Провадження № 11-кп/803/1734/22 Справа № 185/7765/21 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
08 червня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2022 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України,-
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2022 року продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 до 25 липня 2022 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а обраний відносно ОСОБА_7 запобіжний захід з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто, з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Також суд вказує на те, що обвинувачений ОСОБА_7 , у випадку зміни раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який, з огляду на тяжкість інкримінованого злочину, процесуальні наслідки зазначеного в контексті покарання, що загрожують даній особі у разі визнання винуватою, може перешкоджати судовому провадженню, переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю та покладенням обов'язків визначених законом.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наразі відсутні підстави для застосування до ОСОБА_7 саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки тримання обвинуваченого під вартою в межах даного кримінального провадження фактично перетворилось на форму відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі, що порушує право ОСОБА_7 на справедливий суд.
Наголошує на тому, що фактичний строк перебування ОСОБА_7 під вартою станом на 27 травня 2022 року становив більше ніж десять місяців.
Вказує на те, що з оскаржуваного рішення не було предметом дослідження суду та не наведено відповідних та зрозумілих мотивів чому цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю та покладенням на обвинуваченого обов'язків визначених законом не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, який характеризується необережною формою вини, раніше не судимий та не притягувався до адміністративної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання та не вчинив жодних дій, які свідчать про намір переховуватись або на когось впливати, чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Акцентує увагу на тому, що його перебування цілодобово за адресою зазначеною в обвинувальному акті АДРЕСА_1 , де він зареєстрований, з обов'язком носити електронний засіб контролю та під наглядом працівників органу Національної поліції може цілком забезпечити його належну процесуальну поведінку, оскільки за таких умов обвинувачений також буде перебувати в умовах ізоляції та під контролем, що не дозволяє особі вчинити дії щодо переховування, впливу на будь-кого та вчинення іншого кримінального правопорушення у сфері дорожнього руху.
Крім того, вказує на те, що обвинувачений неодноразово зазначав, що бажає працювати та сплачувати кошти потерпілим, які наразі звернулись з цивільними позовами і в умовах фізичної ізоляції він може працювати дистанційно та заробляти кошти.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Обвинувачений про час та дату апеляційного провадження повідомлений належним чином, з урахуванням того, що на теперішній час на території України введено воєнний стан, на переконання колегії суддів розгляд даного провадження можливо провести за його відсутності.
Прокурор про час та дату апеляційного провадження повідомлений належним чином, клопотання про особисту участь до суду не надходило, а тому на підставі ч. 4 ст. 422-1 КПК України апеляційний суд здійснює розгляд без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду цього питання, суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до матеріалів провадження, до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 27 травня 2022 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з тих підстав, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , дотримався вищезазначених вимог кримінального процесуального закону.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування ризиків, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Також, судом було встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може перешкоджати судовому провадженню, переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, не зменшилися й виправдовують подальше тримання ОСОБА_7 під вартою.
Разом з цим, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК України, врахував тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України, який інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 , який відноситься до особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від семи до десяти років, та відповідно наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, й дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою й відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Цей висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
На думку апеляційного суду, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Матеріали провадження не містять переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою та захисником ОСОБА_6 в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені, про що йдеться в ухвалі та підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів, не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги захисника про те, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особу обвинуваченого враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти вищезазначеним ризикам, беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 обвинувачується, можливу міру покарання, обставини вчиненого кримінального правопорушення, те що, злочин було вчинено в стані алкогольного сп'яніння, а також наслідки, які настали, а саме смерть двох пасажирів, а тому судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, позитивні характеристики ОСОБА_7 , а також те, що обвинувачений неодноразово зазначав, що бажає працювати та сплачувати кошти потерпілим, не можуть бути визнані судом самостійною підставою для пом'якшення обраного запобіжного заходу та не спростовують наявність встановлених судом ризиків, що також спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.
Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява № 28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 травня 2022 року про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 286-1 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4