Справа № 197/571/21
Провадження № 1-кп/210/382/22
іменем України
"09" червня 2022 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участі:
прокурора БаОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у підготовчому судовому засіданні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041610000077 від 09.05.2021 року, -
В провадження колегії суддів Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 115 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041610000077 від 09.05.2021 року.
09.06.2022 року утворити колегію суддів для проведення судового засідання не видалось можливим через перебування судді ОСОБА_6 у щорічній відпустці та невідкладності вирішення питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до Закону України від 13.04.2020 року «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 р. «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. на усій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин, дія якого продовжено постановою Кабінету Міністрів України до 31 серпня 2022 року.
Отже, оскільки на території України встановлено карантин,суддя ОСОБА_6 знаходиться у щорічній відпустці, беручи до уваги, що до закінчення строків тримання під вартою обвинуваченого неможливо розглянути питання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку про необхідність вирішення питання щодо строків тримання обвинуваченого під вартою головуючим по справі одноособово.
Учасники судового процессу не заперечували щодо розгляду вказаного питання головуючим суддею одноособово.
В підготовчому судовому засіданні, призначеному на 09.06.2022 року, під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу, прокурор вважав за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 діб, оскільки ризики, якими обґрунтовувалось обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існують на даний час.
Обвинувачений та захисник, кожен окремо, в судовому засіданні заперечували проти продовження строку дії запобіжного заходу.
Приймаючи до уваги думку сторін процесу з приводу продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст.2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.
Отже, суспільний інтерес у сфері кримінального судочинства полягає в обов'язку суду забезпечити належний захист прав не лише обвинувачених, а також потерпілих, свідків, усталених суспільних відносин через заохочення правомірної поведінки їх учасників та вжиття передбачених законом запобіжних заходів для унеможливлення або ж мінімізації вчинення протиправних діянь.
Положеннями ч. 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе за побігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Іліков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінці ризиків переховування.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який законом віднесено до особливо тяжкого злочину та за вчинення якого КК України передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років, що само по собі містить ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою ухилення від відбуття такого значного покарання у випадку, якщо воно буде призначено. Той самий ризик можливий і у зв'язку з наявністю слабких соціальних зв'язків, що також доводить наявність ризику переховування обвинуваченим від суду та правосуддя. Так, обвинувачений ОСОБА_4 не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований.
Суд також приймає до уваги, що ОСОБА_4 , є мешканцем с. Полтавка Криворізького району, Дніпропетровської області, де проживають свідки та потерпіла у даному кримінальному провадженні, а тому змінивши обвинуваченому запобіжний захід на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, існує ризик того, що ОСОБА_4 буде мати можливість спілкуватись зі свідками та впливати на них.
Крім того, в даному судовому засіданні винести вирок у кримінальному провадженні не є можливим, кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового засідання.
Письмові матеріали справи на даний момент не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, та стороною захисту в судовому засіданні не наведені.
Таким чином, суд також доходить до висновку, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі не буде достатньою мірою забезпечення своєчасного та всебічного розгляду кримінального провадження, оскільки не будуть слугувати забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможе запобігти можливим спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, вирішуючи питання щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі, суд приймає до уваги ризики, що були підставою для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, продовження існування яких в даному випадку було беззаперечно встановлено.
Так, обраний запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню від суду, тощо.
Відтак, суд, керуючись ст.ст. 179, 194 КПК України, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
Продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 08.08.2022 року включно.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію ухвали направити до Криворізької установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 3.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду у порядку і строки передбачені ст. 395 КПК України, а саме протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1