Справа № 462/5580/21 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.
Провадження № 22-ц/811/4375/21 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
02 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Савуляка Р.В.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
за участі секретаря: Савчук Г.В.,
з участю ОСОБА_1 ,, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 листопада 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання,-
У серпні 2021 року ТзОВ «Львівгаз збут» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просили стягнути на свою користь борг за оплату послуг з газопостачання в сумі 12450,17 грн., що виник з серпня 2018 р., інфляційні втрати в розмірі 2639,44 грн. та проценти за користування коштами в сумі 1089,82 грн., а всього на суму 16179,42 грн.
В обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_3 , є споживачем природного газу за місцем проживання, який надається позивачем.
Вказував, що позивач свої зобов'язання виконує, однак відповідач не сплачує повністю вартість спожитого газу, внаслідок чого станом на 16 червня 2021 року розмір заборгованості за спожитий газ становить 12450,17 грн.
Просили позов задовольнити.
Оскаржуваним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржило ТзОВ «Львівгаз Збут».
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що на адресу ТзОВ «Львівгаз Збут» не надходила копія відзиву відповідача з доданими до нього документами, на який посилається у своєму рішенні суд першої інстанції.
Вважає, що висновки суду першої інстанції про відсутність належних доказів обов'язку відповідача відповідати за позовом є хибними та такими, що не відповідають фактичним обставинами справи.
Зазначає, що той факт, що відповідач не є власником квартири, не звільняє його від обов'язку сплачувати житлово-комунальні послуги, надані до будинку, у якому він фактично проживає.
Стверджує, що відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов'язку сплачувати надані послуги.
Посилається на те, що фактичне споживання відповідачем природного газу підтверджується відповідним розрахунком заборгованості по абоненту, який міститься у матеріалах справи. Жодних заперечень фактичного споживання газу за вказаною адресою з боку відповідача надано не було.
Зазначає, що ТзОВ «Львівгаз Збут» виконало свої зобов'язання та надало відповідачу послуги з газопостачання, однак відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань та не оплачував вартість спожитого природного газу, у зв'язку з чим, згідно фінансового стану абонента, у відповідача станом на червень 2021 року виникла заборгованість у сумі 12 450,17 грн.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом та матеріалами справи встановлено, що позивач ТзОВ «Львівгаз збут» надає для побутових потреб природний газ до будинку АДРЕСА_2 .
З матеріалів справи вбачається, що особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3 , відкритий на ім'я ОСОБА_2 (а.с. 8).
З наданого розрахунку вбачається, що з серпня 2018 року за вищезазначеним рахунком визначена заборгованість у розмірі 12450,17 грн.
З довідки від 13 липня 2021 року №72з місця проживання про склад сім'ї, виданої ТзОВ «Львівгаз збут» вбачається, що в будинку АДРЕСА_2 зареєстровані 6 осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Тобто в довідці містяться відомості про проживання осіб в усьому будинку (а.с. 9).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч. 1ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно абз. 2 п. 3 правил постачання природнього газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 № 2496 постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Умови типового договору, розроблені відповідно до до Закону України "Про ринок природного газу" та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року N 2496 (далі - Правила постачання), та є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Відповідно до п. 1.3. типового договору цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання.
Фактом укладення цього Договору є включення Постачальником Споживача до свого Реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.
Згідно п. 1.4 типового договору заява-приєднання - письмова заява-приєднання до умов Договору, складена Споживачем відповідно до вимог Договору за формою, наведеною в додатку до цього Договору, що містить персоніфіковані дані щодо Споживача та є невід'ємною частиною Договору; персоніфіковані дані - персоніфіковані дані щодо Споживача (П. І. Б. , ЕІС-код, види та способи розрахунку тощо), визначені в заяві-приєднанні, які є достатніми для проведення розрахунків за природний газ;
За вказаних обставин, заява- приєднання повинна подаватись безпосередньо Споживачем.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 проживає в будинку АДРЕСА_2 . Розрахунок заборгованості складений за газопостачання до квартири АДРЕСА_4 такого будинку, рахунок відкритий на іншу особу - ОСОБА_10 .
Допитана в якості свідка в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 показала, що вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , і в неї є борг за газопостачання який виник ще за життя її покійного чоловіка. По мірі можливості вона намагається погасити зазначену суму заборгованості, а відповідач, її син ОСОБА_1 , проживає у квартирі за АДРЕСА_5 зазначеного будинку і не має відношення до даного боргу.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність доказів на підтвердження того, що ОСОБА_11 є фактичним споживачем за даним договором, а відтак і відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ст.374 ст.ст.375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз Збут» - залишити без задоволення.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.