Справа № 569/12344/18
Номер провадження 2/570/123/2022
14 червня 2022 року м. Рівне
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Коробова С.О.,
при секретарі судового засідання Данчук Л.А.,
розглянувши без повідомлення учасників справи заяву судді Рівненського районного суду Рівненської області Коробова С.О. про самовідвід у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Наумець Лідії Костянтинівни, Рівненського міського суду Рівненської області про визнання договору дарування недійсним із застосування наслідків недійсності правочину, -
Після задоволення заяви про самовідвід судді Сидоренка С.М. дана справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Наумець Лідії Костянтинівни, Рівненського міського суду Рівненської області, про визнання договору дарування недійсним із застосування наслідків недійсності правочину, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав, усунення від спадкування, стягнення матеріальної та моральної шкоди, передана для розгляду судді Рівненського районного суду Рівненської області Коробову С.О.
Як вбачається із змісту заяв про збільшення розміру позовних вимог одним із відповідачів у справі являється Рівненський міський суд Рівненської області. В обґрунтування позовної вимоги до даної юридичної особи ОСОБА_1 вказує заподіяння їй суддями Рівненського міського суду Рівненської області, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 моральної та матеріальної шкоди.
Відповідно до матеріалів справи представником Рівненського міського суду Рівненської області у даній справі виступає голова суду Денисюк Петро Дмитрович.
Оскільки я, суддя Рівненського районного суду Рівненської області Коробов С.О., перебуваю в дружніх стосунках із частиною вищевказаних суддів Рівненського міського суду Рівненської області, у тому числі з головою цього суду, з метою уникнення звинувачень у необ'єктивності, упередженості та заінтересованості у результаті розгляду даної цивільної справи, мною подано заяву про самовідвід.
Частиною другою ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», встановлено, що судову владу реалізовують судді та, у визначених законом випадках, присяжні шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур.
Статтями 36, 37 ЦПК передбачено чіткий та виключний перелік підстав з яких може бути заявлено самовідвід, відвід судді.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Згідно з ч.1, 2, 9 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції, та ст.2, ч.1 ст.8 ЦПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється".
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Cт. 56 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що «питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України”.
Ст.15 Кодексу суддівської етики встановлює, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. «Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи».
Такі самі вимоги до поведінки судді знайшли своє відображення в міжнародному документі, затвердженому Резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року (Бангалорські принципи діяльності судді).
Вказані принципи викладені у формі Цінностей і мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів. Вони мають використовуватися суддями як керівництво, а судовою системою - як основа для регламентації поведінки суддів.
Згадані принципи також покликані сприяти кращому розумінню й підтримці судової гілки влади з боку представників виконавчої та законодавчої влади, а також адвокатів і суспільства в цілому. Ці принципи передбачають відповідальність суддів за свою поведінку перед певними інституціями, заснованими з метою забезпечення дотримання судових стандартів, які самі є незалежними й неупередженими і покликані посилювати, а не применшувати значимість існуючих правових норм і правил поведінки, що зобов'язують суддів.
Частина 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наявність безсторонності відповідно до cт. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Зовнішні вияви можуть мати певне значення, або іншими словами, «правосуддя повинно не тільки здійснюватися, повинно бути також видно, що воно здійснюється». Важливим питанням є забезпечення у демократичному суспільстві довіри громадськості до суду (Білуха проти України, 2006).
Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи (Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) /ВП), § 98).
Підставою заявлення суддею самовідводу, згідно із заявою судді є намір уникнення подальших сумнівів у сторін у неупередженості судді Коробова С.О.
Враховуючи викладене, обставини, зазначені в заяві про самовідвід судді Коробова С.О. свідчать про неможливість прийняття до свого провадження та розгляду справи в такому складі суду, мотиви заявлення самовідводу мають об'єктивне підґрунтя та відповідають положенням ст.36 ЦПК України, ст.15 Кодексу суддівської етики.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
З метою забезпечення високого рівня довіри громадян до суду та усунення в подальшому обставин, які б могли вплинути на об'єктивний розгляд справи і недопущення недовіри до правосуддя що передбачено Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 08.04.2014 року, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви про самовідвід судді.
Керуючись Бангалорськими принципами поведінки суддів, ст.36-41 ЦПК України,
Заяву судді Коробова С.О. про самовідвід по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Наумець Лідії Костянтинівни, Рівненського міського суду Рівненської області, про визнання договору дарування недійсним із застосування наслідків недійсності правочину, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав, усунення від спадкування, стягнення матеріальної та моральної шкоди (номер справи 569/12344/18, номер провадження 2/570/123/2022) задовольнити.
Відвести суддю Рівненського районного суду Рівненської області Коробова Сергія Олександровича від участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Наумець Лідії Костянтинівни, Рівненського міського суду Рівненської області, про визнання договору дарування недійсним із застосування наслідків недійсності правочину, скасування рішення про державну реєстрацію речових прав, усунення від спадкування, стягнення матеріальної та моральної шкоди (номер справи 569/12344/18, номер провадження 2/570/123/2022), матеріали цивільної справи передати до канцелярії суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення на підставі ч. 1 ст. 261 ЦПК України. Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає на підставі ч. 1 ст. 353 ЦПК України. Згідно ч. 2 ст. 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Коробов С.О.