватного нотаріуса виконавчий напис про стягнення цього боргу і одразу звертається до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаля Олександра Євгеновича із заявою про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в заяві просить звернути стягнення саме на земельні ділянки, незважаючи на наявність іншого майна у ОСОБА_3 .

22.10.2020 року приватним виконавцем Гамбаль Олександром Євгеновичем відкрито виконавче провадження № АСВП 63392914 про стягнення боргу зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 .

22.10.2020 року приватним виконавцем Гамбаль Олександром Євгеновичем по виконавчому провадженню № АСВП 63392914 прийнято постанову № 63392914 про арешт всього майна належного ОСОБА_3 . Даною постановою накладено арешт в тому числі на земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051 розташованих за адресою АДРЕСА_1 .

18.11.2020 року приватним виконавцем Гамбаль Олександром Євгеновичем по виконавчому провадженню № АСВП 63392914 виставлено на продаж на аукціон через систему електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ) земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051 розташованих за адресою АДРЕСА_1 .

Однак, у подальшому, позивачі зазначили, що приватним виконавцем Гамбаль Олександром Євгеновичем було завершено вказане вище виконавче провадження, а виконавчий документ повернуто без виконання стягувачу - ОСОБА_6 .

Таким чином, позивачі вважають, що спірні земельні ділянки вибули з їх володіння як законних власників не з їхньої волі, а шляхом прийняття незаконного рішення, та, як наслідок незаконного припинення права власності позивачів та внесення запису про право власності на ім'я відповідача - ОСОБА_3 , державним реєстратором прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Грибом Максимом Петровичем.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з відповідним позовом про скасування рішень про державну реєстрацію прав.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

31.08.2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дмитрієв Вячеслав Петрович звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.09.2020 року було задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Дмитрієва Вячеслава Петровича про забезпечення позову. Накладено арешт та заборонено відчуження земельної ділянки площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Накладено арешт та заборонено відчуження земельної ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Заборонено ОСОБА_3 та/або будь-яким іншим особам, які діють на підставі укладеного з ним договору, за дорученням, довіреністю, тощо, проводити на земельній ділянці площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельній ділянці площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , будівельні роботи, підготовчі будівельні роботи, до розгляду справи по суті.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 06.09.2020 рокупозовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання дій державного реєстратора незаконними, витребування земельних ділянок, поновлення права власності було залишено без руху. Повідомлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність виправити недоліки позову протягом 10 (десяти) днів з дня отримання цієї ухвали, а саме: сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп., який повинен бути сплачений кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом, відповідно до п.1 ч.7 ст.6 Закону України «Про судовий збір»; доплатити судовий збір за вимоги немайнового характеру, відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп., з урахуванням вже сплаченої суми у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп., який повинен бути сплачений кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом, відповідно до п.2 ч.7 ст.6 Закону України «Про судовий збір»; надати копію позовної заяви та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів. Роз'яснено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута зі всіма доданими до неї документами, на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 25.09.2020 рокубуло прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по вказаній цивільній справі. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

20.11.2020 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Єпіхіної Юлії Олександрівни до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив суд відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Лиманської державної адміністрації Одеської області Гриб Максима Петровича про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, витребування майна, скасування записів про державну реєстрацію права власності, поновлення записів про державну реєстрацію права власності та стягнення моральної шкоди, у повному обсязі.

В обґрунтування наданого відзиву представник відповідача посилається на те, що ОСОБА_3 не у повному обсязі володіє обставинами набуття ОСОБА_4 права власності на спірні земельні ділянки. При укладенні з ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 від ОСОБА_4 було отримано документацію, на підставі якої за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки. Окрім того, деяку документацію (наприклад, судові рішення, які стосуються спірних земельних ділянок) ОСОБА_3 отримав з відкритих джерел.

Представник відповідача зазначає, що договори іпотек, яке були укладені у визначений законом спосіб та нотаріально посвідчені є чинними та правомірними, а за відсутності рішення суду про визнання договорів іпотеки від 16.02.2018 року недійсними, відповідні договори вважаються правомірними, тобто такими, що підлягають виконанню, у зв'язку чим, безпідставними є доводи позивачів, що іпотека, яка випливала з вищевказаних договорів, є недійсною.

На думку представника відповідача, ОСОБА_4 відповідно до закону набув усіх прав та обов'язків іпотекодержателя за іпотечними договорами, в тому числі, і право звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку та на умовах, визначених зазначеними договорами та Законом України «Про іпотеку».

Представник відповідача зазначає, що ОСОБА_4 звертаючи стягнення на предмет іпотеки (спірні земельні ділянки) на підставі діючих (не розірваних та визнаних недійсними судом договорів іпотеки) діяв в межах наданих йому договорами іпотеки від 16.02.2018 року (пп. 4.1., 4.4.1) та законом (ст.ст. 23. 35. 37 Закону України «Про іпотеку») прав, що виключає можливість вважати відповідні дії незаконними, а отже, як наслідок, відсутні будь-які правові підстави для стягнення моральної шкоди на користь позивачів, оскільки в силу частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України лише неправомірність дій (рішень чи бездіяльності) відповідної особи є підставою для відшкодування моральної шкоди. При цьому, в даному випадку слід відзначити, що позивачі, заявляючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, взагалі не наводять жодних правових підстав та доказів на обґрунтовували б такі вимоги.

Крім того, на думку представника відповідача, державний реєстратор Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриб М.Л., здійснивши державну реєстрацію права власності в порядку ст.ст. 35, 37 Закону України «Про іпотеку» на підставі дійсних договорів іпотеки від 16.02.2018 та діючих записів про іпотеку на спірні земельні ділянки за ОСОБА_4 , діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказані обставини також виключають можливість стягнення моральної шкоди на користь позивачів, оскільки, як вже вказувалось, лише протиправність дій (рішень чи бездіяльності) відповідної особи може бути підставою для відшкодування моральної шкоди (частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України). При цьому, не відображення державним реєстратором Гриб М.П. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в розділі «підстава для державної реєстрації» всіх наданих йому заявником для реєстрації документів (зокрема, відомостей про довідку іпотекодержателя про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів та про вартість предмета іпотеки станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів), є суто технічною помилкою державного реєстратора, яка сама по собі не впливає на законність оскаржуваної позивачами державної реєстрації, проведеної на підставі чинних договорів іпотеки, адже головним є, що такі документи існували як об'єкти матеріального світу та подавались для проведення відповідної державної реєстрації.

Представник відповідача вважає безпідставними посилання позивачів на рішення Київського районного суду міста Одеси від 19.06.2020 у справі № 947/6698/20, яким визнано недійсними іпотечні договори від 18.02.2018, оскільки воно не набрало законної сили.

Також, представник відповідача звертає увагу, що оскаржувані рішення державного реєстратора Гриб М.П. від 18.08.2020 №№ 53663942, 53664180, жодним чином не можуть порушувати права та інтереси позивачів, оскільки на даний час вони є скасованими на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 3338/5 від 25.09.2020. В той же час, неможливо скасувати рішення, які станом на дату розгляду судом справи і так є скасованими.

Крім того, представник відповідача вважає безпідставними заявлені позивачами вимоги, які перелічені в пп. 4, 5, 6 прохальної частини позовної заяви, оскільки рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно за власником, а також скасування попередньої реєстрації, а не поновлення запису про державну реєстрацію права власності.

З урахуванням викладеного, на думку представника відповідача, наведені у позові доводи і твердження не ґрунтуються на матеріалах справи та фактичних обставинах, а також на нормах Закону, у зв'язку з чим позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є необґрунтованою, а заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

30.11.2020 року до канцелярії суду від ОСОБА_3 надійшла заява про відвід судді Петренка В.С. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 01.12.2020 року заявлений ОСОБА_3 відвід судді Петренка В.С. визнано необґрунтованим. Заяву передано до канцелярії Київського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Петренка В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Бескровного Я.В. від 02.12.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід головуючому у справі № 947/24419/20 судді Петренку В.С. було відмовлено.

03.12.2020 року від представника позивачів до канцелярії суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій представник позивачів просить суд зупинити продаж арештованого майна в рамках примусового виконання виконавчого провадження № 63392914, а саме: земельної ділянки площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;земельної ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2020 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Дмитрієва Вячеслава Петровича про забезпечення позову, подану по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Лиманської державної адміністрації Одеської області Гриб Максима Петровича про визнання дій державного реєстратора незаконними, витребування земельних ділянок, поновлення права власності було відмовлено.

03.12.2020 року до канцелярії Київського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Дмитрієва Вячеслава Петровича надійшла заява про збільшення позовних вимог.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2020 року заяву про збільшення розміру позовних вимог, подану по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Лиманської державної адміністрації Одеської області Гриб Максима Петровича про визнання дій державного реєстратора незаконними, витребування земельних ділянок, поновлення права власності було залишено без руху.

У підготовчому засіданні 19.01.2021 року заяву про збільшення розміру позовних вимог було прийнято до розгляду.

Крім того, у підготовчому засіданні 19.01.2021 року представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Єпіхіна Юлія Олександрівна надала суду заяву про зупинення провадження у справі до розгляду по суті та набранням законної сили рішенням у цивільній справі №947/29134/20 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , державний реєстратор Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриб Максим Петрович про визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 25.09.2020 №3338/5.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19.01.2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Єпіхіної Юлії Олександрівни про зупинення провадження у справі було відмовлено.

22.02.2021 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Єпіхіної Юлії Олександрівни до канцелярії суду надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в яких представник відповідача просив суд заяву про збільшення позовних вимог повернути позивачам.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.02.2021 року було залишено без задоволення клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Єпіхіної Юлії Олександрівни про витребування доказів.

22.03.2021 року від представника позивачів - адвоката Дмитрієва Вячеслава Петровича до канцелярії суду надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, в якій представник позивачів просить суд виключити зі складу учасників справи співвідповідача - ОСОБА_6 , третю особу - Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександра Євгеновича, та прийняти відмову позивачів від частини позовних вимог, а саме в частині вимог про зняття арешту з земельних ділянок, площею; 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександра Євгеновича №63392914 від 22.10.2020 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 22.03.2021 року було задоволено заяву представника позивачів - адвоката Дмитрієва Вячеслава Петровича про відмову від частини позовних вимог. Провадження у справі №947/24419/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Лиманської державної адміністрації Одеської області Гриб Максима Петровича, ОСОБА_6 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександра Євгеновича в частині вимог заявлених до ОСОБА_6 , та в частині вимог про зняття арешту з земельних ділянок, площею; 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташованих за адресою АДРЕСА_1 , накладений постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаль Олександра Євгеновича №63392914 від 22.10.2020 року було закрито. Продовжено розгляд справи №947/24419/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Лиманської державної адміністрації Одеської області Гриб Максима Петровича в частині вимог про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, витребування майна, скасування записів про державну реєстрацію права власності, поновлення записів про державну реєстрацію права власності, стягнення моральної шкоди.

У підготовчому засіданні 22.03.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Не погодившись з вказаною ухвалою про закриття провадження в частині вимог заявлених до ОСОБА_6 , та в частині вимог про зняття арешту з земельних ділянок, 05.04.2021 року представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом Кравченком Ігорем Валентиновичем було подано апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24.06.2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Кравченка Ігоря Валентиновича було залишено без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22.03.2021 року про закриття в частині вимог провадження у справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 05.10.2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Кравченка Ігоря Валентиновича було залишено без задоволення, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22.03.2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24.06.2021 року залишено без змін.

У подальшому, до Верховного Суду надійшла заява від представника ОСОБА_4 - адвоката Кравченка Ігоря Валентиновича про роз'яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на право звернення за роз'ясненням судового рішення до суду, який його ухвалив, заявник просить роз'яснити як саме повинен був діяти суд першої інстанції, після отримання заяви про збільшення позовних вимог, яка не відповідає нормам чинного процесуального законодавства, а саме: залишити її без руху та надати час на усунення недоліків у порядку статті 175 ЦПК України, чи повернути її заявнику на підставі частини четвертої статті 182 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2021 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_4 - адвоката Кравченка Ігоря Валентиновича про роз'яснення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 05 жовтня 2021 року було відмовлено.

10.05.2022 року справа надійшла з Верховного Суду до Київського районного суду м. Одеси.

У судове засідання 07.06.2022 року позивачі не з'явились, однак 07.06.2022 року їх представник надав до канцелярії суду заяву, в якій просив розглянути справу за його та позивачів відсутності, позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_3 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи, у судове засідання 07.06.2022 року не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив.

07.06.2022 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Єпіхіної Юлії Олександрівни на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Разом з тим, вказане клопотання не може бути прийняте судом до розгляду, з огляду на таке.

Відповідно до частини восьмої статті 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи.

Пунктом 12 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис.

Частиною першою статті 183 ЦПК України встановлено загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи, що клопотання, яке надійшло на офіційну електронну пошту Київського районного суду м. Одеси, не містить підпису відповідача або його представника, зокрема, електронного цифрового підпису заявника, тому воно не приймається до розгляду.

Відповідач - ОСОБА_4 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне у матеріалах справи, у судове засідання 07.06.2022 року не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач - Державний реєстратор Лиманської державної адміністрації Одеської області Гриб Максим Петрович про час та місце підготовчих та судових засідань повідомлявся належним чином, у підготовчі та судові засідання не з'явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_8 на праві приватної власності належало нерухоме майно, у тому числі: 26/50 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 248,7 кв. м, на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 12 липня 1983 року № 3-7240, дата реєстрації 15 липня 1983 року; та земельна ділянка, площею 0,0633 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:34:004:0010, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серія ОД № 061019 від 01 липня 2004 року, зареєстрованого за № 0104505000967, кадастровий номер 5110136900:34:004:0010.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер.

За час життя, ОСОБА_8 склав заповіт, який був посвідчений 29 березня 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1269, згідно з яким ОСОБА_8 на випадок своєї смерті здійснив розпорядження, а саме: усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він, згідно з законом буде мати право, заповів - ОСОБА_1 .

Як стверджує ОСОБА_1 , вона у встановлений законом шестимісячний термін звернулась з заявою до Третьої Одеської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_8 .

ОСОБА_9 - син померлого ОСОБА_8 звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Василенко О.В. про визнання заповіту недійсним, який в подальшому доповнював та просив суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним заповіт від 29 березня 2014 року, складений ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_1 , та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 26/50 частин будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0633 га за вказаною адресою після смерті ОСОБА_8 (справа № 520/15855/14-ц).

За наслідком розгляду вказаної справи, між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 було укладено мирову угоду, яка була затверджена ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08 липня 2015 року, відповідно до якої:

- визнано за ОСОБА_9 право власності: на 1/3 частини від 26/50 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_8 та належала йому на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 12 липня 1983 року № 3-7240, дата реєстрації 15 липня 1983 року; на 1/3 частку земельної ділянки, площею 0,0633 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_8 та належала померлому на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серія ОД № 061019 від 01 липня 2004 року та зареєстрованого за №0104505000967, кадастровий номер 5110136900:34:004:0010;

- визнано за ОСОБА_1 право власності: на 2/3 частини від 26/50 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_8 та належала йому на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого Третьою Одеською державною нотаріальною конторою 12 липня 1983 року № 3-7240, дата реєстрації 15 липня 1983 року; та на 2/3 частки земельної ділянки, площею 0,0633 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що відкрилась після смерті ОСОБА_8 та належала померлому на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серія ОД № 061019 від 01 липня 2004 року та зареєстрованого за № 0104505000967, кадастровий номер 5110136900:34:004:0010.

08 лютого 2017 року між ОСОБА_8 , від імені якого на підставі довіреності від 24 липня 2006 року, посвідченої приватним нотаріусом Брусилівського районного нотаріального округу Житомирської області Бородавко Б.Б., зареєстрованої в реєстрі за № 242, діяв ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І.В., зареєстрований в реєстрі за № 123, за умовами якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_11 придбав нерухоме майно: 26/50 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 248,7 кв.м. та був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І. В., зареєстрований в реєстрі за № 122, за умовами якого ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_11 придбав нерухоме майно: земельну ділянку, площею 0,0633 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:34:004:0010, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_10 на підставі вказаної довіреності уклав 08 лютого 2017 року договори купівлі-продажу, на підставі яких розпорядився від імені ОСОБА_8 належним йому на праві власності нерухомим майном, вже після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08 лютого 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито розділ та проведено реєстрацію земельної ділянки.

08 лютого 2017 року зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 лютого 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Копейчиковим І. В., зареєстрованого в реєстрі за №122.

20 березня 2017 року зареєстровано право власності - за ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу від 20 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Якушевою С. А., зареєстрованого в реєстрі за № 557.

01 серпня 2017 року зареєстровано право власності - за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 01 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г. О., зареєстрованого в реєстрі за № 676.

11 жовтня 2017 року право власності ОСОБА_5 погашено на підставі заяви про поділ об'єкта нерухомого майна від 21 вересня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хома А. С., зареєстрованої в реєстрі за № 2109.

Після того, як ОСОБА_1 стало відомо про незаконне відчуження належного їй спадкового майна, вона звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння (цивільна справа №520/12641/17).

Під час розгляду справи Київським районним судом м. Одеси, земельна ділянка площею 0,0633 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0010 була поділена на підставі заяви ОСОБА_5 на дві земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052 та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051.

01 листопада 2017 року Київським районним судом м. Одеси по цивільній справі №520/12641/17 було постановлено ухвалу про забезпечення позову, якою накладено арешт та заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії із земельною ділянкою площею 0,0633 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0010.

Однак, 16.02.2018 року ОСОБА_5 укладає іпотечні договори з ОСОБА_4 , у відповідності до яких передає ОСОБА_4 земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052 та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051. Іпотечні договори містять, в тому числі, наступні умови: п. 1.11. іпотекодавець засвідчує, що на момент укладання цього договору предмет іпотеки за цим договором належить іпотекодавцю на праві власності, не знаходиться в іпотеці у третіх осіб, в тому числі не знаходиться у податковій заставі, не подарований, не проданий, в суперечці та під арештом не перебуває. Відносно предмету іпотеки відсутні вимоги третіх осіб, у тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03.10.2018 року позов ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсними договорів іпотеки, скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу частин житлового будинку від 08 лютого 2017 року, а саме стосовно 26/50 частин житлового будинку за номером АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 лютого 2017 року, а саме: стосовно земельної ділянки, площею 0,0633 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 27.06.2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 24.03.2020 року по цивільній справі №520/12641/17, були скасовані записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_5 на земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051 розташованих за адресою АДРЕСА_1 , витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на 2/3 частини зазначених земельних ділянок.

24.07.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скасовано право власності ОСОБА_5 на земельні ділянки на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 27.06.2019 року по цивільній справі №520/12641/17.

Право власності ОСОБА_1 на 2/3 частини земельних ділянок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 24.07.2019 року на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 27.06.2019 року по цивільній справі № 520/12641/17.

23.10.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано право власності ОСОБА_9 на 1/3 частину земельних ділянок на підставі Постанови Одеського апеляційного суду від 27.06.2019 року по цивільній справі № 520/12641/17 та ухвали Київського районного суду м.Одеси від 08.07.2015 року по цивільній справі№520/15855/14-ц.

07.11.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину земельних ділянок на підставі Договорів дарування від 07.11.2019 року, реєстровий № 13637 та реєстровий № 13634, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В.С.

У подальшому, ОСОБА_1 звернулась до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів іпотеки (цивільна справа № 947/6698/20).

Рішенням Київського районного суду міста Одеси по цивільній справі №947/6698/20 від 19.06.2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, було визнано недійсними договори іпотеки від 16 лютого 2018 року, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052 та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження майна іпотекою та встановлення заборон на нерухоме майно щодо земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052 та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , внесені на підставі договорів іпотеки від 16 лютого 2018 року.

Однак, на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53663942 від 18 серпня 2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Грибом Максимом Петровичем було припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0317 га, розділ № 1377376051101, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення права власності були наступні документи: Іпотечний договір, серія та номер: 267, виданий 16.02.2018 р. (заборона за № 268), видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Хома А.С.; Заява ОСОБА_5 , серія та номер: 869, видана 01.07.2020р., видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Осінцева В.М.; Повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; Повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; Повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; Повідомлення, серія та номер: 14/5-20, видане 14.05.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; рекомендоване повідомлення (6506203889359, 6506203889340, 6504903467495, 6506203889332), серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Рекомендоване повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; відомості з ДЗК, серія та номер: 22281751 від 18.08.2020 р.

Також, на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53664180 від 18 серпня 2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Грибом Максимом Петровичем було припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0316 га, розділ № 1377398151101, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення права власності були наступні документи: Іпотечний договір, серія та номер: 269, виданий 16.02.2018 р. (заборона за № 270), видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Хома А.С.; Заява ОСОБА_5 ,, серія та номер: 869, видана 01.07.2020р., видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Осінцева В.М.; Повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; Повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; Повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; Повідомлення, серія та номер: 14/5-20, видане 14.05.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; рекомендоване повідомлення (6506203889359, 6506203889340, 6504903467495, 6506203889332) , серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Рекомендоване повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; відомості з ДЗК.

Однак, на підставі договорів купівлі-продажу від 21.08.2020 р. за № 1630 та № 1632, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною, ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Міністерства юстиції України від 25.09.2020 року № 3338/5 скасовано рішення державного реєстратора Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриб Максима Петровича від 18.08.2020 року №№53663942, 53664180, якими припинено права спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та зареєстровано право власності на земельні ділянки за ОСОБА_4 .

При цьому, 14.08.2019 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до умов якого, він передав у строк до 14.08.200 року позику ОСОБА_3 1 250 000,00 грн.

27.08.2020 року ОСОБА_6 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу у розмірі 1 622 500,00 грн.

24.09.2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Приморського районного суду м. Одеси з позовом третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмета спору про визнання договору позики фіктивним.

Одночасно, 08.10.2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 звертаються до приватного нотаріуса і укладають нотаріально посвідчений договір позики, згідно якого ОСОБА_3 позичає у ОСОБА_6 1 622 500 грн. строком до 16.10.2020 року, тобто строк позики складає 8 днів.

20.10.2020 року ОСОБА_3 отримує у приватного нотаріуса виконавчий напис про стягнення боргу і звертається до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Гамбаля Олександра Євгеновича із заявою про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, в заяві просить звернути стягнення на земельні ділянки.

22.10.2020 року приватним виконавцем Гамбаль Олександром Євгеновичем по виконавчому провадженню № АСВП 63392914 прийнято постанову № 63392914 про арешт всього майна належного ОСОБА_3 , зокрема, накладено арешт, в тому числі, на земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051 розташованих за адресою АДРЕСА_1 .

Однак, 28.12.2020 року приватним виконавцем Гамбаль Олександром Євгеновичем ВП №63392914 було завершено на підставі пункту 1 статті 37 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ повернуто стягувачу, а продаж арештованого в рамках ВП 63392914 припинено.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.03.2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу відмовлено. Позовну заяву третіх осіб із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про визнання договору позики фіктивним задоволено. Визнано недійсним договір позики від 14 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Постановою Верховного Суду від 17 травня 2022 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 про визнання договору позики фіктивним скасовано та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вищевказані обставини також були встановлені низкою судових рішень першої, апеляційної та касаційної інстанції, а тому, в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

З урахуванням викладеного, судовим розглядом встановлено, що станом на день звернення до суду з відповідним позовом та станом на день ухвалення рішення по даній справі право власності на земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом вище, станом на 18.08.2020 р. співвласниками земельних ділянок площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , були ОСОБА_1 (2/3 частини на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 27.06.2019 року номер 22-ц/813/607/19, 24.07.2019) та ОСОБА_2 (1/3 частина на підставі договорів дарування № 13637 та № 13634 від 07.11.2019, виданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омарова В.С., дата державної реєстрації права власності 07.11.2019 р.).

Однак, враховуючи той факт, що ОСОБА_5 не повернув борг у розмірі 1000000 гривень в строк до 16.02.2020 р., ОСОБА_4 , як іпотекодержатель за вищезазначеними договорами іпотеки, керуючись ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п. 61 Порядку державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, вирішив зареєструвати право власності на своє ім'я на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

На підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53663942 від 18 серпня 2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Грибом Максимом Петровичем було припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0317 га, розділ № 1377376051101, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення права власності були наступні документи: Іпотечний договір, серія та номер: 269, виданий 16.02.2018 р. (заборона за № 270), видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Хома А.С.; Заява ОСОБА_5 , серія та номер: 869, видана 01.07.2020р., видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Осінцева В.М.; Повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; Повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; Повідомлення, серія та номер: 19/3-20-3, видане 19.03.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; Повідомлення, серія та номер: 14/5-20, видане 14.05.2020 р., видавник: ОСОБА_4 ; рекомендоване повідомлення (6506203889359, 6506203889340, 6504903467495, 6506203889332) , серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; Рекомендоване повідомлення, серія та номер: б/н, видавник: Укрпошта; відомості з ДЗК.

У відповідності до вимог ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності надувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право власності є непорушним.

Згідно із ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правом власності є право особи на річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до положень ст. 325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які за законом не можуть їм належати.

Із ст. 328 ЦК України вбачається, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття не встановлена судом.

Відповідно до положень ст. 346 ЦК України, право власності припиняється у разі: відчуження власником свого майна, відмови власника від права власності, припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі, знищення майна, викупу пам'яток культурної спадщини, примусового відчуження земельних ділянок чи об'єктів нерухомості, які на них знаходяться з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону, звернення стягнення на майно за зобов'язанням власника, реквізиції, конфіскації, припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 cт. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів.

У відповідності до ч. 4 cт. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно статті 26 Закону передбачено, що запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень держаними реєстраторами вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду:

рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 61 Порядку державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

засвідчена іпотеко держателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв'язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Як вбачається з документів, що стали підставою виникнення у ОСОБА_4 права власності на земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , для проведення державної реєстрації права власності не подавалась довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Грибом Максимом Петровичем були прийняті рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень №53663942 та №53664180 від 18 серпня 2020 року та проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельні ділянки за відсутності довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації, а отже, державну реєстрацію права власності проведено на підставі документів, поданих не в повному обсязі, що порушує норми Порядку державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127.

Таким чином судом встановлено відсутність обов'язкового необхідного для державної реєстрації документу, який передбачений Порядком державної реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127, а саме: довідки іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов'язанням станом на дату не раніше трьох дня до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що рішенням Київського районного суду міста Одеси по цивільній справі №947/6698/20 від 19.06.2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, було визнано недійсними договори іпотеки від 16 лютого 2018 року, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052 та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано записи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження майна іпотекою та встановлення заборон на нерухоме майно щодо земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052 та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , внесені на підставі договорів іпотеки від 16 лютого 2018 року.

Тобто, судовим розглядом встановлено, що договори іпотеки від 16 лютого 2018 року, укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052 та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , які також стали підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень №53663942 та №53664180 від 18 серпня 2020 року за ОСОБА_4 , були скасовані судом.

Крім того, наказом Міністерства юстиції України від 25.09.2020 року № 3338/5 скасовано рішення державного реєстратора Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриб Максима Петровича від 18.08.2020 року №№53663942, 53664180, якими припинено права спільної часткової власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та зареєстровано право власності на земельні ділянки за ОСОБА_4 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53663942 та № 53664180 від 18 серпня 2020 року на спірні земельні ділянки не відповідали вимогам чинного законодавства України, оскаржувані рішення прийняті державним реєстратором з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, а тому вказані рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень № 53663942 та № 53664180 від 18 серпня 2020 року, підлягають визнанню незаконним та скасуванню, у зв'язку з чим, позові вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині витребування земельних ділянок з незаконного володіння та скасування записи про державну реєстрацію права власності, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом вище, на підставі договорів купівлі-продажу від 21.08.2020 р. за № 1630 та № 1632, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною, ОСОБА_4 продав ОСОБА_3 земельні ділянки площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України встановлено належність власникові права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України особа має право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Пунктом 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

У відповідності до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б засвідчували неможливість витребувати спірне майно.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ч. 1 ст. 388 ЦK України передбачено необхідність встановлення обставин вибуття майна із володіння власника, який вважає своє право власності порушеним та вимагає повернення майна, а не особи, яка в подальшому здійснила продаж цього майна відповідачу (постанова Верховного Суду України від 21 листопада 2012 р. у справі 6-136цс12).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, задоволення вимог про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 1.26 постанови від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснив, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірні земельні ділянки були зареєстровані за ОСОБА_4 , який, у подальшому, на підставі договорів купівлі-продажу від 21.08.2020 р. за № 1630 та № 1632, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Тетяною Андріївною, продав їх ОСОБА_3 , на підставі іпотечних договорів, які були визнані судом недійсними, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких було внесено запис про право власності за ОСОБА_4 також визнані незаконними та скасовані.

Однак, 21.08.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 21.08.2020 року, реєстровий № 1630 та реєстровий № 1632, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що право власності на спірні земельні ділянки ОСОБА_4 набуто незаконно, оскільки підставою для реєстрації за ним права власності стали, зокрема, договори іпотеки, які рішенням суду визнані недійсними.

Крім того, судом було встановлено вище, що дії державного реєстратора щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 53663942 та № 53664180 від 18 серпня 2020 року на спірні земельні ділянки за ОСОБА_4 не відповідали вимогам чинного законодавства України, оскаржувані рішення прийняті державним реєстратором з порушенням вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав

Відповідно ОСОБА_4 не мав права відчужувати спірні земельні ділянки на користь ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що співвласниками спірних земельних ділянок площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та площею 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту їх незаконного відчуження були ОСОБА_1 (2/3 частини на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 27.06.2019 року номер 22-ц/813/607/19, 24.07.2019) та ОСОБА_2 (1/3 частина на підставі договорів дарування № 13637 та № 13634 від 07.11.2019, виданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омарова В.С., дата державної реєстрації права власності 07.11.2019 р.).

Отже, передачею спірних земельних ділянок у власність ОСОБА_3 порушені права та інтереси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, майно вибуло з володіння власника поза його волею, а відтак може бути витребувано у добросовісного набувача.

До такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 року у справі № 522/2202/15-ц в аналогічних правовідносинах.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 набув право власності на спірні земельні ділянки без відповідної правової підстави, земельні ділянки вибули з володіння власників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з їх волі іншим шляхом, у зв'язку з чим вказані земельні ділянки мають бути витребувані з володіння відповідача.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року № 367/2022/15-ц та постанові Великої палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року № 802/1340/18-а міститься правова позиція, яка полягає у наступному.

Рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому, належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» від 05 грудня 2019 року, що набрав чинності 16 січня 2020 року, внесено зміни до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 3 ст. 26 цього закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Крім того, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) «Рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельні ділянки, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051 розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо вимог про поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності, суд зазначає наступне.

Право власності виникає при наявності певних юридичних фактів, конкретних життєвих обставин, з якими закон пов'язує виникнення права власності на конкретне майно у певних осіб. Зокрема, питання про набуття права власності регулюється Главою 24 Цивільного кодексу України. Всі підстави набуття права власності мають бути не забороненими законом, тобто правомірними. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення до суду з позовом у цій справі) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Проте згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону № 1952-IV викладено в новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952-IV (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, в розумінні положень наведеної норми в чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону № 1952-IV в попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є: судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Водночас у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

За змістом цієї правової норми виконанню підлягають судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною в Законі № 1952-IV.

Подібні правові висновки наведені в постановах Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/3367/19-ц.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді було скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельні ділянки, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051 розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, вимога про поновлення записів про право власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає приписам ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», частиною 3 якої визначено, що скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

З урахуванням вимог ст. 26 цього закону, записи про право власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поновленню не підлягають.

При цьому, у зв'язку із скасуванням запису про державну реєстрацію права власності необхідно забезпечити захист законних власників.

Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 15 травня 2019 р. № 2р(II)/2019 на підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України у їх системному зв'язку, констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, при обранні способу відновлення порушеного права необхідно виходити з принципу верховенства права, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та з принципу ефективності юридичного захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування. Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року по справі №922/2589/19.

Суд враховує, що оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи про право власності на поновленню не підлягають, у зв'язку із скасуванням запису про державну реєстрацію права власності необхідно забезпечити захист законних власників.

Однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було заявлено відповідної позовної вимоги про визнання за ними права власності, а відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однак, враховуючи обставини справи та обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, суд вважає, що критеріям ефективності юридичного захисту права порушеному фактом реєстрація права власності на земельні ділянки належні позивачам за іншою особою, окрім самого факту скасування відповідних записів про перереєстрацію права власності, є встановлення порядку виконання рішення суду.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Вищезазначене підтверджується і судовою практикою Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 року у цивільній справі № 367/2022/15-ц дійшла до висновку, що рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (п. 5.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 915/127/18). Проте, у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача.

Так, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Велика Палата Верховного Суду також дійшла до висновку, що рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. До такого ж правового висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у цивільній справі № 183/1617/16, постанова від 14.11.2018 року.

Таким чином, рішення суду по справі про задоволення позову про витребування з незаконного володіння ОСОБА_3 земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є підставою для державної реєстрації права власності на вищезазначені земельні ділянки за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

На думку суду, саме встановлення поряду виконання рішення, відповідно до якого, у разі набрання рішенням законної сили, воно є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на 2/3 частини земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , та для здійснення державної реєстрації права власності на 1/3 частину земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , буде ефективним та належним судовим захистом, незалежно від того, була заявлена така позовна вимога чи ні.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Позивачі посилаються на те, що у зв'язку з порушенням з боку відповідачів їх права власності, прийняття незаконних рішень державним реєстраторам, їм була завдана моральна шкода.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Визначення моральної шкоди міститься у ст. 23 ЦК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров'я; протиправної поведінки щодо членів сім'ї чи близьких родичів потерпілого; знищенні чи пошкодженні майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Обов'язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку та вини заподіювача.

При цьому необхідно враховувати, чим підтверджується факт завдання особі моральної шкоди, за яких обставин та якими діями (бездіяльності) вона завдана, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні з позовом до суду на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.

Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.

За змістом ст.ст. 76. 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов'язок доказування покладається на сторін.

Це положення є одним із основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності.

Звертаючись до суду на аналізуючи законодавство, яке регулює порядок та підстави відшкодування моральної шкоди, позивачами не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що діями відповідачів їм завдано моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру.

Звертаючись до суду, позивачами не надано будь-яких доказів заподіяння їм моральних страждань поведінкою відповідачів в справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій відповідачів.

Зокрема, відсутні будь-які докази, які б підтверджували пережитий позивачами психологічний стрес, порушення нормального ходу їх життя, дискомфорту, посилення душевних страждань, погіршення психологічного стану здоров'я.

Крім того, будь-яким чином позивачі не довели розумності та співмірності зазначеного в позові розміру моральної шкоди 500 000,00 грн., з урахуванням приведених ним обґрунтувань та обставин її завдання.

Суд вважає, що обставини, на які посилаються позивачі, характеризуючи свій стан внаслідок понесених моральних страждань, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до спору сторін.

При цьому, представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Єпіхіною Юлією Олександрівною не наведено будь-яких переконливих доказів, що в результаті задоволення позову відбудеться неправомірне втручання в гарантоване статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном. ОСОБА_13 не позбавлений можливості вирішувати питання про справедливу компенсацію з особами, у яких він придбав це майно.

Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Єпіхіною Юлією Олександрівною, в свою чергу, не доведено та не спростовано у встановленому законом порядку, що є обов'язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, тих обставин, на які позивачі посилаються в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, заперечуючи проти позову, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України на підтвердження своїх заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення з державного реєстратора прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича та ОСОБА_4 солідарно моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.

У статті 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, суд, дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Лиманської державної адміністрації Одеської області Гриб Максима Петровича про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, витребування майна, скасування записів про державну реєстрацію права власності, поновлення записів про державну реєстрацію права власності та стягнення моральної шкоди є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 267, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного реєстратора Лиманської державної адміністрації Одеської області Гриб Максима Петровича про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, витребування майна, скасування записів про державну реєстрацію права власності, поновлення записів про державну реєстрацію права власності та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Лиманської районної державної адміністрації Одеської області Гриба Максима Петровича про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень № 53663942 від 18 серпня 2020 року.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельні ділянки, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати записи про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на земельні ділянки, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051 розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті вимог - відмовити.

Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого, у разі набрання рішенням законної сили, воно є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на 2/3 частини земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , та для здійснення державної реєстрації права власності на 1/3 частину земельних ділянок, площею 0,0316 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0052, та 0,0317 га, кадастровий номер 5110136900:34:004:0051, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне ім'я сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Державний реєстратор Лиманської державної адміністрації Одеської області Гриб Максим Петрович, 67500, Одеська обл., Лиманський р-н, смт. Доброслав.

Суддя Петренко В. С.

Попередній документ

104749925

Наступний документ

104749927

Інформація про рішення:

№ рішення:	104749926
№ справи:	947/24419/20
Дата рішення:	07.06.2022
Дата публікації:	16.06.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Цивільне
Суд:	Київський районний суд м. Одеси
Категорія справи:	Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; визнання права власності

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(16.02.2022)
Результат розгляду:	Надано доступ
Дата надходження:	15.02.2022
Предмет позову:	про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора, витребування майна, скасування записів про державну реєстрацію права власності, поновлення записів про державну реєстрацію права власності, зняття арешту та стягнення моральної шкоди

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

02.11.2020 11:30	Київський районний суд м. Одеси
03.12.2020 12:00	Київський районний суд м. Одеси
23.02.2021 14:00	Київський районний суд м. Одеси
22.03.2021 15:00	Київський районний суд м. Одеси
27.04.2021 10:00	Київський районний суд м. Одеси
24.06.2021 14:00	Одеський апеляційний суд
06.07.2023 14:30	Одеський апеляційний суд
02.11.2023 15:30	Одеський апеляційний суд
22.02.2024 15:30	Одеський апеляційний суд
30.04.2024 09:45	Київський районний суд м. Одеси