Номер провадження: 22-ц/813/2018/22
Справа № 947/1669/20
Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
07.06.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Князюка О.В., Заїкіна А.П.,
за участю секретаря судового засідання: Дубрянської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Паламарчука Олександра Сергійовича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
Позов обґрунтований тим, що 15 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, за актовим записом №1527. 18 вересня 2018 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, про що Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області складено відповідний актовий запис №261.
Після розірвання шлюбу від іншого чоловіка відповідач ОСОБА_2 народила дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після народження дитини позивачу стало відомо, що при реєстрації народження доньки відповідача в органах ДРАЦС в актовий запис про народження дитини № 5862 від 13.12.2018 року, позивач був записаний батьком дитини, оскільки дитина народилася до спливу 10 місяців після припинення шлюбу між позивачем та відповідачкою, у відповідності до вимог ст. 122 СК України.
Як вказав позивач, відповідач визнає той факт, що позивач не є біологічним батьком дитини, та підтверджує відсутності кровного споріднення між позивачем та її донькою, оскільки відповідач народила дитину від іншого чоловіка.
На підставі наведеного ОСОБА_1 просив суд виключити відомості про ОСОБА_1 , як про особу батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження № 5862, складеного 13 грудня 2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Паламарчук Олександр Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Будучи в розумінні ч.8 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи на 07.06.2022 року на 15-00 г., сторони в судове засідання не з'явилися, заяв про відкладення судового засідання з повідомленням про причини неявки або про розгляд справи в режимі відеоконференції не подали. Адвокат Паламарчук Олександр Сергійович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
У повній мірі всім зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.
Проте повністю погодитися з таким висновком районного суду не можна.
Судом встановлено, що:
-сторони перебували у шлюбі, який зареєстрований 15 серпня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Київському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 1527;
-шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 розірвано 18 вересня 2018 року, про що складено відповідний актовий запис № 261 Київським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області;
-13.12.2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області за актовим записом № 5862 було зареєстровано народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з внесенням відомостей про батька дитини на підставі п.2 ст. 122, 133 СК України (оскільки народження дитини відбулося до спливу 10 місяців з моменту розірвання шлюбу).
Колегія суддів виходить з наступного.
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).
Згідно ч.2 ст.122 СК України, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (стаття 136 СК України).
Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що СК України не визначає будь-яких особливостей предмету доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).
Встановивши, що відповідач визнала позов про виключення відомостей про ОСОБА_1 , як про особу батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та обставини, якими позивач мотивував позов, а саме що він не є біологічним батьком дитини, і виходячи з пояснення позивача, що відповідач відсутня в Україні і не бажає брати участь у проведенні експертизи, а також що визнання відповідачем обставин, викладених у позовній заяві, є достатнім для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції мав право з власної ініціативи вирішити питання про призначення судової генетичної експертизи, оскільки це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, дотримання балансу інтересів сторін в контексті встановлення істини.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Проте наведеного суд першої інстанції не дотримався і дійшов передчасного висновку про відмову у позові через не доведення ОСОБА_1 позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції з метою сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, роз'яснив присутньому в засіданні судової колегії представнику позивача про наслідки вчинення ним процесуальних дій щодо призначення судової генетичної експертизи на предмет встановлення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.10.2021 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 адвоката Паламарчука О.С. призначено судово-генетичну експертизу на предмет встановлення наявності або відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини і самою дитиною, що має значення для правильного вирішення справи, належного захисту прав дитини та дотримання балансу інтересів сторін справи.
Згідно з висновком судової генетичної експертизи за № 150, складеним КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» 11.01.2022 року, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженою громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
При таких обставинах, встановивши фактичні обставини справи, враховуючи висновок судової генетичної експертизи за № 150, складеним КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» 11.01.2022 року, та визнання відповідачкою позову ОСОБА_1 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів в їх сукупності та взаємозв'язку доходить висновку, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не знаходиться у прямій біологічній спорідненості з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Паламарчука Олександра Сергійовича - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління юстиції, про оспорювання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини - задовольнити.
Виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , як батька дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження дитини № 5862, складеного 13 грудня 2018 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений: 10.06.2022 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: О.В. Князюк
А.П. Заїкін