Провадження № 11-кп/803/1699/22 Справа № 311/848/21 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
09 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2022 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2022 року продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на 60 діб, а саме до 09 липня 2022 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого даного виду запобіжного заходу і його продовженні, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого злочину, при цьому судовий розгляд кримінального провадження триває, не вчинені всі необхідні дії для встановлення об'єктивної істини у справі. З урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, характеру інкримінованого обвинуваченим діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ні прокурор, ні суд в своїй ухвалі від 11 травня 2022 року не надали та не навели жодних належних доказів про наявність ризиків і про те, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Вказує на те, що обвинувачений ухилятися, переховуватися від суду не бажає, закордонних паспортів не має, жодним чином не перешкоджає встановленню істини у кримінальному провадженні, ОСОБА_7 надав пояснення щодо пред'явленого йому обвинувачення, не відмовляється від дачі показів.
Також, звертає увагу на те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має сталі соціальні зв'язки, оскільки тривалий час проживає на одному місці з дружиною, сином та матір'ю, яка є інвалідом 3 групи. Крім того, за місцем свого проживання характеризується позитивно.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачений та його захисник апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду цього питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до матеріалів провадження, до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 11 травня 2022 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з тих підстав, що даний час не зменшились ризики, які враховувалися при застосуванні і продовженні обвинуваченому такого виду запобіжного заходу.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі, останній має можливість переховуватись від суду у зв'язку з тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що може перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
При цьому також враховується, що на даний час територія м. Василівка Запорізької області, де мешкає ОСОБА_7 , є тимчасово непідконтрольною владі України, а тому надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, колегія суддів вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину у разі визнання його винуватим, може вдатися до відповідних дій.
Разом з цим, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість кримінального правопорушення, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 та відноситься до особливо тяжкого злочину, строк покарання, який може бути призначено обвинуваченому, та відповідно наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою й відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, та в судовому засіданні апеляційного суду захисником та обвинуваченим не доведені.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки ризики встановлені, а саме, перебуваючи на свободі, останній має можливість переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, про що йдеться в ухвалі та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має сталі соціальні зв'язки, оскільки проживає з дружиною, сином та матір'ю, яка є інвалідом 3 групи, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особу обвинуваченого враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти вищезазначеним ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 обвинувачується, можливу міру покарання, судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, позитивні характеристики ОСОБА_7 , не можуть бути визнані судом самостійною підставою для пом'якшення обраного запобіжного заходу та не спростовують наявність встановлених судом ризиків, що також спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2022 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4