Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/107/22 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 289 (215-3) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
07.06.2022 року м. Кропивницький
Колегія суддів Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
при участі
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, у режимі відеоконференції, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2021 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області, із професійно-технічною освітою, безробітного, інваліда ІІІ групи, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, остання судимість:
-19.12.2017 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; -20.11.2020 року звільнений від відбування покарання у зв'язку з відбуттям строку,
визнано винуватим та засуджено за: ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Ухвалено цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 до обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 у відшкодування завданої майнової шкоди 1 900, 67 грн. та у відшкодування завданої моральної шкоди 2 000 грн., у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Ухвалено стягнути на користь держави процесуальні витрати у розмірі 3 922 гривні 56 копійок на залучення експерта.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнаний винуватим і засуджений за вчинення: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного із проникненням у сховище, вчиненого повторно, та незаконного заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
Кримінальні правопорушення вчинені при наступних обставинах.
ОСОБА_8 , 10 грудня 2020 року, приблизно о 01 годині 00 хвилин, більш точного часу слідством не встановлено, маючи умисел на вчинення крадіжки, прийшов до подвір'я багатоповерхового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3 . Перебуваючи там, помітив автомобіль марки ЗАЗ 110207 державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який згідно технічного паспорту серії НОМЕР_3 зареєстрований за ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та перебуває у його користуванні.
Після чого, ОСОБА_8 , реалізуючи умисел на вчинення крадіжки чужого майна, діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, направлену на викрадення чужого майна, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, підійшов до передніх водійських дверцят вказаного вище автомобіля та за допомогою знайденого ним неподалік автомобіля каменю, розбив скло на дверцятах. Потім витягнув засув та відчинив дверцята автомобіля, таким чином проник до середини автомобіля який власник використовує як сховище, де помітив штатну магнітолу торгової марки Ріоnег 60wх4 JSD-520, вартістю 235 грн., яку за допомогою фізичної сили рук демонтував із панелі автомобіля, та електричну плитку на 2 конфорки «Леміра» вартістю 272 грн., взявши до рук вказані речі, покинув салон автомобіля, та залишив місце скоєння злочину, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на загальну суму 507 грн.
Крім цього, 10 грудня 2020 року, приблизно о 01 год. 00 хв., більш точного часу слідством не встановлено, ОСОБА_8 , реалізувавши свій злочинний умисел на вчинення крадіжки, перебував на подвір'ї багатоквартирного будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3 , і знову підійшов до автомобіля марки ЗАЗ 110207 державний номерний знак якого НОМЕР_1 , номер кузова номер кузова НОМЕР_2 , який згідно технічного паспорту серії НОМЕР_3 зареєстрований за ОСОБА_11 та перебуває у його користуванні.
Після чого, ОСОБА_8 , діючи із умислом на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, направлену на викрадення чужого майна, користуючись тим що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до передніх водійських дверцят автомобіля марки ЗАЗ 110207, державний номерний знак якого НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , та вже через відчинені двері, після вчинення крадіжки, знову проник до середини автомобіля де помітив у замку запалення ключ, й без дозволу власника та користувача, за допомогою фізичної сили рук, зрушив автомобіль з місця та розпочав пхати автомобіль, тим самим отримав реальну можливість кермувати ним.
У подальшому, ОСОБА_8 , усвідомлюючи свої протиправні дії щодо неправомірного заволодіння транспортним засобом, розпочав рухатися на ньому по вул. Курчатова в м. Новоукраїнка Кіровоградської області.
Однак, пропхавши автомобіль на відстань 4,7 метрів, зрозумів що далі рухатись не може, та завершивши свій злочинний умисел, виконавши всі заплановані ним дії, залишив вказаний автомобіль, та покинув місце скоєння кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку експерта, ринкова вартість колісного транспортного засобу ЗАЗ 110207, реєстраційний № НОМЕР_1 станом на 10.12.2020 року складає 22 938 грн. 12 коп.
Крім цього, 10 грудня 2020 року, приблизно о 01 год. 00 хв, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , перебуваючи на подвір'ї багатоквартирного будинку, що знаходиться по АДРЕСА_3 , після вчинення крадіжки із автомобіля марки ЗАЗ 110207, державний номерний знак якого НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_2 та його незаконним заволодінням, помітив запаркований поруч автомобіль марки «Конвой 400», державний номерний НОМЕР_5 , та перебуває у користуванні ОСОБА_12 .
ОСОБА_8 , реалізуючи умисел на вчинення крадіжки чужого майна, діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, переслідуючи корисливу мету, направлену на викрадення чужого майна, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до передніх пасажирських дверцят зазначеного автомобіля, та за допомогою знайденого ним неподалік автомобіля каменю розбив скло на дверцятах.
У подальшому, ОСОБА_8 через утворений ним отвір, проник до автомобілю, де помітив додатковий радіатор пічки обігріву салону автомобіля з вентилятором, вартістю 916 грн. 67 коп., який за допомого фізичної сили рук демонтував із встановленого місця, та викинув на вулицю, у подальшому через утворений ним отвір покинув салон автомобіля.
Залишивши місце скоєння злочину, ОСОБА_8 викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_8 спричинив потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду у розмірі 916 грн. 67 коп.
В апеляційній скарзі адвокат обвинуваченого просить скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати не винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Свої вимоги мотивує наступними доводами.
Потерпілий ОСОБА_11 вказував, що 09 грудня 2020 року о 17 годині 00 хвилин, він залишив свій автомобіль біля під'їзду № 14 по вул. Курчатова, м. Новоукраїнка, а 10 грудня 2020 року виявив свій автомобіль на іншому місці, але хто міг вчинити кримінальне правопорушення, потерпілий не зазначав ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду; про те, що саме обвинувачений вчинив крадіжку та незаконне заволодіння транспортним засобом дізнався вже в суді; особисто обвинуваченого не знає, не підозрював його у вчиненні кримінального правопорушення.
Свідки у кримінальному провадженні також не є очевидцями події і не змогли вказати саме на обвинуваченого як на особу, яка вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом; про подію кримінального правопорушення дізнались лише зранку від працівників поліції.
Захист вважає недопустимим доказом протокол огляду місця події від 10.12.2020 року, оскільки під час проведення даної слідчої дії проводились математичні заміри, але не зазначено, яким саме способом слідчий ОСОБА_13 проводив дані заміри, як вичислено відстань, яка зазначена у протоколі. Крім того, у протоколі не зазначено всіх учасників слідчої дії. Розписка потерпілого про дозвіл проведення огляду датована невідомою датою.
Захист переконаний, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, не доведена, доказів винуватості не знайдено, обвинувачення ґрунтується на припущеннях слідства.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку у дебатах адвоката ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу адвоката, просили скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати не винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, думку представника потерпілого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , прокурора, які заперечили апеляційну скаргу захисту, вивчивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Захист заперечує факт вчинення ОСОБА_8 незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Відтак, судом апеляційної інстанції переглядається вирок суду першої інстанції в частині обвинувачення за ч. 2 ст. 289 КК України та щодо доведеності вини за вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України знайшла своє підтвердження.
Допитаний у судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_8 свою вину визнав частково (визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України), не визнаючи вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Надав таких показань.
Подія злочину відбулася по вулиці Академіка Курчатова 14 м. Новоукраїнка Кіровоградської області в дворі будинку в нічний час приблизно з 24 год. 00 хв. до 01 год. 00 хв., саме в дворі за вказаною адресою він побачив автомобіль потерпілого ОСОБА_9 - білий мікроавтобус, в якого вже було розбите бокове скло. Після цього в нього виник умисел проникнути в автомобіль та заволодіти обігрівачем, крім того у дворі за вказаною адресою також перебував автомобіль потерпілого ОСОБА_11 синього кольору, в якого також було розбите скло з переднього водійського боку, тому він проник в середину автомобіля звідки викрав магнітолу та електроплитку. Наміру заволодіти автомобілем не мав, оскільки навіть не вміє кермувати, також вказав, що автомобіль з місця не перекочував, не рухав, та хто це зробив йому не відомо, автомобіль стояв на схилі.
Не зважаючи на означені пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 , його вина у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, підтверджується сукупністю доказів у справі, належно досліджених судом першої інстанції.
Як встановлено показаннями потерпілого ОСОБА_11 в судовому засіданні суду першої інстанції, він проживає по АДРЕСА_3 , має у власності автомобіль марки ЗАЗ 110207 «Таврія», державний номерний знак якого НОМЕР_1 . Автомобіль паркував у дворі багатоповерхівки, двір освітлюється, автомобіль перед подією залишив зачиненим, а зранку побачив, що його автомобіль знаходиться не на місці, де він його паркував, а був відбуксований та знаходився, як зазначено у протоколі огляду місця події, на відстані 4.7 метра від місця паркування. В автомобілі було вибите переднє ліве скло, а з салону автомобіля зникла електроплитка та магнітола. Автомобіль самостійно з місця зрушитися не міг, скотитися теж не міг, поверхня дорожнього покриття була рівною, автомобіль пошкоджень перед подією злочину не мав, а в день події виявив, що у авто розбите скло дверцят з водійської сторони та скло від пошкодження було виявлено як біля місця, де він залишив його, так і в середині автомобіля.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_14 , наданих під час судового слідства суду першої інстанції, він знайомий з потерпілими, а обвинуваченого не знає. Вказав, що дати події не пам'ятає, але вдень бачив, що автомобіль потерпілого ОСОБА_11 мав пошкодження переднього бокового скла та було видно по слідах шин, що автомобіль був відбуксований з постійного його місця паркування десь приблизно на 5 метрів.
Згідно із показаннями в суді першої інстанції свідка ОСОБА_12 - потерпілий ОСОБА_9 її чоловік, а потерпілий ОСОБА_11 її сусід, з обвинуваченим не знайома. Вказала, що подія сталася приблизно в грудні 2020 року, в цей день вона зранку побачила, що автомобіль сусіда ОСОБА_11 знаходяться не на своєму місці паркування та був переміщений.
Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення доводиться рядом письмових доказів матеріалів кримінального провадження у сукупності досліджених судом першої інстанції, які судом визнані допустимими й належними, як от:
- протокол огляду місця події від 10.12.2020 року з фототаблицею, а саме території за адресою: вул. Курчатова, м. Новоукраїнка Кіровоградської області проведеного за участі потерпілого ОСОБА_11 , та згідно з яким місцем огляду є двір багатоповерхового будинку АДРЕСА_3 , де біля другого під'їзду виявлено автомобіль «Таврія» марки ЗАЗ 110207 державний номерний знак якого НОМЕР_1 , в ході огляду вказаного автомобіля виявлено пошкодження автомобіля, а саме розбите скло на лівих дверцятах зі сторони водія. Позаду автомобіля приблизно на відстані 4,7 метра по лівій стороні на трав'яному покритті виявлені залишки скла, та на передній лівій дверці автомобіля виявлено слід рукавиці, в салоні автомобіля також виявлено скло (том 2 а.п. 21-26);
- постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 10.12.2020 року, згідно з даними якої слід рукавиці, визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речового доказу (то. 2 а.п. 27);
- протокол огляду місця події, а саме території за адресою: вул. В Демченка, м. Новоукраїнка Кіровоградської області від 10.12.2020 року з фототаблицею, відповідно до якого ОСОБА_8 добровільно видав викрадені ним з автомобіля «Таврія» речі, а саме автомобільну магнітолу, електричну плитку на дві конфорки (том 2 а.п.38-43);
- постанова про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 10.12.2020 року, згідно з даними якої автомобільну магнітолу Ріоnег 60wх4 JSD-520 та електричну плитку на 2 конфорки «Леміра» визнано та приєднано до кримінального провадження в якості речового доказу (том 2 а.п. 44);
- висновок експерта №5263/5348/20-27 від 14.12.2020 року, яким визначено, що ринкова вартість автомобільної магнітоли торгової марки Ріоnег 60wх4 JSD-520 станом на 10.12.2020 року становить 235,00 грн. та ринкова вартість електричної плитки на 2 конфорки торгової марки «Леміра» станом на 10.12.2020 року становить 272,00 грн. (том 2 а.п. 55-57);
- висновок експерта №5265/20-27 від 20.01.2021 року з фототаблицею, яким визначена ринкова вартість КТЗ ЗАЗ 110207, реєстраційний № 543-55 ОН, станом на 10.12.2020 року становить 22938,12 грн. (том 2 а.п. 118-126).
На підставі досліджених доказів, ОСОБА_8 обґрунтовано визнано винуватим у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого повторно, а дії обвинуваченого - правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України.
Відносно доводів апеляційної скарги обвинуваченого, слід вказати, що вказаним доводам, а також обставинам, які враховуються при призначенні покарання, судом першої інстанції надано детального аналізу та оцінки, мотиви суду належно і повно зазначені в оскаржуваному вироку суду першої інстанції із посиланням на відповідні норми закону.
Доводи про непричетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК України - спростовуються доказами матеріалів кримінального провадження.
Показаннями потерпілого ОСОБА_11 встановлено, що він залишив свій автомобіль марки ЗАЗ 110207, державний номерний знак якого НОМЕР_1 , напередодні події у освітлюваному дворі, на рівній поверхні, автомобіль зачинив, автомобіль був без пошкоджень; зранку виявив автомобіль в іншому місці, на відстані 4.7 метра від місця паркування, автомобіль мав вибите скло, з автомобіля зникла електроплитка і магнітола.
Потерпілий впевнений, що автомобіль сам покотитися не міг та стояв на рівній поверхні.
Вказані обставини підтверджують свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_12 .
Протоколом огляду місця події встановлено: біля другого під'їзду виявлено автомобіль «Таврія» марки ЗАЗ 110207 державний номерний знак якого НОМЕР_1 , в ході огляду вказаного автомобіля виявлено пошкодження автомобіля, а саме розбите скло на лівих дверцятах зі сторони водія, позаду автомобіля приблизно на відстані 4,7 метра по лівій стороні на трав'яному покритті виявлені залишки скла, та на передній лівій дверці автомобіля виявлено слід рукавиці, в салоні автомобіля також виявлено скло.
Відповідно до протоколу огляду місця події (території по вул. В Демченка, м. Новоукраїнка Кіровоградської області від 10.12.2020 року з фото таблицею) - ОСОБА_8 добровільно видав викрадені ним з автомобіля «Таврія» речі, а саме автомобільну магнітолу, електричну плитку на дві конфорки.
Із вказаного слідує, що автомобіль потерпілого залишений потерпілим неушкодженим, закритим, на рівній поверхні, в освітленому дворі; вночі автомобіль переміщений в інше місце, вибито скло, викрадено речі; викрадені речі добровільно видано обвинуваченим ОСОБА_8 ; буд-яких інших речей, крім виданих ОСОБА_8 , не викрадено.
Тож, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення є доведеною доказами у кримінальному провадженні.
Відсутність очевидців вчинення кримінального правопорушення - не спростовує доведеності винуватості ОСОБА_8 , яка, як те вказано вище, доводиться сукупністю наявних доказів.
Захист вважає недопустимим доказом протокол огляду місця події від 10.12.2020 року, оскільки під час проведення даної слідчої дії проводились математичні заміри, але не зазначено, яким саме способом слідчий ОСОБА_13 проводив дані заміри, як вичислено відстань, яка зазначена у протоколі, у протоколі не зазначено всіх учасників слідчої дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Вимоги до протоколу встановлені ст. 104 КПК України.
Відповідно до ст. 223 КПК України Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії, крім особливостей, встановлених статтею 615 цього Кодексу.
Огляд - це слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим або прокурором з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин кримінального правопорушення, спрямована на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Положення про огляд регламентує ст. 237 КПК України.
Згідно із ч. 3 ст. 237 КПК України Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, протокол огляду місця події від 10.12.2020 року, має зазначення місце, часу його проведення, назву проведеної процесуальної дії, у протоколі зазначено особу, яка провела огляд (а.п. 21-22, том 1).
У протоколі зазначено, що огляд проведено за участю двох понятих, із зазначенням їх паспортних даних, місця проживання, зазначено, що огляд проведено за участі володільця майна (автомобіля) ОСОБА_11 .
Міститься підпис осіб, які брали участь в огляді про ознайомлення з їх правами, наявна інформація про застосування технічних засобів фіксації.
Протоколом зафіксовано отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та вилучені речі (сліди рукавиць з дверцят автомобіля).
У відповідності до вимог ст. 105, 106 КПК України до протоколу огляду місця події долучено належно завірені додатки: фототаблицю.
Тобто, протокол огляду місця події від 10.12.2020 року відповідає вимогам кримінального процесуального закону та отриманий у порядку кримінального процесуального кодексу.
Щодо вимірювань, які здійснені слідчим під час проведення огляду, як відстань, на яку відбуксовано автомобіль потерпілого (4,7м), виміри пошкоджень скла (у сантиметрах), тощо.
Як те слідує із положень ч. 7 ст. 237 КПК України закон наділяє правом слідчого, прокурора при огляді проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Ті вимірювання, що їх здійснив слідчий під час огляду, об'єктивно, є найпростішими математичними вимірюваннями довжини та ширини у метрах та сантиметрах, і не є складними обчислюваннями, не потребують застосувань формул або методик, не потребують залучень спеціаліста.
Колегія суддів не убачає порушень кримінального процесуального закону при проведенні даної слідчої дії і не вважає протокол огляду місця події недопустимим доказом.
З приводу посилання на те, що розписка потерпілого про дозвіл проведення огляду датована невідомою датою, зауважується.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, наявна заява потерпілого ОСОБА_11 , яку перед проведенням огляду місця події 10 грудня 2020 року, ним надано працівникам поліції, вказаною заявою потерпілий надає дозвіл на огляд належного йому автомобіля, що у подальшому і здійснено працівниками поліції (а.п. 20 том 1).
Статтею 84 Кримінального процесуального кодексу України регульовано поняття доказів.
Зокрема, ч. 1 ст. 84 КПК України визначає: Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню , а згідно із ч. 2 цієї ж норми закону, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно із загальними правовими поняттями кримінально-процесуальні документи - це письмові документи, складені на підставі кримінально-процесуального закону уповноваженим на те суб'єктом у зв'язку із виконанням процесуальних дій або прийняттям процесуальних рішень, у якому зафіксована інформація про хід і результати кримінально-процесуальної діяльності. Такими можуть бути постанови, ухвали, обвинувальний акт, протоколи, тощо.
Кримінальний процесуальний закон визначає поняття документів як от: ч. 1 ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження ; ч. 2 ст. 99 КПК України - до документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп'ютерні дані); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок.
Вказана ж заява потерпілого, відповідно до кримінального процесуального закону, не є процесуальним документом, не є показаннями, речовим доказом, протоколом слідчої дії чи процесуальною дією, фактично, не може використовуватись як доказ вини (цю заяву судом і не покладено в основу обвинувального вироку), ця заява лише підтверджує факт надання потерпілим дозволу на огляд належного йому майна, і сама по собі не доводить і не спростовує фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Крім того, якби потерпілий заперечував або був не обізнаний про огляд його автомобіля, - вочевидь, висловлював та подавав би скарги на незаконні дії працівників поліції, що не відбулось.
Навпаки, за участі потерпілого ОСОБА_11 проведено огляд належного йому автомобіля, з приводу чого, як свідчить протокол огляду, скарг не надійшло.
Тож, посилання на те, що у заяві не зазначено дату, або зазначено її не коректно, є мало суттєвим і не має істотного значення для кримінального провадження, як і не має впливу на доведеність тих чи інших обставин справи чи вини ОСОБА_8 .
Тож, доводи апеляційної скарги захисту не знайшли свого підтвердження.
Покарання, яке суд призначив ОСОБА_8 , колегія суддів визнає відповідним вимогам ст. 65 КК України та загальним принципам призначення покарання.
Судом враховано тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання; покарання визначене судом першої інстанції з урахуванням принципу індивідуалізації, вид і розмір покарання є законними, справедливими, достатніми для виправлення обвинуваченого.
Тож, зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, істотні порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, не віднайдені, а тому колегія суддів не убачає підстав для скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01 грудня 2021 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4