справа № 759/19268/21
провадження № 22-ц/824/785/2022
31 травня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
при секретарі Малашевському О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року в складі судді Ул'яновської О.В.,
встановив:
25.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» (далі - ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Посилався на ті підстави, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року (справа №759/11462/20) стягнуто з ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 17 784,83 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2020 року в частині незадоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 20 000 грн.
09 червня 2021 року Подільським РВ ДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ) були відкриті виконавчі провадження № 65738765 та № 65738804 та прийняті до примусового виконання виконавчі листи.
19 серпня 2021 року виконавчою службою в примусовому порядку списані кошти з рахунків боржника та перераховано 19.08.2021 позивачу на підставі рішення суду.
Позивач вважає, що мало місце невиконання судового рішення з 16.10.2020 по 19.08.2021.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» на його користь середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у сумі 160 286,15 грн (759,65 грн х211 р.д.) за період з 16.10.2020 по 19.08.2021 та понесені судові витрати.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 160 286,15 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В поданій апеляційній скарзі ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, а саме в розмірі 2 000 грн.
Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги ту обставину, що постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у справі №759/11462/20 було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.03.2020 по 11.05.2021 в сумі 20 000 грн. Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні міг бути стягнутий лише за період з 12.05.2021 по 19.08.2021.
Виходячи з вже встановлених апеляційною інстанцією фактів та обставин розумною сумою, яка може підлягати до стягнення з відповідача на користь позивача є сума в розмірі, що не перевищує 2 000 грн.
З огляду на те, що протягом всього часу після звільнення позивача з роботи останній був вільним у виборі нового місця роботи та в отриманні заробітної плати за таким місцем роботи, сума стягнення в розмірі 160 268 грн є абсолютно неспіврозмірною та такою, що суперечить фактам, встановленим судом апеляційної інстанції в справі №759/11462/20.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористався.
В судовому засіданні представник ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» - адвокат Цермолонський І. М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Сташук В. А. надіслав до суду клопотання, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Розгляд справи просив здійснити за відсутності позивача та його представника.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» з 02 січня 2019 року по 17 березня 2020 року.
На час звільнення позивача з роботи заборгованість по заробітній платі становила 17 784,83 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року (справа №759/11462/20) позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати всіх належних працівнику сум при звільненні задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 784,83 грн. В задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року (справа №759/11462/20) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.03.2020 по 11.05.2021 у розмірі 20 000 грн.
Судом також встановлено, що заборгованість по заробітній платі в сумі 17 784,83 грн була виплачена позивачу 19 серпня 2021 року.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 160 286,15 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правильно взято період затримки виплати заробітної плати з 16.10.2020 по 19.08.2021 та середньоденна заробітна плата 759 грн 65 коп.
Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо періоду, за який підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки за період з 18.03.2020 по 11.05.2021 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні вже було стягнуто судовим рішенням, яке набуло законної сили.
Повторне стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.10.2020 по 11.05.2021 не ґрунтується на законі.
Апеляційний суд також не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
Велика Палата Верховного Суду вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
За обставин цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні.
Так, розмір належної позивачеві при звільненні невиплаченої заробітної плати складав 17 784,83 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 травня 2021 року (справа №759/11462/20) визначена сума середньоденної заробітної плати позивача - 759,65 грн відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Враховуючи розмір невиплаченої при звільненні заробітної плати - 17 784,83 грн, ту обставину, що за період з 18.03.2020 по 11.05.2021 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на користь позивача вже було стягнуто в розмірі 20 000 грн, а остаточний розрахунок з позивачем відбувся 19.08.2021, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, визначити розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних позивачу виплат при звільненні в сумі 5 000 грн.
Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих витрат, які розумно можна було б передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що судом неповно з'ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами першою, тринадцятою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню (89,26%), з з ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальскому» на користь ОСОБА_1 підлягав стягненню судовий збір в сумі 908 грн; з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальскому» - 1 215,72 грн.
З урахуванням взаємозаліку з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальскому» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 307, 72 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2021 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5 000 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 307, 72 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 13 червня 2022 року.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк