Справа № 495/7326/21
№ провадження 2/495/801/2022
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
10 червня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Саханова О.А.
Справа № 495/7326/21,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
представника позивача - адвоката Яковенко І.В.,
представника відповідача - адвоката Абросімова А.П.,
Позивач звернулася з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 5000 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дні пред'явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття; стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.03.2018 року було розірвано в судовому порядку.
В свою чергу вказує, що від шлюбу сторони мають двох дітей - повнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Їх з відповідачем неповнолітній син проживає разом з нею та знаходиться на її повному матеріальному утриманні.
Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.
За ствердженням позивача, відповідач самоусунувся від духовного, фізичного і матеріального забезпечення та утримання неповнолітньої дитини.
У зв'язку з тим, що відповідач добровільно не бажає приймати участь в матеріальному забезпеченні їх сина, хоча працює ФОП, сплачує акциз на алкогольні напої, орендує два приміщення магазинів, тож є платоспроможним, його стан здоров'я дозволяє утримувати сина, вважає, що для гармонійного розвитку дитини слід стягнути з його батька аліменти у твердій грошовій сум в розмірі 5000 грн.
На підставі усього вищевикладеного, позивач і звернулась до суду з даним позовом.
Не погодившись з наведеними доводами позивача та заявленими вимогами, від відповідача до суду надійшов письмовий відзив від 18.11.2021 року, у якому ОСОБА_2 вказує, що він заперечує проти стягнення з нього аліментів у визначеному у позові розмірі, оскільки його нинішнє матеріальне становище як платника аліментів, яке у відповідності до п.2 ч.1 ст. 182 СК України повинно бути враховано судом при визначені розміру аліментів, не дозволяє йому сплачувати такий розмір аліментів.
Стверджує, що оскільки його бізнес останнім часом йшов дуже погано, то у серпні поточного року він вимушений був офіційно припинити свою збиткову підприємницьку діяльність ФОП.
З того часу, він заробляє собі на життя неофіційними підробітками, працюючи по найму та отримуючи при цьому, нерегулярний, нестабільний, невеликий дохід.
Доказів зворотного позивачка суду не надала.
Звертає увагу суду на те, що заявлений позивачем розмір аліментів майже у два рази вищий за встановлений Законом /ч.2 ст. 182 СК України /рекомендований розмір аліментів на одну дитину, й той може бути призначений у разі достатності заробітку /доходу/ платника аліментів.
Однак, зауважує, що позивачка не надала до свого позову докази достатності у відповідача заробітку /доходу/.
До того ж вказував, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки: матір - по інвалідності, батько - за віком, в той же час він є єдиним сином у своїх непрацездатних батьків/ інших дітей у батьків немає/, тож він згідно чинного законодавства зобов'язаний піклуватися про них та утримувати їх.
Відповідач також заперечує факт того, що він самоусунувся від духовного, фізичного та матеріального забезпечення дитини, адже за домовленості з позивачкою, їх син ОСОБА_3 кожну п'ятницю, суботу та неділю знаходиться у батька і в ці дні він займається його вихованням та утриманням.
З урахуванням вищевикладеного, просив відмовити у задоволенні позову до нього про стягнення аліментів.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі
08 вересня 2021 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду, суддя Боярський О.О. провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження. /а.с. 20-21/
19 листопада 2021 року відповідно до розпорядження № 496 здійснений повторний розподіл судової справи у зв'язку з відстороненням судді ОСОБА_6 від здійснення правосуддя. /а.с. 45/
Відповідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19 листопада 2021 року справа надійшла до провадження судді Прийомової О.Ю. /а.с. 46/
22 листопада 2021 року Ухвалою судді вказана справа прийнята до провадження. /а.с. 47/
20 грудня 2021 року Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів по справі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволені.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог позивача, з підстав викладених у відзиві на позовні вимоги.
Фактичні обставини, встановлені судом
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що дійсно позивач та відповідач з 12.04.2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.03.2018 року у справі № 495/896/18. /а.с.10/
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . /а.с.12/
Згідно довідки № 68, виданої КП «ЖЕО № 1» 03.09.2021 року, ОСОБА_3 , 2013 року народження проживає біля матері за адресою: АДРЕСА_1 . /а.с.14/.
Вказане також узгоджується з інформацією, викладеною у Акті КП «ЖЕО №1» від 03.09.2021 року.
З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно навчається в 3-му класі КЗ «Білгород-Дністровська спеціалізована школа Одеської обласної ради» та не знаходиться на повному державному забезпеченні.
Висновком про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини підтверджується наявність певних вад у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та потребування корегування таких шляхом групових занять з психологом для розвитку емоційно-вольової сфери, логопедом, для розвитку дрібної та артикуляційної моторики, заняття з вчителем дефектологом, що як зауважує позивач, потребує значних витрат.
Вказуючи на достатності заробітку /доходу/ відповідача, позивач посилалась на тому, що ОСОБА_2 працює ФОП, сплачує акциз на алкогольні напої, орендує два приміщення магазинів
У спростування вказаної інформації, відповідач приєднав до матеріалів свого відзиву Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно якого він припинив свою підприємницьку діяльність ще 25.08.2021 року.
Крім того, додав до матеріалів справи докази непрацездатності своїх батьків, а саме: пенсійне посвідчення батька № НОМЕР_2 /непрацездатний за віком/ та матері № 2262109722/ непрацездатна по інвалідності/. /а.с. 41-43/
Крім того, в якості обґрунтування відсутності доходів станом на 2021 рік підтверджує Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України про суми виплачених доходів та Довідкою про подану декларацію про майновий стан і доходи.
Нормативне обґрунтування
Так, згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У відповідності до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік», встановлено з 01.01.2022 року прожитковий мінімум дітей віком від 6 років - 2618 гривень.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Оцінка аргументів сторін, висновки суду
Таким чином, у контексті виниклих фактичних правовідносин, враховуючи вимоги законодавства, що підлягають врахуванню під час прийняття рішення про стягнення аліментів, важливими факторами є матеріальне становище платника аліментів та наявність у нього непрацездатних батьків, що беззаперечно має бути враховано судом.
Поміж з цим, обов'язковими для враховування є інші чинники, зокрема стан здоров'я дитини.
Усі ці обставини, доведені доказами з обох сторін, суд приймає до уваги під час прийняття відповідного рішення.
Таким чином,виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи, що ст. 180 СК України покладає обов'язок утримувати дитину на обох батьків, прийнявши до уваги, вікову категорію дитини ОСОБА_3 , 2013 року народження, його потреби, стан здоров'я, натомість також врахувавши матеріальне становище платника аліментів, та в сукупності доказів наявність у нього непрацездатних батьків, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме доцільно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн, щомісяця з дня пред'явлення позову до суду і до повноліття дитини, що відповідатиме інтересам дитини та перевищує гарантований мінімум для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Розподіл судових витрат
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а також того, що згідно з законом України «Про судовий збір», позивач звільнена від сплати судового збору за подання відповідного позову про стягнення аліментів, його слід стягнути з відповідача на користь держави.
Стосовно витрат на правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказане кореспондується з позицією ВС, викладеною у Постанові від 23.11.2020 року у справі № 638/7748/18.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Як вбачається з приєднаних до матеріалів справи позивачем доказів, 02.09.2021 року нею було укладено Договір № 11 про надання правничої /правової/ допомоги з адвокатом Яковенко І.В.
На підтвердження сплати винагороди /гонорару/ Адвокат надає клієнту квитанцію.
Так, адвокатом була видана Клієнту ОСОБА_1 квитанція № 6 у підтвердження отримання ним гонорару.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
В свою чергу, суд не знаходить вагомих та об'єктивних причин для зменшення судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, адже представником відповідача доказів вказаного до суду не надано.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.ст. 180-184,191 СК України , ст.ст. 12, 13, 83, 263-265,354, 430 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн, щомісяця з дня пред'явлення позову, а саме з 06.09.2021 року до суду і до повноліття дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 включно.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені нею у зв'язку з отриманням правничої допомоги у розмірі 5000 грн.
Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт№ НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серії НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_6 , який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складений 14 червня 2022 року.