єдиний унікальний номер справи 546/110/22
номер провадження 2/546/197/22
14 червня 2022 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., за участі секретаря судового засідання Гудзенко С.В., позивача ОСОБА_1 , представниці позивача ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна,-
встановив:
У лютому 2022 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна, вимоги якого обґрунтовані тим, що з 13 травня 2014 року по 20 квітня 2021 року позивач спільно проживав з відповідачкою за адресою: АДРЕСА_1 , як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство. Реєструвати шлюб не поспішали, оскільки у цьому не було потреби. За час спільного проживання, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вважали себе сім'єю, називали одне одного чоловіком та дружиною, мали спільний бюджет, вели спільно домашнє господарство, фактично виконували права та обов'язки подружжя, будували плани на майбутнє та мали на меті придбати власне окреме житло, оскільки за вказаною адресою сім'я проживала у квартирі матері ОСОБА_3 . Позивач, маючи на меті придбати житло для своєї нової сім'ї, здав у довгострокову оренду земельні паї, що належали йому та його батьку і отримав за них 450 000 грн. За ці кошти пара разом обрала квартиру у цьому ж будинку, за адресою: АДРЕСА_2 . Квартиру продавали гарні знайомі ОСОБА_3 , тому вони дозволили, ще до оформлення нотаріального договору купівлі-продажу квартири, розпочати позивачу робити там ремонт. Завершуючи ремонт ОСОБА_1 весь час турбувався, що необхідно юридично оформити його право власності на цю квартиру, так як він у ній робить ремонт і грошей вклав чимало. На що його співмешканка ОСОБА_3 запевняла, що продавці - її друзі і проблем ніяких не буде. Копії квитанцій про здійснений ремонт, купівлю будівельних матеріалів та побутової техніки додаються до позовної заяви. Для забезпечення всім необхідним сім'ї ОСОБА_1 передав у повне користування своїй співмешканці ОСОБА_3 власну банківську картку банку «Кредобанк» на яку отримував заробітну плату. 24 червня 2020 року, коли позивач ОСОБА_1 перебував у рейсі, оскільки працює водієм та має часті відрядження, його співмешканка ОСОБА_3 взявши гроші, що зберігались у них вдома, за адресою: АДРЕСА_1 , разом з довіреними особами продавців, звернулась до нотаріуса задля оформлення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на своє ім'я. Вказана угода відбулась з порушеннями, оскільки ОСОБА_3 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , тому дана угода мала відбутися як мінімум за його участі та нотаріально посвідченої згоди. Після повернення з рейсу, своєму цивільному чоловіку ОСОБА_3 нічого не повідомила, вони і надалі жили разом, робили ремонт у спірній квартирі та будували плани на майбутнє. Приблизно через рік, у квітні 2021 року позивач випадково знайшов документи, що посвідчують право власності на житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_3 , грошових коштів, які отримав ОСОБА_1 за оренду паїв також не виявилось, після чого він розірвав з нею стосунки, зібрав свої речі та повернувся жити до с. Білоконі Полтавської області.
Посилаючись на викладені обставини, норми Сімейного кодексу України, постанови Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №588/350/15 позивач просив встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років, а саме, з 13 травня 2014 року по 20 квітня 2021 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , квартиру, загальною площею 41,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири, загальною площею 41,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; судові витрати покласти на відповідача.
14 квітня 2022 року до суду від відповідачки ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якій вона просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на ті обставини, що з 13 травня 2014 року по 20 квітня 2021 року сторони як чоловік та дружина за адресою: АДРЕСА_1 спільно не проживали, спільного господарства не вели, взаємних прав та обов'язків як подружжя не мали, що підтверджується довідкою та актом обстеження житлово - побутових умов від 12.04.2022 Решетилівської міської ради Полтавської області. Відповідачка зазначає, що спірна квартира була придбана нею 24.06.2020 за власні кошти і належить їй на праві приватної власності. Тобто дана квартира не є спільною сумісною власністю. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 588/350/15 вказує, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів протягом 2014 - 2020 років на рахунок відповідачки сама по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю. Також посилалася на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 129/2115/15-ц, відповідно до якої показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Вважає, що позивач не надав належні докази наявності у нього коштів на час придбання майна або того, що спірне майно придбано в результаті спільної з відповідачем праці або за їх спільні кошти (а.с.180-183).
20 квітня 2022 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив в якій він заперечував доводи відповідачки, викладені у відзиві на позов. Стосовно довідки Решетилівської міської ради Полтавської області від 12.04.2022 вказав, що в ній зазначається, що ОСОБА_3 не зареєстрована, але проживає за адресою: АДРЕСА_1 , однак спірна квартира знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Акт обстеження житлово - побутових умов від 12 квітня 2022 року складений з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме не зазначені паспортні дані свідків, не додано завірених належним чином копій їх паспортів та РНОКПП, а сам акт також не завірений належним чином. Щодо тверджень відповідачки про те, що позивачем не надано доказів спільного проживання та ведення спільного бюджету вказав, що це не відповідає дійсності, оскільки ним було додано достатньо доказів до позовної заяви, в той час як відповідачка надає копії трьох квитанцій за травень 2021 до ТОВ «Полтавагаз Збут», за квітень 2022 року до АТ «Полтавагаз» та за квітень 2022 року до ПП «Решетилівський Житлосервіс», а мова йде про спільне проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 13 травня 2014 року по 20 квітня 2021 року (а.с.201-203).
Ухвалою суду від 11 березня 2022 року відкрито провадження у даній справі та призначене підготовче засідання на 20 квітня 2022 року.
Підготовче судове засідання проведено 20 квітня 2022 року та призначено справу до судового розгляду на 23 травня 2022 року.
У судовому засіданні 23 травня 2022 року та 13 червня 2022 року позивач ОСОБА_5 та його представниця ОСОБА_2 позов з підстав, викладених у позовній заяві, просили задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечували та просили в його задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Судом встановлено, що 24 червня 2020 року ОСОБА_7 , яка діє від імені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , яка діє від імені ОСОБА_10 , як продавці, з однієї сторони, та ОСОБА_3 , як покупець, з другої сторони, уклали договір купівлі - продажу квартири номер АДРЕСА_2 , що підтверджується копією вказаного договору, посвідченого приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Бєлашом Ю.Д. (т.1, а.с.25-26). За домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 149000 грн (п.7 договору купівлі - продажу).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, приватним нотаріусом Бєлашом Ю.Д. було зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на квартиру номер АДРЕСА_2 (т.1, звор. а.с.16).
Сторона позивача в позові та в судових засіданнях зазначала, що дана квартира була куплена за особисті кошти позивача та під час фактичного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. А тому позивач має право на Ѕ частину вказаної квартири.
Перед подачею позовної заяви позивач ОСОБА_5 з цього приводу звертався до поліції. Однак Сектор поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області листом від 02 серпня 2021 року №358/115/1014/16-2021 повідомив заявника ОСОБА_5 про те, що працівниками поліції було проведено перевірку, в ході якої було встановлено те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існують цивільно - правові відносини, які не є компетенцією органів Національної поліції (т.1, а.с.19).
Відповідно до ухвали суду від 23 травня 2022 року до суду з Сектору поліцейської діяльності №1 відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області надійшли належним чином завірені копії матеріалів перевірки за заявою ОСОБА_5 (т.2, а.с.37-48).
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_3 , що містяться в матеріалах перевірки працівниками поліції за заявою ОСОБА_5 , вона разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_1 проживає разом у квартирі її матері за адресою: АДРЕСА_1 з 13 квітня 2014 року по 20 квітня 2021 року. За час спільного проживання вона зі своїм співмешканцем ОСОБА_1 збирали кошти на придбання своєї квартири та станом на літо 2020 року зібрали 12,5 тисяч доларів США. 22 червня 2020 року між нею та власником квартири, який проживав в тому ж будинку, було укладено договір купівлі - продажу. Ремонтні роботи та будівельні матеріали вони купували разом із ОСОБА_1 . З 20 квітня 2021 року вони зі своїм співмешканцем розірвали відносини. Він поїхав проживати в с. Білоконі, а вона залишилася проживати в квартирі своєї матері (т.2, а.с.42).
Однак в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 заперечувала факт проживання з позивачем у фактичних шлюбних відносинах.
З приводу наданих працівникам поліції письмових пояснень та їх суперечність наданим в судовому засіданні поясненням відповідачка ОСОБА_3 повідомила, що не пам'ятає, що саме писала в тих поясненнях працівникам поліції, оскільки на той момент була дуже знервована. Однак ці пояснення не відповідають дійсності.
При цьому суд зазначає, що приписами частини 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. А тому надані письмові пояснення відповідачкою ОСОБА_3 працівникам поліції в ході перевірки заяви ОСОБА_5 не можуть бути належним доказом в рамках даної цивільної справи.
Згідно п.1 ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Відповідно до ч.4 ст.3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Аналіз даних положень СК України дає підстави дійти до висновку, що положення ст.3 СК України окреслюють загальні ознаки, яким повинен бути зв'язок між фізичними особами для того, щоб вони вважалися сім'єю (спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, взаємні права та обов'язки).
Конституційний Суд України у рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин.
За положеннями частини 2 та 3 ст. 21 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 03 червня 2021 року у справі № 748/1943/19 дійшов правого висновку про те, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначила, що вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки.
Слід зазначити, що належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі №524/10054/16.
На підтвердження своїх позовних вимог стороною позивача було надано роздруківки з програми Viber та спільні фотознімки позивача та відповідачки (т.1, а.с.а.с.70-112, а.с.117-126). В судовому засіданні позивач та відповідачка не заперечували, що на вказаних фотознімках зображені саме вони, а тому а тому згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню.
Суд зазначає, що роздруківки з програми Viber датовані, починаючи з 31.08.2019, остання дата - 08.04.2021. Більшість фотознімків дати не містять, крім тих, що знаходяться в т.1: а.с.121, а.с.123, а.с.126, які датовані 19 жовтня 2019 року.
Дані фотознімки свідчать про спільний відпочинок сторін та святкування різноманітних подій. Однак даний факт сам по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Це кореспондується із правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 серпня 2019 року у справі №588/350/15-ц, на яку також посилався позивач у позовній заяві.
Суд не приймає посилання позивача та представниці позивача про те, що позивач ОСОБА_1 передав у повне користування своїй співмешканці ОСОБА_3 власну банківську картку банку «Кредобанк», на яку отримував заробітну плату, оскільки виписка по особовим рахункам ОСОБА_1 з 19.11.2018 по 27.10.2021 жодним чином не доводить користування нею саме відповідачкою, а містить інформацію про дату операції, призначення платежу, суми тощо (т.1, а.с.а.с.30-69). Також судом не береться до уваги посилання сторони позивача на те, що здійснення операцій за цією карткою, зокрема, покупки товарів в жіночих магазинах, доводить факт користування нею відповідачкою, оскільки воно ґрунтується на припущеннях, а відповідно до змісту частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження своїх позицій сторонами було заявлено клопотання про виклик свідків.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що він працює слюсарем в «Полтавагаз» і його попросили зробити воду і газовий котел в квартирі АДРЕСА_2 . При виконанні цих робіт він бачив як позивача, так і відповідачку. По завершенню робіт з ним розраховувалася відповідачка. На запитання відповів, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 проживали разом в квартирі АДРЕСА_1 в цьому ж будинку. Скільки саме, він точно сказати не може, можливо років п'ять.
Свідок ОСОБА_12 суду повідомив, що він та сторонами були сусідами, тому він знає, що приблизно п'ять років ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та її мати жили в квартирі матері ОСОБА_3 . Потім купили квартиру та робили там ремонт. Щодо обставин купівлі квартири йому нічого не відомо.
Свідок ОСОБА_13 суду повідомила, що позивач є її сином. Зійшлися вони з відповідачкою в 2014 році. Жили вони однією сім'єю та часто приїжджали до них. Спірну квартиру ОСОБА_1 купив за власні кошти, оскільки він продав свій та батьків пай приватному підприємцю ОСОБА_14 : один пай - десь за 220 тисяч, інший - за 200 тисяч. Після цього розпочали робити в квартирі ремонт.
Свідок ОСОБА_15 суду повідомила, що позивач є її рідним братом. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом проживали у квартирі, де жила ОСОБА_3 десь з 2014 року. Потім вони купили квартиру за гроші, які отримав ОСОБА_1 за паї. Гроші зберігалися у ОСОБА_3 . Однак при переданні грошей ОСОБА_1 . ОСОБА_3 вона присутня не була. Додала, що до них ОСОБА_1 та ОСОБА_3 часто приїжджали в гості, також вони всі були на дачі у ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_16 суду повідомив, що позивач є його батьком. Протягом шести років він проживав разом з відповідачкою ОСОБА_3 однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_1 . Йому також відомо, що вони збиралися придбати квартиру у цьому будинку. Він особисто допомагав в ремонті, був на спільних святах. Неодноразово був у дачному будинку. В подальшому його батьком була куплена квартира за кошти, які він отримав від продажу земельних ділянок. Всю свою заробітну плату він віддавав ОСОБА_3 для ведення спільного бюджету, а також віддав їй свою карту. Будівельні матеріали на ремонт квартири купували його батько, ОСОБА_3 та він.
Свідок ОСОБА_17 суду повідомив, що з сторонами він добре знайомий. ОСОБА_1 просив його, щоб він зробив проводку в квартирі в квартирі АДРЕСА_2 . Роботу він виконував близько одного тижня та бачив, що позивач та відповідачка були разом, при цьому вони вели себе як чоловік та дружина.
Свідок ОСОБА_18 суду повідомила, що відповідачка є її рідною сестрою. Спілкувалися ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розпочали десь з 2017 року. Спірну квартиру вона придбала за свої особисті кошти та кошти, які їй залишила її свекруха. Комунальні послуги також платила ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_19 суду повідомив, що відповідачка є його матір'ю. З сім'єю він не проживає з 2014 року. Чи були між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зобов'язання як між чоловіком та дружиною він не знає. Спірна квартира була придбана за гроші його матері, також допомогли родичі. На запитання суду чи проживали ОСОБА_1 та його мати однією сім'єю відповів, що не знає, коли відвідував матір, то речей ОСОБА_1 він не бачив.
Свідок ОСОБА_14 суду повідомив, що в лютому 2020 року до нього звернувся ОСОБА_1 та запропонував йому купити в нього земельні паї його та батька. Вони зійшлися по ціні та він дав ОСОБА_1 450 тисяч гривень. Зазначив, що ОСОБА_1 повідомив, що хотів купити квартиру чи будинок, він точно не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що вона здійснювала продаж квартири АДРЕСА_2 . Перший раз приходили позивач, відповідачка та її мати разом. В подальшому вона мала справу тільки з відповідачкою, яка і розраховувалася за квартиру. До продажу даної квартири жодного ремонту в ній не відбувалося.
Аналізуючи зміст показань допитаних в судовому засіданні свідків, суд зазначає, що свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили те, що сторони проживали в квартирі матері відповідачки близько п'яти років однією сім'єю. Свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які є членами сім'ї позивача та родичами, підтвердили факт проживання однією сім'єю сторонами з 2014 року та те, що спірна квартира куплена за особисті кошти позивача, що також підтверджується показаннями показання ОСОБА_14 , який підтвердив передачу позивачу грошові кошти в сумі 450000 грн. Суд зазначає, що незважаючи на те, що свідки кожної сторони дають вкрай суперечливі показання в частині фактичного проживання сторін без шлюбу, показання свідків позивача, які є родичами та членами його сім'ї, повністю узгоджуються з показаннями інших свідків, зокрема, сусідів та знайомих. Водночас свідки відповідачки ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які є відповідно її рідною сестрою та сином, спростовували факт спільного проживання сторін однією сім'єю. Однак їхні показання в цій частині не узгоджуються в повній мірі між собою. До того ж свідок ОСОБА_19 взагалі зазначив, що особистим життям матері практично не цікавиться, тому сказати чи проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім'єю він впевнено не може.
Наявна в матеріалах справи письмова заява ОСОБА_14 про передачу ним коштів позивачу ОСОБА_1 за земельні ділянки в сумі 450000 грн (т.1, а.с.25) була підтверджена ним особисто в судовому засіданні. Однак даним доказом лише підтверджується наявність у позивача коштів, які могли бути використані ним для купівлі спірної квартири. Проте дана заява жодним чином не доводить факт перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах.
При цьому слід зазначити, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
Щодо долучених до позовної заяви товарних чеків ТОВ «Епіцентр», які на думку сторони позивача доводять проведення ремонту в спірній квартирі позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до товарних чеків №Кнк/PL-0008893 від 04.01.20, №Кнк/PL-0048139 від 15.01.20, №Кнк/PL-0048200 від 15.01.20, №Кнк/PL-0048245 від 15.01.20, №Кнк/PL-0060579 від 19.01.20, №Кнк/PL-0085808 від 26.01.20, №Кнк/PL-0229665 від 08.03.20. №Кнк/PL-0272808 від 22.03.20, №Кнк/PL-0369822 від 20.04.20, у будівельно - господарському гіпермаркеті «Епіцентр» було здійснено купівлю, зокрема, товарів для проведення ремонтних та будівельних робіт (полотно дверне, шпалери, фарба, замки, ручки для дверей, цемент тощо). Як пояснював позивач та його представниця всі ці товари були придбані для проведення ремонту спірної квартири до укладення договору купівлі - продажу (24 червня 2020 року), який проводився також до укладення договору зі згоди власників квартири.
Однак дане твердження було спростовано свідком ОСОБА_9 , яка заперечувала проведення будь - яких ремонтних робіт в квартирі до укладення договору купівлі - продажу квартири. Після цього позивач уточнив, що всі ці товари були придбані для проведення ремонту в квартирі матері відповідачки, де вони проживали.
З огляду на викладене судом не приймаються зазначені вище товарні чеки в якості доказу проведення ремонтних робіт в спірній квартирі, оскільки дати їх видачі передують даті укладення договору купівлі - продажу квартири номер АДРЕСА_2 , яка є предметом спору.
Товарні чеки №Кнк/PL-1228413 від 09.11.20, №Кнк/PL-1235914 від 11.11.20, №Кнк/PL-1473163 від 31.12.20, №Кнк/PL-0088947 від 06.02.21, видаткова накладна Ррз/PL-0230595 від 28.12.2020 та видаткова накладна Ррз/PL-0005719 від 09.01.2021, які свідчать про купівлю у будівельно - господарському гіпермаркеті «Епіцентр» товарів для проведення ремонтних та будівельних робіт (труби, крани, шланги, штукатурка, ґрунтовка, шпатель, саморізи тощо) можуть свідчити про проведення позивачем, у якого знаходяться оригінали цих товарних чеків, ремонтних робіт у спірній квартирі, однак жодним чином не доводять факту спільного проживання сторін однією сім'єю.
Також до матеріалів справи долучено звіт про незалежну оцінку житлового приміщення (двокімнатної квартири), розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , який не є доказом по справі, а долучений для визначення розміру судового збору (т.1, а.с.126-147).
В свою чергу стороною відповідача було долучено довідку Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області від 12.04.2022 №10-17/1718, видану ОСОБА_3 , в тім що вона проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 і має такий склад сім'ї: ОСОБА_19 - син, ОСОБА_20 - мати (т.1, а.с.184).
Однак, на думку суду, вказана довідка жодним чином не спростовує доводи позивача, оскільки вона видана в квітні 2022 року, а позивачем ставилася вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю з 2014 по квітень 2021 року.
З цих же підстав судом не береться до уваги акт обстеження житлово - побутових умов ОСОБА_3 від 12 квітня 2022 року за місцем її фактичного проживання в квартирі АДРЕСА_1 та квитанції по сплаті комунальних послуг ОСОБА_3 щодо квартири АДРЕСА_2 (т.1, а.с.185, а.с.187, 190).
Крім цього стороною відповідача було долучено довідку Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області від 31.03.2021 №10-12/2569, видану ОСОБА_3 , в тім що вона проживає одна без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.191).
Суд також не приймає до уваги поданий відповідачкою доказ, оскільки він суперечить вищезазначеним доказам, поданим нею ж, зокрема, акту обстеження житлово - побутових умов ОСОБА_3 від 12 квітня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_3 з 2009 року проживає без реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 та довідці Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Полтавської області від 12.04.2022 №10-17/1718, відповідно до якої вона проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Положеннями ЦПК України визначено, що є доказами у цивільній справі, зокрема доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частини 1, 2 статті 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В контексті визначення можливих доказів, їх оцінки як достатніх слід також відзначити, що згідно усталеної судової практики самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі №466/3769/16-ц).
Інших доказів на підтвердження факту спільного проживання сторін однією сім'єю позивачем не надано.
Таким чином суд вважає, що факт проживання однією сім'єю без шлюбу позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стороною позивача не було доведено належними доказами.
За відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені статтею 74 СК України вважати майно таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, оскільки вимога про поділ майна є похідною та ґрунтуються на позовній вимозі про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, яка, як було зазначено вище, не була доведена стороною позивача.
З огляду на викладене твердження позивача про відсутність коштів у відповідачки для придбання квартири своїми коштами не має жодного значення та не досліджується судом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд покладає судові витрати на позивача.
На підставі викладеного та, керуючись, ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України суд,-
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу та поділ майна відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_1 .
Представниця позивача - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_7 .
Відповідачка - ОСОБА_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник відповідачки - ОСОБА_6 , службова адреса: АДРЕСА_9 .
Повний текст рішення складений 14 червня 2022 року.
Суддя Ю.В. Зіненко