13.06.2022
Справа № 497/503/22
Провадження № 2/497/315/22
заочне
13.06.2022 року Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Кравцової А.В.,
секретар судового засідання Бекметова Х.В.,
розглянувши за відсутністю сторін заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи: Болградська міська рада Одеської області та Виноградівська сільська рада Болградського району Одеської області,
23.03.2022 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, яким просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а також просить зняти відповідача з реєстраційного обліку за вищезазначеною адресою, стверджуючи у позові, що вона є власником вказаного житлового будинку, в якому зареєстрований відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не проживає в будинку вже 19 років, не її родичем, не має можливості добровільно знятися з реєстрації, оскільки не проживає наразі у будинку, місце проживання його невідоме, ніякого зв'язку з ним немає, тому позивач змушена звернутися до суду за захистом свого права власності. Факт реєстрації відповідача в її, позивачки, будинку, порушує її право на вільне розпорядження і користування майном, тому вона змушена звернутися до суду за захистом свого права власності.
Сторони у судове засідання не прибули, позивач надала суду заяву про розгляд позову за її відсутністю, не заперечуючи проти заочного розгляду справи, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники третіх осіб - Болградської міської ради Одеської області та Виноградівської сільської ради Болградського району Одеської області, - надіслали суду заяви, що треті особи вимоги позову визнають, просять розглянути справу без їх участі.
Відповідач також був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання - судовою повісткою за адресою реєстрації, про що в матеріалах справи є відповідні докази, проте будь-яких пояснень, заперечень та жодних доказів на спростування вищевикладеного - суду не надав, тому суд обґрунтовано ухвалив справу розглянути заочно.
Вивчивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що справа підлягає заочному розгляду, а позовні вимоги - задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:
- згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.12.2021р. за №291447861, (а.с.26) позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- згідно довідок старости села Виноградівка від 03.02.2022р. за №43/2-40 та від 26.01.2022р. за №28/2-40, - місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , але він не проживає за вказаною адресою більше 19-ти років (а.с.24-25);
- відповідно до актів опитування свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вони підтверджують, що відповідач ОСОБА_2 за адресою реєстрації на АДРЕСА_1 не проживає більше 19-ти років;
- згідно заяви представника третьої особи - Виноградівської сільської ради Болградського району Одеської області - старости села Виноградівка Болградської міської ради Одеської області, - третя особа вимоги позивача визнає, не заперечує проти їх задоволення.
Ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ч.1ст.317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 318 ЦК України встановлено, що усі суб'єкти права власності є рівними перед законом; ч.ч.1,2ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. А, згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції», - закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися майном, яке йому належить, на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. А статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п.1ч.2 ст.16 ЦК України, одними із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання та відновлення права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Ст.391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч.1ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається житлове приміщення протягом шести місяців.
Аналіз наведених вище норм діючого законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Водночас, відповідно до статті 7 Закону №1382-IV, припинення реєстрації місця проживання особи здійснюється протягом семи днів на підставі заяви цієї особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою чи померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, як випливає з вказаної норми, припинення реєстрації місця проживання особи може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. З огляду на те, що Закон №1382-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Отже, в разі будь-яких обмежень у здійсненні свого права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВС України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15). Згідно ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Таким чином, з досліджених доказів судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 дійсно є власницею будинку АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 - дійсно виїхав з нього понад 29 років тому, не проживає в ньому і не потребує цього тривалий час - більш, ніж один рік. Крім того, суду не надано відомостей, що у відповідача відсутнє інше місце проживання, проте не вбачається його юридичної зацікавленості або його прав щодо цього будинку, що є підставами для визнання судом відповідача такими, що втратив право на користування спірним житлом для захисту прав позивача вільно володіти та розпоряджатися своїм власним майном - незалежно від волі сторонніх осіб. Тому, враховуючи усе вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних в частині припинення права відповідача на користування спірним домоволодінням, у зв'язку з чим ця вимога підлягає задоволенню.
Дане рішення суду, після набрання ним законної сили, є підставою для зняття відповідача з реєстрації за вищевказаною адресою.
Тому, оскільки суд не здійснює зняття особи з місця реєстрації, а лише визнає особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, після набрання судового рішення законної сили, власник житлового приміщення має право звернутися з рішенням суду та заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до органів реєстрації: до виконавчого органу сільської, селищної або міської ради, за місцезнаходженням житлового приміщення, або до центру надання адміністративних послуг за місцезнаходженням житлового приміщення, в якому зареєстрований відповідач, і лише отримавши відмову у здійсненні скасування реєстрації відповідача за вищевказаною адресою, позивач отримає право оскаржити дію (бездіяльність) особи, уповноваженої на здійснення функцій держави з питання реєстрації (зняття, скасування реєстрації) особи у житловому приміщенні шляхом звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Оскільки суду не надано доказу отримання позивачем від особи, уповноваженої на виконання функції держави відмови у припиненні реєстраці відповідача у спірному домоволодінні після визнання факту втрати відповідачем права на проживання у цьому домоволодінні, - вимога позову про зняття відповідача з реєстрації задоволенню не підлягає, як заявлена передчасно.
Керуючись ст.71,72 Житлового кодексу України, ст.ст.317,319,321 ЦК України, ст.ст.4,10,13,76-81, 83, 95, 200, 247ч.2, 258,259,263-265,268ч.4,273,354,355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи: Болградська міська рада Одеської області та Виноградівська сільська рада Болградського району Одеської області.
Визнати відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим будинком, - який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відмовити у задоволенні позову в частині зобов'язання Болградську міську раду Одеської області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення суду може бути переглянуте Болградським районним судом Одеської області за заявою відповідача, яка подається до канцелярії суду.
Рішення суду може бути також оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії, після чого набирає законної сили, а відповідачем - з моменту отримання ухвали суду про відмову у перегляді заочного рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску з поважних причин. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: bg.od.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення виготовлено 13.06.2022 року.
Суддя А.В. Кравцова