13 червня 2022 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_6 на вирок Новодністровського міського суду Чернівецької області від 06.04.2022 року в кримінальному провадженні №12021263140000235 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, інваліда ІІІ групи, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, -
Вироком Новодністровського міського суду Чернівецької області від 06.04.2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_6 та стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування моральної шкоди 1500 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 процесуальні витрати на правову допомогу в розмірі 230,24 гривень.
Згідно вироку суду, ОСОБА_7 13.11.2021 року приблизно о 10.00 год., перебуваючи на території місцевого ринку, що в м. Новодністровськ Чернівецької області, на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, у ході ЄУНСС 719/547/21 провадження №11кп/822/206/22 головуючий у 1інстанції ОСОБА_8
виниклої словесної суперечки із ОСОБА_6 наніс останньому 2 удари кулаками в обличчя, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани верхнього та нижнього повіка правого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
На вказаний вирок суду потерпілий ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити оскаржуваний вирок та задовольнити цивільний позов в повному обсязі в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також стягнути з обвинуваченого понесені ним процесуальні витрати на правову допомогу в повному обсязі.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що в судовому засіданні він не підтверджував, що між ним та дружиною обвинуваченого існували неприязні стосунки. Саме дружина ОСОБА_7 намагалась створити конфлікт, в який хотіла втягнути його. Вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді мінімального штрафу, можна прирівняти до незначного покарання, яке у нього викликає здивування.
Посилався також на те, що копії чеків заправки автомобіля були надіслані ним помилково до суду, а оригінали залишились у нього. У нього дійсно були відсутні чеки саме на ті дні, в які проводились процесуальні дії у дізнавача, однак автомобіль заправляється заздалегідь. Вказував, що проведений ним розрахунок процесуальних витрат на проїзд до ВП та суду з 13.11.2021 року і по 10.02.2022 року, для участі в проведенні процесуальних дій, реально відображає витрачені ним кошти і має прийматись як достатній і допустимий доказ. Апелянт вважає, що висновок викладений в Постанові КМ №663 щодо відшкодування паливно-мастильних матеріалів є хибним, оскільки може розходитись з обставинами в конкретному регіоні та наявністю чи відсутністю автостанцій.
Вказував також, що складовою його цивільного позову було відшкодування матеріальної шкоди, оскільки в момент коли обвинувачений розпочав бійку біля них зібрався натовп людей і з його прилавку, на якому був розкладений товар, зникла його частина. Викрадений у нього товар не займав багато місця, тож його було легко викрасти. Кількість та вартість викраденого товару була вказана у розрахунку. На його думку, викрадення товару та бійка знаходяться в причинному зв'язку, а тому позов в цій частині також повинен бути задоволений.
Звертає увагу, що неправомірними діями ОСОБА_7 йому було заподіяно моральну шкоду, яку він відчув як в момент нанесення йому побоїв, так і в подальшому. Сліди побоїв неможливо було прикрити, неприємні переживання посилювались також при зустрічі із знайомими, сусідами. Крім того, розмір його моральних страждань посилював факт крадіжки його товару на значну для нього суму. Вважає, що глибина його моральних страждань у співвідношенні з визначеною судом сумою відшкодування є нікчемною, а визначені витрати на правову допомогу можна прирівняти до вартості обіду в кафе.
Потерпілий ОСОБА_6 , його представник та обвинувачений ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив змінити вирок та збільшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілому, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що вимоги потерпілого є безпідставні і в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.
Дослідження доказів в судовому засіданні здійснювалось на підставі ст. 349 ч.3 КПК України.
Згідно з ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України, а також виду і розміру призначеного йому покарання не оскаржується, а тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів не перевіряє вирок суду в цій частині.
Згідно з приписами ч.2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
За приписами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
При визначенні розміру морального відшкодування суд обґрунтовано врахував вимоги цивільного законодавства (ст.ст. 23, 1167 ЦК України) з цього приводу і належно взяв до уваги обставини події, характер правопорушення, перенесені потерпілим моральні страждання й переживання після отримання легких тілесних ушкоджень, матеріальний стан обвинуваченого, що у своїй сукупності дають підстави вважати, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам розумності та є справедливим.
При цьому, метою стягнення моральної шкоди є відшкодування втрат, яких потерпіла особа зазнала в минулому у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї іншої особи. Стягнення моральної шкоди не є превентивною мірою та не переслідує мету покарання чи притягнення особи до кримінальної відповідальності, а також не може бути пов'язано з виховним характером, як зазначено в цивільному позові та апеляційній скарзі потерпілого.
Що стосується посилань апелянта про моральні страждання через крадіжку його товару і, у зв'язку з цим збільшення суми моральної шкоди та стягнення матеріальної шкоди, то вони є необґрунтованими.
Згідно з вимогами ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тобто, матеріальна шкода завдана крадіжкою товару та її наслідки у виді морального страждання потерпілого, підлягають стягненню з особи, яка вчинила такі протиправні дії. А тому, в цьому випадку стягнення такої шкоди з ОСОБА_7 є безпідставним.
Що стосується доводів апелянта про відшкодування йому витрат на паливно-мастильні матеріали, то вони є необґрунтованими.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до цивільного позову потерпілий ОСОБА_6 надав в якості доказу на підтвердження придбання паливно-мастильних матеріалів, тільки копії фіскальних чеків, які за датами не співпадають з датами про які він зазначав у своєму розрахунку. А тому суд першої інстанції визнав ці копії недопустимими доказами, в силу ст. 86 КПК України, та обґрунтовано відмовив в задоволенні цих позовних вимог.
Крім того, в заяві, доданої до апеляційної скарги, потерпілий просив долучити до матеріалів провадження фіскальні чеки на заправку автомобіля, однак оригінали чеків суду не надав.
Відповідно до ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу, витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Частиною першою статті 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання правової допомоги потерпілий надав до суду докази: копія договору про надання правової допомоги від 23.02.2022 року; ордер на надання правової допомоги №7 від 23.02.2022 року; копії посвідчення та свідоцтва адвоката; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу (а.с.35-38).
Однак потерпілим не було надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, які були б оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Оскільки потерпілим документально не підтверджено здійснення оплати за надання правової допомоги, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні цих вимог апелянта необхідно відмовити.
Підстав для зміни оскаржуваного вироку немає, а тому в задоволенні апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_6 необхідно відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-
В задоволенні апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_6 відмовити, а вирок Новодністровського міського суду Чернівецької області від 06.04.2022 року по обвинуваченню ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3 ОСОБА_2
Копія. Згідно з оригіналом: суддя